Рішення № 20439700, 22.12.2011, Господарський суд м. Севастополя

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 грудня 2011 року справа № 5020-1708/2011 Господарський суд міста Севастополя у складі судді Юріної О.М., розглянувши матеріали справи за позовом:

Державного підприємства Міністерства оборони України „102 Підприємство електричних мереж”

(вул. 4-а Бастіонна, б.32, м. Севастополь, 99007)

до Публічного акціонерного товариства „Енергетична компанія „Севастопольенерго”

(вул. Хрустальова, буд.44 , м. Севастополь, 99040)

про стягнення заборгованості у розмірі 173140,97 грн.,

за участю представників сторін:

позивача ОСОБА_1, довіреність №01/109 від 21.01.2011;

відповідача не зявився.

Державне підприємство Міністерства оборони України „102 Підприємство електричних мереж” (далі Порзивач) звернулось до господарського суду міста Севастополя з позовом до Публічного акціонерного товариства „Енергетична компанія „Севастопольенерго” (далі Відповідач) про стягнення заборгованості за передачу (транзит) електричної енергії у сумі 173140,97 грн.

Позовні вимоги з посиланням на статті 509, 526, 530 Цивільного кодексу України, статті 144, 174,175, 193 Господарського кодексу України обґрунтовані тим, що Відповідачем не оплачені у повному обсязі послуги щодо передачі електричної енергії мережами Позивача у червні 2011 року.

У судовому засіданні 17.11.2011 представником Позивача надане клопотання б/н від 17.11.2011 про витребування від Позивача документів про сплату послуг з постачання електроенергії споживачам, що живляться від мереж, приєднаних до трансформаторних підстанцій, перелік яких зазначений у клопотанні, обґрунтовуючи його тим, що це підтвердить факт передачі Відповідачем електричної енергії мережами Позивача, але вони можуть бути надані лише Відповідачем /т.1 а.с.28-29/.

Суд залишив це клопотання без задоволення, оскільки в судовому засіданні 22.12.2011 представник Позивача на його задоволенні не наполягав, а матеріали справи достатньо характеризують спірні правовідносини.

Представником Відповідача у засіданні суду наданий відзив б/н від 17.11.2011 /т.1 а.с.30-34/, відповідно до якого проти позову заперечує, з підстав викладених у ньому, зокрема, зазначив, що 26.01.2010 між сторонами був укладений договір №1494-23/10 на передачу електричної енергії, додатками №1, №2 якого передбачений перелік місць установки розрахункових приборів обліку обсягу переданої електричної енергії мережами Позивача; відповідно до пункту 2.5 договору сторони домовились, що факт передачі електричної енергії мережами Позивача підтверджується шляхом підписання акту звірення обсягу передачі, проте, акт звірення щодо обсягу переданої електричної енергії у червні 2011 року був підписаний з протоколом розбіжностей, оскільки Позивачем в обсяг передачі були включені точки обліку, які не увійшли до договору №1494-23/10 від 26.01.2010. Зазначені протоколи розбіжностей були надіслані Позивачу, але на час розгляду справи повернуті ним не були. За даними Відповідача обсяг переданої електричної енергії в червні 2011 року склав 10582760 кВтч на суму 636235,53 грн., а не 13462683 кВтч на суму 809376,50 грн., як стверджує Позивач. Оплату за передану електричну енергію в червні 2011 року у визнаному обсязі Відповідач перерахував на рахунок Позивача у повному обсязі.

Відповідач без поважним причин у засідання суду 22.12.2011 явку уповноваженого представника не забезпечив, про дату час та місце судового засідання повідомлений належним чином та своєчасно, про причини неявки суд не повідомив.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобовязує сторони добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін це право, а не обовязок, справа може розглядатись без їх участі, якщо незявлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Зазначена правова позиція висловлена у постанові Вищого господарського суду України від 03.06.2009 №2-7/10608-2008.

Оскільки явка учасників процесу обовязковою не визнавалась, матеріали справи достатньо характеризують спірні правовідносини, строк вирішення спору спливає, підстави для відкладення розгляду справи відсутні.

Представник позивача в судовому засіданні 22.12.2011 позовні вимоги підтримав.

22.12.2011 суд у порядку статті 821 Господарського процесуального кодексу України вийшов до нарадчої кімнати для ухвалення судового рішення. Одразу після виходу з нарадчої кімнати суд оголосив вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представника Позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

Відносини, пов'язані з виробництвом, передачею, постачанням і використанням енергії, регулюються Законом України «Про електроенергетику»(далі Закон) та іншими нормативно-правовими актами в редакції, чинної на період спірних правовідносин.

Частинами першою третьою статті 13 Закону встановлено, що діяльність з виробництва, передачі та постачання електричної енергії в Україні здійснюється за умови отримання відповідної ліцензії.

Ліцензія на здійснення діяльності з виробництва, передачі та постачання електричної енергії видається Національною комісією регулювання електроенергетики України (далі НКРЕ).

Ліцензія видається окремо на кожний вид діяльності відповідно до інструкції, умов і правил здійснення окремих видів діяльності, що затверджуються НКРЕ.

Відповідно до частини першої статті 12 Закону основними завданнями НКРЕ, є, у тому числі, видача суб'єктам підприємницької діяльності ліцензій на виробництво, передачу та постачання електричної енергії.

Умови та Правила здійснення підприємницької діяльності з передачі електричної енергії місцевими (локальними) електричними мережами, затверджені постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України «Про затвердження Умов та Правил здійснення підприємницької діяльності з передачі електричної енергії місцевими (локальними) електромережами»№15 від 13.06.1996 (в редакції, чинної на період спірних правовідносин) (далі Постанова).

Зазначеною Постановою визначено, що ліцензіатом є суб'єкт підприємницької діяльності, зареєстрований у встановленому порядку, який отримав ліцензію на передачу електричної енергії місцевими (локальними) електромережами та зобов'язаний дотримуватися ліцензійних умов і виконувати рішення НКРЕ.

Згідно з пунктом 2.2 Постанови ліцензіат має право здійснювати ліцензовану діяльність лише на території здійснення ліцензованої діяльності. Унесення змін до ліцензії стосовно території здійснення ліцензованої діяльності за заявою ліцензіата, погодженою з центральним органом виконавчої влади, що здійснює управління в електроенергетиці, здійснюється НКРЕ в установленому порядку.

У пункті 1.4 Постанови зазначено, що територія здійснення ліцензованої діяльності це територія адміністративно-територіальної одиниці, де розташовані місцеві (локальні) електричні мережі, що перебувають у власності ліцензіата, яку ліцензіат погоджує з центральним органом виконавчої влади, що здійснює управління в електроенергетиці, указується ліцензіатом в описі за формою, наведеною в додатку до Умов та Правил, і затверджується НКРЕ в установленому порядку. Якщо на території адміністративно-територіальної одиниці розташовані електричні мережі інших ліцензіатів, то територія здійснення ліцензованої діяльності кожного з цих ліцензіатів визначається відповідно до території розташування об'єктів електроенергетики, що перебувають у власності ліцензіата.

Судом встановлено, що Державне підприємство Міністерства оборони України «102 підприємство електричних мереж»є ліцензіатом у сфері електроенергетики, здійснює господарську діяльність з передачі електричної енергії місцевими (локальними) електричними мережами згідно з ліцензією АВ №399871, яка видана на підставі рішення НКРЕ України №1390 від 18.12.2008 /т.1 а.с.4/.

З матеріалів справи вбачається, що 18.02.2010 між Міністерством оборони Російської Федерації (далі Замовник) та Державним підприємством Міністерства оборони України «102 підприємство електричних мереж»(далі Виконавець) укладений договір №6/1/-08 /т.1 а.с.107-108/, відповідно до пунктів 1.1, 1.2 якого Замовник зобовязується передати Виконавцю, а Виконавець зобовязується прийняти у господарське відання електроустановки (трансформаторні пункти і підстанції, кабельні лінії, повітряні лінії) 1997 ВМІС, склад та перелік яких визначений у Додатку №1 (Акт приймання-передачі майна 1997 ВМІС ЧФ МО РФ у господарське відання ДП МО України «102 ПЕМ»).

Зазначений перелік електроустановок за актом приймання-передачі від 18.02.2010 був переданий Замовником Виконавцю /т.1 а.с.109-118/.

Постановою НКРЕ України №1935 від 23.12.2010 переоформлено ліцензію АВ №399871 на право провадження діяльності з передачі електричної енергії місцевими (локальними) електричними мережами, видану Державному підприємству Міністерства оборони України «102 Підприємство електричних мереж», у звязку із зміною місця провадження ліцензованої діяльності. Затверджено територію здійснення ліцензованої діяльності з передачі електричної енергії місцевими (локальними) електричними мережами згідно з Переліком місцевих (локальних) електричних мереж, які визначають межі території провадження діяльності з передачі електричної енергії Державним підприємством Міністерства оборони України «102 підприємство електричних мереж»/т.2 а.с.2-27/.

Судом встановлено, що внесення змін до ліцензії Позивача стосовно збільшення території здійснення ліцензованої діяльності було здійснено само на ці електроустановки, які перейшли у господарське відання Державного підприємства Міністерства оборони України «102 підприємство електричних мереж»за договором №6/1/-08 від 18.02.2010.

З матеріалів справи вбачається, що 26.01.2010 між Державним підприємством Міністерства оборони України „102 Підприємство електричних мереж” та Публічним акціонерним товариством „Енергетична компанія „Севастопольенерго” укладений договір №1494-23/10 (далі Договір №1494-23/10) на передачу електричної енергії, відповідно до пункту 1.1 якого його предметом є надання Позивачем послуг щодо передачі необхідних обсягів електричної енергії та потужності, що належить Відповідачу, електричними мережами Позивача та порядок оплати за надані послуги /т.1 а.с.41-46/.

Судом встановлено, що сторонами не було внесено відповідних змін до Договору №1494-23/10 відносно включення електроустановок, які перейшли у господарське відання Державного підприємства Міністерства оборони України «102 підприємство електричних мереж»за договором №6/1/-08 від 18.02.2010 та розширення території здійснення ліцензованої діяльності з передачі електричної енергії відповідно до постанови НКРЕ України №1935 від 23.12.2010.

Відповідно до пункту 2.1 Договору №1494-23/10 обсяг переданої електричної енергії визначається як сума корисного відпуску електроенергії в мережах споживачів Публічного акціонерного товариства „Енергетична компанія „Севастопольенерго” та корисного відпуску електричної енергії безпосередньо в електричні мережі Публічного акціонерного товариства „Енергетична компанія „Севастопольенерго”. Обсяг корисного відпуску електроенергії визначається відповідно до фактичних показів лічильників з урахуванням коефіцієнтів трансформації, вказаних у Додатках №1, №2 до цього Договору.

У пункті 2.4 Договору сторони за цим Договором погодили, що вони сумісно забезпечують фіксування показів приборів обліку щодо переліку відповідно до Додатків №1, №2. Сумісне зняття показів приборів обліку, оформлюється шляхом заповнення та підписання представниками сторін акту сумісного зняття показів.

Актом сумісного зняття показів за червень 2011 року, який підписаний сторонами без зауважень, сторони зафіксували покази приборів обліку /т.1 а.с.133-137/.

30.06.2011 між Позивачем та Відповідачем був підписаний акт звірки обсягів передачі електроенергії мережами Позивача, відповідно до якого загальний обсяг електроенергії, переданий мережами Державного підприємства Міністерства оборони України «102 підприємство електричних мереж»споживачам Публічного акціонерного товариства «Енергетична компанія «Севастопольенерго», складає 13462683 кВтч /т.1 а.с.15/.

Судом встановлено, що зазначений акт був підписаний Публічним акціонерним товариством «Енергетична компанія «Севастопольенерго»з протоколом розбіжностей /т.1 а.с.87-92/, а саме, зазначено, що за даними Відповідача обсяг переданої електричної енергії в червні 2011 року склав 10582760 кВтч., оскільки до існуючого між сторонами Договору №1494-23/10 не вносилися зміни відносно включення до нього електроустановок, які перейшли у господарське відання Позивача за договором №6/1/-08 від 18.02.2010 та на які постановою НКРЕ України №1935 від 23.12.2010 було розширено територію здійснення ліцензованої діяльності з передачі електричної енергії Позивача.

Відповідно до пункту 3.7.2 Постанови ліцензіат має право одержувати від енергопостачальників, електроенергію яких він передає місцевими (локальними) електромережами на відповідному класі напруги, плату за тарифами на передачу електроенергії. Відносини між ліцензіатами регулюються договорами. Порядок розрахунку обсягів передачі електроенергії та тарифи на передачу визначаються нормативно-правовими актами НКРЕ.

Згідно з пунктом 3.7.1 Постанови тарифи на передачу підлягають регулюванню і затверджуються НКРЕ.

Постановою НКРЕ України №878 від 19.05.2011 затверджено Державному підприємству Міністерства оборони України "102 Підприємство електричних мереж" тариф на передачу електричної енергії місцевими (локальними) електромережами для 2 класу напруги на рівні 50,10 грн./МВт·год. (без ПДВ).

На оплату наданих послуг по передачі електроенергії за червень 2011 року Позивач виставив Відповідачу рахунок №4674 від 30.06.2011 на суму 809376,50 грн. /т.1 а.с.16/, який Відповідач оплатив частково у сумі 636235,53 грн. (тобто на суму визнаних обсягів переданої електричної енергії - 10582760 кВтч.), що підтверджується банківськими виписками /т.1 а.с.18-21/.

26.09.2011 Позивач надіслав на адресу Відповідача вимогу №05/1192 від 09.09.2011 про сплату заборгованості за передачу електроенергії, зокрема, за червень 2011 року в розмірі 173140,97 грн. /т.1 а.с.17/.

Однак зазначена заборгованість оплачена не була, що стало підставою для звернення Позивача до суду з даним позовом.

Вивчивши матеріали справи, оцінивши надані докази, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі, виходячи з наступного.

Як вже зазначалося спірні правовідносини між сторонами регулюються Законом України "Про електроенергетику" від 16.10.1997 №575/97-ВР (в редакції, чинної на період спірних правовідносин), постановою НКРЕ «Про затвердження Умов та Правил здійснення підприємницької діяльності з передачі електричної енергії місцевими (локальними) електромережами»№15 від 13.06.96 (в редакції, чинної на період спірних правовідносин), Правилами користування електричною енергією, затвердженими постановою НКРЕ від 31.07.1996 №28 (з наступними змінами і доповненнями) (далі Правила), постановою НКРЕ №801 від 01.08.2001 “Про затвердження Процедури встановлення або перегляду тарифів для ліцензіатів з передачі електричної енергії місцевими (локальними) електромережами та з постачання електроенергії за регульованим тарифом”.

Крім того, до спірних правовідносин підлягають застосуванню відповідні положення Господарського кодексу України та Цивільного кодексу України, що регулюють загальні питання виконання господарських договорів.

Згідно з пунктом 5.15 Правил відносини сторін у разі передачі (транзиту) електропередавальною організацією електричної енергії технологічними електричними мережами власника електричних мереж (споживача, основного споживача) регулюються договором про спільне використання технологічних електричних мереж, який електропередавальна організація зобов'язана укласти з відповідним власником технологічних електричних мереж.

Договір про спільне використання технологічних електричних мереж - домовленість двох сторін, що є документом певної форми, який встановлює зміст та регулює правовідносини між електропередавальною організацією (ліцензіатом з передачі електричної енергії місцевими (локальними) мережами) та основним споживачем під час передачі (транзиту) електричної енергії технологічними електричними мережами (абзац 17 пункту 1.2 Правил).

Статтею 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 639 Цивільного кодексу України передбачено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Відповідно до частини першої статті 181 Господарського кодексу України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Згідно з частиною другою статті 180 Господарського кодексу України господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Матеріалами справи, а саме актом сумісного зняття показів за червень 2011 року, який підписаний сторонами без зауважень, підтверджується факт передачі Позивачем електричної енергії мережами, на які Державному підприємству Міністерства оборони України «102 підприємство електричних мереж»розширено межу території провадження діяльності з передачі електричної енергії Постановою НКРЕ України №1935 від 23.12.2010, та факт прийняття Відповідачем зазначених послуг по передачі електроенергії.

Зазначене, з огляду на приписи пункту 5.15 Правил, частини першої статті 181 Господарського кодексу України свідчать про наявність між Державним підприємством Міністерства оборони України «102 підприємство електричних мереж»та Публічним акціонерним товариством «Енергетична компанія «Севастопольенерго»договірних відносин з надання послуг по передачі електроенергії у червні 2011 року, який укладений у спрощений спосіб.

Згідно з положеннями статті 193 Господарського кодексу України та статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобовязання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 530 Цивільного кодексу України визначено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до вимог пункту 2.7 Умов та Правил здійснення підприємницької діяльності з постачання електричної енергії за регульованим тарифом, затверджених постановою НКРЕ від 13.06.1996 №15/1, ліцензіат повинен закуповувати електроенергію на Оптовому ринку електричної енергії України відповідно до умов його діяльності та здійснювати належне проведення розрахунків з оптовим постачальником електричної енергії, а також із суб'єктом підприємницької діяльності, що здійснює передачу належної ліцензіату електричної енергії, якщо електрична енергія поставляється мережами, які не є його власністю.

Суд не приймає до уваги довід Відповідача стосовно того, що у договір №1494-23/10 від 26.01.2010 не включені електроустановки, які перейшли у господарське відання Позивача за договором №6/1/-08 від 18.02.2010 та на які постановою НКРЕ України №1935 від 23.12.2010 було розширено територію здійснення ліцензованої діяльності з передачі електричної енергії Позивачем, оскільки матеріалами справи підтверджується факт надання послуг з передачі електричної енергії Позивачем зазначеними мережами.

Більш того, Позивач просить стягнути заборгованість за передачу (транзит) електричної енергії за договором, укладеним у спрощений спосіб, а не за договором №1494-23/10 на передачу електричної енергії від 26.01.2010.

Крім того, відповідно до пункту 1.4 постанови НКРЕ №801 від 01.08.2001 “Про затвердження Процедури встановлення або перегляду тарифів для ліцензіатів з передачі електричної енергії місцевими (локальними) електромережами та з постачання електроенергії за регульованим тарифом” ліцензіат зобовязаний використовувати кошти, отримані внаслідок здійснення ліцензованої діяльності, виключно на витрати, передбачені встановленою структурою тарифу. Структура тарифу встановлена додатком №13 до Процедури встановлення або перегляду тарифів для ліцензіатів з передачі електричної енергії місцевими (локальними) електромережами та з постачання електроенергії за регульованим тарифом. Згідно з цим додатком до переліку складових частин витрат з ліцензованого виду діяльності, що включаються в розрахунок тарифу на постачання електричної енергії, входять операційні витрати, до складу яких входять також і витрати на використання електричних мереж інших ліцензіатів.

Таким чином, до складу тарифу на постачання електричної енергії повинен входити витрати на передачу (транзит) електричної енергії.

Факт включення до складу тарифу на постачання електричної енергії витрат на передачу (транзит) електричної енергії мережами Позивача Відповідачем не спростовується.

На підставі вищевказаного, суд дійшов висновку, що позовні вимоги щодо стягнення заборгованості у розмірі 173140,97 грн. є обґрунтованими, підтверджуються матеріалами справи та підлягають задоволенню.

Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються судом на Відповідача відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись статтями 49, 82, 84-85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства „Енергетична компанія „Севастопольенерго” (вул. Хрустальова, буд.44 , м. Севастополь, 99040, ідентифікаційний код 05471081, р/р 26038333335510 у ПІБ м. Севастополя, МФО 324515) на користь Державного підприємства Міністерства оборони України „102 Підприємство електричних мереж” (вул. 4-а Бастіонна, б.32, м. Севастополь, 99007, ідентифікаційний код 24964620, р/р 26000060125021 в СФ «Приватбанк», МФО 324935) заборгованість у розмірі 173140,97 грн. (сто сімдесят три тисячі сто сорок грн. 97 коп.), а також витрати по сплаті державного мита в сумі 1731,41 грн. (одна тисяча сімсот тридцять одна грн. 41 коп.) та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 236,00 грн. (двісті тридцять шість грн. 00 коп.).

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя О.М. Юріна

Рішення складено відповідно до вимог статті 84

Господарського процесуального кодексу України

та підписано 27.12.2011