Рішення № 20439694, 21.12.2011, Господарський суд м. Севастополя

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 грудня 2011 року справа № 5020-1715/2011 За позовом державного комунального підприємства совхоз "Декоративные культуры" (99055, м. Севастополь, 5й км. Балаклавського шосе)

до приватного акціонерного товариства "Озеленитель"

(99011, м. Севастополь, вул. Гоголя, 20 а)

про стягнення заборгованості у розмірі 105065,57 грн

Суддя Плієва Н.Г.за участю:

представника позивача ОСОБА_1, довіреність № 94 від 21.12.2011;

представника відповідача ОСОБА_2, довіреність № 203 від 21.12.2011,

Суть спору:

Державне комунальне підприємство совхоз "Декоративные культуры" звернулось до господарського суду міста Севастополя з позовом до відкритого акціонерного товариства "Озеленитель" про стягнення заборгованості у розмірі 105065,57 грн з яких 103918,50 грн заборгованість за договором, 991,19 3 % річних, 155,88 грн інфляційні нарахування.

Ухвалою господарського суду міста Севастополя від 31.10.2011 позовна заява прийнята до розгляду, порушено провадження у справі та справу призначено до судового розгляду на 16.11.2011.

Відповідно до положень статті 77 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи відкладався у звязку з неявкою представника відповідача.

У судовому засіданні представник позивача підтримала позовні вимоги, з підстав, викладених у позові, наполягала на їх задоволенні.

Представник відповідача у судовому засіданні надав відзив на позовну заяву, у якому основну заборгованість у розмірі 103918,50 грн визнав повністю, не заперечував проти задоволення позову, зазначивши, що заборгованість за договором № 4 на поставку посадочного матеріалу від 21.03.2011 виникла у звязку з великою дебіторською заборгованістю інших підприємств перед приватним акціонерним товариством “Озеленитель”, підприємство має постійну заборгованість із заробітної плати, яка є першочерговим платежем. Також у судовому засіданні представник відповідача погодилась з розрахунками пені, 3 % річних і інфляційних нарахувань, зробленим позивачем та визнала також у повному обсязі зазначені вимоги.

Відповідно до положень статті 22 Господарського процесуального кодексу України відповідач має право визнати позов повністю або частково.

З наданих відповідачем документів вбачається, що відкрите акціонерне товариство «Озеленитель»перейменовано у приватне акціонерне товариство «Озеленетель», тому у судому засіданні було уточнено, що відповідачем у справі є саме публічне акціонерне товариство «Озеленитель».

Заслухавши пояснення учасників судового процесу, розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні у справі докази, суд

ВСТАНОВИВ:

21.03.2011 між державним комунальним підприємством совхозом “Декоративные культуры” (постачальник) та відкритим акціонерним товариством “Озеленитель”, яке у подальшому було перейменовано на приватне акціонерне товариство “Озеленитель”, (покупець) був укладений договір № 4 на поставку посадочного матеріалу, відповідно до пункту 1.1 якого постачальник зобовязався поставляти у власність покупця посадочний матеріал (далі товар) в кількості, асортименті та по цінам, зазначеним у специфікації, які є невідємними частинами договору, а покупець зобовязався приймати та сплачувати їх на умовах даного договору. Поставка товару за даним договором здійснюється партіями (а.с. 8).

Згідно з розділом 2 договору ціна товару зазначається постачальником на дату отримання заявки від покупця та відображається у специфікаціях та відповідних товарних документах. Ціна товару включає ПДВ. Кількість та асортимент товару зазначається на кожну конкретну партію та фіксується у рахунку-фактурі.

Пунктом 4.1 договору сторони домовились, що поставка товару здійснюється на умовах передплати в розмірі 100 % вартості партії товару.

Відповідно до пункту 5.1 договору за невиконання умов даного договору винна сторона несе відповідальність згідно з діючим законодавством України.

Пунктом 7.1 договору передбачено, що договір вступає в силу з моменту його підписання та діє до виконання сторонами своїх зобовязань в повному обсязі, але не пізніше ніж 31.12.2011.

Таким чином, на час розгляду справи даний договір є чинним.

Судом встановлено, що на виконання умов вказаного договору, позивач поставив приватному акціонерному товариству “Озеленитель” товар на загальну суму 103918,50 грн, що підтверджується накладними, належно завірені копії яких наявні у матеріалах справи:

№ 20 від 29.04.2011 на суму 8400,00 грн (а.с. 9);

№ 33 від 30.05.2011 на суму 60280,00 грн (а.с. 10);

№ 41 від 30.06.2011 на суму 1160,00 грн (а.с. 11);

№ 47 від 03.08.2011 на суму 321,00 грн (а.с. 12);

№ 2 від 15.03.2011 на суму 350,00 грн (а.с. 13);

№ 50 від 23.08.2011 на суму 1650,00 грн (а.с. 14);

№ 60 від 03.10.2011 на суму 900,00 грн (а.с. 15);

№ 62 від 12.10.2011 на суму 6375,00 грн (а.с. 16);

№ 61 від 11.10.2011 на суму 23812,50 грн (а.с. 17);

№ 3 від 15.03.2011 на суму 670,00 грн (а.с. 18).

Відповідач отримав товар за вказаними видатковими накладними, що підтверджується підписами уповноваженого представника за відповідними довіреностями ОСОБА_3 та відбитками печатки підприємства у зазначених накладних, однак свої обовязки як покупця щодо оплати товару в повному обсязі не виконав, що стало підставою для звернення позивача до суду з даним позовом.

Оцінюючи наявні у матеріалах справи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими і такими, що підлягають повному задоволенню, виходячи з наступних мотивів.

В силу статті 193 Господарського кодексу України, субєкти господарювання та інші учасники господарських відношень повинні виконувати господарські зобовязання належним чином, відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України, з врахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до частин першої та другої статті 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Підставою виникнення цивільних прав та обовязків, зокрема, є договори та інші правочини.

Зобов'язання, що виникають на підставі договору поставки є господарськими зобов'язаннями, до яких застосовуються положення статей 264-271 Господарського кодексу України та положення глави 54 Цивільного кодексу України.

Згідно з частиною першою статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Аналогічне положення міститься у статті 509 Цивільного кодексу України.

До договору поставки, згідно з частиною другою статті 712 Цивільного кодексу України, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За приписами частини першої статті 265 Господарського кодексу України та частини першої статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до частини першої статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

В силу вимог статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В силу статті 629 Цивільного кодексу України договір є обовязковим для виконання сторонами.

Судом встановлено, що відповідач припустився порушення умов договору стосовно повного та своєчасного внесення плати за договором.

Доказів погашення заборгованості в повному обсязі станом на момент прийняття цього рішення відповідачем, в порядку статті 33 Господарського процесуального кодексу України, не надано.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина перша статті 612 Цивільного кодексу України).

У статтях 525, 526 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться в частині 1 статті 193 Господарського кодексу України.

Задовольняючи позов суд виходив з того, що позивачем, на виконання зобовязань за договором поставки був поставлений товар відповідачу на загальну суму 103918,50 грн, що підтверджується відповідним накладними (а.с. 7-18).

Проте, до теперішнього часу приватним акціонерним товариством “Озеленитель” не виконані в повному обсязі умови договору № 4 на поставку посадочного матеріалу від 21.03.2011 року у передбачений в ньому строк, на суму 103918,50 грн, що є свідченням порушення відповідачем зобовязання щодо своєчасного розрахунку за кожну поставлену партію товару, передбаченого пунктом 4.1 цього договору.

Факт наявності заборгованості за договором № 4 на поставку посадочного матеріалу від 21.03.2011 у приватного акціонерного товариства “Озеленитель” перед державним комунальним підприємством совхозом "Декоративные культуры" в сумі 103918,50 грн підтверджується актом звірення взаєморозрахунків станом на 01.11.2011, складеним та підписаний сторонами (а. с. 24).

Аналізуючи сукупність встановлених обставин, судом встановлений факт порушення відповідачем зобовязання щодо повної та своєчасної оплати одержаного товару за договором № 4 на поставку посадочного матеріалу від 21.03.2011 у погодженому сторонами асортименті, на загальну суму 103918,50 грн.

Розмір основної суми боргу за договором № 4 на поставку посадочного матеріалу від 21.03.2011 в сумі 103918,50 грн підтверджується матеріалами справи, повністю визнаний представником відповідача у судовому засіданні, що не суперечить законодавству та не порушує права та охоронювані законом інтереси інших осіб, та, відповідно до частини пятої статті 78 Господарського процесуального кодексу України, є підставою для задоволення позову.

Обраний позивачем спосіб захисту відповідає статтям 16 Цивільного кодексу України та 20 Господарського кодексу України, вимоги позову знайшли своє підтвердження та підлягають задоволенню в силу вищенаведених норм чинного законодавства та умов договору поставки.

Також суд знаходить підстави для застосування до відповідача правових наслідків за порушення ним виконання свого зобовязання у вигляді стягнення 3% річних за період з 15.03.2011 по 31.10.2011 наростаючим підсумком у розмірі 991,19 грн та 155,88 грн інфляційних нарахувань за період прострочення з 01.04.2011 по 31.10.2011 включно, ці вимоги узгоджуються з приписами статей 20, 216, 217 Господарського кодексу України, статей 610, 611 Цивільного кодексу України, статей 3-4 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань”.

Згідно з частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу, з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотка річних від простроченої суми боргу, якщо інший розмір відсотків не встановлений договором або законом.

Судом перевірений здійснений позивачем розрахунок сум 3 % річних та інфляційних збитків та зроблено висновок про те, що він відповідає вимогам чинного законодавства, є арифметично вірний (а.с. 19, 20).

Враховуючі вищевикладені обставини, позов підлягає задоволенню, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 105065,57 грн, у тому числі: 103918,50 грн основного боргу, 3% річних у розмірі 991,19 грн та 155,88 грн інфляційних нарахувань.

Витрати позивача по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України при задоволенні позову покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 33, 34, 44, 49, 78, 82, 84-85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з приватного акціонерного товариства “Озеленитель” (вул. Гоголя, 20а, м. Севастополь, 99011, ідентифікаційний код 03358334, р/р 26000060226997 у СФ ПАТ КБ “Приватбанк”, м. Севастополь, МФО 324935 або з будь-якого іншого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду) на користь державного комунального підприємства совхоз “Декоративные культуры” (5 км Балаклавського шосе, м. Севастополь 99055, ідентифікаційний код 03358340, р/р 26004000093742 ПАТ "Укрсоцбанк" МФО 300023, або на інші рахунки, зазначені стягувачем) заборгованість у розмірі 105065,57 грн (сто пять тисяч шістдесят пять грн 57 коп), з яких: 103918,50 грн - основний борг, 991,19 грн - 3% річних, 155,88 грн інфляційні втрати, а також витрати по сплаті державного мита в розмірі 1050,65 грн (одна тисяча пятдесят грн 65 коп) та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 236,00 грн (двісті тридцять шість грн 00 коп).

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя підпис Н.Г. Плієва

Рішення оформлено і підписано, в порядку

статті 84 Господарського процесуального

кодексу України 26.12.2011