Рішення № 20439628, 14.12.2011, Господарський суд Рівненської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33001 , м. Рівне, вул. Набережна, 26-А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"14" грудня 2011 р. Справа № 5019/2515/11

за позовом Приватне акціонерне товариство "Лада-Полісся"

до відповідача Фізична особа підприємець ОСОБА_1

про стягнення в сумі 48 743 грн. 93 коп.

Суддя Бережнюк В.В.

Представники:

Від позивача : Губійчук К.В.

Від відповідача : не з'явився

СУТЬ СПОРУ: Приватне акціонерне товариство "Лада-Полісся"звернулося до господарського суду Рівненської області з позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1про стягнення 48 743 грн. 93 коп., з яких 10 215 грн. 00 коп. - пеня, 8 436 грн. 76 коп. - 3% річних, 30 092 грн. 17 коп. - інфляційні втрати. В обґрунтування позовних вимог зазначає, що між сторонами було укладено Договір оренди нежитлового приміщення №11/А від 15.08.2007 року, згідно з умовами якого відповідач зобовязався здійснювати оплату орендних платежів. Проте відповідач умови договору щодо своєчасної та повної плати за оренду приміщення не здійснював, що стало підставою для звернення позивача до суду із позовом про стягнення заборгованості по орендній платі. Рішенням господарського суду Рівненської області №5019/1270/11 від 19.07.2011 р., залишеним без змін постановою РАГС від 05.10.2011 р., задоволено позов ПрАТ "Лада-Полісся" до ФОП ОСОБА_1 та стягнуто з останнього 132 176 грн. 00 коп. боргу за оренду приміщення. З огляду на прострочення виконання зобов'язання щодо своєчасної сплати орендних платежів, покликаючись на ст.625 ЦК України та п.7.2. Договору №11/А від 15.08.2007 р., позивач нарахував відповідачу 10 215 грн. 00 коп. пені, 8436 грн. 76 коп. 3% річних та 30 092 грн. 17 коп. - інфляційних втрат та звернувся до суду з даним позовом про стягнення з підприємця ОСОБА_1 вказаних санкцій.

Через канцелярію суду від позивача надійшла заява №45-юр від 14.12.2011 р., у якій просить суд прийняти уточнений розрахунок пені та стягнути її з відповідача у розмірі 15 904 грн. 61 коп.

Суд зазначає, що в даному випадку вказана заява по своїй суті є власне заявою про збільшення розміру позовних вимог, оскільки під збільшенням розміру позовних вимог (частина четверта статті 22 ГПК України) законодавець розуміє збільшення суми позову за тією ж вимогою, яку було заявлено у позовній. Відповідно до ч.4 ст.22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог. У разі якщо розмір позовних вимог збільшено або пред'явлено нові позовні вимоги, недоплачену суму державного мита необхідно сплатити до звернення до суду з відповідною заявою. Також слід подати доказ надіслання такої заяви відповідачу. Однак, до заяви №45-юр від 14.12.2011 р., згідно якої позивач фактично збільшив позовні вимоги, не подано доказів доплати державного мита та доказів надіслання вказаної заяви відповідачу. За вказаних обставин, заява №45-юр від 14.12.2011 р. не прийнята судом до розгляду.

В судовому засіданні 14.12.2011 р. представник позивача підтримав позовні вимоги викладені в позовній заяві.

Відповідач в судове засідання не з'явився, відзиву на позов не подав, вимог не заперечив. Про дату, час і місце судового розгляду був повідомлений належним чином, що підтверджується наявними в матеріалах справи поштовими повідомленнями про вручення рекомендованої кореспонденції адресату (арк.с.35-36).

Статтею 22 ГПК України встановлено права та обов'язки сторін в судовому процесі. Зокрема вказаною статтею передбачено, що сторони мають право брати участь в господарських засіданнях. Відповідно до норм вказаної статті сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Не забезпечивши явку свого представника в судове засідання відповідач не виявив бажання скористатися наданими йому вищевказаними нормами ГПК правами. Суд зазначає, що відповідачу було надано достатньо часу для реалізації своїх процесуальних прав та обов'язків.

Крім того, ухвалами суду про відкладення розгляду справи не було визнано явку сторін в судове засідання обовязковою.

З огляду на викладене, суд прийшов до висновку про можливість вирішення спору за наявними у справі матеріалами (ст. 75 ГПК України).

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, повно та об'єктивно оцінивши всі обставини справи в їх сукупності, господарський суд прийшов до висновку, що позов підлягає до задоволення частково. При цьому суд виходив з такого.

Судом встановлено, що 15.08.2007 року між Акціонерним товариством закритого типу «Лада-Полісся» (далі - Орендодавець) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (далі - Орендар) укладено Договір оренди нежитлового приміщення №11/А, згідно з умовами якого орендар прийняв у строкове платне користування частину нежитлового приміщення в розмірі 648 кв.м., яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

Відповідно до п.п.3.1., 3.3 Договору строк оренди за цим договором становить з 01 вересня 2007 року по 01 вересня 2008 року. У разі відсутності заяви однієї із Сторін про припинення або зміну цього договору після закінчення строку його чинності протягом 30 (тридцяти) днів, Договір вважається пролонгованим (продовженим) на той самий термін і на тих самих умовах.

За умовами п.п.4.1., 4.2 Договору орендна плата визначається за домовленістю сторін і становить 5 грн./кв.м. з ПДВ. Орендна плата сплачується в безготівковому порядку на розрахунковий рахунок Орендодавця не пізніше 20 числа кожного календарного місяця.

Відповідно до Акту прийняття-передачі (повернення) приміщення від 16 березня 2011 року, підписаного сторонами та скріпленого їх печатками, Орендар повернув Орендодавцю орендоване приміщення.

Згідно ч. 2 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Так, рішенням господарського суду Рівненської області від 19.07.2011 р. (арк.с.12-14) у справі №5019/1270/11 за позовом ПрАТ "Лада-Полісся" до підприємця ОСОБА_1 було встановлено факт порушення відповідачем зобов'язань щодо своєчасної сплати орендних платежів та доведено наявність у відповідача перед позивачем заборгованості станом на 16.03.2011 р. згідно укладеного між ними Договору оренди нежитлового приміщення №11/А від 15.08.2007 р. у розмірі 132 176 грн. 00 коп.

З огляду на прострочення відповідачем виконання зобов'язання щодо своєчасної сплати орендних платежів, покликаючись на ст.625 ЦК України, позивач нарахував 8436 грн. 76 коп. 3% річних та 30 092 грн. 17 коп. - інфляційних втрат.

Керуючись п.7.2. Договору №11/А від 15.08.2007 р. позивач нарахував відповідачу 10 215 грн. 00 коп. пені.

Статтею 11 ЦК України встановлено, що цивільні права та обовязки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства; крім того підставами виникнення цивільних прав та обовязків, зокрема є договори та інші правочини.

Частиною першою статті 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Як передбачено ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Статтею 230 Господарського кодексу України визначено, що штрафними санкціями визначаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд перевірив надані ПрАТ "Лада-Полісся" розрахунки розміру позовних вимог та визнав правильним нарахування позивачем 8 436 грн. 76 коп. - 3% річних (арк.с.17).

Щодо нарахованих відповідачу 30 092 грн. 17 коп. інфляційних втрат суд зазначає слідуюче. Як вбачається із наданого розрахунку (арк.с.18) позивач здійснював нарахування інфляційних втрат за період з моменту виникнення прострочення сплати орендних платежів за відповідний місяць по вересень 2011 року, що відповідає вимогам чинного законодавства. Однак, за вказані періоди за підрахунками суду правильною є сума інфляційних втрат, яка в загальному розмірі становить 25 281 грн. 49 коп. Відтак вбачається, що при обрахунку інфляційних втрат позивач припустився арифметичної помилки та невірно нарахував зазначену санкцію. Як наслідок ПрАТ "Лада-Полісся" безпідставно заявив до стягнення з підприємця ОСОБА_1 4 810 грн. 68 коп. інфляційних (30092,17-25281,49=4810,68).

Щодо стягнення з відповідача 10 215 грн. 00 коп. пені суд звертає увагу позивача, що відповідно до ст.1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Статтею 3 цього Закону визначено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

За умовами ч.6 ст.232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Разом з тим у розрахунку пені, що вказаний у тексті позовної заяви, не відображено за який період нарахована пеня, не зазначено суми прострочених платежів та момент виникнення прострочення. Натомість нараховано пеню за 182 дні на загальну суму боргу по орендній платі 132 176 грн. 00 коп., яка існувала станом на 16.03.2011 р., що не відповідає приписам ч.6 ст.232 ГК України та ст.ст. 1, 3 ЗУ "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань". За наведених обставин позивачу слід відмовити в позові в частині стягнення з відповідача 10 215 грн. 00 коп. пені.

В силу статей 43, 47, 33, 38 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, коли кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, а суд, оцінивши подані по справі докази за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, повинен прийняти рішення за результатами обговорення усіх цих обставин.

Отже, враховуючи все вищевикладене вимоги ПрАТ "Лада-Полісся" до відповідача підприємця ОСОБА_1 підлягають задоволенню частково в сумі стягнення з останнього 8 436 грн. 76 коп. 3% річних та 25 281 грн. 49 коп. інфляційних втрат, всього 33 718 грн. 25 коп. В частині стягнення 4 810 грн. 68 коп. інфляційних втрат та 10 215 грн. 00 коп. пені в позові слід відмовити.

Відповідно до ч. 2 ст. 49 ГПК України на відповідача покладаються судові витрати пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Розмір пропорції задоволених вимог проти заявлених складає 69,17 %.

Керуючись ст. ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_2, ідент.код НОМЕР_1) на користь Приватного акціонерного товариства "Лада-Полісся" (33021, м.Рівне, вул.Барона Штейнгеля, 1, код ЄДРПОУ 22556519) - 8 436 грн. 76 коп. 3% річних та 25 281 грн. 49 коп. інфляційних втрат, 337 грн. 18 коп. витрат по сплаті державного мита та 163 грн. 24 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. В іншій частині вимог в позові відмовити.

Суддя Бережнюк В.В.

повний текст рішення підписаний суддею "19" грудня 2011 року