Ухвала суду № 20439610, 06.12.2011, Господарський суд Рівненської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33023 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"06" грудня 2011 р. Справа № 5019/2061/11

За позовом Публічного акціонерного товариства “Кредобанк” в особі Центральної філії ПАТ “Кредобанк”

до відповідача Відкритого акціонерного товариства “Берестовецький спецкарєр”

про стягнення заборгованості в сумі 2885184 грн. 16 коп.

Суддя Мамченко Ю.А.

Представники:

від позивача: представник ОСОБА_1 довіреність № 925 від 07.02.2011р.;

від відповідача: не зявився.

Статті 20, 22, 91, 107 Господарського процесуального кодексу України розяснені.

Відводи з підстав, передбачених статтею 20 ГПК України, відсутні.

Протокол судового засідання складено відповідно до статті 811 ГПК України.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Публічне акціонерне товариство “Кредобанк” в особі Центральної філії ПАТ “Кредобанк” звернулось до господарського суду Рівненської області з позовною заявою, згідно якої просить стягнути з Відкритого акціонерного товариства “Берестовецький спецкарєр” на свою користь заборгованість по кредиту за договором кредитної лінії №89 від 23.04.2008 року в сумі 1997585 грн. 98 коп. заборгованість по відсоткам в сумі 353184 грн. 11 коп., комісію за управління кредитом в розмірі 1800 грн. 00 коп., пеню за несвоєчасне погашення кредиту в розмірі 439446 грн. 61 коп., пеню за на своєчасну сплату відсотків в розмірі 92687 грн. 16 коп. та пеню за несвоєчасну сплату комісії за управління кредитом в розмірі 480,30 грн..

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі та заперечив проти позовних вимог зустрічного позову.

Відкрите акціонерне товариство “Берестовецький спецкарєр” подало зустрічний позов, в якому просить визнати Договір кредитної лінії №89 від 23.04.2008 року, укладений між ВАТ “Кредобанк” в особі Першої Львівської філії банку, правонаступником якого є ПАТ “Кредобанк” в особі Центральної філії ПАТ “Кредобанк” та ВАТ “Берестовецький спецкарєр”, додаткові договори № 1 від 24.04.2008 року, №2 від 07.05.2008 року, №3 від 12.05.2008 року, №4 від 13.05.2008 року, №5 від 14.05.2008 року до Договору кредитної лінії №89 недійсними, обґрунтовуючи це наступним: умовами спірного Договору кредитної лінії №89 від 23.04.2008 року передбачено, що у період дії договору позичальник не має права без попередньої письмової згоди банку до повного виконання своїх зобовязань за цим договором, позичальник зобовязується не зливатися/обєднуватися з будь-якою юридичною особою, не укладати правочинів, за умовами яких позивальник повинен поділяти свої прибутки з будь-якою іншою третьої особою, не змінювати основних видів діяльності, що повязані з метою кредитування. На думку ВАт "Берестовецький спецкар'єр" вказані вище умови договору порушують принцип справедливості закріплений статтею 3 ЦК України.

ВАТ “Берестовецький спецкарєр” вказує, що договір кредитної лінії №89, зокрема пункт 4.6. не відповідає вимогам статті 53 Закону України “Про банки та банківську діяльність”, оскільки банк 3 01.08.2008 року в односторонньому порядку збільшив відсоткову ставку користування кредитними коштами, визначену підпунктом 2.1.3. пункту 2.1. договору кредитної лінії № 89 з 19% до 22% річних. При цьому банк не повідомив позичальника про збільшення відсоткової ставки та не уклав з ним додаткового договору, що є порушенням положення частини 2 статті 1056 ЦК України.

Крім того, ВАТ “Берестовецький спецкарєр” вказує, що Загальні збори учасників товариства мають право приймати рішення з усіх питань діяльності товариства, у тому числі і з тих, що передані загальними зборами до компетенції виконавчого органу ( частина 1 ст.98 ЦК України).

Рішення про внесення змін до статуту товариства, відчуження майна товариства на суму, що становить 50 і більше відсотків майна товариства та про ліквідацію товариства (приймаються більшістю не менше ѕ голосів, якщо інше не встановлено законом (частина 2 ст. 98 ЦК України).

В акціонерному товаристві може бути створена наглядова рада, яка здійснює контроль за діяльністю його виконавчого органу та захист прав акціонерів. Статутом акціонерного товариства і законом встановлюється виключна компетенція наглядової ради (ст.160 ЦК України).

Статтею 41 Закону України “Про господарські товариства” встановлена компетенція загальних зборів, до якої належить, зокрема, затвердження договорів (угод), укладених на суму, що перевищує вказану в статуті товариства (п. “і” частини пятої ст. 41 Закону).

В силу ст. 46 цього Закону статутом акціонерного товариства або за рішенням загальних зборів акціонерів на раду акціонерного товариства може бути покладено виконання окремих функцій, що належать до компетенції загальних зборів.

Статут ВАТ “Берестовецький спецкарєр”, зареєстрований 21 вересня 1998 року розпорядженням голови Костопільської районної державної адміністрації №340, затверджений загальними зборами акціонерів Товариства протоколом від 05 березня 1994 року.

Згідно п.5.1 розділу 5 Статуту статутний фонд товариства становить 9744 грн. 00 коп..

Згідно п.8.1 Статуту управління Товариством здійснюють: Загальні збори - вищий орган Товариства, Рада товариства, Правління товариства, Ревізійна комісія. Вищими органом Товариства є загальні збори акціонерів (п.8.2.1 Статуту)

Рада Товариства є вищим виконавчим органом Товариства в період між загальними зборами акціонерів, підзвітна Загальним зборам акціонерів у складі 3-х чоловік, включаючи голову Товариства терміном на три роки.

Згідно ст. 8.3.8 Статуту Загальні збори акціонерів делегують, згідно Статуту Товариства та ст. 46 Закону України “Про господарські товариства” наступні повноваження Ради Товариства: погоджує проведення операцій розпорядження рухомим та нерухомим майном Товариства, балансова вартість якого перевищує суму еквівалентну 20 відсоткам від Статутного фонду Товариства.

Згідно Протоколу засідання Ради товариства ВАТ “Берестовецький спецкарєр” від 16 квітня 2008 року Рада Товариства вирішила:

1. Отримати кредитну лінію у ВАТ “Кредобанк” в сумі 2, 0 млн. гривень терміном на 2 роки.

2. В забезпечення по кредиту передати майно.

3. На підписання кредитного договору та договору застави уповноважити Голову правління Солонця.

Відповідно до Додатку до протоколу засідання Ради Товариства ВАТ “Берестовецький спецкарєр” від 16 квітня 2008 року в забезпечення вказаного кредиту передається нерухомість, споруди та обладнання: приміщення майстерні, площею 125,2 м2, диспетчерський пункт площею 110,4 м2, матеріальний склад, площею 168,6 м2, приміщення вагової, площею 40,7 м2, приміщення майстерні, площею 607,4 м2, дробарку СМД-111, дробарку СМД-739, дробарку СМД-739, вузьку залізничну колію, довжиною 15 км сполученням с. Берестовець - ст.Любомирськ.

ВАТ “Берестовецький спецкарєр” вказує, що Статутом товариства взагалі не врегульовано питання щодо порядку отримання кредитних коштів, зокрема кредиту в сумі 2000000 грн. 00 коп., а також передачі майна, обладнання в заставу, як і не визначена сума договорів (угод), які підлягають затвердженню загальними зборами учасників товариства ( п. “і” частини пятої ст. 41 Закону “Про господарські товариства”).

Також ВАТ “Берестовецький спецкарєр” вказує, що Рада товариства не наділена повноваженнями на отримання кредитної лінії відповідно до договору кредитної лінії № 89 від 23.04.2008р. та відповідних додаткових договорів до нього, а також не уповноважена на передачу майна товариства в заставу. Вирішувати вказані питання мали загальні збори акціонерів ВАТ “Берестовецький спецкарєр”.

В судове засідання 06.12.2011 року представник ВАТ "Берестовецький спецкар'єр" не з'явився, про дату час та місце проведення судового засідання сторони повідомлені належним чином, що стверджується наявними в матеріалах справи повідомленнями про вручення поштових відправлень.

Заслухавши у відкритому судовому засіданні пояснення представника позивача, вивчивши подані письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності місцевий господарський суд прийшов до висновку, що первісний позов підлягає задоволенню, а в задоволенні зустрічного позову слід відмовити.

При винесенні рішення суд

ВСТАНОВИВ:

23.04.2008 року між Відкритим акціонерним товариством “Кредобанк” (правонаступником якого є ПАТ “Кредобанк”) (далі - Кредитор) та Відкритим акціонерним товариством “Берестовецький спецкарєр” (далі Позичальник) був укладений кредитний договір №89 (далі - Кредитний договір) та додаткові договори №1 від 24.04.2008 року, №2 від 07.05.2008 року, №3 від 12.05.2008 року, №4 від 13.05.2008 року, №5 від 14.05.2008 року, за якими відповідачу було відкрито кредитну лінію з максимальним лімітом заборгованості в сумі 2000000 грн. 00 коп. зі строком повернення 22.04.2010 року.

Відповідно до пункт 1.2. Статуту Публічного акціонерного товариства “Кредобанк” 26.11.2009 року за рішенням позачергових загальних зборів акціонерів змінено найменування Відкритого акціонерного товариства “Кредобанк” на Публічне акціонерне товариство “Кредобанк”. Публічне акціонерне товариство “Кредобанк” є правонаступником за всіма правами та обовязками Відкритого акціонерного товариства “Кредобанк”.

Пунктом 2.1.7. Кредитного договору визначено, що остаточна дата повернення кредиту - 22.04.2010 року.

Згідно з пунктом 5.1. Кредитного договору позичальник зобовязаний повернути банку кредит у повному обсязі в порядку і терміни, передбачені цим договором та/або додатками до нього.

Отримання кредитних коштів відповідачем підтверджується наявними в матеріалах справи банківськими виписками по особовому рахунку, за якими заборгованість відповідача перед позивачем по кредитному договорі становить в сумі 1997585 грн. 98 коп.,

У відповідності до пункту 2.1.3. Кредитного договору процентна ставка по кредиту становить 19% річних в гривні, а уразі невиконання вимог, передбачених у п.9.3.6. цього Договору процентна ставка за користування кредитними коштами встановлюється з розрахунку на 2% річних.

Відповідно до пункту 4.3. кредитного договору позичальник сплачує проценти нараховані відповідно до п.4.2. цього Договору, у валюті отриманого кредиту щомісяця, але не пізніше останнього робочого дня місяця, за який їх нараховано.

На момент розгляду справи згідно з розрахунком, наданим позивачем прострочена заборгованість відповідача по сплаті відсотків за Договором становить 353184 грн. 11 коп..

Відповідно до п. 4.1.3. Договору за управління кредитною лінією боржник щомісячно сплачує кредитору комісію, в сумі 300 грн. 00 коп..

На момент розгляду справи згідно з розрахунком, наданим позивачем прострочена заборгованість відповідача по сплаті комісії за відкриття кредитної лінії становить 1800 грн. 00 коп..

11.03.2010 року позивач відправив на адресу відповідача вимогу, в якій просить погасити заборгованість, яка виникла по кредитному договору. Вказана вимога була направлена належним чином, про що свідчить поштове повідомлення. Відповідач залишив вимогу без задоволення.

Відповідач доказів виконання умов кредитного договору зі своєї сторони не надав, а отже взяті на себе зобовязання по договору не виконав, внаслідок чого згідно з наданим позивачем розрахунком прострочена заборгованість відповідача перед позивачем за кредитом на момент розгляду справи становить 2885184 грн. 16 коп..

У відповідності до ст.11 Цивільного кодексу України та ст.174 Господарського кодексу України договір є підставою для виникнення цивільних прав і обов'язків (господарських зобов'язань).

Відповідно до ст.193 Господарського процесуального кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України. Одностороння відмова від виконання зобовязань не допускається.

В силу ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Статтею 525 Цивільного Кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 Цивільного Кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного Кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 Цивільного кодексу України, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно статті 1046 Цивільного кодексу України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Відповідно до ч.ч.1, 3 ст.1049 Цивільного кодексу України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахуванням грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Відповідно до статті 1054 Цивільного кодексу України, банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ч.2 ст.1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилися, та сплати процентів.

З огляду на умови Договору строк повернення кредиту є таким, що настав. Відповідач доказів повернення кредиту у спірній сумі не надав, доводи позивача щодо наявності боргу, його розміру не спростував.

Відповідно до п.7.1. Кредитного договору за несвоєчасне виконання грошових зобовязань позичальник, на вимогу банку, сплачує йому пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період прострочки, за весь час прострочки.

Позивачем на суму заборгованості за несвоєчасне погашення кредиту за період з 24.09.2009 року по 05.04.2011 року нараховано пеню в розмірі 439446 грн. 61 коп., на суму заборгованості по несвоєчасно сплачених відсотках за період з 01.11.2008 року по 05.04.2011 року нараховано пеню в розмірі 92687 грн. 16 коп., на суму заборгованості за несвоєчасну сплату комісії за управління кредитом з 01.11.2008 року по 05.04.2011 року позивачем нараховано пеню в розмірі 480 грн. 30 коп.. Розрахунок пені перевірено судом та визнано вірним.

Статтею 216 Господарського кодексу України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ч.1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобовязаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобовязання.

В силу ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобовязання може забезпечуватися, зокрема неустойкою (штрафом, пенею), якою, з огляду на положення ст. 549 Цивільного кодексу України, є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання. При цьому, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобовязань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

В матеріалах справи відсутні докази погашення заборгованості відповідачами перед позивачем.

З огляду на вищеописане суд прийшов до висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості по кредиту в сумі 1997585 грн. 98 коп., заборгованості по відсотках за кредитом в сумі 353184 грн. 11 коп., комісії за відкриття кредитної лінії в сумі 1800 грн. 00 коп., пені за несвоєчасне погашення кредиту в сумі 439446 грн. 61 коп., пені за несвоєчасно сплачені відсотки в сумі 92687 грн. 16 коп., пені за несвоєчасну сплату комісії за управління кредитом в сумі 480 грн. 30 коп. є правомірними, ґрунтуються на договорі та законі, а відтак підлягають задоволенню з покладенням на відповідача витрат на оплату державного мита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.

05.08.2011 року до господарського суду відповідачем була подана зустрічна позовна заява, в якій відповідач просить визнати договір кредитної лінії № 89 від 23.04.2008р., укладений між ВАТ “Кредобанк” в особі Першої Львівської філії банку, правонаступником якого є ПАТ “Кредобанк” в особі Центральної філії ПАТ “Кредобанк” та ВАТ “Берестовецький спецкарєр”, додаткові договори № 1 від 24.04.2008 року, №2 від 07.05.2008 року, №3 від 12.05.2008 року, №4 від 13.05.2008 року, №5 від 14.05.2008 року до Договору кредитної лінії №89 недійсними

Відповідач зазначає, що відповідно до статуту ВАТ “Берестовецький спецкарєр” Рада Товариства не наділена повноваженням на прийняття рішення по укладенню кредитних договорів, рішення прийняте Радою з цього питання незаконним. Разом з тим відповідач наголошує на тому, що статутом товариства взагалі не врегульовано порядок отримання кредитних коштів, зокрема кредиту в сумі 2000000 грн. 00 коп., а також передачі майна, обладнання в заставу, як і не визначена сума договорів (угод), які підлягають затвердженню загальними зборами учасників товариства (п. “і” частини пятої ст.41 Закону “Про господарські товариства”).

Статтею 203 ЦК України визначено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

У відповідності до частини 1 статті 216 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

В даному випадку відповідач вказує, що Договір був укладений з порушенням положень статті 203 ЦК України, а саме Рада товариства не мала права приймати рішення про отримання кредиту, оскільки це повноваження виключно загальних зборів акціонерів Товариства.

Згідно п.8.1 Статуту управління Товариством здійснюють: Загальні збори - вищий орган Товариства, Рада товариства, Правління товариства, Ревізійна комісія.

Вищими органом Товариства є загальні збори акціонерів (п.8.2.1 Статуту). Рада Товариства є вищим виконавчим органом Товариства в період між загальними зборами акціонерів, підзвітна Загальним зборам акціонерів у складі 3-х чоловік, включаючи голову Товариства терміном на три роки.

Згідно Протоколу засідання Ради товариства ВАТ “Берестовецький спецкарєр” від 16 квітня 2008 року Рада Товариства вирішила:

1. Отримати кредитну лінію у ВАТ “Кредобанк” в сумі 2,0 млн. гривень терміном на 2 роки.

2. В забезпечення по кредиту передати майно.

3. На підписання кредитного договору та договору застави уповноважити Голову правління Солонця.

Відповідно до Додатку до протоколу засідання Ради Товариства ВАТ “Берестовецький спецкарєр” від 16 квітня 2008 року в забезпечення вказаного кредиту передається нерухомість, споруди та обладнання: приміщення майстерні, площею 125,2 м2, диспетчерський пункт площею 110,4 м2, матеріальний склад, площею 168,6 м2, приміщення вагової, площею 40,7 м2, приміщення майстерні, площею 607,4 м2, дробарку СМД-111, дробарку СМД-739, дробарку СМД-739, вузьку залізничну колію, довжиною 15 км сполученням с. Берестовець - ст. Любомирськ.

Листом Верховного Суд України від 01.08.2007р. “Практика розгляду судами корпоративних спорів” визначено, що чинним законодавством не врегульовано порядку скликання і роботи наглядової ради товариства, визначення її правомочності. У звязку з цим господарським судам при вирішенні спорів необхідно застосовувати положення установчих документів товариства, а також аналогію закону, де допускають спірні правовідносини, в частині норм, що регулюють відповідні питання скликання та проведення загальних зборів товариства (обовязковість повідомлення усіх членів наглядової ради про проведення засідання, надання інформації з питань порядку денного, правомочність, порядок прийняття рішення тощо). Відсутність кворуму на засіданні Ради товариства є безумовною підставою для визнання прийнятих Радою рішень недійсними.

У відповідності до листа Верховного Суд України від 01.08.2007 року “Практика розгляду судами корпоративних спорів” складність вирішення спорів про визнання рішень загальних зборів недійсними з підстав порушення порядку їх скликання і проведення та суперечливість позицій господарських судів зумовлена, передусім, тим, що законодавством не визначено, які саме порушення цих процедур є достатніми підставами для задоволення позовних вимог є необхідність розяснити господарським судам, що права учасника (акціонера) господарського товариства внаслідок недотримання вимог закону про скликання і проведення загальних зборів необхідно вважати порушеними, якщо він не зміг взяти участь у загальних зборах, належним чином підготуватися до розгляду питань порядку денного, внести пропозиції до порядку денного, зареєструватися для участі у загальних зборах тощо.

Відповідно до п. 17 Постанови Пленуму Верховного суду України від 24.10.2008р. №13 “Про практику розгляду судами корпоративних спорів” підставами для визнання недійсними рішень загальних зборів акціонерів (учасників) господарського товариства можуть бути:

-порушення вимог закону та/або установчих документів під час скликання та проведення загальних зборів товариства;

-позбавлення акціонера (учасника) товариства можливості взяти участь у загальних зборах;

-порушення прав чи законних інтересів акціонера (учасника) товариства рішенням загальних зборів.

Безумовною підставою для визнання недійсними рішень загальних зборів у звязку з прямою вказівкою закону є:

-прийняття загальними зборами рішення за відсутності кворуму для проведення загальних зборів чи прийняття рішення (статті 41, 42, 59, 60 Закону про господарські товариства);

-прийняття загальними зборами рішень з питань, не включених до порядку денного загальних зборів товариства (частина четверта статі 43 Закону про господарські товариства);

-прийняття загальними зборами рішення про зміну статутного капіталу товариства, якщо не дотримано процедури надання акціонерам (учасникам) відповідної інформації (статі 40, 45 Закону про господарські товариства”).

Відповідно до п. 21 цієї Постанови рішення загальних зборів господарського товариства можуть бути визнаними недійсними в судовому порядку у випадку недотримання процедури їх скликання, встановленої статтями 43, 61 Закону про господарські товариства.

Права учасника (акціонера) товариства можуть бути визнані порушеними внаслідок недотримання вимог закону про скликання і проведення загальних зборів, якщо він не зміг взяти участь у загальних зборах, належним чином підготуватися до розгляду питань порядку денного зареєструватися для участі у загальних зборах, тощо.

В матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази визнання в судовому порядку рішення Ради Товариства 16 квітня 2008 року недійсним. Даний факт презюмує дійсність рішення Ради товариства щодо отримання кредиту та уповноваження голови правління на підписання відповідних договорів.

Щодо тверджень відповідача, що статутом товариства не передбачено порядок отримання кредиту та передачі майна в заставу суд зазначає, що відповідно до ст.88 ЦК України, 57 ГК України та ст.37 Закону України “Про господарські товариства” у статуті товариства вказуються найменування юридичної особи, органи управління товариством, їх компетенція, порядок прийняття ними рішень, порядок вступу до товариства та виходу з нього. Порядок укладенням договорів регулюються нормами чинного законодавства.

Відповідно до ст.627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу та інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Отже відсутність в установчих документах відповідача умов та порядку укладення договорів не є підставою визнання договорів недійсними.

На підставі вищевикладеного вбачається, що вимоги відповідача викладенні у зустрічній позовній заяві безпідставні та необґрунтовані, а відтак не підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Первісний позов задоволити.

2. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства “Берестовецький спецкарєр” (35043, Рівненська обл., Костопільський р-н., м. Берестовець, вул. Сидорова буд. 3, код за ЄДРПОУ 05471856), на користь Публічного акціонерного товариства “Кредобанк” в особі Центральної філії ПАТ “Кредобанк” (79007, м. Львів, вул. Наливайка, буд. 6, код ЄДРПОУ 22360822) - 1997585 грн. 98 коп. заборгованості по кредиту, 353184 грн. 11 коп. заборгованості по відсотках за кредитом, 1800 грн. 00 коп. комісії за відкриття кредитної лінії, 439446 грн. 61 коп. пені за несвоєчасне погашення кредиту, 92687 грн. 16 коп. пені за несвоєчасно сплачені відсотки, 480 грн. 30 коп. пені за несвоєчасну сплату комісії за управління кредитом, 25 500 грн. 00 коп. витрат на оплату державного мита та 236 грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

4. В задоволенні зустрічного позову відмовити.

Суддя Мамченко Ю. А.

Повний текст рішення суддею підписано “13” грудня 2011 року.

<Текст ><Текст ><Текст >