Рішення № 20439608, 22.12.2011, Господарський суд Рівненської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Р І Ш Е Н Н Я

"22" грудня 2011 р. Справа № 5019/2662/11

Суддя Войтюк В.Р. розглянувши матеріали справи

за позовом Прокурора Рівненського району в інтересах держави в особі

Українського державного фонду підтримки фермерських господарств в особі

Рівненського відділення Українського державного фонду підтримки фермерських господарств

до відповідача Фермерського господарства "Надія"

про стягнення 9 018 грн. 40 коп. заборгованості, пені та збитків, завданих внаслідок інфляції

Представники:

від позивача- ОСОБА_1. директор (довіреність № 341 від 10.06.2011р.);

від відповідача- не зявився;

від прокурора- Зубілевич К.М. посв. № 43 від 20 липня 2009 року.

СУТЬ СПОРУ: Прокурор в інтересах позивача звернувся до суду з позовною заявою, у якій просить стягнути з Фермерського господарства "Надія" 8 000 грн. 00 коп. неповернутої фінансової допомоги, наданої згідно договору про надання фінансової підтримки (допомоги) фермерському господарству № 34 від 24.12.2008р., 618 грн. 40 коп. пені, 400 грн. 00 коп. збитків, завданих внаслідок інфляції.

У судовому засіданні 22 грудня 2011 року представник прокуратури та представник позивача зазначили, що відповідачем 21 грудня 2011 року проведена оплата основного боргу на суму 8 000 грн. 00 коп., надавши при цьому квитанцію № 7854 від 21 грудня 2011 року (а.с.18).

Відповідач у судове засідання 22 грудня 2011року не з'явився, витребуваного ухвалою суду від 24 листопада 2011 року відзиву на позов суду не подав, вимог не заперечив, про час та місце слухання справи повідомлений у встановленому порядку (а.с.10, 16).

Відповідно до ст. 75 ГПК України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Оскільки відповідач завчасно повідомлений про день та час судового розгляду та мав можливість в розумні терміни довести до відома суду свої доводи та міркування стосовно позовних вимог, однак своїми правами визначеними ст. 22 ГПК України не скористався, то суд вважає можливим розгляд справи по суті позовних вимог, без участі представника відповідача за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши у відкритому судовому засіданні пояснення представника прокуратури та представника позивача, вивчивши подані письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд , -

ВСТАНОВИВ:

24 грудня 2008р. Рівненське відділення Українського державного фонду підтримки фермерських господарств та ФГ "Надія" уклали договір про надання фінансової підтримки (допомоги) фермерському господарству (надалі в тексті Договір) (а.с.6-7). Відповідно до умов п. 1 та п.2 Договору позивач зобовязувався надати відповідачу 40 000 грн. фінансової підтримки (допомоги) для придбання садженців, причіпного обладнання, паливо-мастильних матеріалів, гербіцидів, мінеральних добрив, молодняка свиней, а останній зобовязувався використати фінансову допомогу за цільовим призначенням та повернути її позивачу згідно з встановленим графіком:

- до 01.12.2009р. 8 000 грн. 00 коп.;

- до 01.12.2010 р. 8 000 грн. 00 коп.;

- до 01.12.2011р. 8000 грн. 00 коп.;

- до 01.12.2012р. 8 000 грн. 00 коп.;

- до 01.12.2013 р.- 8 000 грн. 00 коп. (п.3.4.2 Договору).

Договір скріплений підписами та відбитками печаток сторін. Змін та доповнень сторони до Договору не вносили.

Згідно з п. 3.2.1 Договору фінансова підтримка надається у безготівковому порядку шляхом переказу зазначеної в договорі суми фінансової підтримки на поворотній основі на поточний рахунок фермерського господарства, відкритий у банківській установі.

Платіжним дорученням № 404 від 25 грудня 2008 року позивач перерахував відповідачу 40 00 грн. 00 коп. фінансової підтримки (допомоги), що стверджується матеріалами справи (а.с.17).

Станом на день подачі позовної заяви за Відповідачем рахується заборгованість в сумі 8 000 грн. 00 коп., що стверджується матеріалами справи.

Однак, після порушення провадження у справі, відповідач оплатив суму основного боргу у повному розмірі у сумі 8 000 грн. 00 коп., що підтверджується наявними у матеріалах справи доказами ( а.с. 18).

За таких обставин, провадження у справі в частині стягнення основного боргу в сумі 8 000 грн. 00 коп. підлягає припиненню на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України, оскільки відсутній предмету спору.

Покликаючись на п.5.2 Договору, - позивач за несвоєчасне повернення коштів фінансової підтримки (допомоги) нарахував 618 грн. 00 коп. пені згідно розрахунку (а.с.8).

Крім того, посилаючись на п.5.1 Договору позивач за прострочення терміну виконання зобов`язання по поверненню коштів фінансової підтримки (допомоги) нарахував втрати, повязані з інфляцією за період грудень 2010 р. листопад 2011р., в сумі 400 грн. 00 коп.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників прокуратури та позивача, встановивши обставини справи і давши їм оцінку, господарський суд вважає, що позов в частині стягнення пені та інфляційних підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші право чини.

Як зазначено в ст. 174 ГК України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і ст.173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно зі ст. 526 ЦК України, ст.193 ГК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України, ч.7 ст.193 ГК України).

Згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 1 статті 625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Згідно ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Порушенням зобов'язання, згідно ст. 610 ЦК України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У відповідності до п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК України та ст. 230 ГК України виконання зобов'язання може забезпечуватися, крім іншого, неустойкою.

У відповідності до ч.ч.1, 2 ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Згідно ч. 1 ст. 550 ЦК України, право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.

Статтею 230 ГК України, встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Оцінюючи надані позивачем докази, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги про стягнення 618 грн. 40 коп. пені та 400 грн. 00 коп. інфляційних втрат обґрунтовані, підтверджені належними у справі доказами та підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судовий збір покладається на відповідача.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 75, п. 1-1 ч. 1 ст. 80, 82-84 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Припинити провадження у справі в частині стягнення основного боргу в сумі 8 000 грн. 00 коп.

2. Стягнути з Фермерського господарства "Надія" (35301, с.Шпанів, Рівненського району, код 21083349) на користь Українського державного фонду підтримки фермерських господарств ( 04112, вул. Олени Теліги, 8 кім. 58-а, 59, м. Київ, код 20029342) 618 грн. 40 коп. пені та 400 грн. 00 коп. інфляційних втрат.

3. Стягнути з Фермерського господарства "Надія" (35301, с.Шпанів, Рівненського району, код 21083349) в доход бюджету 1 411 грн. 50 коп. судового збору.

4. Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя В.Р.Войтюк

Рішення підписане суддею 26 грудня 2011 року