Рішення № 20438907, 26.12.2011, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

Підлягає публікації в ЄДРСР

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"26" грудня 2011 р.Справа № 30/17-3422-2011 За позовом: Товариство з обмеженою відповідальністю "Херсонське обласне паливопостачальне підприємство "Херсоноблпаливо"

До відповідачів: Державне підприємство "Одеська залізниця",

Товариство з обмеженою відповідальністю "Востокресурс"

Про стягнення

Суддя РОГА Н.В.

Представники:

Від позивача: не з'явився;

Від відповідача ДП "Одеська залізниця": ОСОБА_1. згідно довіреності № 28 від 04.01.2011р.; ОСОБА_2 згідно довіреності № 31 від 04.01.2011р., ОСОБА_3. згідно довіреності № 290 від 23.03.2011р., ОСОБА_4- згідно довіреності № 29 від 04.01.2011р.

Від відповідача ТОВ "Востокресурс": не зявився.

В судовому засіданні брали участь:

Від позивача: не з'явився;

Від відповідача ДП "Одеська залізниця": не з'явився;

Від відповідача ТОВ "Востокресурс": не зявився.

СУТЬ СПОРУ: Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Херсонське обласне паливопостачальне підприємство "Херсоноблпаливо", звернувся до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Державного підприємства "Одеська залізниця" про стягнення вартості нестачі камяного вугілля у сумі 1 177 грн. 44 коп.

Позивач звернувся до господарського суду Одеської області з листом (клопотанням), в якому просить суд вважати позивачем Товариство з обмеженою відповідальністю "Херсонське обласне паливопостачальне підприємство "ХЕРСОНОБЛПАЛИВО". В обґрунтування клопотання позивач посилається та те, що відповідно до рішення загальних зборів та закону України „Про акціонерні товариства” ним було змінено найменування та відповідно до статуту Товариство з обмеженою відповідальністю "Херсонське обласне паливопостачальне підприємство "ХЕРСОНОБЛПАЛИВО" є правонаступником усього майна, усіх прав та обовязків Закритого акціонерного товариства "Херсонське обласне паливопостачальне підприємство "ХЕРСОНОБЛПАЛИВО”.

Відповідач - ДП "Одеська залізниця" проти позову заперечує з мотивів, викладених у відзиві на позовну заяву.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 10 листопада 2011 року було залучено до участі у справі у якості іншого відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю "Востокресурс".

Відповідачі - ТОВ "Востокресурс" про місце та час судових засідань був повідомлений належним чином, але представник відповідача в судові засідання не зявлявся, про поважність причин незявлення суд не повідомив, відзив на позовну заяву від відповідача до суду не надходило.

За таких обставин, відповідно до ст. 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача ДП "Одеська залізниця", суд встановив:

30 квітня 2011 року між Закритим акціонерним товариством "Херсонське обласне паливопостачальне підприємство "Херсоноблпаливо" (далі ЗАТ "ХОПП "Херсоноблпаливо") та ПП «Дніпроенергія»був укладений договір поставки № 55, відповідно до якого ТОВ «Востокресурс»(далі Вантажовідправник) зі станції Торез Донецької залізниці, по залізничній накладній № 50072354 від 22.03.2011р. відправив на адресу ЗАТ "ХОПП "Херсоноблпаливо" Братолюбовський паливний склад (станція призначення Братолюбовка Одеської залізниці) у напіввагоні № 67647701 вугілля у твердому стані завантажене навалом нижче бортів вагою 68960 кг. У залізничній накладній відправником зазначено власник ЗАТ «Херсоноблпаливо»вантаж маркований вапном, вантаж розміщений і закріплений згідно з параграфами 3-5 п. 3, 4, 7, 8 розділу 2 гл. І прил. 14 к СМГС ТУ вірно.

Актом загальної форми № 1413 від 24.03.2011р. встановлено, що у вагоні № 67647701 після прибуття виявлено поглиблення ліворуч над 5, 6 люками довжиною 3.0 м; шириною 1.0 м.; глибиною 0,3 м. Завантаження рівномірне нижче бортів 20-30 см. Вантаж марковано вапном, у місцях поглиблення маркування відсутнє. Двері люка закриті, течі вантажу немає.

Актом № 05 від 26.03.2011р. про технічний стан вагону встановлено, що вагон технічно справний. Втрати вантажу бути не могло.

На підставі акту загальної форми № 1413 від 23.03.2011р. на станції Каховка було проведено комісійне переважування вагону та складений комерційний акт № БК 404352/5 від 26.03.2011р., яким встановлено, що по накладній значиться вантаж, завантажений нижче бортів у твердому стані: вага брутто 92260 кг, тара с бруса23300 кг, нетто 68960 кг. В накладній під найменуванням вантажу присутня відмітка «Завантажен нижче бортів у твердому стані». Фактично виявилось вантаж вугілля АС, вага брутто 90500 кг, тара с бруса 23300 кг, нетто 67200 кг., тобто менше ніж вказано в накладній на 1760 кг. Вагон технічно справний, завантаження у вагоні рівномірне нижче бортів на 20-30 см, крім поглиблення у вантажі ліворуч над 5, 6 люками довжиною 3.0 м, шириною 1.0 м, глибиною 0,3 м. Люка та двері вагону щільно закриті. Течі вантажу немає. Вантаж маркований вапном, у місцях поглиблення маркування відсутнє. Поверхня вантажу розрівняна окрім наявного поглиблення. Засоби від видування відправником не застосовані.

Встановлене актами свідчить про незбереження частини вантажу при перевезенні.

Позивач зазначає, що відповідно до ст. 909 Цивільного кодексу України за договором перевезення вантажу перевізник зобовязаний доставити довірений йому відправником вантаж до пункту призначення і видати його особі, яка має право на отримання вантажу.

Згідно ч. 2 ст. 924 Цивільного кодексу України перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятого до перевезення вантажу у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.

Статтею 920 Цивільного кодексу України обумовлено: у разі порушення зобовязань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).

Згідно з приписами ч. 3 ст. 909 Цивільного кодексу України, що кореспондується з положеннями ч. 2 ст. 307 Господарського кодексу України, укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).

Статтею 6 Статуту залізниць України встановлено, що накладна - основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна одночасно є договором на заставу вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення.

Згідно ст. 31 Статуту залізниць України залізниця зобов'язана подавати під завантаження справні, придатні для перевезення відповідного вантажу, очищені від залишків вантажу, сміття, реквізиту, а у необхідних випадках - продезінфіковані вагони та контейнери.

Приписами ч. 1 ст. 918 Цивільного кодексу України, що кореспондується з положеннями ч. 3 ст. 308 Господарського кодексу України, встановлено, що завантаження (вивантаження) вантажу здійснюється організацією, підприємством транспорту або відправником (одержувачем) у порядку, встановленому договором, із додержанням правил, встановлених транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Пунктами 5, 6 Правил перевезення вантажів у вагонах відкритого типу встановлено обовязок вантажовідправника перед навантаженням вантажу у вагон визначити його придатність для перевезення вантажу у комерційному відношенні, при завантаженні вантажів, які містять дрібні фракції, - усунути щілини та конструктивні зазори вагонів, а також вжити заходів щодо запобігання видуванню або псуванню вантажу. У разі невиконання зазначених вимог відповідальність за втрату або пошкодження вантажу, спричинених невиконанням зазначених вимог, несе відправник, а також, якщо вантажовідправник, виявивши під час завантаження технічну несправність вантажного транспорту, не скористається правом, наданим ч. 1 ст. 917 Цивільного кодексу України, на нього покладається відповідальність за втрату, псування або пошкодження вантажу.

Частиною 1 ст. 110 Статуту залізниць України передбачено, що залізниця несе відповідальність за збереження вантажу від часу його прийняття для перевезення і до моменту видачі одержувачу або передачі згідно з Правилами іншому підприємству.

Відповідно до ст. 113, 127 Статуту залізниць України, залізниця несе матеріальну відповідальність за втрату, недостачу, псування або пошкодження прийнятого до перевезення багажу, вантажобагажу, а також за прострочення його доставки, якщо не доведе, що втрата, недостача, псування, пошкодження, прострочення відбулися не з її вини.

Крім того, позивач зазначає, що відповідно до ст.. 24 Статуту залізниць України вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ним у накладній. Залізниця має право перевіряти правильність цих відомостей, а також періодично перевіряти кількість та масу вантажу, що зазначаються у накладній.

Відповідно до ст. 32 Статуту залізниць України відправник зобов'язаний підготувати вантаж з урахуванням його схоронності під час транспортування і здійснювати навантаження з виконанням Технічних умов.

Відповідно до Правил перевезення вантажів у вагонах відкритого типу (затверджених наказом Мінтрансу України 20.08.2001р. № 542) перед навантаженням вантажів, які містять дрібні фракції, відправник зобовязаний пересвідчитись, що перевезення у наданому вагоні не призведе до втрати вантажу. Якщо втрата можлива через конструктивні зазори, відправник зобовязаний вжити додаткових заходів щодо їх ущільнення, для чого йому залізницею надається безоплатний час користування вагонами до 30 хвилин на всю одночасно подану групу вагонів. У разі навантаження у вагони відкритого типу вантажів, які містять дрібні фракції, відправник повинен вжити заходів щодо запобігання видуванню або посипанню дрібних часток вантажу під час перевезення, особливо у випадках навантаження вище рівня бортів вагона («із шапкою»). Такі заходи розроблюються відправником окремо для кожного виду вантажу. Поверхня вантажу у всіх випадках розрівнюється і ущільнюється. Для розрівнювання і ущільнення вантажу відправник може використовувати механізовані установи та інші пристрої. З метою забезпечення збереженості всіх вантажів, що перевозяться у вагонах відкритого типу, на їх поверхню відправником наноситься захисне маркування або застосовується покриття плівкою (емульсією) чи інше закріплення верхнього шару вантажу.

На підставі викладеного позивач просить суд стягнути з відповідачів вартість нестачі вугілля камяного у сумі 1 177 грн. 44 коп.

Відповідач ДП "Одеська залізниця" проти позову заперечує та зазначає, що відповідно до залізничної накладної № 50072354 завантаження вагону № 67647701проводилось на підприємстві вантажовідправника, засобами і силами відправника вантажу, ним же самостійно було визначено масу вантажу перед відправленням вагону, без участі представника залізниці. Вагон з вантажем прибув на станцію Каховка Одеської залізниці, в технічно справному стані, що підтверджується актом про технічний стан вагону № 05 від 26.03.2011р.

Крім того, відповідач зазначає, що комерційним актом станції Каховка № БК 404352/5від 26.03.2011р. встановлено, що по накладній значиться маркування вапном, в місцях заглиблень маркування відсутнє. Ці обставини вказують на те, що залізниця прийняла вантаж масою, у стані у якому він був переданий до перевезення, доставила і видала вантаж у охоронному стані.

Відповідно до п. а) ст. 111 Статуту залізниць України, якщо вантаж надійшов у непошкодженому вагоні (контейнері) з непошкодженими пломбами відправника чи без пломб, коли таке перевезення дозволено Правилами, а також якщо вантаж прибув у непошкодженому відкритому рухомому складі, завантаженому засобами відправника, якщо немає ознак втрати, псування або пошкодження вантажу під час перевезення залізниця звільняється від відповідальності за втрату, недостачу, псування або пошкодження вантажу.

Згідно ст. 114 Статуту залізниць України залізниця відшкодовує фактичні збитки, що виникли з її вини під час перевезення вантажу, а саме, за недостачу - у розмірі дійсної вартості недостачі. Недостача маси вантажу, за яку відшкодовуються збитки, в усіх випадках обчислюється з урахуванням граничного розходження визначення маси вантажу і природної втрати вантажу під час перевезення.

Згідно ст. 115 Статуту залізниць України вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунка або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу. Вартість вантажів, які належать громадянам і вартість яких не було оголошено під час відправлення, визначається за цінами, що діють у тому місці і на той час, де і коли здійснюється відшкодування збитків.

Розглянув матеріали справи, на підставі чинного законодавства України, суд доходить до такого висновку:

30 квітня 2011 року між Закритим акціонерним товариством "Херсонське обласне паливопостачальне підприємство "Херсоноблпаливо" (далі ЗАТ "ХОПП "Херсоноблпаливо") та ПП «Дніпроенергія»був укладений договір поставки № 55, відповідно до якого ТОВ «Востокресурс»(далі Вантажовідправник) зі станції Торез Донецької залізниці, по залізничній накладній № 50072354 від 22.03.2011р. відправив на адресу ЗАТ "ХОПП "Херсоноблпаливо" Братолюбовський паливний склад (станція призначення Братолюбовка Одеської залізниці) у напіввагоні № 67647701 вугілля у твердому стані завантажене навалом нижче бортів вагою 68960 кг. У залізничній накладній відправником зазначено власник ЗАТ «Херсоноблпаливо»вантаж маркований вапном, вантаж розміщений і закріплений згідно з параграфами 3-5 п. 3, 4, 7, 8 розділу 2 гл. І прил. 14 к СМГС ТУ вірно.

Як вбачається з матеріалів справи, актом загальної форми № 1413 від 24.03.2011р. встановлено, що у вагоні № 67647701 після прибуття виявлено поглиблення ліворуч над 5, 6 люками довжиною 3.0 м; шириною 1.0 м.; глибиною 0,3 м. Завантаження рівномірне нижче бортів 20-30 см. Вантаж марковано вапном, у місцях поглиблення маркування відсутнє. Двері люка закриті, течі вантажу немає.

Актом № 05 від 26.03.2011р. про технічний стан вагону встановлено, що вагон технічно справний. Втрати вантажу бути не могло.

На підставі акту загальної форми № 1413 від 23.03.2011р. на станції Каховка було проведено комісійне переважування вагону та складений комерційний акт № БК 404352/5 від 26.03.2011р., яким встановлено, що по накладній значиться вантаж, завантажений нижче бортів у твердому стані: вага брутто 92260 кг, тара с бруса23300 кг, нетто 68960 кг. В накладній під найменуванням вантажу присутня відмітка «Завантажен нижче бортів у твердому стані». Фактично виявилось вантаж вугілля АС, вага брутто 90500 кг, тара с бруса 23300 кг, нетто 67200 кг., тобто менше ніж вказано в накладній на 1760 кг. Вагон технічно справний, завантаження у вагоні рівномірне нижче бортів на 20-30 см, крім поглиблення у вантажі ліворуч над 5, 6 люками довжиною 3.0 м, шириною 1.0 м, глибиною 0,3 м. Люка та двері вагону щільно закриті. Течі вантажу немає. Вантаж маркований вапном, у місцях поглиблення маркування відсутнє. Поверхня вантажу розрівняна окрім наявного поглиблення. Засоби від видування відправником не застосовані.

Встановлене актами свідчить про незбереження частини вантажу при перевезенні.

Відповідно, до ст. 909 Цивільного кодексу України за договором перевезення вантажу перевізник зобовязаний доставити довірений йому відправником вантаж до пункту призначення і видати його особі, яка має право на отримання вантажу.

Згідно ч. 2 ст. 924 Цивільного кодексу України перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятого до перевезення вантажу у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.

Дійсно, згідно ст. 31 Статуту залізниць України залізниця зобов'язана подавати під завантаження справні, придатні для перевезення відповідного вантажу, очищені від залишків вантажу, сміття, реквізиту, а у необхідних випадках - продезінфіковані вагони та контейнери.

Але, приписами ч. 1 ст. 918 Цивільного кодексу України, що кореспондується з положеннями ч. 3 ст. 308 Господарського кодексу України, встановлено, що завантаження (вивантаження) вантажу здійснюється організацією, підприємством транспорту або відправником (одержувачем) у порядку, встановленому договором, із додержанням правил, встановлених транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Пунктами 5, 6 Правил перевезення вантажів у вагонах відкритого типу встановлено обовязок вантажовідправника перед навантаженням вантажу у вагон визначити його придатність для перевезення вантажу у комерційному відношенні, при завантаженні вантажів, які містять дрібні фракції, - усунути щілини та конструктивні зазори вагонів, а також вжити заходів щодо запобігання видуванню або псуванню вантажу. У разі невиконання зазначених вимог відповідальність за втрату або пошкодження вантажу, спричинених невиконанням зазначених вимог, несе відправник, а також, якщо вантажовідправник, виявивши під час завантаження технічну несправність вантажного транспорту, не скористається правом, наданим ч. 1 ст. 917 Цивільного кодексу України, на нього покладається відповідальність за втрату, псування або пошкодження вантажу.

Частиною 1 ст. 110 Статуту залізниць України передбачено, що залізниця несе відповідальність за збереження вантажу від часу його прийняття для перевезення і до моменту видачі одержувачу або передачі згідно з Правилами іншому підприємству.

Статтею 111 Статуту залізниць України перелічені підстави, за наявності яких залізниця звільняється від відповідальності, зокрема, якщо вантаж прибув у непошкодженому відкритому рухомому складі, завантаженому засобами відправника без ознак втрати, псування або пошкодження вантажу під час його перевезення.

Відповідно до ст. 113, 127 Статуту залізниць України, залізниця несе матеріальну відповідальність за втрату, недостачу, псування або пошкодження прийнятого до перевезення багажу, вантажобагажу, а також за прострочення його доставки, якщо не доведе, що втрата, недостача, псування, пошкодження, прострочення відбулися не з її вини.

Відповідно до п. 3 Інформаційного листа Вищого господарського суду від 02.02.2010р. № 01-08/71 придатність рухомого складу для перевезення вантажу в комерційному відношенні визначається: вагонів відправником, якщо завантаження здійснюється його засобами, або залізницею, якщо завантаження здійснювалось засобами залізниці; контейнерів, цистерн та бункерних на піввагонів відправником. Відправник зобовязаний визначити не технічний стан вагону, а його придатність у комерційному відношенні для перевезення конкретного вантажу у комерційному відношенні.

Крім того, відповідно до ст. 32 Статуту залізниць України відправник зобовязаний підготувати вантаж з урахуванням його схоронності під час транспортування і здійснювати навантаження з виконанням технічних умов.

Згідно п. 5 Правил перевезення вантажів у вагонах відкритого типу встановлено, що перед навантаженням вантажів, які містять дрібні фракції, відправник зобовязаний пересвідчитись, що перевезення у наданому вагоні не призведе до втрати вантажу. Якщо втрата можлива через конструктивні зазори, відправник зобовязаний вжити додаткових заходів щодо їх ущільнення.

У разі навантаження у вагони відкритого типу вантажів, які містять дрібні фракції, відправник повинен вжити заходів щодо запобігання видуванню або просипанню дрібних часток вантажу під час перевезення.

Як зазначено у комерційному акті № БК 404352/5 від 26.03.2011р. вантаж маркований вапном, у місцях поглиблення маркування відсутнє. Поверхня вантажу розрівняна окрім наявного поглиблення. Засоби від видування відправником не застосовані.

За таких обставин суд доходить до висновку про звільнення залізниці від відповідальності та стягнення вартості нестачі вантажу з вантажовідправника ТОВ "Востокресурс".

Статтею 32 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно зі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Судові витрати по сплаті держмита ,витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покласти на відповідача ТОВ "Востокресурс" згідно зі ст.ст. 44,49 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85, ГПК України, суд,

.

ВИРІШИВ:

1. Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Херсонське обласне паливопостачальне підприємство "Херсоноблпаливо" задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Востокресурс" (86600, Донецька область, м. Торез, вул. Гагаріна, 19, код ЄДРПОУ 32366953) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Херсонське обласне паливопостачальне підприємство "ХЕРСОНОБЛПАЛИВО" (73000, м. Херсон, вул. Маяковського, 9, код ЄДРПОУ 01883094) вартість нестачі кам`яногго вугілля у сумі 1177 грн. 44 коп., державне мито у сумі 102 грн, витрати по сплаті ІТЗ судового процессу.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення підписане 28 грудня 2011р.

Суддя Рога Н. В.