Рішення № 20425668, 20.12.2011, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.12.11 Справа№ 5015/7226/11

Господарський суд Львівської області у складі судді Іванчук С.В. при секретарі Савченко Ю.А. розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи за позовом: Приватного акціонерного товариства «Страхове товариство «Гарантія», м.Київ

до відповідача: Відкритого акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Орната»,м.Київ в особі Львівської обласної дирекції відкритого акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта»,м.Львів

про стягнення 3850,46грн.

Представники сторін:

Від позивача: Мотрук М.Ю.. представник;

Від відповідача: не з»явився.

Права та обов”язки сторін передбачені ст.ст.20, 22 ГПК України роз”яснено, заяв про відвід судді не поступало, за клопотанням присутніх представників технічна фіксація судового процесу не проводилася.

Суть спору: Позовні вимоги заявлено Приватним акціонерним товариством «Страхове товариство «Гарантія», м.Київ до Відкритого акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Орната»,м.Київ в особі Львівської обласної дирекції відкритого акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта», м. Львів про стягнення 3480грн. страхового відшкодування, 271,92грн. пені, 67,22грн.-3%річних, та 31,32грн. інфляційних втрат.

Ухвалою суду від 05.12.2011р. порушено провадження у справі та призначено позовну заяву до розгляду на 20.12.2011р.

Позивач явку повноважного представника в судове засідання забезпечив, вимоги ухвали суду виконав частково, позовні вимоги підтримав повністю.

Відповідач явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив, подав відзив (вх.№ 30266/11 від 20.12.11р.), в якому відповідач зазначає, що до відшкодування підлягає сума 2711,42грн. в іншій частині позовних вимог належить відмовити у зв»язку із їх безпідставністю, просить розгляд справи проводити без участі представника відповідача.

Дослідивши матеріали справи та представлені докази в їх сукупності, з»ясувавши фактичні дані, які мають значення для розгляду спору по суті, господарський суд Львівської області в с т а н о в и в:

18.08.2009р. між ВАТ»Страхове товариство Гарантія»та Державним територіальним галузевим об»єднанням «Львівська залізниця»Відокремлений підрозділ «Служба будівельно-монтажних робіт і цивільних споруд»укладено договір № 5-1630/09.010 добровільного страхування наземного транспорту, зокрема транспортного засобу Daewoo Lanosд.н.з. НОМЕР_1. Строк дії полісу страхування визначено з 18.09.09року по 14.09.2010рік.

20 жовтня 2009р. близько 21.40год. на 462 км. автодороги Київ-Чоп громадянин ОСОБА_1, керуючи автомобілем марки «Рено Магнум» (д.н.з. НОМЕР_2) не врахував дорожньої обстановки , не вибрав безпечної дистанції і безпечного інтервалу, допустив наїзд на автомобіль марки Daewoo Lanos (д.н.з. НОМЕР_1), який стояв на обочині, в результаті зіткнення автомобілі отримали механічні пошкодження.

01 грудня 2009р. Постановою Здолбунівського районного суду Рівненської області гр..ОСОБА_1 визнано винним та притягнено до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 340грн.

Згідно до Звіту №201П про оцінку автомобіля Daewoo Lanos (д.н.з. НОМЕР_1) від 02.11.09р. матеріальний збиток ,завданий власникові Daewoo Lanos (д.н.з. НОМЕР_1), в результаті його пошкодження складає з ПДВ 3253,70грн. Відповідно за заявою страхувальника про виплату страхового відшкодування від 10.11.09р. проведено страхову виплату ФОП ОСОБА_2, згідно до виставленого ним рахунку №148 від 04.11.09р. в розмірі 3480грн без ПДВ., що підтверджується платіжним дорученням №2170 від 17 листопада 2009р.

Позивачем виставлено відповідачу претензію на суму 3480грн., яку відповідач отримав 10.03.11р. , що підтверджується штемпелем Львівської обласної дирекції НАСК»Оранта», проставленим на претензії.

Згідно до ст.ст. 32, 33, 34 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно до ч. 1 ст. 1191 ЦК особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Відповідно до п. 22.1. ст 22 Закону України “Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів”при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Відповідно до ст.993 Цивільного кодексу України та статтею 27 Закону України "Про страхування", до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки. Право вимоги страховик отримує тільки в разі, якщо він виплатив страхове відшкодування, тобто вимога до винної особи по суті буде мати регресний характер. Таку вимогу страховик може пред'явити до особи, відповідальної за завдані збитки. Тобто така особа (фізична або юридична) повинна бути саме суб'єктом відповідальності. Це означає по-перше, що така особа за своїм правовим статусом повинна мати можливість нести відповідальність за завдані нею збитки. А по-друге, мають бути в наявності необхідні умови притягнення такої особи до відповідальності (протиправна поведінка, шкода, причинний зв'язок, вина).

За правилами ч.2 ст.1187 ЦК України, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

У відповідності до статті 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Як встановлено в судовому засіданні, обовязку щодо оплати шкоди у розмірі виплаченого відшкодування відповідач не виконав .Із врахуванням вищевикладеного, суд прийшов до висновку, що до стягнення з відповідача підлягає сума 3480грн.

У п. 37.2. ст. 37 Закону України “Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів”(в редакції від 02.12.2010 р.) визначено, що за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування з вини страховика або МТСБУ особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє у період, за який нараховується пеня.

З аналізу вищенаведеної правової норми випливає, що виплата пені повязується із страховим відшкодуванням та особою, яка має право на його отримання.

Поняття страхового відшкодування наведено у ст. 9 Закону України “Про страхування”, якою визначено, що страхове відшкодування страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку.

Аналіз вищенаведених правових норм дає можливість зробити висновок, що положення ст. 37 Закону України “Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів”регулюють відповідальність за невиконання зобовязань, що виникли на підставі відповідного договору (правочину), тоді як регресні вимоги по суті є лише відшкодуванням безпосередніх затрат з виплати страхового відшкодування.

Окрім того, слід вказати, що позивач не є особою, яка має право на отримання страхового відшкодування. (Вказаної позиції дотримується Вищий господарський суд України у Постанові від 18.05.2011 р. у справі № 20/150-10).

Нормами ст. 993 ЦК України та ст. 27 Закону України “Про страхування”визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування переходить право вимоги лише в межах фактично понесених ним затрат, до складу яких пеня, інфляційні втрати та три відсотки річних не входить.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. На підставі ст. 993 ЦК України та ст. 27 Закону України «Про страхування»до страхової компанії переходить право вимоги, яке власник ТЗ-2 має до відповідача, як страховика цивільної відповідальності власника джерела підвищеної небезпеки, у зв'язку з цим у відповідача відсутнє грошове зобов'язання, яке згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України є підставою для нарахування інфляційних втрат та трьох відсотків річних. Даний спір виник з підстав відшкодування шкоди в порядку регресу, а не договірних відносин.

Відповідно до статті 28 Господарського процесуального кодексу України справи юридичних осіб в господарському суді ведуть їх органи, що діють у межах повноважень, наданих їм законом, та установчими документами, через свого представника. Керівники підприємств та організацій, інші особи, повноваження яких визначені законодавством або установчими документами, подають господарському суду документи, що посвідчують їх посадове становище. Представниками юридичних осіб можуть бути також інші особи, повноваження яких підтверджуються довіреністю від імені підприємства, організації. Довіреність видається за підписом керівника або іншої уповноваженої ним особи та посвідчується печаткою підприємства, організації. Повноваження сторони або третьої особи, від імені юридичної особи, може здійснювати відособлений підрозділ, якщо таке право йому надано установчими або іншими документами. Громадяни можуть вести свої справи в господарському суді особисто або через представників, повноваження яких підтверджуються нотаріально посвідченою довіреністю. Тобто, вказана норма не обмежує юридичних осіб чи громадян у виборі осіб, котрі будуть здійснювати їх представництво в господарському суді, що знайшло своє підтвердження в Рішенні Конституційного Суду України від 16 листопада 2000 року за номером 13-рп/2000.

При цьому, статтею 44 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що до складу судових витрат входить оплата послуг адвоката. В контексті цієї норми судові витрати за участь адвоката при розгляді справи підлягають сплаті лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавались, та їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами.

Відповідно до частини 3 статті 48 Господарського процесуального кодексу України витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України "Про адвокатуру". Дія вказаного закону поширюється тільки на осіб, які є адвокатами. Поняття особи, котра є адвокатом, наводиться в статті 2 Закону України "Про адвокатуру", котра зазначає, що адвокатом може бути громадянин України, який має вищу юридичну освіту, стаж роботи за спеціальністю юриста або помічника адвоката не менше двох років, склав кваліфікаційні іспити, одержав свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю та прийняв Присягу адвоката України.

Таким чином, стаття 44 Господарського процесуального кодексу України передбачає відшкодування сум як судових витрат, які були сплачені стороною за отримання послуг, лише адвокатам, а не будь-яким представникам. Відшкодування цих витрат здійснюється за наявності документального підтвердження витрат, пов'язаних з угодою про надання послуг щодо ведення справи у суді, та належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, і платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг.

До матеріалів справи додано договір про надання правової допомоги від 01.04.2008р.,укладений між фізичною особою підприємцем ОСОБА_3 та «Львівською регіональною дирекцією «філія ВАТ «Страхове товариство «Гарантія», предметом за цим договором є зобов»язання повіреного від імені та за рахунок довірителя представляти інтереси останнього у справах про відшкодування матеріальної шкоди в порядку регресу, а довіритель зобов»язується оплатити послуги повіреного. Метою доручення є представництво інтересів довірителя у справах про відшкодування матеріальної шкоди в порядку регресу. Долучено копію свідоцтва №1328 від 26.03.08р. про право зайняття адвокатською діяльністю ОСОБА_3 та копію платіжного доручення №1350 від 29.11.11р. на суму 696грн., які оплачені ФОП ОСОБА_3 , а не адвокату ОСОБА_3, оплачено за надання правової допомоги, а не за послуги адвоката , договір укладено також із фізичною особою підприємцем ОСОБА_3,а не із адвокатом ОСОБА_3 ,предметом якого не визначено надання адвокатських послуг. Окрім цього , не подано доказів в підтвердження фактичного обсягу наданих послуг та їх вартості доказів в підтвердження обсягу витраченого часу, щодо фактичного надання адвокатських послуг ОСОБА_3, що зокрема унеможливлює визначення співрозмірності наданих послуг, оплаченій грошовій сумі. Інших доказів в підтвердження надання ОСОБА_3, адвокатських послуг та оплати витрат на послуги адвоката позивача до матеріалів справи не долучено. Тому з огляду на вищевикладені обставини, суд приходить до висновку, що витрати в розмірі 696грн. відшкодуванню не підлягають.

Враховуючи вищевикладене, подані докази в їх сукупності, з»ясувавши фактичні дані, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги в частині 3480грн. є обґрунтованими, підтвердженими належними доказами, тому в цій частині позовні вимоги підлягають задоволенню. В іншій частині в задоволенні позовних вимог належить відмовити.

Судові витрати покладаються на відповідача, згідно ст. 49 ГПК України .

Керуючись ст.ст. 22, 33, 34, 36, 43, 44, 49, 75, 82, 83, 84, 85 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов задоволити частково.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта»(04050 м. Київ вул.. Жилянська,75 ЄДРПОУ 00034186) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхове товариство «Гарантія»(01601 м.Київ вул.. Печерський Узвіз,3 ЄДРПОУ 1422956) суму виплаченого страхового відшкодування в розмірі 3480грн.(без ПДВ) та 1275,69грн. судового збору. Наказ видати згідно ст.116 ГПК України

В решті позовних вимог відмовити.

Суддя Іванчук С.В.

повний текст рішення оформлено 26.12.2011р.