Рішення № 20425660, 28.12.2011, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.12.11 Справа № 5015/6389/11

Господарський суд Львівської області у складі судді Козак І.Б.

при секретарі Іваночко В.В.

Розглянув у відкритому судовому засіданні справу за позовом: Публічного акціонерного товариства «Львівобленерго», м. Львів,

До відповідача: Суб'єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_1, АДРЕСА_1

про: стягнення 118 309 грн. 10 коп. та стягнення судових витрат.

За участю представників:

Від позивача: ОСОБА_2 представник (довіреність в матеріалах справи),

Від відповідача: ОСОБА_1

Представникам сторін розяснено права та обовязки, передбачені статтею 22 ГПК України, зокрема, підстави відводу судді відповідно до ст. 20 ГПК України. Заяв та клопотань про відвід судді не подано. Представники не наполягають на фіксації судового процесу технічними засобами.

Суть спору: розглядається справа за позовом Публічного акціонерного товариства «Львівобленерго»до Суб'єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_1 про стягнення 107 817 грн. 85 коп. заборгованості за спожиту електричну енергію, 1938 грн. 40 коп. реактивної електроенергії, 6333 грн. 60 коп. пені, 993 грн. 39 коп. інфляційних втрат, 1225 грн. 86 коп. трьох відсотків річних та стягнення судових витрат.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 31.10.2011 року порушено провадження у справі та розгляд справи призначено на 22.11.2011 року, про що сторони були належним чином повідомлені під розписку: позивач 03.11.2011 року рекомендованою поштою № 79052 0548011 9, відповідач 03.11.2011 року рекомендованою поштою № 80380 0010794 4 (оригінали повідомлень про вручення поштових відправлень в матеріалах справи).

Судове засідання 22.11.2011 року відкладено на 08.12.2011 року з підстав, викладених у відповідній ухвалі суду по справі.

08.12.2011 року судове засідання відкладено на 28.12.2011 року.

Представник позивача в судове засідання 28.12.2011 року зявився, позовні вимоги підтримав повністю з підстав, викладених у позовній заяві, подав для огляду в судовому засіданні оригінали документів, які витребовувалися господарським судом (копії у справі), надав усні пояснення аналогічні викладеним у позовній заяві.

Відповідач в судове засідання з'явився, в судовому засіданні подав клопотання, в якому просить суд відстрочити виконання рішення на шість місяців, позовні вимоги в частині стягнення заборгованості за спожиту електроенергію, реактивну енергію, інфляційних втрат та трьох відсотків річних визнав, просить суд у звязку з важким матеріальним становищем не стягувати з відповідача на користь позивача пеню.

Враховуючи неподання відповідачем відзиву на позовну заяву справа розглядається у порядку статті 75 ГПК України, - за наявними в ній матеріалами.

В ході судового розгляду встановлено:

Позивач: Публічне акціонерне товариство «Львівобленерго»є юридичною особою, йому присвоєно код ЄДРПОУ 00131587, знаходиться за адресою: 79026, Львівська область, м. Львів, вул. Козельницька, буд. 3, що підтверджується Свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи серії А01 № 777369 (докази в матеріалах справи).

Відповідач: Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 є субєктом підприємницької діяльності без створення юридичної особи, йому присвоєно ідентифікаційний номер НОМЕР_1, зареєстрований за адресою: 80380, АДРЕСА_1 що підтверджується Витягом з ЄДРПОУ серії АЄ № 056554 (докази в матеріалах справи).

19.12.2008 року між Відкритим акціонерним товариством «Львівобленерго»(надалі позивач, постачальник) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (надалі відповідач, споживач) укладено договір про постачання електричної енергії № 08179 (надалі договір).

Відкрите акціонерне товариство «Львівобленерго», внаслідок зміни найменування з 19.04.2011 року перетворилось у Публічне акціонерне товариство «Львівобленерго», про що до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців внесено запис № 1415105 0015 000338, що підтверджується Свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи серії А01 № 777369 (докази в матеріалах справи).

Зазначений договір укладено у письмовій формі, підписано повноважними представниками двох сторін за договором, їх підписи засвідчено печатками сторін, що відповідає вимогам статті 207 Цивільного кодексу України (далі ЦК України), в силу статті 204 ЦК України, є правомірним правочином.

Доказів розірвання та/або визнання недійсним договору від 19.12.2008 року № 08179 станом на час розгляду справи в суді сторонами не заявлено та не подано.

За своєю правовою природою, основними та неосновними (другорядними) ознаками зазначений договір є договором поставки, відповідно до статті 712 ЦК України.

Статтею 712 ЦК України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобовязується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не повязаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобовязується прийняти товар та сплатити за нього певну грошову суму.

Основною і визначальною ознакою договору поставки є правовий статус постачальника товару.

Відповідно до пункту 1 договору постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача з приєднаною потужністю, зазначеною в додатку № 9 «Графік зняття показів засобів обліку електричної енергії», а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює платежі згідно з умовами договору.

Розділом 2 договору передбачено зобовязання сторін, розділом 3 права сторін.

Так, у відповідності до пункту 2.1. договору встановлено, що на час виконання умов договору, а також вирішення всіх питань, що не обумовлені договором, сторони зобовязуються керуватись чинним законодавством України та Правилами користування електричною енергією (надалі - ПКЕЕ).

Пунктом 2.3. договору встановлено, що споживач, серед іншого, зобовязаний виконувати умови договору; оплачувати постачальнику вартість електричної енергії згідно з умовами додатків № 2 «Порядок розрахунків»та № 9 «Графік зняття показів засобів обліку електричної енергії»; здійснювати оплату за послуги з компенсації перетікання реактивної електричної енергії між електромережею постачальника та електроустановками споживача згідно з додатком № 7А (7Б) «Порядок розрахунків за перетікання реактивної електроенергії».

Відповідно до пункту 3.1.1. договору постачальник має право отримувати від споживача плату за поставлену електричну енергію за роздрібними тарифами, розрахованими згідно з Умовами та правилами здійснення підприємницької діяльності з постачання електричної енергії за регульованим тарифом, та інші платежі, обумовлені договором.

Розділом 4 договору встановлено відповідальність сторін.

Так, згідно пункту 4.2.1. договору за внесення платежів, передбачених договором, з порушенням термінів, визначених відповідним додатком, споживач сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати. Сума пені зазначається в розрахунковому документі окремим рядком.

Додатком № 2 до договору встановлено порядок розрахунків.

Так, у відповідності до пункту 2 додатку № 2 розрахунковим періодом вважається період з вісімнадцятого числа попереднього місяця до сімнадцятого числа поточного місяця (включно) та прирівнюється до календарного. Розрахунки за електричну енергію проводяться споживачем виключно грошовими коштами на зазначений у договорі поточний рахунок із спеціальним режимом використання постачальника електричної енергії.

Пунктом 8 додатку № 2 до договору встановлено, що у разі несвоєчасної оплати платежів, обумовлених договором, постачальник електричної енергії проводить споживачу нарахування пені, суму боргу з врахування встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та три відсотки річних від простроченої суми.

Позивач свої зобовязання за договором виконав належним чином, поставив, а відповідач отримав електричну енергію на загальну суму 698010 грн. 64 коп., що підтверджується підписаними повноважними представниками юридичних осіб-сторін за договорами № 54 та № 86 Видатковими накладними та Довіреностями на отримання товарно-матеріальних цінностей (докази в матеріалах справи).

Актом контрольного огляду засобів обліку № 278727 та Актом про використання електричної енергії від 18.04.2011 року до договору встановлено недоврахування спожитої електричної енергії.

Заявою від 11.04.2011 року та Проханням від 28.04.2011 року позивач звернувся до відповідача з проханням про розтермінування оплати заборгованості у звязку з важким матеріальним становищем та зобовязався сплатити заборгованість до 31.05.2011 року.

Відповідач своїх зобов'язань з оплати поставленої електричної енергії належним чином не виконав, внаслідок чого утворилась заборгованість за спожиту електричну енергію в розмірі 107817 грн. 85 коп., за реактивну енергію - 1938 грн. 40 коп. (розрахунок заборгованості в матеріалах справи).

Таким чином сума основної заборгованості відповідача перед позивачем з оплати поставленої електричної енергії становить 107817 грн. 85 коп., за реактивну енергію - 1938 грн. 40 коп., станом на день розгляду справи доказів погашення боргу сторонами суду не подано.

Відповідно до приписів частини першої та пункту 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з частинами 1 та 2 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку; зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Статтею 173 ГК України передбачено, що господарським визнається зобов'язання, що вини кає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з під став, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зо бов'язаний вчинити певну дію господарського чи управ лінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від пе вних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому чи слі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сто рони виконання її обов'язку.

Частиною 2 цієї статті визначено, що основними видами господарських зобов'язань є майново-господарські зобов'язання та організаційно-го сподарські зобов'язання, а частиною 3, що сторони можуть за взаємною згодою конкретизу вати або розширити зміст господарського зобов'язання в процесі його виконання, якщо законом не встановле но інше.

Статтею 174 ГК України визначено, що господарські зобов'язання можуть виникати: безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акта, що регулює господарську діяльність; з акту управління господарською діяльністю; з господарського договору та інших угод, передба чених законом, а також з угод, не передбачених зако ном, але таких, які йому не суперечать; внаслідок заподіяння шкоди суб'єкту або суб'єктом господарювання, придбання або збереження майна субєкта або субєктом господарювання за рахунок ін шої особи без достатніх на те підстав; у результаті створення об'єктів інтелектуальної вла сності та інших дій суб'єктів, а також внаслідок подій, з якими закон пов'язує настання правових наслідків у сфері господарювання.

Статтею 175 ГК України визначено, що майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками го сподарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчи нити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодек сом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до вимог ст. 526 ЦК України, ст. 193 ГК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів та умов договору і якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст. 332 ЦК України, за договором підряду, підрядник зобов'язується виконати на свій ризик певну роботу за завданням замовника з його або своїх матеріалів, а замовник зобов'язується прийняти й оплатити виконану роботу.

Зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, акту планування, договору, а при відсутності таких вказівок - відповідно до вимог, що звичайно ставляться (ст. 161 ЦК України). Одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не допускається, за винятком випадків, передбачених законом.

Частиною 4 статті 882 ЦК України визначено, що передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами.

Стаття 179 ГК України передбачає, що при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі: вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству. Господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Статтею 530 ЦК України, передбачено, що якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Статтею 216 ГК України передбачено, що учасники господарських відносин несуть гос подарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до право порушників господарських санкцій на підставах і в по рядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Частиною 2 цієї статті визначено, що застосування господарських санкцій повинно га рантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування зби тків учасникам господарських відносин, завданих внас лідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання.

Частиною 3 цієї ж статті, що господарсько-правова відповідальність базується на принципах, згідно з якими:

потерпіла сторона має право на відшкодування зби тків незалежно від того, чи є застереження про це в до говорі; передбачена законом відповідальність виробни ка (продавця) за недоброякісність продукції застосовує ться також незалежно від того, чи є застереження про це в договорі;

сплата штрафних санкцій за порушення зобов'язан ня, а також відшкодування збитків не звільняють право порушника без згоди другої сторони від виконання прий нятих зобов'язань у натурі.

Статтею 219 ГК України чітко визначено, що за невиконання або неналежне виконання госпо дарських зобов'язань чи порушення правил здійснення господарської діяльності правопорушник відповідає на лежним йому на праві власності або закріпленим за ним на праві господарського відання чи оперативного упра вління майном, якщо інше не передбачено цим Кодек сом та іншими законами.

Статтею 546 ЦК України передбачено, що виконання зобовязання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Частино 2 цієї статті передбачено, що договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобовязання.

Згідно зі статтею 549 ЦК України - неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Статтею 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»із змінами і доповненнями внесеними Законом України від 10.01.2002року № 2921-111, передбачено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до частини 6 статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Частиною 2 ст. 343 ГК України чітко визначено, що платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно із ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення (ст. 612 ЦК України).

Частиною 2 статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Окрім стягнення суми заборгованості позивач просить суд стягнути з відповідача на користь позивача 993 грн. 39 коп. інфляційних втрат та 1225 грн. 86 коп. трьох відсотків річних, нарахованих у відповідності до пункту 8 додатку № 2 до договору та частини другої статті 625 ЦК України (розрахунки в матеріалах справи).

Позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь пеню в розмірі 6333 грн. 60 коп.

В судовому засіданні 28.12.2011 року відповідач просить суд не стягувати на користь позивача пеню у звязку з важким матеріальним становищем, враховуючи те, що він є єдиним годувальником для сім'ї, має на утриманні непрацюючу дружину та двох неповнолітніх дітей.

Пунктом 3 частини першої статті 83 ГПК України встановлено, що господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Пунктом 6 частини першої статті 83 ГПК України встановлено, що господарський суд, приймаючи рішення, має право відстрочити або розстрочити виконання рішення.

Враховуючи заявлене відповідачем клопотання, його скрутне матеріальне становище та те, що ним до порушення провадження у справі визнано суму заборгованості за поставлену електричну енергію та реактивну електричну енергію, суд дійшов висновку, що клопотання відповідача підлягає до задоволення частково шляхом стягнення з відповідача на користь позивача пені в розмірі 633 грн. 36 коп. та відстрочення виконання рішення на три місяці.

Заслухавши пояснення представника позивача, оглянувши та дослідивши подані докази та оцінивши їх в сукупності, суд прийшов до висновку, що позов документально та нормативно обґрунтований, відповідачем не спростований, підлягає до задоволення частково.

Судові витрати покласти на сторони пропорційно задоволених позовних вимог, відповідно до статті 49 ГПК України.

На підставі вищенаведеного та керуючись ст.ст. 20, 22, 32 34, 43, 44 49, 75, 77, 82 85, 116, 117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1.Позов задоволити частково.

2.Стягнути з боржника: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1; ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь стягувача: Публічного акціонерного товариства «Львівобленерго»(79026, Львівська область, м. Львів, вул. Козельницька, буд. 3; код ЄДРПОУ 00131587) 107 817 грн. 85 коп. суми заборгованості за спожиту електричну енергію, 1938 грн. 40 коп. за реактивну електричну енергію, 633 грн. 36 коп. пені, 993 грн. 39 коп. інфляційних втрат, 1225 грн. 86 коп. трьох відсотків річних, 1 126 грн. 09 коп. державного мита та 224 грн. 62 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу з відстрочкою виконання рішення на три місяці.

3.В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4.Наказ видати у відповідності до статей 116 та 117 ГПК України.

Суддя Козак І.Б.

28.12.2011 року підписано та проголошено вступну і резолютивну частини рішення.

Мотивувальна частина рішення оформлена та підписана відповідно до статті 84 ГПК України.

Рішення може бути оскаржено в порядку ст. ст. 91 - 93 ГПК України.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 85 ГПК України.