Рішення № 20425499, 22.12.2011, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.12.11 Справа№ 5015/7156/11

Господарський суд Львівської області у складі судді Іванчук С.В. при секретарі Савченко Ю.А. розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю „ЩЬОЛКОВО АГРОХІМ УКРАЇНА”, м. Київ

До відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю „Нива”, с. Підгайчики, Золочівський р-н, Львівська обл.

Про стягнення заборгованості.

Представники сторін:

Від позивача: ОСОБА_2 - представник;

Від відповідача: не з”явився

Права та обовязки сторін передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України розяснено, заяв про відвід судді не поступало, за клопотанням присутнього представника, технічна фіксація судового процесу не проводилась.

Суть спору: На розгляд господарського суду Львівської області поступив позов Товариства з обмеженою відповідальністю „ЩЬОЛКОВО АГРОХІМ УКРАЇНА”, м. Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю „Нива”, с. Підгайчики, Золочівський р-н, Львівська обл. про стягнення 337652,48грн., в тому числі 284392,00грн. основного боргу, 21980,00грн. пені, 14450,71грн. втрат від інфляції та 16829,77грн. 3% річних. Крім того, до стягнення заявлені сплачений позивачем судовий збір в сумі 6753,05грн. та витрат на юридичну допомогу у розмірі 15000,00грн.

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що між Товариством з обмеженою відповідальністю «ЩЬОЛКОВО АГРОХІМ Україна»та Товариством з обмеженою відповідальністю «Нива»укладено договір поставки №09/100319-16 від 19.03.2010року. На підставі вказаного договору позивач по видаткових накладних поставив відповідачу товар на суму 400392,00грн. Отриманий товар відповідач оплатив частково в сумі 116000,00грн. Заборгованість становить 284392,00грн. з вимогою про стягнення якої позивач звернувся з позовом до суду. За несвоєчасне виконання грошового зобов»язання, на підставі п.8.4.1 договору №09/100319-16 від 19.03.201року, позивачем заявлено до стягнення пеню в сумі 21980,00грн., яка нарахована в розмірі подвійної облікової ставки НБУ. Окрім того, на підставі ст.625 ЦК України стягнення заявлені втрати від інфляції в сумі 14450,71грн. та 3% річних в сумі 16829,77грн.

Ухвалою суду від 30.11.2011р. прийнято позовну заяву, порушено провадження та призначено справу до судового розгляду на 13.12.2011року. З метою повного і всестороннього зясування всіх обставин спору, для забезпечення принципу змагальності, представлення сторонами додаткових доказів у справі та неявку в судове засідання представника відповідача, розгляд справи було відкладено на 22.12.2011року.

В судові засідання представник позивача з»явився, позовні вимоги підтримав з підстав зазначених у позовній заяві, 20.12.2011року подав заяву б/н (вх.№421 канцелярії суду від 22.12.2011року) про зміну розміру позовних вимог, в якій просить стягнути з відповідача 330167,55грн., в т.ч. 284392,00грн. основного боргу, 21980,00грн. пені, 14749,55грн. втрат від інфляції та 9046,00грн. 3% річних. Крім того, представник позивача просить відшкодувати позивачу за рахунок відповідача понесені витрати на оплату судового збору та юридичну допомогу.

Відповідач явку представника в судове засідання не забезпечив, вимог суду не виконав, витребуваних документів не подав, подав відзив на позовну заяву (вх.№418 канцелярії суду від 21.12.2011року) в якому просить відмовити в задоволенні позовних вимог в частині стягнення втрат від інфляції та 3% річних, які заявлені позивачем у позовній заяві, у зв»язку з їх неправильним нарахуванням.

За умовами ст.33 ГПК України на сторони покладається обовязок доводити їх вимоги чи заперечення. Згідно до вимог ст.ст.4-2, 4-3, сторони мають рівні процесуальні можливості у захисті їхніх процесуальних прав і законних інтересів, у наданні доказів, заявленні клопотань та здійсненні інших процесуальних прав. За умовами ст.59 ГПК України відповідач має право після одержання ухвали надіслати господарському суду відзив на позовну заяву і всі документи, що підтверджують заперечення проти позову, однак відповідач своїм правом не скористався. Відповідно до ст. 75 ГПК України, якщо відзив на позовну і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами. З врахуванням належного повідомлення про час та місце проведення судового розгляду сторін, судом забезпечено сторонам рівні процесуальні можливості у захисті їхніх процесуальних прав і законних інтересів, у наданні доказів та здійсненні інших процесуальних прав, з врахуванням наведеного, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними у справі матеріалами, яких достатньо для встановлення обставин та вирішення спору по суті, згідно ст.75 ГПК України.

Згідно із ст.22 ГПК України, позивачу надано право до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. З огляду на норми вищевказаної статті ГПК України та враховуючи подану заяву від 20.12.2011року (вх.№421 від 22.12.2011року) про зміну розміру позовних вимог, судом розглядаються позовні вимоги про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Нива»- 284392,00грн. основного боргу, 21980,00грн. пені, 14749,55грн. втрат від інфляції, 9046,00грн. 3% річних.

Дослідивши документи і матеріали, подані суду з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, Господарський суд Львівської області, в с т а н о в и в:

19.03.2010року Товариством з обмеженою відповідальністю «ШЬОЛКОВО АГРОХІМ УКРАЇНА»(постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Нива»(покупець) укладено договір поставки продукції для сільгоспвиробництва №09/100319-16. Відповідно до п.1.1 договору №09/100319-16 від 19.03.2010року постачальник зобов»язується передати у зумовлений строк покупцеві продукцію для сільгоспвиробництва, а покупець зобов»язується прийняти товар та сплатити за нього певну грошову суму. Вказаний договір є укладеним на строк до 31.12.2010року, а щодо невиконаних до цього дня зобов»язань та відповідальності до повного їх виконання (п.2.1 договору).

Згідно до п.1.2 договору №09/100319-16 від 19.03.2010року, загальна кількість та найменування товару, що підлягає поставці, його часткове співвідношення (асортимент, сортамент), упаковка та маркування, ціна, строк поставки й інші умови, визначаються специфікаціями (додатки до цього договору) та видатковими накладними, які є невід»ємною частиною цього договору.

Відповідно до п.3.2 договору №09/100319-16 від 19.03.2010року, товар постачається партіями в асортименті та кількості, які визначаються сторонами у специфікаціях, які є невід»ємною частиною даного договору.

Пунктами 4.1 - 4.3 договору №09/100319-16 від 19.03.2010року встановлено, ціна товару вказується в специфікаціях. Суму договору становить загальна ціна товару з урахуванням змін за міжбанківським курсом іноземної валюти згідно специфікацій. Строк оплати визначається у специфікаціях.

Згідно із специфікацією №1 від 19.03.2010 до договору (додаток №1 до договору), постачальник зобов»язується поставити покупцеві засоби захисту рослин, зокрема: Лорнет в.р. в кількості 330л., Скарлет МЕ, м.е. в кількості 300л. та Форвард, мк.е в кількості 2300л. Загальна вартість товару, який згідно із специфікацією постачальник зобов»язаний поставити покупцю становить 400392,00грн. Окрім того, у вказаній специфікації встановлено строк оплати товару: 20% передоплата та 80% до 01.12.2010року.

Пунктом 8.4.1 договору №09/100319-16 від 19.03.2010року встановлено, що покупець за несвоєчасне виконання грошових зобов»язань по оплаті ціни товару, сплачує на користь постачальника пеню за кожен день прострочення в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу.

На виконання умов договору №09/100319-16 від 19.03.2010року на підставі довіреностей №99 від 15.05.2010року, №145 від 21.07.2010року та №170 від 14.09.2010року виданих відповідачем на ім»я ОСОБА_1, позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 400932,00грн., що підтверджується поданими суду видатковими накладними: №209 від 15.05.2009року на суму 287947,58грн. (лорнет в.р - 330л та форвард мк.е -2000л.), №358 від 21.07.2010року на суму 26390,02грн. (форвард мк.е 300л) та №463 від 14.09.2010року на суму 86054,40грн. (скарлет МЕ,м.е - 300л). Вищевказані довіреності та видаткові накладні додані до матеріалів справи.

Відтак, у відповідності до специфікації №1 від 19.03.2010року позивачем поставлено відповідачу товар, а саме: лорнет в.р. в кількості 330л., форвард мк.е в кількості 2300л. та скарлет МЕ,м.е. в кількості 300л., який підлягав повній оплаті відповідачем до 01.12.2010року.

Як вбачається із поданих суду матеріалів та позовної заяви, взяті на себе зобов»язання відповідач виконав частково, сплативши позивачу за платіжним дорученням №426 від 28.09.2010року суму 116000,00грн.

Отже, неоплаченим залишився товар в сумі 284392,00грн. (400392,00 116000,00) з вимогою про стягнення якого позивач звернувся з позовом до суду, що не заперечується відповідачем у поданому відзиві.

За порушення строків оплати товару, на підставі п.8.4.1 договору №09/100319-16 від 19.03.2010року позивачем заявлено до стягнення пеню в сумі 21980,00грн., яка нарахована в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за 182 дні починаючи з 01.12.2010року. Окрім того, на підставі ст.625 ЦК України позивачем заявлені до стягнення втрати від інфляції в сумі в сумі 14749,55грн, які нараховані за період з грудня по грудень 2011року та 3% річних в сумі 9046,00грн., що нараховані в період з 01.12.2010року по 22.12.2011року. Розрахунки пені, втрат від інфляції та 3% річних додані до матеріалів справи.

Відповідно до ст.193 ГК України, субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних умов щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно до ст.712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 ЦК України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

В силу ст.692 та ст.694 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачений продаж товару в кредит з відстроченням або з розстроченням платежу.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст.530 ЦК України, якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Станом на день вирішення спору, доказів сплати суми основного боргу 284392,00грн. суду не подано.

Порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (ст.610 ЦК України). Боржник вважається таким, що прострочив виконання зобовязання, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом ( ст.612 ЦК України).

Відповідно до ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов”язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки. Згідно до ч.1 ст.216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим кодексом, іншими законами і договором.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

В порядку ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Відповідач заборгованість в сумі 284392,00грн. не заперечив, доказів оплати заборгованості не представив. Враховуючи вищевикладене, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги про стягнення 284392,00грн. основного боргу, 21980,00грн. пені, 14749,55грн. втрат від інфляції та 9046,00грн. 3% річних обгрунтовані, доведені матеріалами справи та підлягають задоволенню.

З огляду на те, що спір виник з вини відповідача, судовий збір покладається на відповідача в порядку ст.49 ГПК України.

Окрім того, позивач просить стягнути з відповідача 15000,00грн. витрат на юридичну допомогу, пов»язану з розглядом справи в суді, які позивач сплатив до подання позовної заяви до суду.

Відповідно до статті 28 Господарського процесуального кодексу України справи юридичних осіб в господарському суді ведуть їх органи, що діють у межах повноважень, наданих їм законом, та установчими документами, через свого представника. Керівники підприємств та організацій, інші особи, повноваження яких визначені законодавством або установчими документами, подають господарському суду документи, що посвідчують їх посадове становище. Представниками юридичних осіб можуть бути також інші особи, повноваження яких підтверджуються довіреністю від імені підприємства, організації. Довіреність видається за підписом керівника або іншої уповноваженої ним особи та посвідчується печаткою підприємства, організації. Повноваження сторони або третьої особи, від імені юридичної особи, може здійснювати відособлений підрозділ, якщо таке право йому надано установчими або іншими документами. Громадяни можуть вести свої справи в господарському суді особисто або через представників, повноваження яких підтверджуються нотаріально посвідченою довіреністю. Тобто, вказана норма не обмежує юридичних осіб чи громадян у виборі осіб, котрі будуть здійснювати їх представництво в господарському суді, що знайшло своє підтвердження в Рішенні Конституційного Суду України від 16 листопада 2000 року за номером 13-рп/2000.

При цьому, статтею 44 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що до складу судових витрат входить оплата послуг адвоката. В контексті цієї норми судові витрати за участь адвоката при розгляді справи підлягають сплаті лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавались, та їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами.

Відповідно до частини 3 статті 48 Господарського процесуального кодексу України витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України "Про адвокатуру". Дія вказаного закону поширюється тільки на осіб, які є адвокатами. Поняття особи, котра є адвокатом, наводиться в статті 2 Закону України "Про адвокатуру", котра зазначає, що адвокатом може бути громадянин України, який має вищу юридичну освіту, стаж роботи за спеціальністю юриста або помічника адвоката не менше двох років, склав кваліфікаційні іспити, одержав свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю та прийняв Присягу адвоката України.

Таким чином, стаття 44 Господарського процесуального кодексу України передбачає відшкодування сум як судових витрат, які були сплачені стороною за отримання послуг, лише адвокатам, а не будь-яким представникам. Відшкодування цих витрат здійснюється за наявності документального підтвердження витрат, пов'язаних з угодою про надання послуг щодо ведення справи у суді, та належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, і платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг.

Позивачем на підтвердження понесених витрат додано договір №11-03-09-пд про надання правової допомоги, інформаційно-консультаційних послуг від 01.10.2011року, укладений між ТзОВ «ЩЬОЛКОВО АГРОХІМ УКРАЇНА»та суб»єктом підприємницької діяльності юристом ОСОБА_2, а також копію свідоцтва №1624/10 від 24.06.1999року про право ОСОБА_2 на зайняття адвокатською діяльністю та платіжне доручення №2310 від 24.11.2011року про сплату позивачем суми 15000,00грн. Згідно із вказаним платіжним дорученням оплата суми 15000,00грн. проведена за надання інформаційно-консультаційних послуг. Проведену оплату не можна вважати доказом оплати адвокатських послуг у даній справі, оскільки як зазначено вище оплата проведена за інформаційно-консультаційні послуги, а не як оплата адвокатських послуг, отримувачем коштів зазначено ОСОБА_2, а не адвокат ОСОБА_2 Відтак, подані документи не можна вважати належними доказами понесення позивачем витрат на оплату послуг адвоката, в розумінні ст.44 ГПК України. Окрім цього, не подано доказів в підтвердження фактичного обсягу наданих послуг та їх вартості доказів в підтвердження обсягу витраченого часу, щодо фактичного надання адвокатських послуг ОСОБА_2, що зокрема унеможливлює визначення співрозмірності наданих послуг, оплаченій грошовій сумі. Інших доказів в підтвердження надання ОСОБА_2 адвокатських послуг та оплати витрат на послуги адвоката позивача до матеріалів справи не долучено. Тому з огляду на вищевикладені обставини, суд приходить до висновку, що витрати на інформаційно-консультаційні послуги в розмірі 15000,00грн. відшкодуванню не підлягають.

Керуючись ст.ст. 4-3, 22, 33, 34, 35, 36, 43 ,44, 49, 75, 82, 83, 84, 85 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов задоволити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Нива»(ідентифікаційний код 03761768, адреса: 80726, Львівська область, Золочівський район, с.Підгайчики) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЩЬОЛКОВО АГРОХІМ УКРАЇНА»(ідентифікаційний код 36285674, адреса: 03083, м.Київ, проспект Науки, б.№119-Б, фактична адреса: 03039, м.Київ, вул..Голосіївська, б.7 копус,2, офіс:8/2) 284392,00грн. основного боргу, 14749,55грн. інфляційних втрат, 21890,00грн. пені, 6046,00грн. 3% річних та 6603,35грн. судового збору.

Наказ видати згідно ст.116 ГПК України.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів, з дня їх оголошення місцевим господарським судом. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначени1 строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст.84 цього Кодексу.

Суддя Іванчук С.В.

Повний текст рішення оформлено 27.12.2011р.

Суддя Іванчук С.В.