Рішення № 20423547, 14.12.2011, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

14.12.11 р. Справа № 11/289

Суддя господарського суду Донецької області Соболєвої С.М.,

при секретарі судового засідання Макогон Я.С.,

розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Комунального комерційного підприємства Донецької міської ради „Донецькміськтепломережа”, м.Донецьк, ЄДРПОУ 33257089,

до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю „Стромен”, м.Донецьк, ЄДРПОУ 35794708,

про стягнення 4403,67 грн. та зобовязання вчинити певні дії, -

за участю уповноважених представників:

від позивача: ОСОБА_1. за довіреністю,

від відповідач: не зявився, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Комунальне комерційне підприємство Донецької міської ради „Донецькміськтепломережа”, м.Донецьк, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до Відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю „Стромен”, м.Донецьк, про зобовязання останнього розробити робочий проект, отримати експертний висновок відповідно до умов пункту 1.1 договору №121-10 від 21.06.2010р. та стягнути 4403,67грн., у тому числі 1009,23 грн. 3% річних та 3394,44 грн. інфляційних витрат.

В обґрунтування своїх вимог Позивач посилається на договір №121-10 від 21.06.2010р., невиконання його умов Відповідачем, внаслідок чого виникли підстави для звернення до суду з метою захисту порушеного права та охоронюваного законом інтересу, а також нарахування 3% річних і інфляційних витрат.

На підтвердження наведеного Позивачем надано копії: договору на розробку робочого проекту №121-10 від 21.06.2010р. разом із додатком до нього та додатковою угодою №1 від 16.09.2010р., банківської виписки, припису №03/3/10-42„А” від 08.05.2009р., листа №1/03-4,3/5757 від 05.08.2011р., припису №03-3/10-23 від 12.05.2010р. та №03/3-4/37 від 01.07.2011р.

Нормативно свої вимоги Позивач ґрунтує посиланнями на ст.ст.11, 15, 20, 21, 509, 526, 610, 625, 852 Цивільного кодексу України та ст.ст.1, 2, 54-57 Господарського процесуального кодексу України.

08.11.2011р. представником Позивача надані пояснення по справі №4158 від 01.11.2011р., у яких останній повідомляє суд про відсутність даних позовних вимог на розгляді іншого суду та провадження по справі про банкрутство Відповідача, періодом нарахування 3% річних та інфляційних витрат визначає серпень 2010р. вересень 2011р., а правовою підставою п.4.1 спірного договору.

Одночасно, у пояснення №юр/16/11 від 16.11.2011р. представлених суду 16.11.2011р. Позивач першим днем нарахування 3% річних визначає 01.10.2010р. та надає розрахунок даних позовних вимог.

У судовому засіданні представник Позивача наполягає на задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Представник Відповідача у судові засідання не зявився, причин неявки не повідомив та витребуваних документів не представив.

Оскільки ухвали суду спрямовувались рекомендованою кореспонденцією за адресою Відповідача, яка вказана Позивачем в позовній заяві та міститься у інших документах, доданих до матеріалів справи, суд дійшов висновку, що останній повідомлений про час та місце судового засідання належним чином.

Суд вважає за можливе розглянути спір відповідно до ст.75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в справі матеріалами.

Дослідив матеріали справи та оцінив подані докази за своїм внутрішнім переконанням, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, виходячи з наступного.

За приписами статей 4-2, 4-3 Господарського процесуального кодексу України, правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом та на засадах змагальності.

Відповідно до вимог статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень. Судовими доказами за визначенням статей 32-36 Господарського процесуального кодексу України слід вважати документи, які можуть підтвердити або спростувати обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Згідно до ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання, тобто, правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку, виникають, зокрема, з договору.

21.06.2010р. між Комунальним комерційним підприємством Донецької міської ради „Донецькміськтепломережа” (Замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю „Стромен” (Виконавець) укладено договір на розробку робочого проекту №121-10.

За умовами даного правочину, Замовник доручає, а Виконавець приймає на себе зобовязання з розробки робочого проекту „Технічне переоснащення наявної підвальної котельної за адресою: м.Донецьк, вул.Артема, 45” та отриманню експертного висновку на даний проект (п.1.1).

Відповідно до п.1.4 договору, у редакції додаткової угоди №1 від 16.09.2009р. до нього, строк виконання робіт: початок 21.06.2010р., закінчення 30.09.2010р.

Вартість робіт за правочином визначається кошторисом та становить 29516,83 грн. з урахуванням податку на додану вартість (п.2.1 договору).

За змістом п.2.2 договору №121-10 Замовник перераховує Виконавцю перед початком виконання робіт аванс у розмірі 30% від кошторисної вартості робіт. Кінцевий розрахунок за договором здійснюється по закінченню робіт протягом 10 днів після підписання акту виконаних робіт (п.2.3).

За приписами ст.180 Господарського кодексу України, зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. Частиною 2 даної норми матеріального права встановлено, що Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. Частиною 3 наведеної статті визначено обовязкове погодження у будь-якому разі сторонами предмета, ціни та строку дії договору при укладенні господарського договору. Крім того, ст.180 Господарського кодексу України містить означення змісту понять „умови про предмет”, „ціна” та „строк дії договору”.

Дослідивши укладену угоду між Позивачем і Відповідачем та приймаючи до уваги норми ст.887 Цивільного кодексу України, встановлено що укладений правочин є договором підряду на проведення проектних робіт.

Для означеного виду договору, враховуючи норми глави 61 Цивільного кодексу України, встановлено обовязкове врегулювання порядку їх проведення, плати за договором, кошторису, строку виконання, обовязків сторін, відповідальності виконавця за порушення договору. Зазначене кореспондується з приписами ст.180 Господарського кодексу України.

Вказані обовязкові умови сторонами погоджені, про що свідчать підписи, скріплені печатками обох підприємств на цьому правочині.

За викладених обставин, договір на охорону обєктів №340/Кр від 07.08.2009р. є таким, що укладений та породжує господарські зобов'язання для Відповідача, як погоджені, прийняті ним обов'язкові умови договору відповідно до законодавства.

Згідно із ст.525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст.526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Із зазначеною нормою кореспондується й стаття 193 Господарського кодексу України, відповідно до якої суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Застосування господарських санкцій до суб'єкта, який порушив зобов'язання, не звільняє цього суб'єкта від обов'язку виконати зобов'язання в натурі, крім випадків, коли інше передбачено законом або договором, або управнена сторона відмовилася від прийняття виконання зобов'язання.

Управнена сторона має право не приймати виконання зобов'язання частинами, якщо інше не передбачено законом, іншими нормативно-правовими актами або договором, не випливає із змісту зобов'язання.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Як свідчить банківська виписка, копія якої знаходиться у матеріалах справи, Позивач виконав покладені на нього зобовязання з перерахування авансового платежу у розумінні п.2.2 договору №121-10 від 21.06.2010р. у розмірі 30% від кошторисної вартості робіт, що дорівнює 8855,05 грн. Дата вчинення даної банківської операції 22.06.2010р.

Враховуючи викладені обставини, норми Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України, а також положення ст.526 Цивільного кодексу України, ст.180 Господарського кодексу України на протязі зазначеного Позивачем періоду, а саме не пізніше 30 вересня 2010р., Відповідач мав розробити робочий проект „Технічне переоснащення наявної підвальної котельної за адресою: м.Донецьк, вул.Артема, 45” та отримати експертний висновок на даний проект та, за приписами п.3.1 договору, надати Замовнику його разом із актом здачі-приймання у чотирьох примірника.

Проте, за твердженнями Позивача, що не спростовані у порядку визначеному Господарським процесуальним кодексом України, Відповідач, у свою чергу, обовязки, покладені на нього у відповідності до умов означеного договору, не виконав.

Статтею 20 Господарського кодексу України, що кореспондується з положеннями, визначеними ст.16 Цивільного кодексу України, держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів. Кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом, зокрема, присудженням до виконання обовязку в натурі.

За таких обставин, приймаючи до уваги встановлені обставини по справі та спосіб захисту порушених прав та охоронюваних законом інтересів, обраний Позивачем, позовні вимоги у частині зобовязання Відповідача розробити робочий проект, отримати експертний висновок відповідно до умов пункту 1.1 договору №121-10 від 21.06.2010р. підлягають задоволенню у повному обсязі.

Одночасно, як вбачається зі змісту позовної заяви, Позивачем застосовані наслідки невиконання грошового зобовязання у вигляді сплати інфляційної індексації у сумі 3394,44 грн. та нарахованих 3% річних у розмірі 1009,23 грн.

Відповідно до ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із назви ст.625 Цивільного кодексу України та змісту Глави 51, в якій вона розташована, згаданий у її диспозиції борг є заходом відповідальності за невиконання грошового зобовязання, який є наслідком такого невиконання порушення у розмінні ст.610 Цивільного кодексу України. В свою чергу, саме борг є підставою та базою для нарахування стягуваних в межах розглядуваної справи суми інфляційної індексації та 3% річних.

Оскільки ознакою боргу за наведеними статтями Цивільного кодексу України є прострочення виконання грошового зобовязання, як вже було зазначено вище, у світлі приписів ст.ст.526, 530 Цивільного кодексу України, які закріплюють вимоги щодо виконання зобовязань, у тому числі за строком, цілком логічним є висновок суду про існування спору у межах даного провадження по справі №11/289 щодо виконання зобовязання, яке не є грошовим та полягає у вчиненні певних фактичних дій нематеріального характеру.

За таких обставин, використана Позивачем база для нарахування стягуваних в межах цієї справи сум не має і не може мати обовязкової для застосування ст.625 Цивільного кодексу України ознаки прострочення. Таким чином, за своєю правовою природою не уособлює грошового зобовязання у розмінні ст.625 Цивільного кодексу України, оскільки не має відповідних ознак.

За відсутністю належних правових підстав для застосування у розглядуваному випадку ст.625 Цивільного кодексу України та з огляду на відсутність іншого нормативного обґрунтування заявлених вимог, суд дійшов висновку про відсутність у Відповідача обовязку сплачувати на користь Позивача стягувані інфляційну індексацію та 3% річних, що у повній мірі узгоджується із принципом, встановленим ч.1 ст.19 Конституції України, згідно якого ніхто не може бути примушений роботи те, що не передбачено законодавством.

Відсутність належних підстав для нарахування стягуваних грошових коштів зумовлює обєктивну відсутність у Позивача прав здійснювати таке нарахування та вимагати його стягнення у примусовому порядку, і неможливість порушення Відповідачем зазначеного відсутнього права, що, в свою чергу, зумовлює відмову у задоволені позову у цій частині.

Судові витрати підлягають розподілу з урахуванням вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

Одночасно, з платіжного доручення №13138 від 06.10.2011р. вбачається оплата державного мита до державного бюджету з приводу подання спірного позову у розмірі 102,00 грн.

На час подання позову, згідно ст.3 Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито” із позовних заяв майнового характеру, що подаються до господарських судів, встановлено ставку державного мита в розмірі 1% від ціни позову, але не менш 6 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (тобто 102,00 грн.).

Проте, позовні вимогу у даному випадку мають одночасно майновий та немайновий характер.

Статтею 3 Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито” передбачено, що із позовних заяв немайнового характеру, які подаються до господарських судів, встановлено ставку державного мита в розмірі 5 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (тобто 85,00 грн.).

Як вбачається з означених платіжних доручень, фактично державне мито сплачено у загальному розмірі 102,00 грн. за подання на розгляд суду вимог майнового характеру. Отже, недоплаченою є сума 85,00 грн.

За таких обставин, за висновками суду, у відповідності до ст.47 Господарського процесуального кодексу України Позивач недоплатив державне мито в розмірі 85,00 грн.

Таким чином, з Позивача на користь Державного бюджету підлягає стягненню державне мито в сумі 85,00 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.1, 22, 32 - 38, 43, 49, 75, ст.ст.82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд ,-

ВИРІШИВ:

1.Позовні вимоги Комунального комерційного підприємства Донецької міської ради „Донецькміськтепломережа”, м.Донецьк, до Відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю „Стромен”, м.Донецьк, про зобовязання останнього розробити робочий проект, отримати експертний висновок відповідно до умов пункту 1.1 договору №121-10 від 21.06.2010р. та стягнути 1009,23 грн. 3% річних та 3394,44 грн. інфляційних витрат, задовольнити частково.

2.Зобовязати Товариство з обмеженою відповідальністю „Стромен” (83055, м.Донецьк, пр.-т.Комсомольський, б.6, ЄДРПОУ 35794708) розробити робочий проект та отримати експертний висновок відповідно до умов пункту 1.1 договору №121-10 від 21.06.2010р.

3.Стягнути з Комунального комерційного підприємства Донецької міської ради „Донецькміськтепломережа” (83000, м.Донецьк, Ворошиловський район, вул.Постишева, б.68, ЄДРПОУ 33257089, р/р26002150424971 в ДОФ АКБ УСБ, МФО 334011) на користь Державного бюджету України державне мито у сумі 85,00 грн.

4.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Стромен” (83055, м.Донецьк, пр.-т.Комсомольський, б.6, ЄДРПОУ 35794708, р/р26002010055033 ВАТ „ВТБ Банк” м.Київ, МФО 321767) на користь Комунального комерційного підприємства Донецької міської ради „Донецькміськтепломережа” (83000, м.Донецьк, Ворошиловський район, вул.Постишева, б.68, ЄДРПОУ 33257089, р/р26002150424971 в ДОФ АКБ УСБ, МФО 334011) відшкодування сплаченого державного мита у розмірі 85,00 грн. та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 79,00 грн.

5.Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

6.У задоволені решти позовних вимог відмовити.

7.В судовому засіданні 14.12.2011 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

8.Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня його оголошення. Зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст.84 Господарського процесуального кодексу України.

9.Повний текст рішення підписано 19.12.2011р.

Суддя Соболєва С.М.

< Список ><Довідник >

< Список ><Довідник >

< Текст >