Рішення № 20420630, 22.12.2011, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

21036, м. Вінниця, Хмельницьке шосе, 7 тел. 66-03-00, 66-11-31 http://vn.arbitr.gov.ua

_________________

І м е н е м У к р а ї н и

РІШЕННЯ

22 грудня 2011 р. Справа 11/142/2011/5003

за позовом публічного акціонерного товариства «Укртелеком»в особі Вінницької філії

публічного акціонерного товариства «Укртелеком», м. Вінниця

до приватного підприємства «Гарант-Він», м. Вінниця

про стягнення 1 070,42 грн.

Суддя В. Матвійчук

при секретарі судового засідання Т. Павловій, за участю представників:

від позивача - ОСОБА_1 за довіреністю № 302 від 30.06.2011р.;

від відповідача - не зявився.

СУТЬ СПОРУ:

Заявлено позов про стягнення з приватного підприємства «Гарант-Він»на користь на користь ПАТ «Укртелеком» 1038,83 грн. - основного боргу за послуги бізнес-мережі, 23,80 грн. пені за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань та 7,79 грн. три відсотки річних простроченої суми заборгованості.

Позовні вимоги мотивовано тим, що на підставі договору № 395-16112 від 16.06.2011р. позивач надавав відповідачу послуги бізнес-мережі. Відповідно до п. 32 Правил та п. 3.2.3 вказаного договору відповідач зобовязався своєчасно вносити плату за надані послуги. Однак останній свої зобов'язання щодо оплати телекомунікаційних послуг по договору не виконує і станом на 01.10.2011 р. заборгував 1038,83 грн. основного боргу за період з липня по вересень 01.06.2011 р. включно.

Відповідач вимоги суду викладені в ухвалі від 03.11.2011р. щодо надання документів не виконав, явки уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив.

Зважаючи на відсутність належних доказів в матеріалах справи та з метою забезпечення реалізації сторонами права на судовий захист своїх прав та інтересів, ухвалою від 06.12.2011р. розгляд справи відкладено на 22.12.2011р..

В судовому засіданні встановлено, що відповідач не скористався своїми правами не надавши визначених судом документів та не забезпечивши явки свого представника.

Слід зазначити, що судова ухвала повернута до суду відділенням поштового звязку з написом наступного змісту: «За закінченням терміну зберігання». Наведена обставина підтверджує знаходження відповідача за адресою вказаною в позовній заяві та ухилення останнього від отримання кореспонденції суду.

До того ж суд зауважує, що у пункті 11 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007р. № 01-8/123 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році»зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Враховуючи викладене суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача належним чином про час і місце розгляду судової справи і забезпечення явки останнього в судове засідання для реалізації ним права на судовий захист своїх прав та інтересів.

За викладених вище обставин справу розглянуто за наявними у ній матеріалами, згідно ст. 75 цього Кодексу.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, оцінивши наявні докази на засадах всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, судом встановлено наступне.

16 червня 2011 року між відкритим акціонерним товариством «Укртелеком»в особі Вінницької філії ВАТ «Укртелеком»(позивач, за договором Оператор) (на даний час публічне акціонерне товариство «Укртелеком») та приватним підприємством «Гарант-Він»(відповідач, за договором Бізнес-абонент) укладено договір № 395-16112 про надання послуг бізнес-мережі.

Предметом даного договору є надання телекомунікаційних послуг Бізнес-мережі.

За умовами укладеного договору, а саме п. 2.1. та п.2.2. позивач зобов'язувався організувати Бізнес-абоненту лінію звязку для надання послуги, перелік та опис послуг, спеціальні умови організації, технічні характеристики та порядок надання послуг Бізнес-абоненту визначаються окремими Додатковими угодами до цього договору.

Відповідач в свою чергу зобов'язувався проводити оплату послуг в порядку та терміни передбачені договором. (п. 3.2.3 Договору).

При цьому в п. 4.2 Договору сторони передбачили, що Споживач сплачує послуги попередньою оплатою( внесенням авансу).

Відповідно п. 4.6 Договору у разі застосування авансової системи оплати Бізнес-абонента для одержання послуг проводить щомісячно, до 20-го числа поточного місяця, попередню оплату їх вартості в розмірі не менше суми послуг, наданих у попередньому розрахунковому періоді, з подальшим перерахунком (до 10 числа місяця, що настає після розрахункового періоду) виходячи з фактично наданих послуг.

Як вбачається з матеріалів справи та пояснень представника позивача, свої зобовязання за договором в частині забезпечення послугами телефонного звязку позивачем виконувались належним чином.

За період з 01.07.2011 року по 01.10.2011 року відповідачу надано послуг на суму 1038,83 грн.. Тоді як відповідач свої зобовязання за договором не виконав, і станом на 01.10.2011р. за ним рахується заборгованість в розмірі 1038,83 грн..

Наявність боргу стверджується договором № 395-16112 про надання послуг бізнес-мережі від 16.06.2011р., рахунками за телекомунікаційні послуги за період з липня по вересень 2011 року, розписками про отримання рахунків, розрахунком ціни позову, та іншими матеріалами справи.

Беручи до уваги встановлені обставини, суд зважає на таке.

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і ст.173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно зі ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України, ч.7 ст.193 Господарського кодексу України).

Відповідно до ст.527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Як встановлено ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до п.40 Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №720 від 09.08.2005р., плата за отримані телекомунікаційні послуги вноситься споживачем після отримання ним рахунка, але не пізніше 20 числа місяця, що настає після повного розрахункового періоду, та до 20 числа поточного місяця у разі застосування попередньої оплати, якщо інше не передбачено договором.

Стаття 610 Цивільного кодексу України передбачає, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст.625 цього ж Кодексу боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Преамбулою Закону України «Про телекомунікації», зокрема, встановлено, що цей Закон визначає права, обовязки та засади відповідальності фізичних і юридичних осіб, які беруть участь у даній діяльності або користуються телекомунікаційними послугами. Отже, Закон України «Про телекомунікації»є спеціальним законом, що регулює правовідносини з надання телекомунікаційних послуг.

Відповідно до ч.1 ст.33 вказаного Закону споживачі телекомунікаційних послуг зобов'язані дотримуватися Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, що затверджує Кабінет Міністрів України, зокрема, виконувати умови договору про надання телекомунікаційних послуг у разі його укладення, у тому числі своєчасно оплачувати отримані ними телекомунікаційні послуги; виконувати інші обов'язки відповідно до законодавства.

Зважаючи на наведене вище, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в розмірі 1038,83 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Судом також розглянуто вимоги позивача про стягнення 23,80 грн. пені, та 7,79 грн. 3 % річних від простроченої суми.

Порушенням зобов'язання, згідно ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У відповідності до п.3 ст.611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ч.1 ст.546 Цивільного кодексу України та ст. 230 Господарського кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися, крім іншого, неустойкою.

Частиною першою ст. 548 Цивільного кодексу України встановлено, що виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

У відповідності до ч.ч.1, 2 ст.549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Згідно ч.1 ст.550 Цивільного кодексу України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.

Статтею 230 Господарського кодексу України, встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст.ст.6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.

Стаття 628 Цивільного кодексу України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Пунктом п.5.2. Договору визначено, що в разі затримки оплати за надані послуги Бізнес-абонентам нараховується пеня з 1 числа місяця, другого за розрахунковим. Пеня нараховується в розмірі облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, за кожну добу затримки.

Відповідно до ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином суд вважає, що вимоги щодо стягнення пені та трьох відсотків річних є правомірними, оскільки відповідають умовам чинного законодавства та договору.

Перевіркою наданого позивачем розрахунку, за допомогою бази даних «Законодавство України», судом встановлено, що при нарахуванні вказаних сум позивачем допущено помилку в бік завищення, оскільки розмір пені за визначений в розрахунку період становить 16,85 грн., а трьох відсотків річних 6,08 грн.. Відповідно заявлені до стягнення 6,95 грн. пені та 1,71 грн. трьох відсотків річних є безпідставно заявленими, а відтак не підлягають задоволенню.

В силу ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обовязковим.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Враховуючи наведене, позов підлягає частковому задоволенню з розподілом судових витрат за правилами ст. 49 ГПК України.

Керуючись ст.ст.43, 33, 43, 49, 82, 84, 85, 115 Господарського процесуального кодексу України, -

В И Р І Ш И В:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з приватного підприємства «Гарант-Він»(21034, м. Вінниця, вул. Чехова, 30, кв. 41, код 37690703) на користь публічного акціонерного товариства «Укртелеком»в особі Вінницької філії ПАТ «Укртелеком» (21050, м. Вінниця, вул. Соборна, 8, код 01182204) 1038 (одну тисячу тридцять вісім) грн. 83 коп. боргу; 16 (шістнадцять) грн. 85 коп. пені; 6 (шість) грн. 08 коп. 3% річних; 101 (сто одну) грн. 17 коп. витрат зі сплати державного мита та 234 (двісті тридцять чотири) грн. 09 коп. витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.В решті позову відмовити.

4.Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

5.Копію рішення згідно ст. 87 ГПК України направити відповідачу рекомендованим листом.

Повне рішення складено 27.12.2011р.

Суддя В. Матвійчук

віддрук. прим.:

1 - до справи

2 - відповідачу (21034, м. Вінниця, вул. Чехова, 30, кв. 41)

< Дата >