Рішення № 20420627, 22.12.2011, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

21036, м. Вінниця, Хмельницьке шосе, 7 тел. 66-03-00, 66-11-31 http://vn.arbitr.gov.ua

_________________

І м е н е м У к р а ї н и

РІШЕННЯ

22 грудня 2011 р. Справа 11/127/2011/5003

за позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_1

м. Кам'янець-Подільський Хмельницької області

до кредитної спілки «Альянс-Україна», м. Вінниця

про стягнення 5 606,78 грн.

суддя Матвійчук В.В.

при секретарі судового засідання Т. Павловій, за участю представників:

позивача : не зявився;

відповідача : ОСОБА_4 за довіреністю № 1042ю від 20.10.2011р..

СУТЬ СПОРУ:

Заявлено позов про стягнення з кредитної спілки «Альянс-Україна»на користь ОСОБА_1 5 070 грн. заборгованості зі сплати орендної плати, 496,02 грн. договірної пені та 40,76 грн. трьох відсотків річних.

Позовні вимоги мотивовано тим, що 25.12.2008 року між сторонами укладено договір оренди № 35 згідно якого відповідач орендує кімнату № 310, площею 13,1 кв.м. під розташування офісу.

Згідно Акту приймання-передавання приміщень, підписаного позивачем та відповідачем на виконання п.4.1 договору оренди, відповідач приступив до строкового платного використання орендованого майна 01 січня 2009 року.

Відповідно до п.7.1. договору (із врахуванням змін, внесених до договору додатковими угодами від 14.12.2009р. та 09.12.2010р.) строк орендного користування закінчується 31 грудня 2011 року.

Відповідно до додаткової угоди про внесення змін до договору від 14.12.2009р. з 01 січня 2010 року розмір місячної орендної плати становить 845 грн. і підлягає сплаті, згідно п.3.9 договору оренди, не пізніше 05 числа кожного поточного (розрахункового) місяця.

Свої грошові зобов'язання за договором відповідач виконував належним чином по березень 2011 року.

Починаючи із квітня 2011 року по дату звернення до суду відповідач не здійснює, передбачених договором оренди платежів і станом на 26 вересня 2011 року за останнім рахується прострочена заборгованість в розмірі 5070 грн..

Відповідач в поясненнях заперечує проти позову посилаючись на те, що заборгованість за договором оренди № 35 у КС «Альянс Україна»відсутня. До того ж зауважує, що обставини викладені в позові не відповідають дійсності, оскільки додаткової угоди 09.12.2010р. КС «Альянс Україна»не укладала. Строк дії договору оренди скінчився 31 грудня 2010 року. У зв'язку із закриттям відділення КС «Альянс Україна»21.03.2011р. позивачу було надіслано лист про розірвання договору, і 31.03.2011р. орендоване приміщення було звільнено.

При розгляді справи 08.12.2011р. судом оголошено перерву до 22.12.2011р. з метою надання сторонами доказів в підтвердження своїх доводів та заперечень.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників процесу, оцінивши наявні докази на засадах всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, судом встановлено наступне.

25 грудня 2008 року між приватним підприємцем ОСОБА_3 (позивач, за договором Орендодавець) та кредитною спілкою «Альянс-Україна»(відповідач, за договором Орендар) укладено договір оренди за № 35.

Згідно з предметом цього договору Орендодавець передає, а Орендар приймає в тимчасове платне користування на умовах оренди, частину нежитлового приміщення, а саме: кімнату № 310, площею 13,1 кв.м., під офісне приміщення, розташоване в комплексі будівель за адресою: м. Камянець-Подільський, проспект Грушевського, 46, на третьому поверсі в корпусі «Б».

Відповідно до п. 4.1. договору передача приміщення в оренду згідно даного договору здійснюється шляхом підписання акта прийому-передачі протягом 3-х днів з моменту підписання даного договору, перед підписанням якого представники сторін проводять огляд приміщення і відображають його стан в акті.

Розділом з договору сторони погодили платежі і порядок розрахунків.

Так, відповідно до п. 3.1. договору за даним договором Орендар сплачує Орендодавцю наступну платежі:

-орендну плату;

-відшкодування витрат, спожитих Орендарем комунальних послуг;

-відшкодування витрат з охорони будівлі пропорційно займаної площі.

Зобовязання Орендаря зі сплати передбаченої даним договором орендної плати та інших платежів виникають з дати підписання сторонами даного договору. Зобовязання по здійсненню платежів, передбачених даним договором, вважаються виконаними Орендарем належним чином в момент їх повного зарахування на рахунок Орендодавця чи вчиненням готівки і підписання акту виконаних робіт (п. 3.4. договору).

Розмір орендної плати за 1 кв.м. встановлюється в розмірі 60 грн. за один місяць. Вказаний розмір орендної плати діє по 31.03.2009р. З 01.04.2009р. розмір орендної плати підлягає перегляду (п. 3.7. договору).

Враховуючи п. 3.7. договору, розмір орендної плати за приміщення на день складання договору становить 786 грн. на місяць. Розмір орендної плати за даним договором підлягає індексації. Орендна плата за кожний поточний місяць визначається шляхом коригування розміру орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за попередній місяць (п. 3.8. договору).

Орендна плата сплачується Орендарем щомісячно, авансом, не пізніше пятого числа поточного місяця (п. 3.9. договору).

Даний договір набирає чинності з 01.01.2009р. і діє до 31 грудня 2009 року (п. 7.1. договору).

Пунктом 7.3. договору сторони визначили, що термін дії цього договору може бути продовжений виключно за взаємною їх згодою.

01 січня 2009 року позивач передав, а відповідач прийняв в тимчасове платне користування на умовах оренди обумовлене договором приміщення, про що сторонами складено та підписано акт приймання-передавання приміщень.

14 грудня 2009 року між сторонами укладено додаткову угоду про внесення змін до договору оренди № 35 від 25.12.2008р. за якою сторони погодили, що розмір місячної орендної плати за приміщення станом на 01 січня 2010 року становить 845 грн.. Даний розмір орендної плати діє до 01.07.2010р. З 01.07.2010р. розмір орендної плати за ініціативи Орендодавця може бути змінений в односторонньому порядку .

Продовжили строк дії договору та встановили, що договір набирає чинності з 01.01.2009р. і діє до 31.12.2010 року.

09 грудня 2010 року між сторонами підписано додаткову угоду про внесення змін до договору оренди № 35 від 25.12.2008р., якою визначили, що вказаний у п. 3.7. даного договору розмір орендної плати діє до 01.07.2011р. З 01.07.2011р. розмір орендної плати за ініціативи Орендодавця може бути змінений в односторонньому порядку. Визначили строк дії договору до 31.12.2011 року.

Відповідно до пояснень представників сторін, договірні зобовязання відповідачем виконувались належним чином по березень 2011 року. З квітня цього року відповідач припинив проведення розрахунків за орендоване приміщення .

21 березня 2011 року відповідач звернувся до позивача з листом № 138 в якому посилаючись на призупинення діяльності Камянець-Подільського відділення КС «Альянс-Україна»31 березня 2011 року, запропонував розірвати договір оренди у відповідності до п. 7.4. договору.

01 квітня 2011 року відповідач листом № 179 повідомив позивача про звільнення ним приміщення 31.03.2011р. На що позивач, листом від 08.04.2011р., повідомив про неможливість дострокового та одностороннього розірвання договору. У випадку наявності намірів розірвати договір висловив свою згоду на розгляд пропозицій відповідача щодо укладення угоди про розірвання договору з 01 червня 2011 року.

В матеріалах справи відсутні звернення відповідача щодо внесення позивачу пропозицій про укладення угоди по розірванню договору оренди № 35 від 25.12.2008р..

За час дії договору (період з квітня по вересень 2011 року) позивачем нараховано до сплати 5070 грн. орендної плати ( 6 місяців по 845 грн.).

Беручи до уваги встановлені обставини, суд зважає на таке.

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Як зазначено в ст. 174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і ст. 173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

До договору оренди застосовуються загальні положення про найм (оренду).

Відповідно до ст. ст. 759, 762 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. За користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України, ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України).

Відповідно до ст. 527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 1 ст. 612 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Суд критично відноситься до заперечень відповідача щодо не підписання з його сторони додаткової угоди якою продовжено строк дії договору до 31.12.2011 року.

При цьому суд виходить з того, що розділом 7 сторони погодили дію, зміну і припинення договору.

Так, відповідно до п. 7.4. договору даний договір може бути розірваний чи припинений на підставах, передбачених умовами договору чи положеннями діючого законодавства, у тому числі у випадку неналежного виконання зобовязань сторонами.

Даний договір може бути достроково розірваний Орендодавцем в односторонньому порядку, у випадках визначених пунктами 7.5., 7.5.1., 7.5.2.

Про розірвання договору в односторонньому порядку Орендодавець письмово повідомляє Орендаря. В такому випадку договір вважається розірваним по сплаву 7 (семи) календарних днів із дня відправлення письмового повідомлення Орендареві за адресою зазначено в даному договорі, включаючи термін поштового обороту.

Частинами 1.2 ст. 651 Цивільного кодексу встановлено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Відповідно до ст. 654 цього Кодексу зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Як свідчать матеріали справи відповідачем не дотримано вимог наведених норм, на пропозицію позивача щодо укладення угоди про розірвання договору з червня 2011 року не відреагував, правом на звернення до суду з позовом щодо розірвання даного договору не скористався.

Крім того, з листування сторін в період лютого квітня 2011 року вбачається, що відповідач використовував орендоване приміщення у вказаний період, чим погодив умови додаткової угоди від 09.12.2010 року. До того ж, на вказаній угоді міститься підпис голови правління кредитної спілки «Альянс-Україна»та відтиск печатки спілки.

Таким чином, вимоги позивача про стягнення заборгованості за договором оренди в розмірі 5070 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Судом також розглянуто вимоги позивача про стягнення 496,02 грн. пені та 40,76 грн. 3 % річних.

Порушенням зобов'язання, згідно ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У відповідності до п.3 ст.611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ч.1 ст.546 Цивільного кодексу України та ст. 230 Господарського кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися, крім іншого, неустойкою.

Частиною першою ст. 548 Цивільного кодексу України встановлено, що виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

У відповідності до ч.ч.1, 2 ст.549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Згідно ч.1 ст.550 Цивільного кодексу України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.

Статтею 230 Господарського кодексу України, встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст.ст.6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.

Стаття 628 Цивільного кодексу України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Пунктом 6.2. договору визначено, що у випадку несвоєчасного чи не в повному обсязі здійснення передбачених даним договором платежів, Орендар зобовязаний сплатити Орендодавцю пеню в розмірі 0,1% від суми простроченого грошового зобовязання, за кожний день прострочення оплати.

Відповідно до ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином суд вважає, що вимоги щодо стягнення пені та трьох відсотків річних є правомірними, оскільки відповідають умовам чинного законодавства та договору.

При цьому суд зважає, що відповідно до п. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до вимог статті 4 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»розмір пені за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань не повинен перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховувалась пеня.

Перевіркою наданого позивачем розрахунку судом виявлено помилку з в розрахунку пені, яка полягає в допущенні математичних помилок при проведенні розрахунку. При перерахунку судом, з урахуванням положень наведених вище норм, отримано 210,64 грн. пені, що є меншим ніж заявлено позивачем в позовній заяві з врахуванням чого суд відмовляє в стягненні 285,38 грн. пені, як безпідставно заявленій. Заявлена ж до стягнення сума трьох відсотків річних є обґрунтованою, а відтак підлягає задоволенню в повному обсязі.

Як визначає ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обовязковим.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Всупереч наведеним вище нормам та вимогам суду відповідач не подав до суду жодного доказу в спростування позовних вимог позивача. Заперечення ж останнього не знайшли свого підтвердження в матеріалах справи, а відтак не заслуговують на увагу.

Враховуючи зазначене, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову з розподілом судових витрат за правилами ст. 49 ГПК України.

Керуючись ст.ст.43, 32, 33, 34, 43, 49, 78, 82, 84, 85, 115 Господарського процесуального кодексу України, -

В И Р І Ш И В:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з кредитної спілки «Альянс-Україна»(21050, м. Вінниця, вул. Червонохрестівська, 6, кв. 1, код 26285767) на користь фізичної особи підприємця ОСОБА_3 (АДРЕСА_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) 5070 (пять тисяч сімдесят) грн. боргу; 210 (двісті десять) грн.. 64 коп. пені; 40 (сорок) грн. 76 коп. три відсотки річних; 96 (девяносто шість) грн. 81 коп. витрат зі сплати державного мита та 223 (двісті двадцять три ) грн. 99 коп. - витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.В позові в частині стягнення 285,38 грн. пені відмовити.

4.Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

5.Копію рішення згідно ст. 87 ГПК України направити позивачу рекомендованим листом.

Повне рішення складено 27.12.2011р.

Суддя В. Матвійчук

віддрук. прим.:

1 - до справи

2 - позивачу (АДРЕСА_2)

<Дата >