Постанова № 20419693, 28.12.2011, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" грудня 2011 р. Справа № 5004/883/11

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого:Короткевича О.Є.

суддів:Міщенка П. К., Хандуріна М. І. розглянувши матеріали касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Варто", м. Івано-Франківськ на постанову та рішенняРівненського апеляційного господарського суду

від 23.09.2011 року

господарського суду Волинської області від 29.06.2011 року у справі№ 5004/883/11 за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Варто", м. Івано-Франківськ доДочірнього підприємства "Волинський облавтодор" відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" проСтягнення 1 707 793, 81 грн. та за зустрічним позовом проВизнання недійсним договору поставки від 12.08.2008 року № 175 за участю представників: Від ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України": ОСОБА_1. дов. від 09.09.2010 Від прокуратури: Громадський С. О. ВСТАНОВИВ: Рішенням господарського суду Волинської області від 08.09.2009 року позов ТОВ "Варто" до ДП "Волинський облавтодор" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України" про стягнення 1707793,81 грн. штрафних санкцій та збитків задоволено. Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 29.03.2010 року рішення господарського суду Волинської області від 08.09.2009 року залишено без змін. Постановою Вищого господарського суду від 20.07.2010 року постанову Львівського апеляційного господарського суду від 29.03.2010 року у справі №06/113-38 залишено без змін. Постановою Верховного суду України від 20.12.2010 року постанову Вищого господарського суду України від 20.07.2010 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду касаційної інстанції. Постановою Вищого господарського суду від 06.04.2011 року постанову Львівського апеляційного господарського суду від 29.03.2010 року та рішення господарського суду Волинської області від 08.09.2009 року у справі №06/113-38 скасовано, справу направлено на новий розгляд до господарського суду Волинської області. Рішенням господарського суду Волинської області від 29.06.2011 року у справі №5004/883/11 в задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Варто" до Дочірнього підприємства "Волинський облавтодор" відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" про стягнення 1707793,81 грн. відмовлено. Зустрічний позов Волинського транспортного прокурора в інтересах відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" в особі Дочірнього підприємства "Волинський облавтодор" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Варто" про визнання недійсним договору поставки від 12.08.2008 року № 175 задоволено. Визнано недійсним договір поставки №175 від 12.08.2008 року укладений між ТОВ "Варто" та Дочірнім підприємством "Волинський облавтодор". Крім того, присуджено до стягнення з ТОВ "Варто" в дохід Державного бюджету судові витрати в сумі 321,00 грн. Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 23.09.2011 року (головуючий суддя: Коломис В. В., Судді: Огороднік К. М., Мельник О. В.) рішення господарського суду Волинської області від 29.06.2011 року у справі №5004/883/11 визнано таким, що відповідає вимогам норм матеріального та процесуального права та ґрунтується на матеріалах і обставинах справи, тому підстав для його скасування не вбачається. Товариство з обмеженою відповідальністю "Варто", м. Івано-Франківськ не погодилось з рішенням судів попередніх інстанцій та звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить суд скасувати рішення судів попередніх інстанції, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення господарськими судами обставин справи та правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 1117 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція перевіряє застосування господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права на підставі встановлених фактичних обставин справи.

Судами встановлено, що 12.08.2008 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Варто" та Дочірнім підприємством "Волинський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" було укладено договір поставки товару щебеню гранітного № 175.

Відповідно до п. 1.1 договору, постачальник зобовязувався передати у встановлений строк у власність покупця товар в асортименті, кількості та за цінами згідно додатку №1, який є його невідємною частиною, а покупець, в свою чергу, зобовязувався прийняти цей товар та оплатити його.

Відповідно до п.1.3 договору, постачальник гарантує, що товар належить йому на праві власності, не перебуває під забороною відчуження, арештом, не є предметом застави та іншим засобом забезпечення виконання зобовязань перед будь-яким фізичними або юридичними особами, державними органами і державою, а також не є предметом будь-якого іншого обтяження чи обмеження, передбаченого чинним в Україні законодавством.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ТОВ "Варто" не було власником щебеню так як відповідно договору купівлі-продажу №05/06-1 від 05.06.2008 року закупляло щебінь в продавця - ТОВ "Будівельна фірма "Київбудпроект". Поставку щебеню по договору купівлі-продажу з ТОВ "Варто" здійснювало ТОВ "Будівельна фірма "Київбудпроект" залізничним транспортом безпосередньо на адресу ДП "Волинського облавтодору".

Відповідно до специфікації №ВР-01 від 30.07.2008 року до договору №05/06-1 від 05.06.2008 року ТОВ "Будівельна фірма "Київбудпроект" зобовязувалось передати ТОВ "Варто" у власність щебінь в кількості 40000 м3, вантажоодержувачем якого виступатиме ДП "Волинський облавтодор".

Відповідно до п.4.1 спірного договору поставки, відповідач зобов'язувався здійснювати поставку товару протягом 3 календарних днів з дня заявки покупця.

В той же час, відповідно до п. п. 4.4, 4.5 договору купівлі-продажу від 05.06.2008 року укладеного між ТОВ "Будівельна фірма "Київбудпроект" та ТОВ "Варто" відвантаження продукції проводиться в 15-денний термін згідно письмової транспортної інструкції покупця, якому передує замовлення на відвантаження товару і таке замовлення надається постачальнику не пізніше ніж за 15 днів до дати відвантаження товару.

Таким чином, відповідач за зустрічним позовом, взявши на себе зобов'язання по спірному договору поставки позивачу товару в 3-денний термін з моменту отримання його заявки - фактично ввів в оману позивача щодо наявності у нього такої можливості.

Окрім того слід зазначити, що оскільки договір поставки був укладений у сфері державних закупівель, особливість його укладення повинні відповідати Тимчасовим положенням про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти, затверджені року (далі-Тимчасове положення).

Відповідно до приписів вищезазначеного Тимчасового положення, тендерна документація має обов'язково містити визначення основних умов, які обов'язково будуть включені до договору про закупівлю чи проект договору про закупівлю. При цьому, тендерною пропозицією учасника є пропозиція щодо певного предмета закупівлі, яка готується та подається учасником замовнику відповідно до вимог тендерної документації.

Як вбачається з матеріалів справи, проект оспорюваного договору під назвою "Основні умови договору" входив до складу тендерної документації на закупівлю товарів (щебеню).

Додатком 3 до тендерної документації було встановлено тендерну форму "Пропозиції", пунктом 1 якої передбачено, що тендерна документація разом з пропозицією учасника мають силу попереднього договору. Якщо пропозиція буде акцептована, учасник бере на себе зобов'язання виконати всі умови, передбачені договором.

Відповідно п. 1. 3. спірного договору позивачем за зустрічним позовом встановлено гарантії, визначені щодо права власності відповідача за зустрічним позовом станом на дату укладення спірного договору. Проект спірного договору був прийнятий відповідачем за зустрічним позовом разом з тендерною документацією проекту спірного договору та підписаний уповноваженою особою.

Отже, судами попередніх інстанцій вірно встановлено, що відповідач, направляючи позивачу свою тендерну пропозицію, замовчав факт відсутності у нього права власності на товар, що був предметом поставки за оспорюваним договором.

Також слід зазначити, що Тимчасовими положення встановлено, що замовник відхиляє тендерну пропозицію учасника в разі, коли учасник не відповідає кваліфікаційним вимогам, установленим у тендерній документації або тендерна пропозиція не відповідає умовам тендерної документації.

З вищенаведеного випливає, що відповідач, направляючи позивачу свою тендерну пропозицію, замовчав факт відсутності у нього права власності на товар, що був предметом поставки за оспорюваним договором.

Тому висновки судів попередніх інстанцій, що ДП "Волинський облавтодор" навмисно та цілеспрямовано введено в оману, щодо певних обставин,що призвело до передчасного визнання ТОВ "Варто" переможцем відкритих торгів по закупівлі щебеню та укладення договору поставки 12.08.2008 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 Цивільного кодексу України, якщо одна із сторін правочину умисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин визнається судом недійсним.

Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.

Правомірно також визнано судами безпідставні посилання Товариства з обмеженою відповідальністю "Варто" на рішенням господарського суду Волинської області від 24.11.2008 року у справі № 06/95-38, оскільки, при розгляді зазначеної справи питання дійсності оспорюваного договору не було предметом розгляду у згаданій справі.

Враховуючи те, що суди попередніх інстанцій всебічно і повно дослідили всі обставини справи, та вірно застосували норми матеріального і процесуального права, а доводи скаржника спростовуються матеріалами справи, господарський суд касаційної інстанції вважає судові акти, ухвалені по справі, законними та правових підстав для їх скасування не вбачає.

Керуючись ст.ст. 1115 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Варто", м. Івано-Франківськ залишити без задоволення.

Постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 23.09.2011 року та рішення господарського суду Волинської області від 29.06.2011 року у справі №5004/883/11/130 залишити без змін.

Головуючий - суддяО. Є. Короткевич

СуддіП. К. Міщенко

М. І. Хандурін