Постанова № 20419463, 20.12.2011, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

"20" грудня 2011 р. Справа № 7/17-ПН-11

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого:Панової І.Ю.

суддів:Білошкап О.В.,

Хандуріна М.І.,

розглянувши касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "Каланчацький комбінат хлібопродуктів"

на постановуОдеського апеляційного господарського суду від 13.10.2011

у справі№ 7/17-ПН-11 господарського суду Херсонської області

за позовом Відкритого акціонерного товариства "Каланчацький комбінат хлібопродуктів"

доРегіонального відділення Фонду державного майна у Херсонській області

провизнання права власності

та за зустрічним позовомРегіонального відділення Фонду державного майна у Херсонській області

до Відкритого акціонерного товариства "Каланчацький комбінат хлібопродуктів"

про визнання права власності

за участю представників сторін: від Регіонального відділення Фонду державного майна у Херсонській області –представник Прасол О.С.; від ВАТ "Каланчацький комбінат хлібопродуктів" –представник Максименко Б.В.; від Генеральної прокуратури України –представник Ходоковский М.П.

В С Т А Н О В И В:

          Рішенням господарського суду Херсонської області від 13.10.2011 року у справі № 7/17-ПН-11 (суддя Н.О. Задорожна.) первісний позов задоволено.

Визнано за ВАТ "Каланчацький комбінат хлібопродуктів", Каланчацький район, смт. Мирне, вул.Елеваторна, 5, код ЄДРПОУ 00952344 право власності на об'єкт нерухомості - склад матеріальних цінностей №0017, розташований за адресою: Каланчацький район, смт. Мирне, вул.Елеваторна, 5.

У задоволенні зустрічного позову відмовлено.

          Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 13.10.2011 року у справі № 7/17-ПН-11 (колегія суддів: Воронюк О.Л.; Єрмілов Г.А.; Лашин В.В) апеляційні скарги Регіонального відділення Фонду державного майна України у Херсонській області та заступника прокурора Херсонської області задоволено.

Рішення господарського суду Херсонської області від 29.07.2011р. у справі № 7/17-ПН-11 скасовано.

Зустрічний позов Регіонального відділення Фонду державного майна України у Херсонській області задоволено.

Визнано право власності за державною, в особі регіонального відділення ФДМУ у Херсонській області, на склад матеріальних цінностей (інвентарний номер № 0017), розташований в смт. Мирне, по вул. Елеваторна, 5, Каланчацького району, Херсонської області.

У задоволенні позову ВАТ "Каланчацький комбінат хлібопродуктів" відмовлено.

          Не погоджуючись із прийнятою постановою суду апеляційної інстанції, позивач за первісним позовом звернувся до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, у якій просить скасувати постанову Одеського апеляційного господарського суду від 13.10.2011 року у даній справі та залишити в силі рішення господарського суду Херсонської області від 29.07.2011 року, посилаючись на порушення судом другої інстанції норм матеріального та процесуального права, зокрема, ст. 4, 33, 36, 43, ч. 3 ст. 84 Господарського процесуального кодексу, 344 Цивільного кодексу України.

          На думку скаржника, апеляційним господарським судом не було досліджено документи, які містяться у матеріалах справи і мають значення для правильного вирішення спору, не надано відповідної оцінки факту, що матеріальні цінності мобрезерву розброньовано у 1999 році, спірне приміщення не набуло статусу складу цивільної оборони, у зв'язку із чим, позивач за первісним позовом має право на визнання за ним права власності за набувальною давністю.

Переглянувши в касаційному порядку прийняті у даній справі рішення, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, з огляду на таке.

Як встановлено судом першої інстанції, в обґрунтування позовних вимог ВАТ "Каланчацький комбінат хлібопродуктів" посилається на будівництво на виділеній для цієї мети земельній ділянці власними силами і за рахунок власних коштів складу матеріальних цінностей, який після закінчення будівництва в установленому порядку було введено в експлуатацію 30.09.1988р. та поставлено на баланс державного підприємства за інв. номером 0017, однак, в процесі приватизації державного підприємства, правонаступником якого є позивач за первісним позовом, зазначений склад, згідно плану приватизації від 22.09.1997р. був включений до переліку майна, яке не підлягає приватизації, як приміщення для зберігання матеріальних цінностей мобілізаційного резерву.

В подальшому, контролюючим органом зберігання мобрезерву - ДАК "Хліб України" було надано дозвіл на переміщення зберігання матеріальних цінностей мобрезерву до складу №4, а потім, зберігання таких цінностей було передано на ДП "Новотроїцький елеватор", отже, на даний час позивач не зберігає на території товариства матеріальні цінності мобрезерву, і склад №0017 не було зареєстровано в Єдиному реєстрі захисних споруд області, проте при одержанні у виконавчому комітеті Мирненської селищної ради свідоцтва про право власності на цілісний майновий комплекс будівель та споруд елеватора, до його переліку не був включений склад №0017 у зв'язку зі зверненням відповідача за первісним позовом із заявою про одержання свідоцтва про право власності на цей об'єкт.

Поряд з тим, судом першої інстанції встановлено, що Регіональне відділення Фонду державного майна у Херсонській області позов не визнало, звернулось із зустрічною вимогою до ВАТ "Каланчацький комбінат хлібопродуктів", у якій просило суд визнати за державою, в особі регіонального відділення ФДМУ у Херсонській області, право власності на матеріальний склад №0017, розташований на вул. Елеваторна, 5, смт.Мирне Каланчацького району.

Зустрічний позов обґрунтовано тим, що відповідно до пункту 4.4 розділу ІІІ плану приватизації від 22.09.2998р. державного підприємства "Каланчацький комбінат хлібопродуктів" до статутного фонду ВАТ "Каланчацький комбінат хлібопродуктів" не увійшло, проте залишилось на його балансі державне майно - склад матеріальних цінностей інв. номер 0017, відтак, цей склад залишився державним майном і мав статус складу цивільної оборони; спірний склад є об'єктом загальнодержавного значення, має забезпечувати постійне розміщення і зберігання державних резервів і мобілізаційних запасів для забезпечення обороноздатності держави; підтвердженням права власності держави на склад матеріальних цінностей є акт приймання-передачі державного майна від 04.12.1998р. №327, який свідчить про те, що форма власності на спірний склад не змінювалась і залишилась державною, свідченням чого, є відмова виконавчого органа Мирненської селищної ради видати товариству свідоцтво про право власності на склад матеріальних цінностей інв.номер 0017.

Господарським судом Херсонської області зустрічний позов прийнято для спільного розгляду з первісним позовом та встановлено, що 04.07.2011 року позивачем за первісним позовом, з посиланням на ст.22 Господарського процесуального кодексу України змінено підставипозовної вимоги з проханням визнати за останнім право власності на спірний об'єкт за набувальною давністю, на підставі ст. 344 Цивільного кодексу України, посилаючись на те, що відкрито і безперервно користується і володіє збудованим за власні кошти складським приміщенням з 1988р., несе витрати по його обслуговуванню та утриманню.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що рішенням Мирненської селищної ради від 05.02.1986р. №12/2 Каланчацькому комбінату хлібопродуктів під будівництво складу матеріальних цінностей надано земельну ділянку площею 0,5га упівденно-західній частині Каланчацького комбінату хлібопродуктів. (а.с.21); на будівництво складського приміщення Херсонським Промзернопроектом було розроблено робочий проект та одержано технічні умови (т.2, а.с.1-68), після здійснення будівництва новостворений закінчений будівництвом об'єкт в установленому порядку на підставі акту Державної приймальної комісії було прийнято в експлуатацію (т.1, а.с.44-142).

Будівництво складу здійснювалось за рахунок коштів комбінату та для його потреб, а після введення об'єкта в експлуатацію приміщення складу матеріальних цінностей було взято на баланс підприємства за інв. номером 0017.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідно до Закону України "Про приватизацію державного майна", "Про особливості приватизації майна в агропромисловому комплексі", "Про державну програму приватизації на 1998 рік" державне майно підприємства Каланчацький комбінат хлібопродуктів було приватизоване, шляхом продажу акцій, однак, згідно плану приватизації, затвердженого РВ ФДМУ у Херсонській області, 22.09.1997р., спірний склад не був включений до переліку майна, що підлягало приватизації. (т.1, а.с.10-20).

Згідно Постанови Кабінету Міністрів України від 20.08.1999р. №1542-047 матеріальні цінності мобілізаційного резерву, які знаходилися на відповідальному зберіганні підприємств ДАК " України", які є власністю держави і рахуються на балансі Держкомрезерву, були розброньовані.

На підставі наказу Державного комітету України з державного матеріального резерву (Держкомрезерв України) від 16.12.1999р. №525 "Про переміщення матеріальних цінностей мобілізаційного резерву з підприємств ДАК "Хліб України" на підприємство системи "Держкомрезерву" матеріальні цінності, які зберігались на підприємстві ВАТ "Каланчацький КХП" Херсонського обласного дочірнього підприємства ДАК "Хліб України" (відповідальний зберігач) переміщено на відповідальне зберігання ДП "Новотроїцький елеватор". (т.1, а.с.36), частина розброньованих матеріальних цінностей мобілізаційного резерву на суму 95 865грн. була переміщена для зберігання до ДП "Новотроїцький елеватор", а частина розброньованих цінностей на суму 32 201грн. 86коп. не була реалізована та продовжувала знаходитись на складі ВАТ "Каланчацький комбінат хлібопродуктів" №4, до якого їх було переміщено згідно дозволу ДАК "Хліб України" (лист від 07.11.2001р. №11-40, т.1, а.с.32), який був контролюючим органом зберігання мобрезерву.

На підставі розпорядження Держкомрезерву України від 17.12.2008р. №1913/5 залишок цінностей був реалізований ДП "Ресурспостач", т.1, а.с.33-35).

Судом першої інстанції встановлено, що спірне приміщення складу не будувалось як складське приміщення цивільної оборони і не набуло такого статусу у майбутньому, що підтверджується відсутністю зазначеного об'єкта в Єдиному реєстрі електронного обліку управління з питань надзвичайних ситуацій (лист №05-04/303 від 01.04.2008р.), не приймалося на баланс Держкомрезерву України і не є його власністю (лист №152 від 17.02.2011р.).

З огляду на те, що складське приміщення в установленому порядку не набуло статусу складу цивільної оборони, за відсутності правовстановлюючих документів про право власності держави на цей об'єкт, суд першої інстанції дійшов висновків про добросовісне відкрите володіння позивачем нерухомим спірним майном безперервно протягом більш як десяти років, починаючи з 1998р. та визнав право власності позивача на спірний об'єкт на підставах, передбачених ст.344 ЦК України.

У задоволені зустрічного позову Регіональне відділення Фонду державного майна України у Херсонській області господарським судом відмовлено, з огляду на те, що жодним з наданих доказів не підтверджено фактичне набуття спірним об’єктом статусу складу цивільної оборони, його не внесено до Єдиного реєстру електронного обліку, матеріальні цінності мобрезерву роз броньовано ще у 1999р. і переміщено на зберігання іншому суб’єкту господарювання

Колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду України встановила, що згідно постанови Кабінету Міністрів України від 20.08.1999р. № 1542-047 матеріальні цінності мобілізаційного резерву, які знаходились на відповідальному зберіганні підприємств ДАК "України", які є власністю держави і рахуються на балансі Держкомрезерву, були розброньовані.

На підставі наказу Державного комітету України з державного матеріального резерву (Держкомрезерв України) від 16.12.1999р. № 525 "Про переміщення матеріальних цінностей мобілізаційного резерву з підприємств ДАК "Хліб України" на підприємство системи "Держкомрезерву" матеріальні цінності, які зберігалися на підприємстві ВАТ "Каланчацький комбінат хлібопродуктів" Херсонського обласного дочірнього підприємства ДАК "Хліб України" (відповідальний зберігач) переміщено на відповідальне зберігання ДП "Новотроїцький елеватор"

Згідно з розпорядженням Держкомрезерву України від 17.12.2008р.№ 1913/5 залишок матеріальних запасів для надзвичайних випадків в Херсонській області, який зберігався на ВАТ "Каланчацький комбінат хлібопродуктів", був реалізований ДП "Ресурсопостач" лише наприкінці 2008 року.

З урахуванням наведеного, судом другої інстанції встановлено, що, упродовж 10 років з моменту приватизації ВАТ "Каланчацький комбінат хлібопродуктів" спірний склад (інв. номер 0017) використовувався Держкомрезервом України за цільовим призначенням.

Оскільки, за приписами ст. 317 ЦК України, власникові належить право володіння, користування та розпорядження своїм майном, будь-які дії щодо розпорядження майном, яке знаходилось у власності могли бути вчинені тільки з дозволу власника майна в порядку встановленому законом.

Судом першої інстанції встановлено, що спірне майно перебуває на балансі у позивача за первісним позовом, однак судом другої інстанції зазначено, що знаходження майна на балансі товариства не є ознакою його права власності, а щодо права державної власності, то незалежно від того, на балансі якої організації знаходиться майно, воно не втрачає статусу державної власності.

Згідно зі ст. 392 ЦК України, власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності, відтак судова колегія вважає апеляційного господарського суду вважає, що саме регіональне відділення ФДМУ у Херсонській області є органом який має право на визнання права власності за державою на вказаний об’єкт.

Підтвердженням права державної власності на спірне майно, є на думку суду другої інстанції, зокрема :

- рішення № 47 від 02.07.2010р. виконавчого комітету Мирненської селищної ради Каланчацького району Херсонської області "Про встановлення права власності із заміною правового документу", яким було встановлено право власності на цілісний майновий комплекс будівель та споруд елеватора промислового в смт. Мирне по вул.. Елеваторній, 5, Каланчацького району, Херсонської області за ВАТ "Каланчацький комбінат хлібопродуктів" за виключенням складу № 17, що є об’єктом групи А державної власності – будівля колишнього складу ЦО. (а.с. 14, т.3)

- не надання дозволу уповноваженим власником державного майна органом в процесі приватизації державного підприємства "Каланчацький комбінат хлібопродуктів" на приватизацію об'єкта загальнодержавного значення (матеріального складу інв. номер 0017), залишивши його в оперативному управлінні ВАТ "Каланчацький комбінат хлібопродуктів".

- відсутність у матеріалах справи будь-яких рішень, які б свідчили про те, що держава в особі регіональне відділення ФДМУ у Херсонській області виявила бажання щодо подальшого відчуження державного майна.

Судом другої інстанції встановлено, що посилання суду першої інстанції на відсутність правовстановлюючих документів про право власності держави на спірний об'єкт не відповідає дійсності, оскільки відповідно до пункту 12 Додатку 2 "Тимчасового положення про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно", затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002р. № 7/5, одним із правовстановлюючих документів, на підставі якого проводиться державна реєстрація права власності на нерухоме майно є рішення засновника про створення відкритого акціонерного товариства, створеного в процесі приватизації, та акт приймання-передавання нерухомого майна або перелік зазначеного майна, наданий засновником чи державним органом приватизації.

Такими документами, на думку суду другої інстанції є наказ Регіонального відділення ФДМУ у Херсонській області від 22.09.1998 року № 833 щодо приватизації державного майна підприємства "Каланчацький комбінат хлібопродуктів" та акт приймання-передачі майна від 04.12.1998р. № 327, пункт 2.2. якого, містить перелік майна, яке не підлягає приватизації, до якого входить, в тому числі, склад цивільної оборони інвентарний номер 0017, а тому, залишається державним та таким, що не змінив форму власності.

Колегія суддів апеляційного господарського суду в постанові не погодилась з посиланням суду першої інстанції, на те, що складське приміщення в установленому порядку не набуло статусу складу цивільної оборони, за відсутністю правовстановлюючих документів про право власності держави на цей об’єкт.

Суд касаційної інстанції вважає, що на підставі викладеного, колегія суддів апеляційного суду дійшла обґрунтованого висновку, що суд першої інстанції безпідставно встановив наявність у ВАТ "Каланчацький комбінат хлібопродуктів" права власності на спірний об’єкт, відповідно до ст. 344 ЦК України, та на відсутність такого у держави, в особі регіонального відділення ФДМУ у Херсонській області.

Колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується із висновками апеляційного господарського суду, виходячи з такого.

Статтею 316 Цивільного кодексу України визначено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Згідно статті 318 Цивільного кодексу України, суб'єктами права власності є Український народ та інші учасники цивільних відносин, визначені статтею 2 цього Кодексу.

Відповідно до приписів статті 2 Цивільного кодексу України такими суб'єктами є: держава Україна, Автономна Республіка Крим, територіальні громади, іноземні держави та інші суб'єкти публічного права.

Відповідно статті 328 Цивільного кодексу України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

На підставі ч. 1, 4 ст. 344 Цивільного кодексу України, особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном –протягом п'яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлюється цим кодексом; право власності за набувальною давністю на нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери набувається за рішенням суду.

Набувальна давність поширюється на випадки фактичного, безтитульного (незаконного) володіння чужим майном. Наявність у володільця певного юридичного титулу, наприклад, договору найму, оренди, зберігання тощо, виключає застосування набувальної давності.

Об'єктом правової охорони даної статті є нерухоме або рухоме майно.

Наведена норма визначає ознаки володіння, які є необхідними для набуття права власності на річ за набувальною давністю.

Володіння має бути добросовісним, тобто володілець не знав і не міг знати про те, що він володіє чужою річчю, інакше кажучи обставини, у зв'язку з якими виникло володіння чужою річчю, не давали найменшого сумніву стосовно правомірності набуття майна. В разі виникнення спору встановити характер володіння (добросовісне й недобросовісне) має тільки суд з урахуванням обставин справи, з якої виникло володіння чужою річчю. Фактичне володіння вважається правомірним, якщо інше не випливає з закону або не встановлено рішенням суду (ст. 397 ЦК України).

Володіння має бути відкритим, очевидним для всіх третіх осіб, які повинні мати можливість спостерігати за ним, але це не означає, що володілець зобов'язаний спеціально інформувати оточуючих про своє володіння річчю.

Володіння має бути безперервним протягом визначених законом строків (для нерухомого майна протягом 10 років, а для рухомого майна - 5 років).

Перебіг строку набувальної давності починається з моменту виникнення володіння.

Згідно зі ст. 392 ЦК України, власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також, у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Відповідно до вимог частини 1 статі 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.

Частиною 2 статті 34 зазначеного Кодексу встановлено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що суд першої інстанції встановивши, що залишок матеріальних запасів для надзвичайних випадків в Херсонській області, який зберігався на ВАТ "Каланчацький комбінат хлібопродуктів", був реалізований ДП "Ресурсопостач" лише наприкінці 2008 року, дійшов до хибного висновку, задовольняючи первісні позовні вимоги у даній справі на підставі ст. 344 Цивільного кодексу України, а, встановивши належність спірних об’єктів до майна, що має загальнодержавне значення і не підлягає приватизації, в порушення вимог ч. 2 ст. 5 Закону України "Про приватизацію державного майна" дійшов неправомірного висновку про можливість визнання на таке майно права власності за ВАТ "Каланчацький комбінат хлібопродуктів".

Крім того, пунктом 4 статті 3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" від 01.07.2004р. № 1952-ІУ права на нерухоме майно, що виникли до набрання чинності цим Законом, визнаються дійсними у разі відсутності їх державної реєстрації, передбаченої цим Законом, за таких умов: якщо реєстрація прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, або якщо на момент виникнення прав діяло законодавство, що не передбачало обов'язкової реєстрації таких прав.

Право власності держави на майно виникло до набрання чинності цим Законом та визнане державним, оскільки до 01.01.2004р. (тобто до набрання чинності Цивільним кодексом України) діюче законодавство не передбачало обов'язкової державної реєстрації права власності держави на належне їй майно без вчинення щодо нього правочинів. В свою чергу, реєстрація права власності жодним чином не впливає на виникнення, зміну чи припинення права власності, а є способом обліку нерухомості та має інформативний, а не правовстановлюючий характер.

Крім того, на думку колегії суддів Вищого господарського суду України, незалежно від того, яким чином використовується майно після приватизації підприємства, факт знаходження його у державній власності не змінюється до прийняття управлінського рішення Регіональним відділенням ФДМУ у Херсонській області відповідно до Положення про управління державним майном, яке не увійшло до статутних капіталів господарських товариств у процесі приватизації, але перебуває на їх балансі, затвердженого спільним наказом Фонду державного майна України та Міністерства економіки України від 19.05.99 року № 908/68, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 24.07.99 р. за № 414/3707.

Враховуючи викладене, апеляційний господарський суд, враховуючи вимоги ст. 43 ГПК України, дійшов обґрунтованого висновку, що за наявними в матеріалах справи доказами повністю підтверджений факт належності спірного майна (матеріальний склад інв. номер 0017, який розташований за адресою: вул. Елеваторна, 5, смт. Мирне, Каланчацького району, Херсонської області) державі, в особі регіонального відділення Фонду державного майна України по Херсонській області.

Виходячи з викладеного, керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1118, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "Каланчацький комбінат хлібопродуктів" залишити без задоволення.

Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 13.10.2011 року у справі № 7/17-ПН-11 залишити без змін.

Головуючий І.Ю. Панова

Судді О.В. Білошкап

М.І. Хандурін