Постанова № 20419229, 27.12.2011, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" грудня 2011 р. Справа № 5004/1195/11 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Дроботової Т.Б. головуючого

Волковицької Н.О.

Рогач Л.І.

за участю представників сторін:

позивачаОСОБА_4 дов. від 21.10.2011 року

відповідачаОСОБА_5 дов. від 22.12.2011 року

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю "Кромберг енд Шуберт Україна" на постановувід 25.10.2011 року Рівненського апеляційного господарського суду у справі№ 5004/1195/11 господарського суду Волинської області за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Кромберг енд Шуберт Україна" доТовариства з обмеженою відповідальністю Виробничо торгового підприємства "Санрайз" ЛТД пророзірвання договору про перевезення пасажирів ВСТАНОВИВ: Товариство з обмеженою відповідальністю "Кромберг енд Шуберт Україна" звернулося до господарського суду Волинської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо торгового підприємства "Санрайз" ЛТД про розірвання договору про перевезення пасажирів. Рішенням господарського суду Волинської області від 05.09.2011 року (головуючий суддя Дем'як В.М., судді Пахолюк В.А., Костюк С.В.) позов задоволено. Розірвано договір про перевезення пасажирів № 38-10/09 від 08.10.2009 року, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Кромберг енд Шуберт Україна" та Товариством з обмеженою відповідальністю виробничо-торговим підприємством "Санрайз" ЛТД з 20.06.2011 року. За апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо торгового підприємства "Санрайз" ЛТД судове рішення переглянуте в апеляційному порядку і постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 25.10.2011 року (головуючий суддя Тимошенко О.М., судді Коломис В.В., Огороднік К.М.) скасоване з прийняттям нового рішення про відмову у позові. Доповідач Волковицька Н.О.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Кромберг енд Шуберт Україна" звернулося до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 25.10.2011 року, а рішення господарського суду Волинської області від 05.09.2011 року залишити без змін.

Скаржник вважає, що постанова апеляційного господарського суду прийнята з неправильним застосуванням норм матеріального права, а саме: пунктів 1.1, 1.9, 2.1, 2.8, 2.11, 2.12 Інструкції про порядок складання та ведення паспортів міського, приміського, міжміського та міжнародного автобусних маршрутів загального користування, затв. Наказом Мінтрансзв'язку №1142 від 27.12.2004 року та без врахування фактично встановлених обставин справи.

На думку заявника висновок апеляційного господарського суду про те, що внесення змін до маршруту в частині зміни його схеми та довжини у спосіб, як узгодження виключно сторонами, без складання нового паспорту маршруту суперечить нормам законодавства, діючими на час спірних правовідносин.

Також скаржник зазначає, що апеляційним судом не наведено мотивів відхилення встановлених господарським судом першої інстанції обставин, що перевізником ТОВ ВТП "Санрайз" ЛТД паспорти маршрутів регулярних спеціальних перевезень до спірного договору в управління Державтоінспекції у Волинській області не подавались, заява ТОВ "Кромберг енд Шуберт Україна" №308/а від 08.07.2011 року, яка була направлена на адресу перевізника ТОВ ВТП "Санрайз" ЛТД про приведення у відповідність до вимог чинного законодавства документації, що надає право на здійснення спеціальних пасажирських перевезень та подальше виконання умов договору про перевезення залишена останнім без розгляду та задоволення.

Висновок апеляційного суду щодо використання паспортів маршрутів не привязується до строку дії конкретного договору та в звязку із тим, що сторони шляхом укладення нового аналогічного договору фактично продовжили дію господарських відносин на підставі чого розроблені у 2007 2008 роках паспорти маршрутів не втратили чинність і правомірно використовувались відповідачем по відношенню до спірного договору здійснено із порушенням статті 631 Цивільного кодексу України та статті 180 Господарського кодексу України.

У відзиві на касаційну скаргу Товариство з обмеженою відповідальністю Виробничо торгове підприємство "Санрайз" ЛТД просить залишити постанову апеляційного суду без змін, а скаргу без задоволення з підстав, викладених у відзиві.

Обговоривши доводи касаційної скарги, заслухавши суддю доповідача та присутніх у судовому засіданні представників сторін, перевіривши в межах вимог статей 108, 1117 Господарського процесуального кодексу України наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в рішенні та постанові у даній справі, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій 08.10.2009 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Кромберг енд Шуберт Україна" (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю виробничо-торговим підприємством "Санрайз" ЛТД (виконавець) було укладено договір № 38-10/09 про перевезення пасажирів, згідно якого виконавець надає послуги по перевезенню працівників замовника автобусами "Богдан" А-091, А-09202, "IVAN А07А", ПАЗ, "БАЗ А079" пасажиромісткістю до 40 чоловік по обумовлених між сторонами графіках по затвердженим схемам маршрутів. Маршрути, по яких виконавець буде здійснювати перевезення, вказані в додатку № 1.

Позовні вимоги про розірвання договору № 38-10/09 від 08.10.2009 року були обґрунтовані невиконанням ТОВ ВТП "Санрайз" ЛТД спеціальних норм законодавства стосовно надання послуг з перевезення пасажирів.

Позивач зазначав, що в порушення приписів статей 1, 7 Закону України "Про автомобільний транспорт", наказу Мінтрансзв'язку № 278 від 07.05.2010 року "Про затвердження порядку розроблення та затвердження паспорта автобусного маршруту" (який набрав чинності з 02.07.2010 року), паспорти маршрутів за якими надавалися відповідачем послуги з перевезення пасажирів не погоджувалися із замовником, примірники відповідних паспортів замовнику не надавались, що при умові продовження виконання відповідачем перевезень за договором після набуття чинності вказаних нормативно-правових актів свідчить про неодноразовий характер допущення порушень договірних умов та вимог законодавства.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив із того, що ТОВ "Санрайз" ЛТД порушило зобов'язання по договору № 38-10/09 від 08.10.2009 року щодо забезпечення безпеки руху пасажирів при виконанні умов зазначеного договору, а відсутність належним чином оформлених паспортів маршрутів перевезення пасажирів є обставиною, що дає підстави для дострокового розірвання договору відповідно до пунктів 2.4.3, 2.1.3 договору та пункту 2 статті 651 Цивільного кодексу України.

Апеляційний господарський суд, скасовуючи рішення суду першої інстанції виходив із наступного.

Відносини між автомобільними перевізниками, замовниками транспортних послуг, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, пасажирами, власниками транспортних засобів, а також їх відносини з юридичними та фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності, які забезпечують діяльність автомобільного транспорту та безпеку перевезень регламентуються Законом України "Про автомобільний транспорт".

Статтею 1 Закону України "Про автомобільний транспорт" визначено, що регулярні спеціальні пасажирські перевезення - це перевезення певних категорій пасажирів (працівників підприємств, школярів, студентів, туристів, екскурсантів та інших) на автобусному маршруті за умовами, визначеними паспортом маршруту, затвердженим в установленому порядку замовником транспортних послуг або уповноваженими органами Договірних Сторін у разі міжнародних перевезень.

Виходячи із того, що за оспорюваним договором здійснювались перевезення працівників замовника - ТОВ "Кромберг енд Шуберт Україна" суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що перевезення за даним договором кваліфікуються як регулярні спеціальні перевезення.

Статтею 39 Закону встановлено, що до документів на підставі яких автомобільним перевізником виконуються пасажирські регулярні спеціальні перевезення належать: ліцензія, договір із замовником транспортних послуг, паспорт маршруту, документ, що засвідчує використання автобуса на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством України.

Згідно статті 1 Закону України "Про автомобільний транспорт" паспорт маршруту - це документ, що містить схему маршруту, розклад руху, таблицю вартості проїзду, графіки режимів праці та відпочинку водіїв тощо. Статтею 7 цього ж Закону передбачено, що порядок розроблення та затвердження паспорта маршруту визначає центральний орган виконавчої влади з питань автомобільного транспорту.

Суд апеляційної інстанції встановив, що на момент укладення договору між сторонами діяв наказ Міністерства транспорту та зв'язку України № 1142 від 27.12.2004 року "Про затвердження Форми паспорта міського та приміського автобусного маршруту загального користування, Форми паспорта міжміського автобусного маршруту загального користування та Інструкції про порядок складання та ведення паспортів міського, приміського, міжміського та міжнародного автобусних маршрутів загального користування".

Вказані форми паспорта застосовувались як для загальних перевезень, так і для спеціальних.

В матеріалах справи знаходяться 24 паспорти маршрутів, розроблених відповідачем та оформлених відповідно до наказу Мінтрансзвязку № 1142 від 27.12.2004 року. Зазначені паспорти затверджені позивачем та погоджені місцевим органом Державтоінспекції, що підтверджується відповідними відмітками (підписи, печатки).

Судом встановлено, що вищевказані паспорти маршрутів були розроблені та затверджені у 2007-2008 роках відповідно до укладеного між сторонами договору про перевезення пасажирів № 226/1 від 08.10.2007 року, строк дії якого скінчився 08.10.2009 року. В послідуючому між сторонами укладено новий договір про перевезення пасажирів № 38-10/09 від 08.10.2009 року на аналогічних умовах із строком дії до 08.10.2011 року.

Оскільки шляхом укладення нового аналогічного договору сторони фактично продовжили дію господарських відносин та зважаючи, що використання паспортів маршрутів не привязується до строку дії конкретного договору, розроблені у 2007-2008 роках апеляційний суд дійшов висновку, що паспорти маршрутів не втратили чинність і правомірно використовувались відповідачем по відношенню до договору № 38-10/09 від 08.10.2009 року.

Посилання позивача на те, що кількість розроблених паспортів (24) не відповідає кількості визначених додатком № 1 до договору № 38-10/09 від 08.10.2009 року маршрутів (37) суд апеляційної інстанції визнав безпідставним з огляду на те, що згідно додатку № 1 сторонами погоджено маршрути №№1…22, 24, 27. При цьому зазначаються також і маршрути №№ 14-А, 14-В, 14-С, 16-А, 18-А-В, 18-С, 19-В1, 19-В(2) тощо. Тобто, до існуючого паспорту маршруту з відповідною цифрою (наприклад № 14) вносяться зміни № 14-А, 14-В…. Зазначені зміни сторонами погоджені у вигляді складення окремих графіків маршруту (а.с.119-149, т.2) із визначенням дати вступу їх у дію. Вказані зміни погоджувались сторонами протягом 2010-2011 року. Таке внесення змін не суперечить вимогам Інструкції про порядок складання та ведення паспортів міського, приміського, міжміського та міжнародного автобусних маршрутів загального користування (наказ Мінтрансзвязку № 1142 від 27.12.2004 року) та не потребує складання нового паспорту маршруту.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку, що регулярні спеціальні перевезення згідно договору № 38-10/09 від 08.10.2009 року здійснювались відповідачем на основі належним чином розроблених та затверджених паспортів (із відповідними погодженими із замовником змінами), що відповідали вимогам наказу Мінтрансзвязку № 1142 від 27.12.2004 року (діючого на момент укладення договорів).

Відносно не виконання на думку позивача, відповідачем вимог наказу Міністерства транспорту та зв'язку України № 278 від 07.05.2010 року "Про затвердження Порядку розроблення та затвердження паспорта автобусного маршруту" суд виходив з наступного

В зв'язку з прийняттям вказаного наказу було відмінено дію наказу Мінтрансзвязку № 1142 від 27.12.2004 року, та встановлено вимоги до паспортів автобусних маршрутів регулярних та регулярних спеціальних перевезень, процедуру розроблення, погодження та затвердження таких паспортів.

Однак, пунктом 4 преамбули наказу № 278 від 07.05.2010 року встановлено, що паспорти автобусних маршрутів загального користування, затверджені відповідно до вимог наказу Міністерства транспорту та звязку України від 27.12.2004 року № 1142, можуть застосовуватись до закінчення терміну їх дії, однак не пізніше ніж до 01.01.2012 року.

Таким чином, паспорти маршрутів, на підставі яких здійснювались перевезення за договором № 38-10/09 від 08.10.2009 року не втратили чинність у звязку із прийняттям наказу № 278 і можуть застосовуватись до 01.01.2012 року. А оскільки строк дії договору № 38-10/09 визначено до 08.10.2011 року, відповідно і паспорти маршрутів діють до цієї дати. Відтак, порушень норм спеціального законодавства при виконанні договору про перевезення пасажирів з боку відповідача судом не встановлено.

При цьому суд вважає хибним твердження позивача, що пункт 4 преамбули наказу № 278 від 07.05.2010 р. може застосовуватися лише до маршрутів загального користування, а відтак не розповсюджується на регулярні спеціальні перевезення. Зважаючи, що попередній наказ Мінтрансзвязку № 1142 не відокремлював спеціальних перевезень від загальних, дія пункту 4 поширюється на всі види паспортів, укладених згідно вимог цього наказу.

З огляду на викладене, апеляційний суд дійшов висновку, що позовні вимоги про розірвання договору № 38-10/09 від 08.10.2009 року внаслідок невиконання ТОВ ВТП "Санрайз" ЛТД спеціальних норм законодавства, а саме не оформлення паспортів маршрутів відповідно до наказу Міністерства транспорту та звязку України № 278 від 07.05.2010 року "Про затвердження Порядку розроблення та затвердження паспорта автобусного маршруту" є безпідставними і необґрунтованими та спростовуються матеріалами справи.

Таким чином, матеріали справи свідчать, що господарський суд апеляційної інстанції в порядку статті 43, 101 Господарського процесуального кодексу України всебічно, повно і обєктивно розглянув в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності; дослідив, встановив та надав юридичну оцінку наданим сторонами доказам та дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.

Твердження заявника про порушення судом норм матеріального та процесуального права не знайшли свого підтвердження, суперечать матеріалам справи та зводяться до переоцінки доказів, що відповідно статті 1117 Господарського процесуального кодексу України не входить до компетенції касаційної інстанції, в звязку з чим підстав для зміни чи скасування постанови апеляційної інстанції колегія суддів не вбачає.

На підставі викладеного, керуючись статтями 1115, 1117, пунктом 1 статті 1119, статтею 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 25.10.2011 року у справі №5004/1195/11 господарського суду Волинської області залишити без змін.

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Кромберг енд Шуберт Україна" залишити без задоволення.

Головуючий суддяТ. Дроботова

С у д д іН. Волковицька

Л. Рогач