Постанова № 20419206, 27.12.2011, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

"27" грудня 2011 р. Справа № 5021/966/2011

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого Овечкіна В.Е.,

суддів :Чернова Є.В.,Цвігун В.Л.,

за участю представників:

позивачів - не з'явилися,

відповідача

третьої особи

прокуратури- не з'явився,

- не з'явився,

- Ходаківський М.П.,

розглянувши у відкритому

судовому засіданні

касаційну скаргу ДП "Аква–сервіс" ПП "Еліпс" на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 31.10.2011 у справі№5021/966/2011

за позовом прокурора Сумської області в інтересах держави в особі Роменської міської ради

та Головного управління міського господарства Роменської міської ради

до

(третя особаДП "Аква–сервіс" ПП "Еліпс"

- виконавчий комітет Роменської міської ради)

пророзірвання договору оренди від 17.08.2006, зобов’язання повернути орендоване майно та стягнення 304716,71 грн. заборгованості по орендній платі і 16825,13 грн. пені

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Сумської області від 07.09.2010 (судді: Гудим В.Д., Левченко П.І., Зайцева І.В.) позов задоволено повністю. Розірвано укладений між сторонами договір оренди основних засобів від 17.08.2006 у зв’язку з систематичною несплатою відповідачем орендних платежів. Зобов’язано ДП "Аква–сервіс" ПП "Еліпс" передати Головному управлінню міського господарства Роменської міської ради за актом приймання-передачі орендовані основні засоби. Стягнуто з ДП "Аква–сервіс" ПП "Еліпс" на користь міського бюджету м.Ромни 304716,71 грн. заборгованості по орендній платі та 16825,13 грн. пені за прострочення внесення орендної плати.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 31.10.2011 (судді: Камишева Л.М., Медуниця О.Є., Шепітько І.І.) рішення змінено шляхом відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення 16825,13 грн. пені. В решті позовних вимог рішення залишено без змін.

ДП "Аква–сервіс" ПП "Еліпс" в поданій касаційній скарзі просить рішення та постанову скасувати в частині задоволених позовних вимог, справу передати в цій частині позову на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на порушення та неправильне застосування судами норм матеріального і процесуального права, а саме ст.ст.525,598,651,762.776,782,783,785 ЦК України, ст.ст.188,283,291 ГК України, ст.181 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" та ст.ст.32,34,36,43 ГПК України. Зокрема, скаржник вказує на нез'ясування судами обставин відсутності направлення орендодавцем орендарю повідомлення про односторонню відмову від договору оренди через несплату орендних платежів протягом трьох місяців підряд, а також на неврахування судами передбачених законом підстав для зарахування вартості проведеного орендарем капітального ремонту на суму 137213,90 грн. в рахунок орендної плати. Крім того, заявник вважає неправомірним звернення орендодавця безпосередньо до суду з вимогою про дострокове розірвання договору оренди.

Колегія суддів, перевіривши в межах вимог касаційної скарги (в частині задоволених позовних вимог) фактичні обставини справи на предмет правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, заслухавши пояснення присутнього у засіданні представника прокуратури, дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає відхиленню, а оскаржувана постанова - залишенню без змін з наступних підстав.

Залишаючи без змін первісне рішення в частині задоволення позовних вимог про розірвання договору оренди від 17.08.2006, зобов’язання повернути орендоване майно та стягнення 304716,71 грн. заборгованості з орендної плати, апеляційний господарський суд виходив з того, що :

17 серпня 2006 року між Головним управлінням міського господарства (позивач-2) та Дочірнім підприємством “Аква-сервіс” ПП “Еліпс” (відповідач) було укладено договір оренди основних засобів, відповідно до умов якого другий позивач передав, а відповідач прийняв в строкове платне користування основні засоби згідно додатку до цього договору для використання виключно для здійснення виробничої та комерційної діяльності за призначенням (т.1 а.с.8-10). Строк дії договору сторони обумовили до 31.12.2020 року (пункт 10.1 договору).

Пунктом 3.4.2 договору передбачено, що відповідач зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати орендну плату.

Відповідач порушив умови договору, несвоєчасно та не в повному обсязі сплачував орендну плату.

Як свідчить наданий позивачем-2 розрахунок орендної плати, заборгованість відповідача станом на 01.09.2011 року складає 304716,71 грн., пеня 16825,13 грн., а всього 321541,84 грн. (т.3 а.с.64-66).

Актом звірки взаємних розрахунків, складеного та підписаного позивачем-2 та відповідачем, підтверджується наявність заборгованості по сплаті орендної плати у зазначеному вище розмірі (т.3 а.с.63).

Сума заборгованості з орендної плати є документально обґрунтованою, а тому місцевий господарський суд дійшов правильного висновку про стягнення з відповідача 304716,71 грн.

Частиною 3 ст.18 Закону України “Про оренду державного та комунального майна” визначено, що орендар зобов’язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.

Згідно з ч.3 ст.26 Закону України “Про оренду державного та комунального майна” на вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірвано за рішенням суду у разі невиконання сторонами своїх зобов’язань та з інших підстав, передбачених законодавчими актами України.

Таким чином, враховуючи, що відповідач несвоєчасно та не в повному обсязі сплачував орендну плату, що є порушенням умов договору оренди основних засобів від 17.08.2006, місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про розірвання цього договору оренди.

Частиною 1 ст.785 ЦК України передбачено обов’язок наймача у разі припинення договору найму повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

З урахуванням цих приписів місцевий господарський суд також обґрунтовано задовольнив позовні вимоги про зобов’язання відповідача передати позивачу-2 основні засоби, які надавались дочірньому підприємству “Аква-сервіс” ПП “Еліпс” в оренду на підставі договору оренди основних засобів від 17.08.2006.

Доводи апелянта щодо неврахування судом першої інстанції направленої позивачам заяви відповідача про зарахування вартості проведеного капітального ремонту на суму 137213 грн. 90 коп. в рахунок орендної плати та про припинення в зв’язку з цим зобов’язань відповідача по сплаті орендної плати на суму 137213 грн. 90 коп. згідно договору оренди основних засобів, апеляційна інстанція визнала необґрунтованими, виходячи з наступного.

Статтею 601 ЦК України передбачено, що зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.

Відповідно до п.5 ст.602 ЦК України зарахування зустрічних вимог не допускається у випадках, встановлених договором або законом.

Частиною 5 ст.203 ГК України також передбачено, що не допускається зарахування вимог у випадках, передбачених законом.

Водночас, приписами ч.6 ст.45 Бюджетного кодексу України встановлено заборону проведення розрахунків з бюджетом у негрошовій формі, у тому числі шляхом взаємозаліку, застосуванням векселів, бартерних операцій та зарахування зустрічних платіжних вимог у фінансових установах.

Необґрунтованими є також доводи відповідача про те, що заборгованість по сплаті орендної плати виникла з вини органу місцевого самоврядування, який ухилився від виконання вимог постанови КМ України від 12.07.2006 №959 “Про затвердження Порядку формування тарифів на послуги з централізованого водопостачання та водовідведення” та ст.31 Закону України “Про житлово-комунальні послуги”.

Спори щодо формування та затвердження цін/тарифів на житлово-комунальні послуги, а також відшкодування втрат підприємств, що пов'язані із затвердженням цін/тарифів на житлово-комунальні послуги нижчими від розміру економічно обґрунтованих витрат на їх виробництво, вирішуються в судовому порядку.

Затвердження тарифів на житлово-комунальні послуги, а також відшкодування втрат, що пов'язані із затвердженням тарифів на ці послуги нижчими від розміру економічно обґрунтованих витрат на їх виробництво, не стосується предмета даного спору, а тому наведені доводи не містять підстав для звільнення відповідача від обов’язку сплачувати орендну плату.

Колегія погоджується з висновками суду апеляційної інстанції з огляду на таке.

Згідно з ч.3 ст.291 Господарського кодексу України договір оренди може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний з підстав, передбачених Цивільним кодексом України для розірвання договору найму, в порядку, встановленому статтею 188 цього Кодексу.

Ця норма узгоджується з приписом ч.2 ст.651 ЦК України, згідно якої договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї з сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. При цьому, істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Статтею 783 ЦК України чітко встановлено, що наймодавець має право вимагати розірвання договору найму, якщо:

- наймач користується річчю всупереч договору або призначенню речі;

- наймач без дозволу наймодавця передав річ у користування іншій особі;

- наймач своєю недбалою поведінкою створює загрозу пошкодження речі;

- наймач не приступив до проведення капітального ремонту речі, якщо обов'язок проведення капітального ремонту був покладений на наймача.

Водночас, орендоване майно є комунальним, тому на спірні правовідносини поширюється також дія спеціального закону, а саме Закону України "Про оренду державного та комунального майна", згідно з ч.3 ст.26 якого підставою для дострокового розірвання договору оренди за рішенням суду може бути невиконання сторонами своїх зобов'язань. При цьому, вказаною нормою, на відміну від ст.783 ЦК України, не визначено вичерпний перелік договірних зобов'язань, порушення яких тягне за собою розірвання договору оренди державного майна.

Зав таких обставин, не мають істотного значення для даної справи доводи заявника щодо нез'ясування судами обставин відсутності направлення орендодавцем орендарю повідомлення про односторонню відмову від договору оренди через несплату орендних платежів протягом трьох місяців підряд, що є підставою вважати договір оренди розірваним в позасудовому порядку в силу ст.782 ЦК України.

Статтею 530 ЦК України передбачено, що у разі, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Судами попередніх інстанцій на підставі ретельної правової оцінки умов укладеного між сторонами договору оренди від 17.08.2008, додаткових угод до нього та інших наявних у справі доказів в їх сукупності з достовірністю встановлено, а заявником (орендарем) не спростовано факти систематичного порушення ним обов'язків щодо внесення орендної плати, що згідно з ч.3 ст.26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" та ч.1 ст.785 ЦК України є достатньою правовою підставою для дострокового розірвання вказаного договору оренди та повернення орендованого майна орендодавцю.

Отже, з врахуванням особливостей регулювання правовідносин оренди державного та комунального майна, визначених Законом України "Про оренду державного та комунального майна", факт систематичного порушення орендарем такої істотної умови договору оренди державного (комунального) майна, як внесення орендної плати, є достатньою підставою для його розірвання в судовому порядку.

Що стосується тверджень скаржника про неврахування судами передбачених законом підстав для зарахування вартості проведеного орендарем капітального ремонту на суму 137213,90 грн. в рахунок часткового погашення заборгованості з орендної плати, яка згідно п.4.2 договору оренди основних засобів від 17.08.2006 підлягала перерахуванню та була стягнута на користь міського бюджету м.Ромни, то апеляційний суд, задовольняючи частково вказані позовні вимоги, цілком правомірно врахував імперативні норми п.5 ст.602 ЦК України, ч.5 ст.203 ГК України та ч.6 ст.45 Бюджетного кодексу України, виходячи з системного аналізу змісту яких вбачається встановлення законодавцем заборони на проведення розрахунків з бюджетом у негрошовій формі, у тому числі шляхом взаємозаліку та зарахування зустрічних платіжних вимог у фінансових установах.

Крім того, відповідно до п.1 ч.2 та п.1 ч.3 ст.776 ЦК України капітальний ремонт речі, переданої у найм, провадиться наймодавцем за його рахунок, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо наймодавець не провів капітального ремонту речі, що перешкоджає її використанню відповідно до призначення та умов договору, наймач має право відремонтувати річ, зарахувавши вартість ремонту в рахунок плати за користування річчю, або вимагати відшкодування вартості ремонту.

Як вбачається з матеріалів справи та письмових пояснень Роменської міської ради від 07.09.2011 (а.с.60-61 том 3), згідно ст.ст.20,21 доповнення до договору оренди основних засобів від 17.08.2006 (а.с.45-60 том 2), укладеного на виконання рішення Роменської міської ради від 25.12.2009, капітальний ремонт основних засобів, наданих відповідачу в оренду, виконуються надавачем послуги (ДП "Аква–сервіс" ПП "Еліпс") за рахунок його власних коштів.

Таким чином, в будь-якому випадку, порушені скаржником спірні питання щодо необхідності відшкодування йому вартості проведеного капітального ремонту орендованого майна можуть бути лише предметом іншого позовного провадження, оскільки із зустрічним позовом з цього приводу відповідач в рамках даної справи не звертався.

Водночас, колегія погоджується з висновком апеляційного суду про недоведеність причинно-наслідкового зв'язку між ухиленням органу місцевого самоврядування від виконання вимог постанови КМ України від 12.07.2006 №959 “Про затвердження Порядку формування тарифів на послуги з централізованого водопостачання та водовідведення” та виникненням у відповідача заборгованості з орендної плати.

Відхиляючи доводи апелянта з цього приводу, апеляційний суд правильно вказав на те, що затвердження тарифів на житлово-комунальні послуги, а також відшкодування втрат, пов'язаних із затвердженням тарифів на ці послуги нижчими від розміру економічно обґрунтованих витрат на їх виробництво, жодним чином не стосується предмета даного спору, а тому наведені доводи заявника не звільняють останнього від обов’язку сплачувати орендну плату у розмірі, передбаченому договором оренди.

Касаційна інстанція також не приймає до уваги твердження заявника про неправомірне звернення орендодавця безпосередньо до суду з вимогою про розірвання договору оренди без попереднього направлення відповідної пропозиції орендарю, оскільки норми ст.188 Господарського кодексу України та ст.11 Господарського процесуального кодексу України не позбавляють сторону договору права на безпосереднє звернення до суду з вимогою про розірвання договору оренди без дотримання порядку досудового врегулювання спору. Адже, згідно рішення Конституційного Суду України від 09.07.2002 №15-рп/2002 (справа №1-2/2002 про досудове врегулювання спорів) право особи (громадянина України, іноземця, особи без громадянства, юридичної особи) на звернення до суду за вирішенням спору не може бути обмежене законом, іншими нормативно-правовими актами. Встановлення законом або договором досудового врегулювання спору за волевиявленням суб'єктів правовідносин не є обмеженням юрисдикції судів і права на судовий захист.

Інші наявні заперечення відповідача зводяться передусім до посилань на неналежну оцінку судами доказів по справі та до намагань надати перевагу певним доказам (контррозрахунок відповідача) перед іншими оціненими судами доказами (акт звірки взаєморозрахунків станом на 01.09.2011р. тощо), проте, згідно імперативних приписів ч.2 ст.1117 ГПК України касаційна інстанція не має права вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Зважаючи на вищенаведене, колегія не вбачає підстав для скасування постанови.

Правомірність відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення 16825,13 грн. пені не є предметом даного касаційного оскарження, в зв'язку з чим законність та обґрунтованість постанови в цій частині касаційною інстанцією не перевіряється виходячи з меж перегляду справи в порядку касації.

Разом з тим, слід зазначити наступне.

Відповідно п.1 ч.3 ст.6 Закону України "Про судовий збір" за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру.

Згідно з п.1 ч.1 ст.7 цього Закону сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Згідно доданого до скарги платіжного доручення від 02.11.2011 №571 відповідачем сплачено судовий збір у загальній сумі 5004 грн., в той час як з врахуванням вимог касаційної скарги достатньо було сплатити 3705,87 грн. Тобто сума переплати по судовому збору становить 1298,19 грн.

За таких обставин, зайво сплачена сума судового збору підлягає поверненню заявнику.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст.44,1115,1117-11111 Господарського процесуального кодексу України, п.2 ч.1 ст.7 Закону України "Про судовий збір", Вищий господарський суд України,

ПОСТАНОВИВ:

Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 31.10.2011 у справі №5021/966/2011 залишити без змін, а касаційну скаргу ДП "Аква–сервіс" ПП "Еліпс" - без задоволення.

Повернути на користь ДП "Аква–сервіс" ПП "Еліпс" з Державного бюджету України (рахунок 31211254700007, УДК у Печерському районі м.Києва, код 26077922, МФО 820019, банк отримувача ГУ ДКУ у м.Києві) 1298,19 грн. судового збору, зайво сплаченого за платіжним дорученням від 02.11.2011 №571.

Головуючий, суддя           В.Овечкін

Судді: Є.Чернов

В.Цвігун