Постанова № 20418689, 27.12.2011, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" грудня 2011 р. Справа № 5021/996/2011 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів :

головуючого суддіОвечкіна В.Е.,

суддівЧернова Є.В.,

Цвігун В.Л.,

розглянув касаційну скаргу

ФОП ОСОБА_4

на постанову від 04.10.2011 року Харківського апеляційного господарського суду

у справі№5002-2/1573.1-2011 господарського суду Сумської області

за позовомФОП ОСОБА_4

доВТКП "Роменський меблевий комбінат"

за участю третіх осіб:

1.Управління Держкомзему у місті Ромни Сумської області;

2.Роменської міської ради Сумської області

про-визнання відсутності права користування земельною ділянкою;

-визнання недійсним державного акту

за участю представників:

позивача: не з'явився;

відповідача: не з'явився;

третіх осіб: не з'явився;

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Сумської області від 12.07.2011 (суддя І. Зайцева) позов про визнання відсутності права користування земельною ділянкою та визнання недійсним державного акту задоволено частково. Визнано відсутність у виробничо-торгівельного колективного підприємства «Роменський меблевий комбінат»права користування земельною ділянкою площею 0,0430 га за адресою: АДРЕСА_1. В іншій частині позову відмовлено. Рішення обґрунтоване посиланням на п.п. 3,4 ст. 126 ЗК України, Постанову Кабінету Міністрів України №449 від 02.04.2002 року «Про затвердження форм державного акта на право власності на земельну ділянку та державного акта на право постійного користування земельною ділянкою», лист управління держкомзему у місті Ромни Сумської області від 17.08.2010 року за № 1566\01-20 та рішення виконавчого комітету Роменської міської ради від 24.01.2001 року № 422, яким затверджено проект відведення земельної ділянки ТОВ «Кондор»із земель ВТКП «Роменський меблевий комбінат»площею 0,0430 га. Судом зазначено, що так як межі земельної ділянки, якою користується ВТКП «Роменський меблевий комбінат»на підставі Державного акту на право постійного користування землею змінились, але нова технічна документація на зазначену земельну ділянку ВТКП «Роменський меблевий комбінат»не виготовлена у ВТКП «Роменський меблевий комбінат»відсутнє право користування спірною земельною ділянкою.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 04.10.2011 (судді І. Шепітько, Н. Пелипенко, О. Терещенко) рішення господарського суду Сумської області від 12.07.2011 скасовано, прийнято нове, яким у позові відмовлено повністю. Постанова вмотивована тим, що: ФОП ОСОБА_4 не надав суду доказів порушення відповідачем його прав та охоронюваних законом інтересів щодо придбанні земельної ділянки на якій розташована його власність; право на звернення до суду з позовом про усунення будь-яких порушень прав на землю з підстав, визначених законом, належить виключно власнику земельної ділянки або землекористувачу, зокрема органам державної влади та місцевого самоврядування щодо земель державної та комунальної власності; документи, які посвідчують право на земельну ділянку (право власності або право користування), не можуть виступати предметом спору, оскільки не мають статусу актів державного чи іншого органу, а видаються на підставі та на виконання рішень уповноважених на це органів про надання земельних ділянок відповідно у власність або у постійне користування.

Не погоджуючись із прийнятими у справі судовими актами ФОП ОСОБА_4 звернувся із касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Харківського апеляційного господарського суду від 04.10.2011, змінити рішення господарського суду Сумської області від 12.07.2011 та задовольнити позовні вимоги повністю. Вважає, що апеляційним судом неправильно застосовано ст. 1,20 ГПК України, ст.ст. 2,20 ЗУ "Про землеустрій", Постанова КМУ від 02.04.2002 №449 "Про затвердження форм державного акта на право власності на земельну ділянку та державного акта на право постійного користування земельною ділянкою", п.1.12 Інструкції затвердженої Наказом Держкомзему України від 04.05.1999 №43. Зазначає, що акт на право постійного користування від 15.06.1998 року, виданий ВТКП «Роменський меблевий комбінат»не відповідає вимогам закону, а отже, має бути визнаний недійсним.

Ознайомившись з матеріалами та обставинами справи на предмет надання їм попередніми судовими інстанціями належної юридичної оцінки та повноти встановлення обставин, дотримання норм матеріального та процесуального права, згідно з вимогами ст.1115 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно ст.1117 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Апеляційним судом встановлено наступне.

Зі свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 30.09.2008 року вбачається, що ФОП ОСОБА_4 є власником нежитлової будівлі, магазину, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 (т.1 а.с.10).

30.06.2006 року між Роменською міською радою (орендодавець) та ФОП ОСОБА_4 (орендар) на підставі рішення 2-ї сесії 5 скликання Роменської міської ради від 23.06.2006 року укладено Договорів оренди землі, який зареєстрований у Сумському міському центрі ДЗК про що в Державному реєстрі земель вчинено запис від 10.07.2006 року за № 040662200119 (т.1 а.с.11-13).

Відповідно до п.1 Договору орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку для комерційного використання, цільове призначення житлової та громадської забудови, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2.

Згідно з п.2 Договору в оренду передається земельна ділянка площею 0,0460 га для комерційного використання.

Відповідно до п.3 Договору на земельній ділянці знаходяться обєкти нерухомого майна будівля, яка належить орендарю на праві власності (проводиться добудова).

У п.8 Договору зазначено, що договір укладено на 5 років.

З матеріалів справи вбачається, що 30.10.2008 року позивач звернувся в до Роменського міського голови з заявою, в якій просив продати земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_2, загальною площею 164 кв.м. (т.1 а.с.15).

Рішенням Роменської міської ради від 27.11.2008 року затверджено перелік земель, які підлягають продажу: АДРЕСА_2, землекористувач приватний підприємець ОСОБА_4 для комерційного використання.

У касаційній скарзі, ФОП ОСОБА_4 посилається на те, що ВТКП «Роменський меблевий комбінат»чинить йому перешкоди у придбанні ним земельної ділянки на якій розташована його власність.

Відповідно до ст. 128 Земельного кодексу України власник нерухомого майна має право придбати у власність земельну ділянку на якій розташована його нерухомість. Рішення про продаж земельної ділянки приймається місцевою радою, після затвердження експертної оцінки земельної ділянки.

Постановою Роменського міськрайонного суду Сумської області від 24 вересня 2010 року, яка залишена без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 30 березня 2011 року, визнано протиправною бездіяльність Роменської міської ради Сумської області при розгляді заяви фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 від 16.04.2010 року про продаж земельної ділянки, розташованої за адресою: АДРЕСА_2. Зобовязано Роменську міську раду Сумської області в місячний термін з дня набрання законної сили рішенням суду по даній справі прийняти одне з рішень, передбачених ч. 3 ст. 128 Земельного кодексу України, за заявою фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 від 16.04.2010 року про надання дозволу на продаж йому земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_2.

У користуванні позивача знаходиться земельна ділянка, розташована за адресою: АДРЕСА_2.

Відповідач користується сусідньою земельною ділянкою за адресою: АДРЕСА_1 відповідно до Акту на право постійного користування земельною ділянкою від 15.06.1998 року (т.1а.с.21,22) та вказані земельні ділянки не перетинаються, а є суміжними.

ФОП ОСОБА_4 не надав суду доказів порушення відповідачем його прав та охоронюваних законом інтересів щодо придбання земельної ділянки на якій розташована його власність.

Посилання позивача на передачу частини земельної ділянки, яка перебуває у постійному користуванні відповідача на підставі Державного акту на право постійного користування землею серії СМ №00023 від 15 червня 1998 року, зареєстрованого в Книзі записів актів на право постійного користування землею за №23, у користування іншій юридичній особі, зокрема ТОВ «Кондор», також ніяким чином не порушує прав чи охоронюваних законом інтересів ФОП ОСОБА_4

Статтею 152 ЗК України встановлено, що захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: зокрема визнання прав; запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; застосування інших, передбачених законом, способів. При цьому, саме власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Між тим, позивач не надав документів, які б підтверджували те, що він є власником або землекористувачем спірної земельної ділянки. Такими документами, відповідно до ст. 125 ЗК України є державний акт, договір оренди земельної ділянки тощо.

Беручи до уваги приписи ст. ст. 125, 152 ЗК України, колегія суддів погоджується з висновком апеляційного суду про те, що ФОП ОСОБА_4 не надав доказів порушення відповідачем його прав та охоронюваних законом інтересів щодо придбання земельної ділянки на якій розташована його власність. Скаржник не погоджується з таким висновком апеляційного суду та просить касаційний суд надати іншу правову оцінку доказам, наявним у справі, що виходить за межі касаційної інстанції, встановленої ст. 1117 ГПК України, а саме: касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Доводи скаржника про те, що Акт на право постійного користування земельною ділянкою від 15.06.1998 року виданий ВТКП "Роменський меблевий комбінат" не відповідає вимогам законодавства колегією суддів до уваги не приймається з огляду на таке.

Апеляційним судом встановлено, що 55 червня 1998 року ВТКП «Роменський меблевий комбінат»видано Державний акт на право постійного користування землею серії СМ №00023, зареєстрований в Книзі записів актів на право постійного користування землею за №23, відповідно до якого підприємству надано у постійне користування земельну ділянку площею 2,323 га для розміщення і експлуатації основних, підсобних та допоміжних будівель і споруд відповідно до рішення Роменської міської ради народних депутатів від 22 квітня 1998 року №150 (т.1 а.с.21).

Відповідно до ст. 141 Земельного кодексу України підставами припинення права користування земельною ділянкою є: добровільна відмова від права користування земельною ділянкою; вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Кодексом; припинення діяльності державних чи комунальних підприємств, установ та організацій; використання земельної ділянки способами, які суперечать екологічним вимогам; використання земельної ділянки не за цільовим призначенням; систематична несплата земельного податку або орендної плати.

Згідно зі ст.ст.142, 149 Земельного кодексу України право постійного користування землею припиняється в разі добровільної відмови від права постійного користування землекористувачем та у разі вилучення для суспільних та інших потреб за рішенням органів місцевого самоврядування у разі згоди землекористувача.

Рішенням Конституційного Суду України від 22.09.2005 року 2005 у справі №5-РП/2005 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення пункту 6 розділу X "Перехідні положення" Земельного кодексу України щодо зобов'язання переоформити право постійного користування земельною ділянкою на право власності або право оренди без відповідного законодавчого, організаційного та фінансового забезпечення; положення пункту 6 Постанови Верховної Ради України "Про земельну реформу" від 18 грудня 1990 року №563-XII з наступними змінами в частині щодо втрати громадянами, підприємствами, установами і організаціями після закінчення строку оформлення права власності або права користування землею раніше наданого їм права користування земельною ділянкою.

Пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 02.04.2002 року №449 «Про затвердження форм державного акта на право власності на земельну ділянку та державного акта на право постійного користування земельною ділянкою»встановлено, що раніше видані державні акти на право приватної власності на землю, державні акти на право власності на землю та державні акти на право постійного користування землею залишаються чинними і підлягають заміні у разі добровільного звернення громадян або юридичних осіб.

Апеляційним судом встановлено, що Роменською міською радою рішення про вилучення у ВТКП «Роменський меблевий комбінат»земельної ділянки площею 0,0430 га не приймалося.

Беручи до уваги викладене вище, колегія суддів погоджується з висновком апеляційного суду про відсутність правових підстав для задоволення позовної вимоги про визнання Акту на право постійного користування земельною ділянкою від 15.06.1998 року виданого ВТКП "Роменський меблевий комбінат" недійсним.

Доводи скаржника в цій частині є необґрунтованими та до уваги колегією суддів не приймається.

На підставі викладеного колегія суддів дійшла висновку, що справа розглянута судами з правильним застосуванням норм матеріального та дотриманням вимог процесуального права. Доводи скаржника в цій частині є необґрунтованими та колегією суддів до уваги не приймаються. Підстави для скасування оскаржуваної постанови відсутні.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, - Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ФОП ОСОБА_4 залишити без задоволення, а постанову Харківського апеляційного господарського суду від 04.10.2011 у справі №5021/996/2011 без змін.

Головуючий, суддяВ. Овечкін

Судді:Є. Чернов

В. Цвігун