Рішення № 20389525, 26.12.2011, Апеляційний суд Житомирської області

УКРАЇНА

Апеляційний суд Житомирської області

Справа 22-ц/0690/4310/11

Категорія 57

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 грудня 2011 року Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Житомирської області в складі:

Головуючої Микитюк О.Ю.

суддів Товянської О.В.

Гансецької І.А.

при секретарі Ковач Р.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі цивільну справу

за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про встановлення факту проживання однією сімєю, визнання майна спільною сумісною власністю, поділ спільного майна, стягнення грошової компенсації, визнання договору купівлі-продаж недійсним

за апеляційною скаргою ОСОБА_3

на рішення Житомирського районного суду від 01 листопада 2011 року,

в с т а н о в и л а :

В березні 2007 року ОСОБА_2 звернулася до суду із позовною заявою, в якій просила визнати спільною сумісною власністю її та ОСОБА_3 будинок по АДРЕСА_1. Під час розгляду справи неодноразово доповнювала позовні вимоги і остаточно просила: встановити факт проживання однією сімєю без реєстрації шлюбу її та ОСОБА_3 з січня 2004 року по квітень 2006 року; визнати недійсним на підставі ч.1 ст.203, ч.1 ст.215 ЦК України договір купівлі-продажу будинку по АДРЕСА_1, укладений між відповідачами; визнати вказаний будинок обєктом спільної сумісної власності ОСОБА_3 та ОСОБА_2; визнати обєктом спільної сумісної власності ОСОБА_3 та ОСОБА_2 земельні ділянки площею по 0,1008 га по АДРЕСА_1; визнати за ОСОБА_3 та ОСОБА_2 право власності по ? частині на кожну земельну ділянку; визнати за ОСОБА_3 право власності на 64% будинку, а за ОСОБА_2 на 36% будинку; припинити право власності ОСОБА_2 на вказані обєкти та стягнути з ОСОБА_3 на її користь 496605грн. грошової компенсації (т.2, а.с.164-168). В обґрунтування позову позивач зазначила, що після розірвання шлюбу у 2001 році вони з ОСОБА_3 продовжували проживати однією сімєю до квітня 2006 року у АДРЕСА_2, вели спільне господарство, виховували дітей. У 2005 році вони придбали дві земельні ділянки в с.Зарічани і почали будівництво жилого будинку, готовність якого на квітень 2006 року становила 72%.

Рішенням Житомирського районного суду від 01 листопада 2011 року позов задоволено частково. Встановлено факт проживання однією сімєю без реєстрації шлюбу ОСОБА_3 та ОСОБА_2 з 01 січня 2004 року по березень 2006 року. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 компенсацію за ? частину жилого будинку в розмірі 324278грн.50коп. та компенсацію за ? частину земельної ділянки в розмірі 172328грн. В решті вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3 просить скасувати рішення і ухвалити нове рішення про відмову в позові. Апелянт посилається на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального і процесуального права.

Апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Встановлено, що рішенням Богунського районного суду м.Житомира від 05 березня 2001 року розірвано шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 15 травня 2001 року ОСОБА_3 отримав свідоцтво про розірвання шлюбу. 12 березня 2005 року ОСОБА_3 купив дві земельні ділянки в с.Зарічани Житомирського району без зазначення адреси площею по 0,1008 га у громадян ОСОБА_5 та ОСОБА_6 (т.1 а.с.96-98). У червні 2005 році йому було дозволено виконання будівельних робіт за адресою АДРЕСА_1 (т.1 а.с.181-189). Згідно довідки КП „Житомирське обласне міжміське бюро технічної інвентаризації” від 17.04.2006 року відсоток готовності жилого будинку становить 72% (т.1 а.с.147).

07 серпня 2008 року ОСОБА_3 продав будинок по АДРЕСА_1 і земельну ділянку площею 0,1008, на якій розташований будинок (придбану у ОСОБА_6.), ОСОБА_4 (т.1 а.с.331-334). Інша земельна ділянка залишилась у його власності.

Відповідно до ч.1 ст.74 СК України, якщо чоловік та жінка проживають однією сімєю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними.

Сімю складають особи, які спільно проживають, повязані спільним побутом, мають взаємні права та обовязки (ч.2 ст.3 СК України).

Як розяснено у п .20 Постанови Пленуму Верховного Суду України №11 від 21 грудня 2007 року „Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб розірвання шлюбу, визнання його недійсним, поділ майна подружжя”, при застосуванні ст. 74 СК України судам необхідно враховувати, що правило зазначеної норми поширюється на випадки, коли чоловік та жінка не перебувають у будь-якому іншому шлюбі і між ними склалися усталені відносини, що притаманні подружжю.

За клопотанням позивачки судом першої інстанції були допитані свідки ОСОБА_7 і ОСОБА_8 її батьки, ОСОБА_9 сусідка, ОСОБА_10 і ОСОБА_11 подруги, які підтвердили, що в період з січня 2004 року по квітень 2006 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 існували усталені відносин, що притаманні подружжю. Допитаний судом апеляційної інстанції свідок ОСОБА_12 син позивачки і відповідача ОСОБА_3 показав, що нетривалий час після розлучення мати проживала окремо, але в подальшому, в тому числі і в спірний період, батьки разом із дітьми проживали разом в кв.56 по АДРЕСА_2, батьки мали спільний бюджет, спільно розпоряджались заробленими коштами, за взаємною згодою вирішували сімейні питання і виховували дітей, саме в цей період були придбані земельні ділянки в с.Зарічани.

Доводи апелянта про те, що свідки зацікавлені в результаті розгляду справи і дали неправдиві покази, не підтверджені доказами. Протиріч у показах свідків немає. Достовірність їх показів підтверджується наданими позивачкою письмовими доказами. Згідно відмітки в паспорті ОСОБА_2 зареєстрована за адресою АДРЕСА_2. У медичній карті стаціонарного хворого НОМЕР_1 від 30.08.2004 року в графі „адреса родичів” містяться відомості про чоловіка ОСОБА_3 (а.с.144). На підставі розпорядження ОСОБА_2 від 29.08.2004 року ОСОБА_3 неодноразово у період з жовтня 2004 року по лютий 2006 року отримував грошові кошти з її рахунку в АБ „Укооспспілка” (т.1, а.с.149,150).

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається в обґрунтування своїх вимог або заперечень (ч.1 ст.60 ЦПК України). ОСОБА_3 не надав доказів, які б спростовували факт проживання однією сімєю із ОСОБА_2 в період з січня 2004 року по березень 2006 року.

За таких обставин суд першої інстанції обґрунтовано задовольнив вимогу про встановлення факту проживання однією сімєю.

Проте, суд безпідставно стягнув з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 грошову компенсацію за житловий будинок по АДРЕСА_1, оскільки це майно не було набуте ОСОБА_3 в період з січня 2004 року по березень 2006 року. Право власності на жилий будинок він набув лише 30 січня 2008 року зареєструвавши право власності на нерухоме майно. Станом на квітень 2006 року жилий будинок не був обєктом цивільних прав. Рішення в цій частині суперечить нормам матеріального права і обставинам справи. Вимога про визнання житлового будинку спільною власністю подружжя та похідні від неї вимоги, в том числі і про визнання недійсним договору купівлі-продажу будинку, є безпідставними і не підлягають задоволенню.

Під час проживання однією сімєю ОСОБА_3 та ОСОБА_2 набули право спільної сумісної власності на дві земельні ділянки в с.Зарічани Житомирського району без зазначення адреси площею по 0,1008 га (т.1 а.с.96-98). Позивач помилково вважає, що земельна ділянка, придбана у ОСОБА_6 має адресу АДРЕСА_1, а земельна ділянка, придбана у ОСОБА_5 - адресу АДРЕСА_1. З договору купівлі-продажу будинку та земельної ділянки площею 0,1008 га від 07.08.2008 року вбачається, що продана земельна ділянка, первісним власником якої була ОСОБА_6 (т.1 а.с.331-334), не має адреси. Разом з тим, як вбачається з експертного висновку №15 від 20 квітня 2008 року, предметом дослідження експерта були саме належні ОСОБА_3 дві земельні ділянки в с.Зарічани площею по 0,1008 га (т.1, а.с.233-248). Як пояснив в суді апеляційної інстанції апелянт, придбана у ОСОБА_5 земельна ділянка (яку позивач називає земельною ділянкою по АДРЕСА_1) і на даний час зареєстрована на його імя. Вартість двох земельних ділянок становить 344656 грн.

Відповідно до ч.1 ст.70 СК України у разі поділу майна, що є обєктом спільної сумісної власності подружжя, частки майна чоловіка і дружини є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Отже, позивачка має право на 1/2 частину вартості вказаних земельних ділянок 172328 грн. Апелянт не надав доказів про те, що вартість земельних ділянок є іншою, клопотання про витребування таких доказів не заявляв. Земельну ділянку площею 0,1008 га, придбану у ОСОБА_6, у серпні 2008 року він продав за ціну 221943 грн., яка перевищує експертну оцінку від 20 квітня 2008 року.

Позовна вимога про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 07 серпня 2008 року в частині продажу земельної ділянки не підлягає задоволенню, оскільки ОСОБА_2 не була стороною даного договору, а відповідач ОСОБА_4 є добросовісним набувачем.

Посилання апелянта на розписку, складену позивачкою 28 грудня 2000 року (т.1, а.с.219), не можуть бути взяті до уваги. Вказана розписка стосується правовідносин, які існували між подружжям ОСОБА_2 на кінець 2000 року, і не визначає їх прав і обовязків щодо майна, яке є предметом спору у даній справі.

За встановлених обставин рішення належить частково скасувати на підставі п.3,4 ч.1 ст.309 ЦК України і ухвалити нове рішення.

В звязку з тим, що позов частково задоволено, і з апелянта на користь позивача підлягає стягненню грошова компенсація, колегія суддів вважає передчасним розгляд клопотання ОСОБА_3 про скасування заходів забезпечення позову. Відповідно до ч.6 ст.154 ЦПК України вирішення вказаного питання одночасно з ухваленням судового рішення є правом, а не обовязком суду.

Керуючись ст.ст. 209, 218, 303, 307, 309, 314, 316, 317, 319, 324, 325 ЦПК України, колегія суддів

вирішила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

Залишити без змін рішення Житомирського районного суду від 01 листопада 2011 року в частині задоволення позову про встановлення факту проживання однією сімєю.

В решті рішення скасувати і ухвалити нове рішення про часткове задоволення позову.

Визнати станом на березень 2006 року дві земельні ділянки в с.Зарічани Житомирського району площею по 0,1008 га кожна, придбані ОСОБА_3 12 березня 2005 року у громадян ОСОБА_5 та ОСОБА_6 спільною сумісною власністю ОСОБА_3 та ОСОБА_2 Встановити, що станом на березень 2006 року ОСОБА_3 та ОСОБА_2 мали право на 1/2 частину вказаних земельних ділянок. Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 грошову компенсацію в розмірі ? частини вартості вказаних земельних ділянок 172328 грн. В решті вимог відмовити за безпідставністю.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 500грн.00коп. судового збору та 120 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи. Стягнути з ОСОБА_3 судовий збір в розмірі 1223грн.38коп. на рахунок №31219206700002, одержувач - Управління Державного казначейства у м.Житомирі, ЄДРПОУ 22062319, банк ГУДКУ у Житомирській області, МФО 811039, код класифікації доходів бюджету 2203001, код ЄДРПО апеляційного суду Житомирської області 02891440.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржено в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуюча:

Судді: