Ухвала суду № 20374094, 15.11.2011, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"15" листопада 2011 р. м. КиївК-13637/07

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого - Шипуліної Т.М.,

суддів: Голубєвої Г.К., Карася О.В., Рибченка А.О., Федорова М.О.

при секретарі Ткачук О.М.

за участю представників:

від позивача: ОСОБА_1., пред. за дов. №56

від відповідача: не зявився

розглянула у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Іллічівську на постанову Господарського суду Одеської області від 26.02.2007 року та постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 22.05.2007 року у справі № 15/539-06-13921А за позовом Державного підприємства «Іллічівський морський торгівельний порт» до Державної податкової інспекції у м. Іллічівську про визнання частково нечинними податкових повідомлень рішень

Заслухавши доповідь судді Шипуліної Т.М., пояснення представника позивача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія:

В С Т А Н О В И Л А :

Постановою Господарського суду Одеської області від 26.02.2007 року позовні вимоги Державного підприємства «Іллічівський морський торгівельний порт» до Державної податкової інспекції у м. Іллічівську про визнання частково нечинними податкових повідомлень рішень задоволено. Визнано нечинним податкове повідомлення-рішення №0003982301/0 від 19.09.2006, №0003982301/1 від 16.10.2006, №0003982301/2 від 25.12.2006 в частині визначення податкового зобовязання з податку на прибуток у розмірі 400043,00грн. за основним платежем та штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 147222,00грн.; №0003962301/0 від 19.09.2006, №0003962301/1 від 16.10.2006, №0003962301/2 від 25.12.2006 в частині визначення податкового зобовязання з податку на додану вартість у розмірі 20520,00грн. за основним платежем та штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 8860,00грн.

Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 22.05.2007 року постанова суду першої інстанції змінена в частині визнання нечинними спірних податкових повідомлень-рішень шляхом їх скасування.

Не погоджуючись із зазначеними судовими рішеннями, відповідач 20.06.2007 року звернувся з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, який своєю ухвалою від 29.09.2008 року прийняв її до свого провадження.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати постанову Господарського суду Одеської області від 26.02.2007 року та постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 22.05.2007 року, прийняти нову про відмову у задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права, зокрема, п.п.4.1.1 п.4.1 ст. 4, п.п.5.2.1 п.5.2., 5.3.9 п.5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п.п.7.4.4 п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Перевіривши матеріалами справи, наведені у скарзі доводи, колегія суддів, дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що на підставі акту №2477/23-204-01125672 від 19.09.2006, складеного за результатами виїзної документальної перевірки Державного підприємства «Іллічівський морський торгівельний порт» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2005 по 31.03.2006, податковим органом прийнято податкові повідомлення рішення №0003982301/0 від 19.09.2006, яким визначено податкове зобовязання з податку на прибуток підприємств у розмірі 550211,00грн., у тому числі основний платіж 400043,00грн. та штрафні (фінансові) санкції 150168,00грн.; №0003962301/0 від 19.09.2006, яким визначено податкове зобовязання позивача з податку на додану вартість у розмірі 333401,00грн., у тому числі основний платіж 133051,00грн. та штрафні (фінансові) санкції 200350,00грн.

За результатом адміністративного оскарження, скарги позивача залишено без задоволення, податкові повідомлення-рішення без змін, прийнято податкові повідомлення рішення №0003982301/1, №0003962301/1 від 16.10.2006, №0003982301/2, №0003962301/2 від 25.12.2006.

Зі змісту акту перевірки вбачається, що за наслідками проведеної перевірки було встановлено порушення позивачем п.п.4.1.1 п.4.1 ст.4, п.п.5.2.1 п.п.5.2.5 п.5.2, п.п.5.3.3, пп.5.3.9 п.5.3, п.п.5.6.1 п.5.6 ст. 5, п.п.8.2.1 п.8.2, п.п.8.3.6 п.8.3, п.п.8.6.1 п.8.6, п.п.8.7.1 п.8.7 ст.8, п.п.11.3.1 п.11.3 ст.11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», та порушення п.4.3, п.4.9 ст.4, п.п.7.2.3, п.п.7.2.8, п.п.7.2.7 п.7.2, п.п.7.3.1 п.7.3, п.п.7.4.1, п.п.7.4.2, п.п.7.4.3 п.7.4, п.п.7.5.1 п.7.5, п.п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Відповідно до п.п.4.1.1 п.4.1 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валовий доход включає загальні доходи від продажу товарів (робіт, послуг), у тому числі допоміжних та обслуговуючих виробництв, що не мають статусу юридичної особи, а також доходи від продажу цінних паперів, деривативів, іпотечних сертифікатів участі, іпотечних сертифікатів з фіксованою дохідністю, сертифікатів фондів операцій з нерухомістю (за винятком операцій з їх первинного випуску (розміщення), операцій з їх кінцевого погашення (ліквідації) та операції з консолідованим іпотечним боргом відповідно до закону).

За змістом п.1.31 ст. 1 вказаного Закону продаж результатів робіт (послуг) будь-які операції цивільно-правового характеру з надання результатів робіт (послуг), з наданням права на користування або розпорядження товарами, у тому числі нематеріальними активами та інтими ніж товари, обєктами власності за компенсацію, а також операції з безоплатного надання результатів робіт (послуг).

Відповідно до Зборів і плат за послуги, що надаються суднам закордонного плавання у морських портах України, які затверджені Наказом Міністерства транспорту України від 15.12.2000 №711, швартовний збір справляється у морських портах із суден закордонного плавання за послуги при швартуванні, відшвартуванні, перетягуванні і перешвартуванні суден.

Перешвартування (перестановка) судна від одного причалу до іншого причалу може відбуватися у випадках, коли навантажувач (отримувач) вантажу замовляє таку перестановку (перешвартування) судна, а також коли порт ініціює таку перестановку (перешвартування) за виробничою необхідністю.

Наказом начальника ДП «Іллічівський морський торговельний порт» від 18.01.2005 №44 передбачено, що додаткові перешвартування суден з ініціативи порту виконуються тільки у разі виробничої необхідності та на підставі диспетчерського наказу по порту.

За результатом розгляду справи було встановлено, що перешвартування суден відбувалося у звязку з виробничою необхідністю порту, а не за замовленням судновласника або вантажовласника, що не є продажем результатів робіт (послуг) у розумінні положень п.п.4.1.1. п.4.1 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та спростовує висновок податкового органу про заниження позивачем валового доходу.

Безпідставним є також висновок податкового органу щодо порушення позивачем п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»та положення (стандарту) бухгалтерського обліку 7 «Основні засоби» у звязку з віднесенням позивачем до складу валових витрат вартості паспортизації причалів.

Відповідно до п..4 Загальних положень Наказу Міністерства фінансів України від 27.04.2000 №92 «Про затвердження Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 7 «Основні засоби», який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 18.05.2000 №288/4509, первісна вартість це історична собівартість необоротних активів у сумі грошових коштів або справедливої вартості інших активів, сплачених (переданих), витрачених для придбання (створення) необоротних активів.

Судами встановлено, що витрати на (повторну) паспортизацію обєктів не повязані з придбанням чи створенням зазначених обєктів, що свідчить про відсутність підстав для збільшення первинної вартості обєкту основного засобу та правомірність віднесення витрат, сплачених за паспортизацію відповідно до акті виконаних робіт, до складу валових.

При цьому, не приймається до уваги посилання скаржника на п.8 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 7 «Основні засоби», аналіз якого підтверджує, що перелік витрат викладених у даному пункті безпосередньо пов'язаний з придбанням основних засобів.

Необґрунтованими є також висновки податкового органу про порушення позивачем п.п.8.2.1 п.8.1 ст.8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», а саме: віднесення до складу валових витрат бібліотечних фондів на загальну суму 180000,00грн.

З акту перевірки вбачається, що до бібліотечних фондів відповідачем віднесено виготовлені зброшуровані та переплетені ТОВ «Бесемер»печатні видання інкорпоративні збірники, зокрема, податкового законодавства.

Судами було встановлено, що надання вищевказаних послуг мало місце на виконання договору, предметом якого, зокрема, є довідниково-інформаційні послуги з фінансових. економічних та юридичних питань. Надання послуг за договором підтверджується матеріалами справи, зокрема актами виконаних робіт.

Згідно з приписами п.п.5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними га іншими документами, обовязковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення додаткового обліку.

Підпунктом 5.4.2 пункту 5.4 ст.5 вказаного Закону передбачено, що до складу валових витрат включаються витрати на придбання літератури для інформаційного забезпечення господарської діяльності платника податку, у тому числі з питань законодавства, а також на передоплату спеціалізованих періодичних видань.

Отже, позивачем правомірно віднесено до валових витрат витрати по оплаті наданих консультаційних послуг, які повязані з господарською діяльністю, у звязку з чим висновок контролюючого органу на завищення валових витрат на 180000,00грн. є неправомірним.

Доводи субєкта владних повноважень щодо віднесення позивачем до складу валових витрат бібліотечних фондів спростовуються визначеннями «бібліотечного фонду»та «бібліотеки», наведеними у Закону України «Про бібліотеку та бібліотечний фонд»та змістом робіт, виконаних ТОВ «Беседер».

Правильним також є висновок судів попередніх інстанцій щодо правомірності віднесення позивачем до складу валових витрат 102600,00грн., сплачених ТОВ «Беседер»на підставі договору від 26.11.2004 №И-2004-1/647-о за юридичні послуги по представництву інтересів порту в судах різних рівнів по справі №195-04-7455 за позовом Одеського обласного відділення фонду соціального захисту інвалідів про стягнення фінансових санкцій в сумі 2126406,88грн., як такий що відповідає встановленим у справі обставинам та правильному застосуванню пункту 5.1., підпункту 5.2.1 підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Доводи касаційної скарги зазначених висновків суду не спростовують і не дають підстав для висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Керуючись ст.ст. 210, 220, 221, 223, 224, 230, 231 та ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Іллічівську залишити без задоволення.

Постанову Господарського суду Одеської області від 26.02.2007 року та постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 22.05.2007 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку, на підставі та у строки, передбачені статтями 235 238, 240 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: ___ Т.М. Шипуліна

Судді: ____ Г.К. Голубєва

____ О.В. Карась

____ А.О. Рибченко

____ М.О. Федоров

Суддя Т.М. Шипуліна