Постанова № 20374563, 22.11.2011, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"22" листопада 2011 р. м. КиївК-22262/09

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Федорова М.О.

суддів:Голубєвої Г.К.

Карася О.В.

Рибченка А.О.

Шипуліної Т.М.

розглянувши в письмовому провадженні касаційну скаргу Державної податкової інспекції в м. Івано-Франківську на постанову господарського суду Івано Франківської області від 14.01.2008 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 27.04.2009

у справі № А-9/313

за позовом Дочірнього підприємства „Савсервіс Прикарпаття”

до Державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську

про визнання частково недійсними податкових повідомлень рішень

ВСТАНОВИВ:

Дочірне підприємство „Савсервіс Прикарпаття” правонаступником якого є товариство з обмеженою відповідальністю „Савсервіс-Мова” звернулось до Державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську про визнання частково недійсними податкових повідомлень рішень.

Постановою господарського суду Івано-Франківської області від 14.01.2008 позовні вимоги задоволено, визнано нечинними (недійсними) податкові повідомлення-рішення № 0000332302/0 від 20.06.2007, № 0000332302/1 від 18.07.2007, № 0000332302/2 від 18.08.2007 в частині донарахування податкового зобовязання з податку на прибуток на суму 14335 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 5459 грн., а також податкові повідомлення-рішення № 0000343202/0 від 20.06.2007, № 0000343202/1 від 18.07.2007, № 0000343202/2 від 23.08.2007 в частині донарахування податкового зобовязання з ПДВ на суму 11917 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 5959 грн.

Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 27.04.2009 постанову господарського суду Івано-Франківської області від 14.01.2008 залишено без змін.

Не погоджуючись з зазначеним рішенням суду апеляційної інстанції відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції, прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

Касаційна скарга вмотивована тим, що судами першої та апеляційної інстанції при вирішенні спору по даній справі порушено норми матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, розглянувши надані письмові докази в їх сукупності, Вищий адміністративний суд України вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами першої та апеляційної інстанції, відповідачем проведена виїзна планова перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2006 по 31.12.2006 та складено акт перевірки № 261/23-2/30474868 від 07.06.2007.

За результатами перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення: № 0000332302/0 від 20.06.2007, № 0000332302/1 від 18.07.2007, № 0000332302/2 від 18.08.2007, якими визначено позивачу податкове зобовязання з податку на прибуток на суму 27493 грн., № 0000343202/0 від 20.06.2007, № 0000343202/1 від 18.07.2007, №0000343202/2 від 23.08.2007, якими визначено позивачу податкове зобовязання з податку на додану вартість на суму 30593 грн.

Перевіркою встановлено порушення позивачем, пп. 1.11.2, п.1.11, ст. 1, пп. 5.2.1 п. 5.2, пп. 5.3.5, пп. 5.3.9, п.5.3, пп. 5.4.8, п.5.4. ст. 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств”, занижено податок на прибуток за 2006 рік на суму 20477,12 грн., порушення вимоги пп. 7.4.1, пп. 7.4.3, п. 7.4., ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість”, занижено податок на додану вартість за 2006 рік на суму 20395 грн.

Між ТОВ „Савсервіс-Центр” та позивачем укладено Дистрибюторську угоду № 9 від 01.02.2003, відповідно до умов якої позивач набув статусу дистрибютора та прийняв на себе зобовязання організувати процес продажу товару за цінами згідно прайс-листів постачальника для покупців на території м. Івано-Франківська та Івано-Франківської обл.

Колегія суддів касаційної інстанції не погоджується з висновками суду першої та апеляційної інстанції виходячи з наступного.

Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” валові витрати виробництва та обігу визначаються як сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 даного Закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у звязку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.8 цієї статті.

Так, пп. 5.3.5 п. 5.3 ст. 5 Закону встановлюється, що витрати по сплаті штрафів та/або неустойки чи пені за рішенням сторін договору або за рішенням відповідних державних органів, суду до складу валових витрат не відносяться.

У дистрибюторській угоді не визначено вид, суму товару, строк користування товаром, суму платежу за використання товару, чіткі дати нарахування і сплати відсотків, які фактично нараховувалися позивачем не за використання товарів, а на заборгованість по розрахунках за отриманий товар.

Позивачем укладений не договір товарного кредиту, а договір дистрибуції по реалізації товару.

Таким чином, висновок відповідача про безпідставне включення позивачем до складу валових витрат заборгованість по розрахунках за отриманий товар є нормативно обґрунтованим.

Правильність визначення платником податків валових витрат впливає також на правильність формування ним податкового кредиту, оскільки згідно з пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість” податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у звязку із придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

В звязку з тим, що встановлено неправомірне включення позивачем до складу валових витрат розрахунки , сплачених , то відповідні суми ПДВ до складу податкового кредиту віднесено позивачем також безпідставно, відсотки за користування товарним кредитом, а платежі слід вважати пенею.

З огляду на вищевикладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що касаційну скаргу Державної податкової інспекції в м. Івано-Франківську на постанову господарського суду ІваноФранківської області від 14.01.2008 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 27.04.2009 слід задовольнити, постанову суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції скасувати, прийняти нове рішення яким в задоволенні позовних вимог відмовити.

Керуючись ст.ст. 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції в м. Івано-Франківську задовольнити.

Постанову господарського суду ІваноФранківської області від 14.01.2008 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 27.04.2009 у справі № А-9/313 скасувати.

Прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог Дочірнього підприємства „Савсервіс Прикарпаття” правонаступником якого є товариство з обмеженою відповідальністю „Савсервіс-Мова” відмовити у повному обсязі.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, але можу бути переглянута Верховним Судом України з підстав та порядку, передбачених статтями 236-2392 Кодексу адміністративного судочинства України.

ГоловуючийМ.О. Федоров

СуддіГ.К. Голубєва

О.В. Карась

А.О. Рибченко

Т.М. Шипуліна