Ухвала суду № 20373321, 29.11.2011, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"29" листопада 2011 р. м. КиївК-18301/09

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Федорова М.О.

суддів:Голубєвої Г.К.

Карася О.В.

Рибченка А.О.

Шипуліної Т.М.

розглянувши в письмовому провадженні касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства „Калинівський Агрохім” на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 26.10.2007 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 24.03.2009

у справі № 2а-14675/07

за позовом Відкритого акціонерного товариства „Калинівський Агрохім”

до Козятинської обєднаної державної податкової інспекції Вінницької

області

про визнання протиправним рішення про застосування штрафних санкцій

ВСТАНОВИВ:

Відкрите акціонерне товариство „Калинівський Агрохім” звернулось до Вінницького окружного адміністративного суду з позовом до Козятинської обєднаної державної податкової інспекції Вінницької області визнання протиправним рішення про застосування штрафних санкцій №0000262301/0 від 26.07.2007 в розмірі 35319,10 грн., №0000252301/0 від 26.07.2007 в розмірі 4997,56 грн.

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 26.10.2007 в задоволенні позовних вимог відмовлено у повному обсязі.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 24.03.2009 постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 26.10.2007 залишено без змін.

Не погоджуючись постановою суду першої інстанції та ухвалою суду апеляційної інстанції позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції, прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

Касаційна скарга вмотивована тим, що судами першої та апеляційної інстанції при вирішенні спору по даній справі порушено норми матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, розглянувши надані письмові докази в їх сукупності, Вищий адміністративний суд України вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами першої та апеляційної інстанції, відповідачем проведено планову виїзну документальну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства та складено акт №93/23-114/05487478 від 18.07.2007.

За результатами перевірки відповідачем прийняті рішення №0000262301/0 від 26.07.2007, яким до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 35319,10 грн., №0000252301/0 від 26.07.2007, яким до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 4997, 56 грн.

Перевіркою встановлено порушення п.2.11. Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, а саме підзвітними особами підприємства перевищувались встановлені строки використання виданої під звіт готівки, а також видавались готівкові кошти під звіт відповідним особам без повного звітування щодо раніше виданих їм під звіт коштів; не проведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій, чим порушено п.1 ст. 3 Закону України „Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг”.

Відповідно до підпункту 17.1.9 пункту 17.1 статті 17 Закону України „Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” у разі коли платник податків здійснює продаж (відчуження) товарів (продукції) або здійснює грошові виплати без попереднього нарахування та сплати податку, збору (обов'язкового платежу), якщо відповідно до законодавства таке нарахування та сплата є обов'язковою передумовою такого продажу (відчуження) або виплати, такий платник податків сплачує штраф у подвійному розмірі від суми зобов'язання з такого податку, збору (обов'язкового платежу). Сплата зазначеного штрафу не звільняє платника податків від адміністративної або кримінальної відповідальності та/або конфіскації таких товарів (продукції) або коштів відповідно до закону.

Отже, підставою для застосування до платника податку штрафної санкції в подвійному розмірі від суми донарахованого зобовязання є здійснення виплати без попереднього утримання відповідної суми податку (незалежно від розміру такої суми). Відтак судові інстанції дійшли обґрунтованого висновку відносно того, що заниження позивачем податкового податку з доходів фізичних осіб внаслідок неутримання необхідної суми цього податку з виплат, здійснених на користь працівників, тягне за собою застосування фінансової санкції в порядку наведеної норми Закону.

Згідно з підпунктом ”б” підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 Закону України „Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” контролюючий орган зобовязаний самостійно визначити суму податкового зобовязання платника податків у разі якщо дані документальних перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобовязань, заявлених у податкових деклараціях.

За змістом пункту 6.1 статті 6 названого Закону донарахування позивачеві податкового зобовязання здійснюється у формі податкового повідомлення.

В силу вимог підпункту 5.3.1 пункту 5.3 статті 5 Закону України „Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” у разі визначення податкового зобовязання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах ”а” - ”в” підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4, платник податків зобовязаний погасити нараховану суму податкового зобов'язання протягом десяти календарних днів від дня отримання податкового повідомлення, крім випадків коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру апеляційного узгодження.

Аналіз наведених приписів Закону дає підстави для висновку про те, що у разі виявлення факту заниження податкового зобов'язання під час проведення перевірки платника податковий орган зобовязаний здійснити донарахування відповідного податкового зобовязання шляхом прийняття податкового повідомлення-рішення, яке є підставою для виникнення у платника обов'язку погасити суму такого податкового зобовязання.

Наявність у платника переплати з відповідного податкового платежу не впливає на обовязок контролюючого органу провести відповідне донарахування.

Однак, судами попередніх інстанцій не встановлено належним чином факт наявності у позивача обовязку сплатити суму податкового зобовязання з податку з доходів фізичних осіб у розмірі 420, 60 грн.

Статтею 1 Закону України „Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” передбачено, що реєстратори розрахункових операцій застосовуються фізичними особами - субєктами підприємницької діяльності або юридичними особами (їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами), які здійснюють операції з розрахунків в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також уповноваженими банками та субєктами підприємницької діяльності, які виконують операції купівлі-продажу іноземної валюти.

Відповідно до пункту 1 статті 3 названого Закону субєкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобовязані проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок.

Таким чином, визначальною умовою щодо виникнення у субєкта господарювання обовязку застосовувати РРО є здійснення таким субєктом продажу товарів (робіт, послуг).

Судами попередніх інстанцій не досліджено підстави для внесення готівкових коштів у сумі 7063, 82 грн. до каси підприємства.

З огляду на вищевикладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства „Калинівський Агрохім” на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 26.10.2007 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 24.03.2009

слід задовольнити частково, постанову суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції скасувати, справу № 2а-14675/07 направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства „Калинівський Агрохім” задовольнити частково.

Постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 26.10.2007 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 24.03.2009 у справі № 2а-14675/07 скасувати.

Справу № 2а-14675/07 направити на новий розгляд до суду першої інстанції

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але можу бути переглянута Верховним Судом України з підстав та порядку, передбачених статтями 236-2392 Кодексу адміністративного судочинства України.

ГоловуючийМ.О. Федоров

СуддіГ.К. Голубєва

О.В. Карась

А.О. Рибченко

Т.М. Шипуліна