Ухвала суду № 20371095, 07.12.2011, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"07" грудня 2011 р.м. КиївК/9991/11677/11

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого Бившевої Л.І.,

суддів: Ланченко Л.В., Лосєва А.М., Маринчак Н.Є., Островича С.Е.,

секретар судового засідання Подолянко Р.О.,

за участю:

представника позивача Вікторова В.В.,

представника відповідача Туман Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Мостобуд»

на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 03 лютого 2011 року

у справі № 2а-17477/09/2670

за позовом Публічного акціонерного товариства «Мостобуд»

до Спеціалізованої державної податкової інспекції у місті Києві по роботі з великими платниками податків

про скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И Л А :

Відкрите акціонерне товариство «Мостобуд», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Мостобуд»(далі позивач), звернулось до суду з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції у місті Києві по роботі з великими платниками податків (далі відповідач) про скасування податкових повідомлень-рішень від 20 листопада 2009 року № 0001614230/0 та № 000162423/0.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 листопада 2010 року позовні вимоги задоволено повністю. Скасовано податкові повідомлення-рішення від 20 листопада 2009 року № 0001614230/0 та № 000162423/0 СДПІ у м. Києві по роботі з ВПП.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 03 лютого 2011 року постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 листопада 2010 року скасовано та прийнято нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог відмовлено.

В касаційній скарзі ПАТ «Мостобуд», посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 03 лютого 2011 року та залишити в силі постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 листопада 2010 року.

Заслухавши доповідь судді доповідача, пояснення присутніх у судовому засіданні представників сторін, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

СДПІ у м. Києві по роботі з ВПП провела документальну невиїзну перевірку ВАТ «Мостобуд»з питань правильності обчислення та своєчасності сплати до державного бюджету податку на прибуток підприємства та податку на додану вартість при проведенні взаєморозрахунків з ТОВ «Фірма Магнум-С»за період з 01 січня 2007 року по 31 грудня 2008 року, за результатами якої було складено акт від 06 листопада 2009 року № 492/42-30/01386326.

В акті перевірки було встановлено порушення позивачем вимог підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 1975818,00 грн., у тому числі: за 1 квартал 2007 року у сумі 183030,00 грн., за 2 квартал 2007 року у сумі 260965,00 грн., за 3 квартал 2007 року у сумі 307902,00 грн., за 4 квартал 2007 року у сумі 298171,00 грн., за 1 квартал 2008 року у сумі 307901,00 грн., за 2 квартал 2008 року у сумі 261690,00 грн., за 3 квартал 2008 року у сумі 241933,00 грн., за 4 квартал 2008 року у сумі 114226,00 грн.; порушення позивачем вимог підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 1604089,00 грн., у тому числі: за березень 2007 року у сумі 143692,00 грн., за квітень 2007 року у сумі 70001,00 грн., за травень 2007 року у сумі 70223,00 грн., за червень 2007 року у сумі 68352,00 грн., за липень 2007 року у сумі 78727,00 грн., за серпень 2007 року у сумі 87294,00 грн., за вересень 2007 року у сумі 80300,00 грн., за жовтень 2007 року у сумі 77747,00 грн., за листопад 2007 року у сумі 80746,00 грн., за грудень 2007 року у сумі 80087,00 грн., за січень 2008 року у сумі 82545,00 грн., за лютий 2008 року у сумі 78841,00 грн., за березень 2008 року у сумі 84891,00 грн., за квітень 2008 року у сумі 120850,00 грн., за травень 2008 року у сумі 34976,00 грн., за червень 2008 року у сумі 53527,00 грн., за липень 2007 року у сумі 67462,00 грн., за серпень 2008 року у сумі 63006,00 грн., за вересень 2008 року у сумі 63078,00 грн., за жовтень 2008 року у сумі 74122,00 грн., за листопад 2008 року у сумі 43622,00 грн.

Зокрема, перевіркою було встановлено, що договори, укладені між Структурним підрозділом ВАТ «Мостобуд»- Мостобудівельним загоном № 2 та ТОВ «Фірма Магнум-С», а також договори, укладені між Структурним підрозділом ВАТ «Мостобуд»- Мостобудівельним загоном № 103 та ТОВ «Фірма Магнум-С», не спричиняють реального настання правових наслідків та є нікчемними, оскільки рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 22 червня 2009 року у справі № 3987/09 було визнано недійсним статут ТОВ «Фірма Магнум-С», зареєстрований Голосіївською районною у місті Києві державною адміністрацією 26 вересня 2006 року, з часу реєстрації, визнано недійсною реєстрацію ТОВ «Фірма Магнум-С»в якості платника податку на додану вартість (свідоцтво платника податку на додану вартість № 37129036) з моменту внесення в реєстр платників податку на додану вартість, у звязку з чим взаємовідносини по господарським операціям Мостобудівельного загону № 2 та Мостобудівельного загону № 103 із ТОВ «Фірма Магнум-С»залишається непідтвердженими відповідними первинними документами, обовязковість ведення і зберігання яких передбачені правилами ведення податкового обліку, оскільки акти виконаних робіт та податкові накладні, підписані від імені ТОВ «Фірма Магнум-С»невстановленою особою, та, як наслідок, позивачем за перевіряємий період завищено валові витрати на загальну суму 7903273,30 грн. та податковий кредит на загальну суму 1604089,22 грн., що призвело до заниження податкових зобовязань по податку на прибуток на 1975818,00 грн. та по податку на додану вартість на 1604089,22 грн.

20 листопада 2009 року СДПІ у м. Києві по роботі з ВПП на підставі акта перевірки прийняла податкове повідомлення-рішення № 0001614230/0, яким згідно з підпунктом «б»підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4, підпунктами 17.1.3, 17.1.6 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»визначила ВАТ «Мостобуд»суму податкового зобовязання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) за платежем: податок на прибуток у розмірі 3951636,00 грн., з яких 1975818,00 грн. за основним платежем, 1975818,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

20 листопада 2009 року СДПІ у м. Києві по роботі з ВПП на підставі акта перевірки прийняла податкове повідомлення-рішення № 0001624230/0, яким згідно з підпунктом «б»підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4, підпунктом 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»визначила ВАТ «Мостобуд»суму податкового зобовязання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) за платежем: податок на додану вартість у розмірі 2406133,50 грн., з яких 1604089,00 грн. за основним платежем, 802044,50 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що податковим органом не було доведено правомірності визначення позивачу податкового зобовязання з податку на прибуток та податку на додану вартість, оскільки витрати позивача підтверджені належними бухгалтерськими та податковими документами, в звязку з чим позивач правомірно включив до складу валових витрат суму витрат по оплаті вартості послуг, наданих ТОВ «Фірма Магнум-С»в розмірі 7903273,30 грн., а податок на додану вартість у сумі 1604089,22 грн. до податкового кредиту, оскільки скасування державної реєстрації та скасування свідоцтва платника податку на додану вартість контрагента саме по собі не тягне за собою недійсність всіх угод, укладених з моменту державної реєстрації такої особи та реєстрації як платника податку на додану вартість, з урахуванням того, що на момент виконання господарських операцій та виписування податкових накладних ТОВ «Фірма Магнум-С»було належним чином зареєстрованою юридичною особою та перебувало на податковому обліку, а також зважаючи на те, що рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 22 червня 2009 року у справі № 3987/09 було скасовано ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 22 жовтня 2009 року із направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції, а ухвалою Голосіївського районного суду міста Києва від 30 березня 2010 року провадження у вказаній справі було закрито.

Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позовних вимог, з посиланням на рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 22 червня 2009 року у справі № 3987/09 виходив з того, що не підлягають включенню до складу валових витрат витрати по оплаті вартості послуг, наданих позивачу ТОВ «Фірма Магнум-С»та, відповідно не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість, сплачені у складі вартості таких послуг, оскільки вказані витрати не підтверджені належними бухгалтерськими та податковими документами.

Однак, з такими висновками суду апеляційної інстанції колегія суддів погодитись не може, з огляду на наступне.

Як вказано в акті перевірки, між Структурним підрозділом ВАТ «Мостобуд»- Мостобудівельним загоном № 2 та ТОВ «Фірма Магнум-С» були укладені договори про надання послуг № 1/02-9 від 01 лютого 2007 року та № 1/02-9/8 від 01 січня 2008 року.

Фактичне виконання робіт (послуг) ТОВ «Фірма Магнум-С»за вказаними договорами підтверджується актами виконаних робіт (послуг), перелік яких наведено на 9 аркуші акту перевірки (т.1 арк. справи 9) на загальну суму 4182919,00 грн., в т.ч. податок на додану вартість 697153,18 грн.

В свою чергу, ВАТ «Мостобуд»перерахувало на рахунок ТОВ «Фірма Магнум-С»4205349,00 грн. в оплату вартості наданих послуг, що підтверджується платіжними дорученнями, перелік яких наведено на 10 аркуші акту перевірки (т.1 арк. справи 10). Заборгованості за даними бухгалтерського обліку Мостобудівельного загону № 2 по розрахунках з ТОВ «Фірма Магнум-С»станом на 31 грудня 2008 року не значиться.

На суму перерахованих коштів та згідно актів виконаних робіт (послуг) ТОВ «Фірма Магнум-С»виписало Структурному підрозділу ВАТ «Мостобуд»- Мостобудівельному загону № 2 податкові накладні, перелік яких наведено на 25-26 аркушах акту перевірки (т.1 арк. справи 33-34) на загальну суму 4166167,00 грн., у тому числі податок на додану вартість 694361,19 грн.

Також між Структурним підрозділом ВАТ «Мостобуд»- Мостобудівельним загоном № 103 та ТОВ «Фірма Магнум-С» були укладені договори про надання послуг № 37 від 01 лютого 2007 року, № 37/1 від 01 лютого 2007 року, № 37/2 від 01 лютого 2007 року, № 1/02-2/8 від 28 грудня 2007 року, № 1/02-4/8 від 28 грудня 2007 року.

Фактичне виконання робіт (послуг) ТОВ «Фірма Магнум-С»за вказаними договорами підтверджується актами виконаних робіт (послуг), перелік яких наведено на 14-15 аркушах акту перевірки (т.1 арк. справи 22-23) на загальну суму 5301009,00 грн., в т.ч. податок на додану вартість 883501,52 грн.

В свою чергу, ВАТ «Мостобуд»перерахувало на рахунок ТОВ «Фірма Магнум-С»5129646,99 грн. в оплату вартості наданих послуг, що підтверджується платіжними дорученнями, перелік яких наведено на 15-16 аркушах акту перевірки (т.1 арк. справи 23-24). Кредиторська заборгованість за даними бухгалтерського обліку Мостобудівельного загону № 103 по розрахунках з ТОВ «Фірма Магнум-С»станом на 01 січня 2009 року становила 282110,00 грн.

На суму перерахованих коштів та згідно актів виконаних робіт (послуг) ТОВ «Фірма Магнум-С»виписало Структурному підрозділу ВАТ «Мостобуд»- Мостобудівельному загону № 103 податкові накладні, перелік яких наведено на 26-27 аркушах акту перевірки (т.1 арк. справи 34-35) на загальну суму 5458368,00 грн., у тому числі податок на додану вартість 909728,03 грн.

На підставі викладеного, ВАТ «Мостобуд»включило до складу валових витрат за відповідні податкові періоди витрати, повязані з оплатою наданих ТОВ «Фірма Магнум-С»Мостобудівельному загону № 2 у розмірі 3485765,82 грн., а також витрати, повязані з оплатою наданих ТОВ «Фірма Магнум-С»Мостобудівельному загону № 103 у розмірі 4417507,48 грн., а суму податку на додану вартість 1604089,22 грн. до податкового кредиту за відповідні податкові періоди.

Правовідносини, що виникають у зв'язку з формуванням платником податку на прибуток і податку на додану вартість, валових витрат та податкового кредиту, регулюються статтею 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»та статтею 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»(у редакції на момент виникнення спірних правовідносин) валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (у редакції на момент виникнення спірних правовідносин) до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Відповідно до абзацу 4 підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»(у редакції на момент виникнення спірних правовідносин) не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Згідно з пунктом 5.11 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»(в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) встановлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється.

Абзацами 1, 3 підпункту 7.2.3 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»(в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що податкова складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Відповідно до абзацу 1 підпункту 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»(в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Згідно з підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»(в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до абзацу 1 підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»(в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, з яким погоджується суд касаційної інстанції, що позивач правомірно включив до складу валових витрат суму 7903273,30 грн., а суму 1604089,22 грн. до податкового кредиту.

Посилання податкового органу на те, що витрати позивача, повязані з оплатою вартості наданих ТОВ «Фірма Магнум-С»послуг, а також суми податку на додану вартість, сплачені у складі вартості таких послуг, не підтверджені відповідними первинними документами, обовязковість ведення і зберігання яких передбачені правилами ведення податкового обліку, оскільки рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 22 червня 2009 року у справі № 3987/09 було визнано недійсними статут та свідоцтво платника податку на додану вартість ТОВ «Фірма Магнум-С», правомірно були відхилені судом першої інстанції як безпідставні, з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 22 червня 2009 року у справі № 3987/09 за позовом ОСОБА_3 до ТОВ «Фірма Магнум-С», треті особи Державна податкова інспекція у Голосіївському районі міста Києва, Голосіївська районна у місті Києві державна адміністрація було визнано недійсним статут ТОВ «Фірма Магнум-С», зареєстрований Голосіївською районною у місті Києві державною адміністрацією 26 вересня 2006 року, з часу реєстрації, визнано недійсною реєстрацію ТОВ «Фірма Магнум-С»в якості платника податку на додану вартість (свідоцтво платника податку на додану вартість № 37129036) з моменту внесення в реєстр платників податку на додану вартість.

Разом з цим, матеріали справи містять ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 22 жовтня 2009 року, якою рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 22 червня 2009 року було скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвалою Голосіївського районного суду міста Києва від 30 березня 2010 року провадження у справі за позовом ОСОБА_3 до ТОВ «Фірма Магнум-С», треті особи Державна податкова інспекція у Голосіївському районі міста Києва, Голосіївська районна у місті Києві державна адміністрація про визнання недійсним статуту та державної реєстрації ТОВ «Фірма Магнум-С»було закрито.

Матеріали справи містять інформацію ДПІ у Голосіївському районі м. Києва від 01 листопада 2010 року за вих. № 6044/9/10-009 (т.5 арк. справи 15), надану на виконання вимог ухвали Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 жовтня 2010 року, у якій податкова інспекція вказала, що ТОВ «Фірма Магнум-С»з 28 вересня 2006 року перебуває на податковому обліку в ДПІ у Голосіївському районі м. Києва. Дата реєстрації платником податку на додану вартість 19 жовтня 2006 року. Податкові декларації з податку на додану вартість за 2007 2008 роки до ДПІ у Голосіївському районі м. Києва підприємством подавались. Свідоцтво платника податку на додану вартість анульовано 18 червня 2009 року у звязку з поданням підприємством заяви за формою 3-ПДВ за власним бажанням. Інформація про наявність рішень судів України, які вступили в законну силу, щодо скасування державної реєстрації ТОВ «Фірма Магнум-С»відсутня. До вказаної відповіді ДПІ у Голосіївському районі м. Києва було додано декларації ТОВ «Фірма Магнум-С»з податку на додану вартість за 2007 2008 роки, у якій товариство декларувало свої податкові зобовязання та податковий кредит (т.5 арк. справи 16-129).

З огляду на встановлене, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку, з яким погоджується суд касаційної інстанції, про те, що станом на момент укладення договорів та їх виконання ТОВ «Фірма Магнум-С»було належним чином зареєстрованою юридичною особою і перебувало на податковому обліку, зокрема, було належним чином зареєстрованим платником податку на додану вартість.

Слід зазначити, що податковим органом не доведено невідповідність виданих контрагентом позивача податкових накладних податковому законодавству України, а саме вимогам пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість». Відповідачем також не заперечується та не спростовується факт оплати позивачем вартості наданих йому ТОВ «Фірма Магнум-С» послуг, а також сум податку на додану вартість у складі вартості таких послуг. Тому, формування позивачем валових витрат та податкового кредиту на правомірно визнано судом першої інстанції обґрунтованим.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про наявність підстав для скасування рішення суду першої інстанції.

Відповідно до статті 226 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалено відповідно до закону і скасоване або змінене помилково.

Враховуючи вищевикладене, постанова Київського апеляційного адміністративного суду від 03 лютого 2011 року підлягає скасуванню із залишенням в силі постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 листопада 2010 року.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 210, 220, 221, 223, 226, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Мостобуд»задовольнити.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 03 лютого 2011 року скасувати, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 листопада 2010 року залишити в силі.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: ______ Л.І. Бившева

Судді: ______ Л.В. Ланченко

______ А.М. Лосєв

______ Н.Є. Маринчак

______ С.Е. Острович