Ухвала суду № 20370150, 15.12.2011, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"15" грудня 2011 р. м. КиївК-22091/09

Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І.головуючий, судді Маринчак Н.Є., Острович С.Е., Степашко О.І., Усенко Є.А.,

при секретарі Сватко А.О.,

розглянув у судовому засіданні касаційні скарги державної податкової інспекції у Ленінському районі міста Запоріжжя (далі ДПІ) та виробничо-комерційного приватного підприємства «Еліта»(далі Підприємство)

на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 22.04.2009

у справі № 9/374/07-АП

за позовом Підприємства

до ДПІ

про скасування податкових повідомлень-рішень.

Судове засідання проведено за участю представників:

позивача Ігнатова А.В.,

відповідача не зявились.

За результатами розгляду касаційних скарг Вищий адміністративний суд України

ВСТАНОВИВ:

Постановою господарського суду Запорізької області від 27.09.2007 позов задоволено; скасовано податкові повідомлення-рішення від 06.12.2006 №0001672300/0 та від 06.12.2006 №0001662300/0. У прийнятті цієї постанови суд першої інстанції виходив з того, що на момент здійснення спірних операцій з поставки Підприємству товару постачальник позивача не мав дефектів у правовому статусі, тоді як подальше скасування державної реєстрації цього постачальника та анулювання його реєстрації як платника ПДВ не позбавляє правового значення первинні документи, складені ним до втрати податкового статусу.

Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 22.04.2009 назване рішення суду першої інстанції скасовано; позов задоволено частково; визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 06.12.2006 №0001662300/0; в решті позову відмовлено. Названу постанову мотивовано тим, що податкові накладні, підписані невідомою особою від імені постачальника позивача, не можуть підтверджувати податковий кредит останнього. В іншій частині апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції.

Зазначене рішення оскаржено сторонами в касаційному порядку.

Так, у касаційній скарзі до Вищого адміністративного суду України Підприємством просить скасувати названу постанову апеляційної інстанції та залишити в силі рішення господарського суду Запорізької області зі спору, посилаючись на помилкове скасування апеляційною інстанцією правильної та мотивованої постанови місцевого суду зі спору.

В свою чергу, ДПІ у поданій касаційній скарзі просить змінити оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції та повністю відмовити в задоволенні позову. На обґрунтування касаційних вимог скаржник зазначає, що первинні документи, підписані від імені приватного підприємства «Інтер-груп»невідомою особою, не можуть бути підставою для податкового обліку платника податків (позивача у справі).

Перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, заслухавши пояснення присутнього у судовому засіданні представника позивача, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про наявність підстав для задоволення касаційної скарги Підприємства з урахуванням такого.

Судовими інстанціями у справі встановлено, що підставою для прийняття ДПІ податкового повідомлення-рішення від 06.12.2006 №0001662300/0, за яким Підприємству визначено податкове зобовязання з податку на прибуток у сумі 18580,32 грн. (у тому числі 12386,88 грн. за основним платежем та 6193,44 грн. за штрафними санкціями) та податкового повідомлення-рішення від 06.12.2006 №0001672300/0 про донарахування Підприємству податкового зобовязання з податку на додану вартість у сумі 14864,25 грн. (у тому числі 9909,50 грн. за основним платежем та 4954,75 грн. за штрафними санкціями) слугував висновок податкового органу, викладений в акті перевірки від 27.11.2006 №735/1/23-07/22124582, про безпідставне включення позивачем до складу валових витрат Підприємства витрат на оплату товару (автоматів газводи та запасних частин), придбаних протягом вересня-жовтня 2004 року у приватного підприємства «Інтер-груп»за договором від 07.08.2004 № 27/07, а також до податкового кредиту сум ПДВ у вартості цього товару. Вказаний висновок податкового органу ґрунтується на тому, що рішенням Орджонікідзевського районного суду м.Запоріжжя від 08.11.2004 у справі №2-3702/04 скасовано державну реєстрацію цього постачальника, його реєстрацію як платника ПДВ та визнано недійсними бухгалтерські документи цього підприємства з підписом Волкова М.Д. з моменту їх складення з причин реєстрації приватного підприємства «Інтер-груп»на підставну особу.

Згідно з пунктом 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємства»валові витрати виробництва та обігу (який діяв на момент виникнення спірних правовідносин) це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

За змістом підпункту 5.2.1 пункту 5.2 цієї ж статті Закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»(у редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

З наведеного випливає, що витрати для цілей визначення обєкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення обєкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Як вбачається з установлених судами обставин справи, на момент здійснення спірних господарських операцій (за якими податкова інспекція визнала необґрунтованим формування позивачем валових витрат та податкового кредиту) постачальник позивача (приватне підприємство «Інтер-груп») мав необхідний обсяг податкової правосубєктності, позаяк був зареєстрований в установленому порядку. Усі ж операції, вчинені контрагентом платника податку до припинення його юридичної особи, не можуть автоматично розглядатися як такі, що позбавлені правового значення, в силу факту подальшого припинення юридичної особи або анулювання її податкового статусу.

Власне реальність виконання спірних операцій з поставки товару, на підставі яких Підприємством було сформовано дані податкового обліку, ДПІ не заперечується. Будь-яких обставин на підтвердження факту недобросовісності саме позивача як платника податків, що виключають його право на отримання податкової вигоди у вигляді зменшення обєкта оподаткування податком на прибуток та податком на додану вартість, податковим органом не зазначено.

А відтак слід погодитися з висновком суду першої інстанції відносно незаконності оспорюваних податкових повідомлень-рішень.

З урахуванням викладеного Вищий адміністративний суд України вважає за необхідне частково скасувати оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції, залишивши в силі рішення господарського суду Запорізької області у відповідній частині.

Керуючись статтями 160, 167, 220, 221, 223, 226, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу державної податкової інспекції у Ленінському районі міста Запоріжжя залишити без задоволення.

2. Касаційну скаргу виробничо-комерційного приватного підприємства «Еліта»задовольнити.

3. Постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 22.04.2009 у справі № 9/374/07-АП скасувати в частині відмови в задоволенні позову.

У цій частині залишити в силі постанову господарського суду Запорізької області від 27.09.2007 у справі № 9/374/07-АП.

4. В решті постанову господарського суду Запорізької області від 27.09.2007 та постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 22.04.2009 у справі № 9/374/07-АП залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку статей 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя М.І. Костенко