Ухвала суду № 20370145, 15.12.2011, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"15" грудня 2011 р. м. КиївК/9991/18508/11

Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І. - головуючий, судді Маринчак Н.Є., Острович С.Е., Степашко О.І., Усенко Є.А.,

при секретарі Сватко А.О.,

розглянув у судовому засіданні касаційну скаргу спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києва по роботі з великими платниками податків (далі СДПІ)

на постанову окружного адміністративного суду міста Києва від 17.08.2010

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 14.03.2011

у справі № 2а-4750/10/2670

за позовом відкритого акціонерного товариства «Укрнафта»(далі Товариство)

до СДПІ

про скасування податкових повідомлень-рішень.

Судове засідання проведено за участю представників:

позивача - Дубчака С.Є.,

відповідача Корнієнка В.П.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України

ВСТАНОВИВ:

Постановою окружного адміністративного суду міста Києва від 17.08.2010, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 14.03.2011, позов задоволено; скасовано податкові повідомлення-рішення СДПІ від 07.09.2009 № 0001074120/0, від 12.11.2009 №0001074120/1, від 28.01.2010 №0001074120/2, від 26.03.2010 №0001074120/3, а також від 07.09.2009 №0001084120/0, від 12.11.2009 №0001084120/1, від 28.01.2010 №0001084120/2 та від 26.03.2010 №0001084120/3. У прийнятті цих судових актів попередні інстанції виходили з того, що сплачені позивачем на користь нерезидента доходи у вигляді плати за надані консультативні послуги не підпадають під перелік доходів, отриманих з джерелом походження із України, у розумінні пункту 13.1 статті 13 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», тоді як з огляду на факт самостійного виправлення позивачем помилки шляхом відображення податкових зобовязань за липень 2008 року в декларації за серпень 2008 року відсутні підстави для застосування до Товариства штрафних санкцій в порядку підпункту 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

У касаційній скарзі до Вищого адміністративного суду України СДПІ просить скасувати зазначені рішення попередніх інстанцій та відмовити в задоволенні позову. На обґрунтування касаційних вимог скаржник зазначає про порушення позивачем вимог пункту 13.2 статті 13 названого Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»внаслідок ненарахування та несплати до бюджету відповідної суми податку за ставкою 15% з виплаченого нерезидентові доходу за надані послуги. Крім того, за висновком податкового органу, включення позивачем до податкової декларації з ПДВ за серпень 2008 року податкових зобовязань з ПДВ у сумі 30705 грн., які виникли у липні 2008 року, призвело до недоплати відповідної суми податку у серпні 2008 року та завищення ПДВ за вересень 2008 року, що обумовлює правомірність застосування до Підприємства відповідної суми штрафу за податковим повідомленням-рішенням від 07.09.2009 №0001084120/0.

У запереченні на касаційну скаргу Товариство зазначає про правильність та обґрунтованість висновків попередніх інстанцій та просить залишити оскаржувані рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, заслухавши пояснення присутніх у судовому засіданні представників сторін, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги СДПІ з урахуванням такого.

Попередніми судовими інстанціями у розгляді справи встановлено, що підставою для донарахування позивачеві податкових зобовязань з податку на прибуток у сумі 1076256,72 грн. (у тому числі 358752,24 грн. за основним платежем та 717504,48 грн. за штрафними санкціями) за податковим повідомленням-рішенням від 07.09.2009 № 0001074120/0 слугував висновок СДПІ, викладений в акті від 02.08.2010 №379/41-20/00135390 про результати планової виїзної перевірки Товариства з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2008 по 31.03.2009, про неутримання та неперерахування позивачем до бюджету необхідної суми податку з доходу в сумі 240000 євро (що становило в еквіваленті 2391681,601 грн.), виплаченого нерезидентові - Компанії «Schlumberger Overseas S.A.»(Республіка Панама) за надані послуги персоналу (супервайзерів), повязані з операціями по бурінню свердловини, на виконання контракту від 07.03.2007 № 35/310-Р. Причиною застосування до позивача 15352,50 грн. штрафу за податковим повідомленням-рішенням від 07.09.2009 №0001084120/0 став факт відображення позивачем у рядку 8.1 податкової декларації за серпень 2008 року податкових зобовязань з ПДВ, які виникли у липні 2008 року, в рамках виправлення платником самостійно виявленої помилки, що міститься у раніше поданій декларації.

В силу вимог пункту 13.2 статті 13 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»(який діяв на момент виникнення спірних правовідносин) резидент або постійне представництво нерезидента, що здійснюють на користь нерезидента або уповноваженої ним особи будь-яку виплату з доходу з джерелом його походження з України, отриманого таким нерезидентом від провадження господарської діяльності (у тому числі на рахунки нерезидента, що ведуться в гривнях), крім доходів, зазначених у пунктах 13.3 - 13.6, зобов'язані утримувати податок з таких доходів, зазначених у пункті 13.1 цієї статті, за ставкою у розмірі 15 відсотків від їх суми та за їх рахунок, який сплачується до бюджету під час такої виплати, якщо інше не передбачене нормами міжнародних угод, які набрали чинності.

При цьому з метою оподаткування за правилами цієї норми у пункті 13.1 статті 13 названого Закону наведено перелік видів доходів, які є доходами з джерелом походження з України.

За змістом підпункту «й»пункту 13.1 цієї ж статті Закону під доходами, отриманими нерезидентом із джерелом їх походження з України, слід розуміти інші доходи від здійснення нерезидентом (постійним представництвом цього або іншого нерезидента) господарської діяльності на території України, за винятком доходів у вигляді виручки або інших видів компенсації вартості товарів (робіт, послуг), переданих (виконаних, наданих) резиденту від такого нерезидента (постійного представництва), у тому числі вартості послуг з міжнародного зв'язку чи міжнародного інформаційного забезпечення.

Таким чином, виручка, отримана нерезидентом за надані ним резидентові послуги не вважається доходом з джерелом походження з України в порядку наведеної норми Закону.

А відтак з огляду на наведені законодавчі приписи та з урахуванням встановлених фактичних обставин справи попередні судові інстанції дійшли неспростовуваних доводами касаційної скарги висновків про відсутність передбачених законом підстав для нарахування Товариству оспорюваної суми податкових зобовязань з податку на прибуток.

Відповідно до абзацу другого пункту 5.1 статті 5 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 15 цього Закону) платник податків самостійно виявляє помилки у показниках раніше поданої податкової декларації, такий платник податків має право надати уточнюючий розрахунок.

Згідно з пунктом 17.2 статті 17 названого Закону платник податків, який до початку його перевірки контролюючим органом самостійно виявляє факт заниження податкового зобов'язання минулих податкових періодів , зобов'язаний:

а) або надіслати уточнюючий розрахунок і сплатити суму такої недоплати та штраф у розмірі п'яти відсотків від такої суми до подання такого уточнюючого розрахунку,

б) або відобразити суму такої недоплати у складі декларації з цього податку, що подається за наступний податковий період, збільшену на суму штрафу у розмірі п'яти відсотків від такої суми, з відповідним збільшенням загальної суми податкового зобов'язання з цього податку.

Якщо після подачі декларації за звітний період платник податків подає нову декларацію з виправленими показниками до закінчення граничного строку подання декларації за такий самий звітний період, то штрафи, визначені у цьому пункті, не застосовуються.

При самостійному донарахуванні суми податкових зобов'язань адміністративні штрафи не накладаються.

З урахуванням наведених приписів Закону суди, встановивши факт самостійного виправлення позивачем помилки, допущеній у податковій декларації за липень 2008 року, до моменту проведення перевірки, дійшли обґрунтованого висновку про відсутність підстав для застосування до Підприємства штрафу в порядку підпункту 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 вказаного Закону, який накладається на платників у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за наслідками виявлення заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях, за даними документальних перевірок результатів діяльності платника.

За таких обставин передбачених законом підстав для скасування оскаржуваних постанови та ухвали судів першої і апеляційної інстанцій зі спору не вбачається.

З урахуванням викладеного, керуючись статтями 160, 167, 220, 221, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

1.Касаційну скаргу спеціалізованої державної податкової інспекції у м.Києва по роботі з великими платниками податків залишити без задоволення.

2.Постанову окружного адміністративного суду міста Києва від 17.08.2010 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 14.03.2011 у справі № 2а-4750/10/2670 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку статей 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя М.І. Костенко