Ухвала суду № 20367082, 08.11.2011, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

08 листопада 2011 року м. КиївК-15146/08

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого - Шипуліної Т.М.,

суддів: Голубєвої Г.К., Маринчак Н.Є., Рибченка А.О., Федорова М.О.

розглянула у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Славуцької ОДПІ Хмельницької області на постанову Господарського суду Хмельницької області від 02.10.2007 року ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 28.07.2008 року у справі № 10/390-НА за позовом ТОВ «СВ 2Т»до Славуцької ОДПІ Хмельницької області, за участю Прокуратури Хмельницької області про визнання неправомірними та скасування податкових повідомлень-рішень

Заслухавши доповідь судді Шипуліної Т.М., перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія:

В С Т А Н О В И Л А :

Постановою Господарського суду Хмельницької області від 02.10.2007 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 28.07.2008 року, позовні вимоги ТОВ «СВ 2Т»до Славуцької ОДПІ Хмельницької області про визнання неправомірними та скасування податкових повідомлень-рішень задоволено. Визнано неправомірними та скасовано податкові повідомлення-рішення №0000282301/0 від 21.02.2007, №0000282301/1 від 26.04.2007, №0000292301/0 від 21.02.2007, №0000292301/1 від 26.04.2007.

Не погоджуючись із зазначеними судовими рішеннями, відповідач 27.08.2008 року звернулось з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, який своєю ухвалою від 29.04.2009 року прийняв її до свого провадження.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати постанову Господарського суду Хмельницької області від 02.10.2007 року ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 28.07.2008 року, прийняти нову про відмову в задоволенні позову відмовити.

В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на порушення судом норм матеріального права, зокрема, п.п.7.7.1 п.7.7, 7.3.6 п.7.3. п.п.7.5.2 п.7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

З урахуванням неприбуття у судове засідання жодної з осіб, які беруть участь у справі, та які були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи за наявними у справі матеріалами за відсутності сторін.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що дійшла висновку про необхідність визнання оскаржуваних рішень такими, що втратили законну силу, із закриттям провадження у справі з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що на підставі акту №146/23-31259079 від 02.02.2007, складеного за результатом планової виїзної комплексної документальної перевірка ТОВ «СВ 2Т» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 10.07.2005 по 30.09.2006, та за результатом адміністративного оскарження, податковим органом прийнято податкові повідомлення-рішення №0000282301/0 від 21.02.2007, №0000282301/1 від 26.04.2007, якими позивачу визначено податкові зобовязання по податку на прибуток в сумі 1538130,30грн., в тому числі за основним платежем 850068,00грн. та штрафні санкції в розмірі 688062,30грн.; податкові повідомлення-рішення №0000292301/0 від 21.02.2007 і №0000292301/1 від 26.04.2007, якими позивачу визначені податкові зобовязання по податку на додану вартість в сумі 68643,30грн. в тому числі за основним платежем 45756,00грн. та штрафні санкції в розмірі 22878,00грн.

Зі змісту зазначеного акту вбачається, що за результатом проведеної перевірки податковим органом було виявлено порушення вимог: п. 1.20.5 ст.1, пп..7.4.1, 7.4.3 п.7.4 ст.7 Закону «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого занижено податок на прибуток в сумі 850068,00грн.; п.1.8 ст.1, п.п.3.1.2 п.3.1 ст.3, п.4.1. і п.4.3. ст.4, п.п.7.3.6 п.7.3, пп..7.5.2 п.7.5, п.п.7.7.1, 7.7.2 п.7.7. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», а саме, занижено податкові зобовязання з податку на додану вартість в розмірі 669045,00грн.

При цьому, податковий орган виходив з того, що вказана у ВМД ціна кузовів до легкових автомобілей, які позивач імпортував на митну територію України згідно укладених з нерезидентами контрактами, є початковою ціною з метою оподаткування на території України і не може бути меншою при подальшій реалізації такого товару.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» дохід, отриманий платником податку від продажу товарів (робіт, послуг) пов'язаним особам, визначається виходячи із договірних цін, але не менших за звичайні ціни на такі товари (роботи, послуги), що діяли на дату такого продажу.Звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведене зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін (абз. 1 пп. 1.20.1 п. 1.20 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»).

Відповідно до абз. 2 пп. 1.20.1 п. 1.20 ст. 1 цього Закону справедлива ринкова ціна - це ціна, за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги), а покупець бажає їх отримати за відсутності будь-якого примусу, обидві сторони є взаємно незалежними юридично та фактично, володіють достатньою інформацією про такі товари (роботи, послуги), а також ціни, які склалися на ринку ідентичних (а за їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг).

Згідно п.1.18 ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість»звичайні ціни розуміються та застосовуються за правилами, визначеними пунктом 1.20 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Пунктом 4.1 ст. 4 зазначеного Закону встановлено, що база оподаткування операції з поставки товарів (послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни, з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обовязкових платежів), згідно із законами України з питань оподаткування (за винятком податку на додану вартість, а також збору на обовязкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого звязку, що включається до ціни товарів (послуг)). До складу договірної контрактної вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу в звязку з компенсацією вартості товарів (послуг).

Згідно з п.1.7. Інструкції про заповнення вантажної митної декларації, затвердженої наказом Державної митної служби України №307 від 09.07.1997, митна вартість використовується виключно в цілях митного оподаткування товарів і ведення митної статистики.

Звичайна ціна встановлюється за правилами п.1.20 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», залежить від умов продажу товару і відповідає справедливій ринковій ціні в Україні.

Наведене положення відповідає вимогам ст.11 Закону України «Про ціни та ціноутворення», де встановлено, що при здійсненні експортних та імпортних операцій застосовуються контрактні ціни, що формуються відповідно до цін та умов світового ринку, та не суперечить п. 1.20.5, п.7.4.1, п.7.4.3. Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств». Таким чином, якщо товари продані за ціною вищою від фактурної, але нижчою від митної вартості, база обкладення ПДВ визначається виходячи з продажної вартості товару; в такому випадку ціна продажу є звичайною.

Згідно пп. 1.20.8 п. 1.20 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» обов'язок доведення того, що ціна договору не відповідає рівню звичайної ціни у випадках, визначених цим Законом, покладається на податковий орган у порядку, встановленому законом. При проведенні перевірки платника податку податковий орган має право надати запит, а платник податку зобов'язаний обґрунтувати рівень договірних цін або послатися на норми абзацу першого підпункту 1.20.1 цього пункту.

За результатом розгляду справи було встановлено, що реалізація кузовів до легкових автомобілів на території України здійснювалася позивачем по договірній вартості фізичним особам відповідно до договорів і біржових контрактів купівлі-продажу транспортних засобів, при цьому договірна вартість складалася з первісної вартості та націнки.

Матеріали справи свідчать про те, що при проведенні перевірки податковим органом не було здійснено визначення звичайної ціни реалізованих позивачем на внутрішньому ринку України кузовів до легкових автомобілів згідно вимог п.1.20 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Частина 4 статті 70 КАС України передбачає, що обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи, що обов'язок доведення факту неправомірного визначення підприємствами звичайної ціни покладається виключно на податковий орган, чого зроблено не було, а також, що чинне законодавство України не передбачає ідентичності чи взаємозалежності таких понять як «митна вартість»та «звичайна ціна»при здійсненні податкових платежів та не містить приписів про те, що митна вартість товару є його звичайною ціною при подальшій реалізації цього товару на території України, колегія суддів погоджується з обґрунтованим та правомірним висновком судів попередніх інстанцій, про безпідставність нарахування податкових зобовязань.

Разом з тим, як вбачається з поданої Славуцькою ОДПІ Хмельницької області довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, у зв'язку з визнанням ТОВ «СВ 2Т» банкрутом державну реєстрацію підприємства позивача припинено, про що 25.07.2011 вчинено запис за номером 16751170010000347.

За приписами пункту 5 частини першої статті 157 Кодексу адміністративного судочинства України суд закриває провадження у справі у разі, зокрема, ліквідації підприємства, установи, організації, які були стороною у справі.

В силу вимог частини другої статті 228 цього ж Кодексу суд касаційної інстанції визнає законні судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій такими, що втратили законну силу, і закриває провадження у справі, якщо після їх ухвалення виникли обставини, які є підставою для закриття провадження у справі, та ці судові рішення ще не виконані.

Керуючись п. 5 ч. 1 ст. 157, ст.ст. 210, 220, ч. 2 ст. 228, ст.ст. 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Славуцької ОДПІ Хмельницької області залишити без задоволення.

Постанову Господарського суду Хмельницької області від 02.10.2007 року ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 28.07.2008 року визнати такими, що втратили законну силу.

Провадження у справі закрити.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

Головуючий: ___ Т.М. Шипуліна

Судді: ____Г.К. Голубєва

____ Н.Є. Маринчак

____ А.О. Рибченко

____ М.О. Федоров

Суддя Т.М. Шипуліна