Ухвала суду № 2036441, 29.05.2008, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

        Справа № 22а-4202/08                                                                                            Головуючий у 1 інстанції Морозов С.М.  

                                                                                                                                                           Суддя доповідач Бистрик Г.М.                                          

У Х В А Л А

І М Е Н Е М  У К Р А Ї Н И

29 травня 2008 року Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

                                               головуючого – судді Бистрик Г.М.,

                                               суддів                         Бабенка К.А., Попович  О.В.,

                                               при секретарі             Шевчук О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Солом’янському районі м. Києва на постанову Господарського суду м. Києва  від 26 липня 2007 року в адміністративній справі №25/300-А за позовом Державного територіально – галузевого об’єднання «Південно – Західна залізниця» до Державної податкової інспекції у Солом’янському районі про визнання недійсним податкових повідомлень - рішень, -      

В С Т А Н О В И В:

У липні 2007 року Державне територіально – галузеве об’єднання «Південно – Західна залізниця» звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Солом’янському районі міста Києва про скасування податкових повідомлень – рішень №0000022312/0 від 15.01.2007 року, №0000032312/1, №0000442313/1, №000442312/1 від 13.03.2007 року, №0000022312/1, №0001152312/0 від 18.05.2007 року, та Акту перевірки №2658-7995/23-09/23535206 від 29.12.2006 року, мотивуючи тим що Державне територіально – галузеве об’єднання «Південно – Західна залізниця» не порушило вимоги ст. ст. 14, 15 Закону України «Про плату за землю» від 19.09.1996 року.

Постановою Господарського суду міста Києва від 26 липня 2007 року позов задоволено частково.

Визнано недійсним податкові повідомлення – рішення Державної податкової інспекції у Солом’янському районі м. Києва №0000022312/2 від 15.01.2007 року, №0000032312/1 від 13.02.2007 року, №0000022312/2 від 18.05.2007 року, №0000442312/1 від 13.02.2007 року, №000442312/1 від 13.04.2007 року, №0001152312/0 від 18.05.2007 року. В іншій частині в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з вищезазначеним судовим рішенням, Державна податкова інспекція у Солом’янському районі міста Києва, подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Господарського суду в частині задоволення позовних вимог, як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі. На обґрунтування вимог апеляційної скарги податковий орган посилається на те, що спірні земельні ділянки не відносяться до смуги відведення залізниць, а тому позивач  не має права на сплату земельного податку в розмірі 25%.

 Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, Державною податковою інспекцією у Солом'янському районі міста Києва з 24.11.2006р. по 08.12.2006р. було проведено планову документальну перевірку дотримання вимог податкового та валютного законодавства відокремленого структурного підрозділу галузевої служби локомотивного господарства ДТГО „Південно - західна залізниця" за період з 01.07.2005р. по 01.07.2006р.

За результатами перевірки складено акт №2658-7995/23-09/23535206 від 29.12.2006 року.

На підставі вказаного акту Державна податкова інспекція в Солом'янському районі міста Києва повідомленнями-рішеннями:

- №0000032312/1 від 13.02.2007р. визначила позивачеві податкове зобов'язання з податку на землю у сумі 976 280 грн., в тому числі основний платіж – 650 865 грн., та штрафні санкції – 325 415 грн.

- №0000442312/1 від 13.02.2007р. визначила позивачеві податкове зобов'язання з податку на землю у сумі 17,50 грн., в тому числі штрафні фінансові санкції – 17,50 грн.

- №000442312/1 від 13.04.2007р. позивачеві донараховано податку на землю в розмірі 17,50 грн., в тому числі штрафні фінансові санкції – 17,50 грн.

- №0000022312/1 від 18.05.2007р. визначила позивачеві суму податкового зобов’язання з податку на додану вартість в розмірі 976280 грн., в тому числі основний платіж – 650865, та штрафні фінансові санкції – 325 425 грн.

- №0001152312/0 від 18.05.2007 року визначено суму податку на землю в розмірі 4110,12 грн., в тому числі основний платіж – 2740,08, та штрафні фінансові санкцій – 1370,04 грн.

Нарахування податкових зобов'язань здійснено на підставі того, що на думку податкового органу, позивач неправильно обчислював земельний податок за ділянки по вул. Уманська, 8 та вул. Вокзальна, 1 у розмірі 25 % суми земельного податку, обчисленого відповідно до ст.7 Закону України «Про плату за землю», оскільки вказані земельні ділянки не включені до смуги відведення залізниць.

Відповідач помилково дійшов висновку про порушення позивачем ст.ст. 7, 13, 14 Закону України „Про плату за землю".

Господарський суд міста Києва обґрунтовано не погодився з висновками, викладеними в згаданому вище акті перевірки.

Державне територіальне - галузеве об’єднання "Південно-Західна залізниця" створене відповідно до ст. ст. 1, 4 Закону України "Про залізничний транспорт" засноване на державній власності, яке належить до сфери управління Міністерства транспорту та зв’язку України і підпорядковане державній адміністрації залізничного транспорту України.

Відповідно до ч. 1 ст. 6 Закону України "Про залізничний транспорт" землі, які надаються в користування для потреб залізничного транспорту, визначаються згідно Земельного кодексу України та Закону України "Про транспорт".

Так, згідно ч. 1 ст. 67 Земельного кодексу України до земель транспорту належать землі, надані підприємствам, установам та організаціям залізничного, автомобільного транспорту і дорожнього господарств, морського, річкового, авіаційного, трубопровідного транспорту та міського електротранспорту для виконання покладених на них завдань щодо експлуатації, ремонту і розвитку об’єктів транспорту.

Відповідно до ст. 68 Земельного кодексу України до земель залізничного транспорту належать землі смуг відведення залізниць під залізничним полотном та його облаштуванням, станціями з усіма будівлями і спорудами енергетичного, локомотивного, вагонного, колійного, вантажного і пасажирського господарства, сигналізації та зв’язку, водопостачання, каналізації; під захисними та укрупнювальними насадженнями, службовими, культурно-побутовими будівлями та іншими спорудами, необхідними для забезпечення роботи залізничного транспорту.

Згідно ст. 23 Закону України "Про транспорт" до земель залізничного транспорту належать землі надані в користування підприємствам і організаціям залізничного транспорту відповідно до чинного законодавства України. до складу цих земель входять землі, які є смугою відведення залізниць, а саме землі, надані під залізничне полотно та його облаштування, станції з усіма будівлями і спорудами енергетичного, локомотивного, вагонного, колійного, вантажного і пасажирського господарства, сигналізації та зв’язку, водопостачання, каналізації, захисні і укріплюючи насадження, службові, культурно-побутові приміщення та інші споруди, необхідні для забезпечення роботи залізничного транспорту.

Всі землі, якими користується залізниця, є землями залізничного транспорту, тому землями залізниць слід вважати всі земельні ділянки, надані залізниці, а не тільки земельні ділянки, які прилягають виключно до залізничного полотна. 

Відповідно до ст.2 Закону України «Про плату за землю» (надалі - Закон) використання землі в Україні є платним. Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель.

Згідно ст.7 вказаного Закону ставки земельного податку з земель, грошову оцінку яких встановлено, встановлюються у розмірі одного відсотка від їх грошової оцінки, за винятком земельних ділянок, зазначених у частинах п'ятій - десятій цієї статті та частині другій статті 6 цього Закону.

Частиною десятою ст.7 цього закону визначено, що податок за земельні ділянки, надані для військових формувань, утворених відповідно до законів України, крім Збройних Сил України та Державної прикордонної служби України, залізниць, гірничодобувних підприємств, а також за водойми, надані для виробництва рибної продукції, справляється у розмірі 25% суми земельного податку, обчисленого відповідно до частин першої та другої цієї статті.

Пунктом 2.1 рішення Київської міської ради від 27 квітня 2000 року №104/825 «Про затвердження грошової оцінки земель міста Києва» плата за землі залізниць справляється у розмірі 25% від суми земельного податку, обчисленого як один відсоток від середньої базової вартості одного кв.м. по місту, без врахування локальних коефіцієнтів на місце розташування земельних ділянок.

Колегія суддів вважає правильним та обґрунтованим висновок суду першої інстанції стосовно того, що в акті перевірки помилково зроблено висновок про те, що  позивач за період, що перевірявся, зобов’язаний був розраховувати розмір земельного податку на земельні ділянки, що розташовані по вул. Уманська, 8 та вул. Вокзальна, 1  відповідно до ч.1 ст.7 Закону України «Про плату за землю», тобто застосовувати ставку податку у розмірі одного відсотка від грошової  оцінки.

Твердження відповідача про те, що на земельних ділянках по вул. Уманська, 8 та вул. Вокзальна, 1  розташовані інші об’єкти залізниць та залізничного транспорту, а тому вони не відносяться до смуги відведення залізниць є безпідставним, виходячи з наступного.

Відповідно до ст.20 Земельного кодексу України віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень.

Відповідачем не надано жодних доказів тому, що компетентним органом державної влади або органом місцевого самоврядування спірні земельні ділянки віднесено до іншої категорії, ніж землі залізниці.

Згідно ст.13 Закону України „Про плату за землю" підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру.

В матеріалах справи містяться Довідки №892 від 14.12.2004 р.  про грошову оцінку земельної ділянки (кадастровий №72:438:002); №180 від 04.03.2005 року (Ю-31504/2005) про грошову оцінку земельної ділянки (кадастровий №72:438:006); №891 від 14.12.2004 року (Ю30246/2004) про грошову оцінку земельної ділянки (кадастровий №72:438:015); №890 від 14.12.2006 року (Ю-30247/2004) про грошову оцінку земельної ділянки (кадастровий №72:438:016) по вул. Уманській 8 встановлено її функціональне використання – землі транспорту, зв’язку. Довідка №762 від 15.11.2005 року (Ю-35295/2005) про грошову оцінку земельної ділянки (кадастровий №72:438:006) по вул. Уманській 8, свідчить про належність земельної ділянки до земель змішаного використання (землі транспорту та землі промисловості).

Згідно з Довідкою №794 від 16.11.2004 року (Ю-30106/2004) про грошову оцінку земельної ділянки (кадастровий №72:440:092) по вул. Вокзальній 1 встановлено її функціональне використання - землі транспорту, зв’язку.

Відповідно до ст. 20 Земельного кодексу України віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах своїх повноважень здійснюють віднесення земель до тієї чи іншої категорії.

Крім того, ст.72 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Господарським судом міста Києва раніше було розглянуто справу №29/428-А за позовом ДТГО „Південно - Західна залізниця" до ДПІ у Солом’янському районі міста Києва про скасування податкових повідомлень-рішень щодо порушення позивачем ст.ст.14, 15 Закону України «Про плату за землю», а саме заниження позивачем земельного податку за земельні ділянки по вул. Уманській 8 та вул. Вокзальній 1.

Постановою Господарського суду м. Києва від 16.03.2006 року, яка набрала законної сили, встановлено, що "земельні ділянки" (кадастрові номери №72:438:002, №72:438:006, №72:438:015, №72:438:016, №72:438:006) по вул. Уманській 8, та ділянка з кадастровим №72:440:092 по вул. Вокзальній 1, які надані у користування ДТГО "Південно - західна залізниця", законодавством віднесено до земель залізниці.

Зазначена обставина, відповідно до ч.1 ст.72 КАС України не підлягає повторному доказуванню, оскільки вона встановлена стосовно цих же земельних ділянок позивача та правомірності нарахування земельного податку.

Враховуючи викладене, а саме те, що земельні ділянки на яких розташоване Вагонна дільниця станції Київ-Пасажирський  відносяться до земель залізничного транспорту, колегія погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що позивач правомірно нараховував земельний податок в порядку, передбаченому ч.10 ст.7 Закону України «Про плату за землю» з урахуванням рішення Київської міської ради №104/825 «Про затвердження грошової оцінки земель міста Києва» від 27.04.2000р., у розмірі 25% від суми земельного податку, обчисленого як один відсоток від середньої базової вартості одного кв.м по місту, без врахування локальних коефіцієнтів на місце розташування земельних ділянок.

Отже, позивачем правомірно застосовувалась пільга щодо сплати земельного податку за вищезгадані земельні ділянки, а тому донарахування йому податкових зобов’язань згідно зі спірними податковими повідомленнями-рішеннями є безпідставними.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що  позов ДТГО «Південно-Західна залізниця» є обґрунтованим, а тому підлягає задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст.200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду – без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а постанову суду – без змін.

На підставі викладеного та, керуючись ст.ст.160, 198, 200, 205, 206 КАС України, Київський апеляційний адміністративний суд,

у х в а л и в :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Солом’янському районі міста Києва залишити без задоволення, а постанову Господарського суду міста Києва від 26 липня 2007 в адміністративній справі №25/300-А – без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, проте на неї може бути подана касаційна скарга до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця з дня складення цієї ухвали у повному обсязі.

Головуючий суддя: (підпис)

Суддя:

Секретар: