Постанова № 20363445, 21.12.2011, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" грудня 2011 р. Справа № 16/5025/1458/11

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючої судді Олексюк Г.Є.

суддів Сініцина Л.М. суддів Гудак А.В. при секретарі судового засідання Юрчук Ю.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача Державне підприємство "Селекційно-генетичний центр по рибництву "Поділля" на рішення господарського суду Хмельницької області від 31.10.11 р.

у справі № 16/5025/1458/11 (суддя Магера В.В. )

позивач Заступник прокурора м. Хмельницькогов інтересах держави в особі Державного агентства рибного господарства України та Регіонального відділення Фонду державного майна України по Хмельницькій області

відповідач Державне підприємство "Селекційно-генетичний центр по рибництву "Поділля" відповідач Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 про визнання недійсним договорів зберігання з правом користування: №9, №10, №11, №12, №13, №14 від 30.04.2010 р. ; зобов"язання повернути майно, яке передано актами приймання - передачі від 30.04.10р. по договорам зберігання з правом користування : № 9, 10,11,12,13,14

за участю представників сторін: <Текст >

позивача1 - не з'явився

позивача 2- не з"явився

відповідача1 - не з'явився

відповідача 2-не з"явився

прокурора Шпинти С.М.

Судом розяснено представникам сторін права та обовязки, передбачені ст.ст.20, 22 ГПК України.

Клопотання про технічну фіксацію судового процесу не поступало, заяв про відвід суддів не надходило.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Хмельницької області від 31 жовтня 2011 року у справі № 16/5025/1458/11 (суддя Магера В.В.) частково задоволено позов заступника прокурора м. Хмельницького в інтересах держави в особі Державного агентства рибного господарства України та Регіонального відділення Фонду державного майна України по Хмельницькій області до Державного підприємства „Селекційно-генетичний центр по рибництву „Поділля”, Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про визнання недійсними договорів зберігання з правом користування: №9, №10, №11, №12, №13, №14 від 30.04.2010 р.; зобов'язання повернути майно, яке передано актами приймання-передачі від 30.04.10 р. по договорам зберігання з правом користування: №9, №10, №11, №12, №13, №14 від 30.04.2010 р.

Визнано недійсними договори зберігання з правом користування №9, №10, №11, №12, №13, №14 від 30.04.2010 р.

Стягнуто з Державного підприємства „Селекційно-генетичний центр по рибництву „Поділля” та фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 в доход державного бюджету державне мито в сумі по 42,50 грн. з кожного та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі по 118,00 грн. з кожного.

В задоволенні позову щодо зобов'язання повернути майно, яке передано актами приймання-передачі від 30.04.10 р. по договорам зберігання з правом користування: №9, №10, №11, №12, №13, №14 від 30.04.2010 р., відмовлено.

Суд першої інстанції, приймаючи рішення про часткове задоволення позову, виходив з того, що спірні договіри є удаваними правочинами, оскільки за своєю суттю є договорами оренди майна з огляду на те, що основною ознакою спірних договорів є користування майном за плату, а плата за користування майном є неспіврозмірною з платою за послуги зберігання за даними договорами.

Крім того, спірні угоди укладались без участі Фонду державного майна України та за відсутності згоди на передачу обєктів оренди в платне строкове користування згідно укладених договорів від 30.04.2010р. № 9,10,11,12,13,14 ,а тому суд вважав їх такими, що укладені із порушенням вимог чинного законодавства і з огляду на положення ст. ст. 203,215,216,235,283,287,759,936,944 ЦК України, ст.5 Закону України „Про оренду державного та комунального майна” від 10.04.1992р. , п.25 Постанови Пленуму Верховного Суду України „Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними” від 06.11.2009 р. №9 задоволив позов.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог про зобов»язання повернути майно, місцевий суд виходив з того, що майно повернуто актами приймання-передачі від 30.04.2011 р,які підписані представниками від ДП „СГЦПР „Поділля” та ФОП ОСОБА_1 та скріплені печатками

Державне підприємство "Селекційно - генетичний центр по рибництву "Поділля" , не погодившись з прийнятим рішенням ,звернувся з апеляційною скаргою до Рівненського апеляційного господарського суду. В апеляційній скарзі просив рішення господарського суду Хмельницької області у справі №16/5025/1458/11 скасувати повністю і прийняти нове рішення, яким позивачу відмовити у позові повністю, посилаючись на те, що дане рішення є незаконним та підлягає скасуванню через неповне з'ясування обставин, що мають істотне значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий суд визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду обставинам справи; порушення та неправильне застосування норм матеріального та процесуального права.

Так ,апелянт вказує, що заступником прокурора м. Хмельницького не доведено ті обставини, на яких ґрунтується його вимоги, в позовній заяві не визначено підстави представництва у суді інтересів Держрибагентства (Держкомрибгоспу), які він представляє, оскільки не надано доказів звернення Держрибагентством до прокуратури про захист їх прав, свобод та інтересів у суді. Держрибагентство жодних заяв і звернень до прокуратури м. Хмельницького щодо ДП "Селекційно-генетичний центр по рибництву "Поділля" та ФОП ОСОБА_1 не подавало.

Вважає, що спірні угоди є дійсними і відповідають чинному законодавству, що вбачається з умов договорів. Згідно акту приймання-передачі державного майна, який є невід'ємною частиною договору, ДП "Селекційно-генетичний центр по рибництву "Поділля" передало ФОП ОСОБА_1. на зберігання з правом користування нерухоме державне майно (гідротехнічні споруди). Посилання заступника прокурора м. Хмельницького на статтю 287 ГК України та на Закон України "Про оренду державного та комунального майна" є недоцільним, адже між ДП "Селекційно-генетичний центр по рибництву "Поділля" та ФОП ОСОБА_1 договори оренди не укладались.

З посиланням на приписи ст. ст. 936,944 ЦК України апелянт вказує, що право користування майном може зменшувати плату поклажедавця за зберігання майна, або взагалі звільнити його від сплати. Умова договору щодо права зберігача відносно користування переданими на зберігання гідротехнічними спорудами, є одним із елементів договору зберігання, наявність якої в договорі не змінює правової природи договору зберігання. Спірними договорами передбачено право зберігача користуватися майном, переданим на зберігання. Умова договору щодо права користування річчю, переданою на зберігання, може бути елементом договору зберігання і твердження прокурора та позивача 2 щодо удаваного правочину, який вчинено для приховування іншого правочину договору оренди саме з огляду на факт користування майном, апелянт вважає помилковим. Об'єкти, які є предметом спірних договорів, відносяться до захисних гідротехнічних споруд, мають загальнодержавне значення, не підлягають приватизації та передачі в оренду. Будь-яких повноважень щодо передачі в оренду спірного загальнодержавного майна (гідротехнічні споруди) позивач 2 у справі - Регіональне відділення Фонду державного майна України по Хмельницькій області відповідно до Закону України "Про управління об'єктами державної власності" на даний час не має. Гідроспоруди (рибницькі ставки), що являються предметом договорів - є державним майном, що знаходиться у сфері управління Міністерства аграрної політики України та перебуває на балансі Державного підприємства "Селекційно-генетичний центр по рибництву "Поділля".

Підсумовуючи викладене, вказує ,що гідротехнічні споруди, що є предметом оспорюваних договорів, мають загальнодержавне значення, не підлягають приватизації та передачі в оренду, оскільки, право зберігача користуватися майном, переданим йому за договором зберігання, може бути елементом зберігання, наявність такої умови договору не змінює правової природи договору зберігання, а за умови законодавчої заборони приватизації та передачі в оренду гідротехнічних споруд, являється єдиним механізмом ефективного його використання.

За змістом Статуту ДП "СГЦР "Поділля", відповідач 1 є Державним комерційним підприємством, має право від свого імені укладати будь-які господарські угоди. Реалізуючи свої права ДП "СГЦР "Поділля" уклало спірні договори зберігання з правом користування, що не суперечить вимогам чинного законодавства і не порушує прав позивача - Регіонального відділення Фонду державного майна України по Хмельницькій області, оскільки розпорядження майном знаходиться в компетенції державного агентства рибного господарства України. Крім того, у відповідності із умовами додаткових угод від 30 квітня 2011року та відповідних актів передачі спірні договори зберігання з правом користування розірвано, що свідчить про відсутність предмета спору та про підставу закриття провадження у даній справі.

Регіональне відділення Фонду державного майна України по Хмельницькій області у відзиві на апеляційну скаргу просило залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення Господарського суду Хмельницької області від 31 жовтня 2011 року по справі №16/5025/1458/11 - без змін, посилаючись на те, що Регіональне відділення Фонду державного майна України по Хмельницькій області не може надати будь-яких інших додаткових доказів та пояснень, крім наданих ним по справі № 16/5025/1458/11 під час розгляду спору в господарському суді Хмельницької області. Просить провести розгляд даної справи без участі представника Регіонального відділення Фонду державного майна України по Хмельницькій області.(а.с.149 )

В судове засідання сторони не з»явились , про час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлені належним чином та заздалегідь,що стверджується повідомленнями про вручення поштових відправлень, наявних в матеріалах справи(а.с.144-148).

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Враховуючи , що сторони належним чином повідомлені про час та місце апеляційного перегляду справи,явка сторін обов»язковою не визнавалась, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу у відсутність представників сторін.

Відзивів на апеляційну скаргу від державного комітету рибного господарства України та ФОП ОСОБА_1 не надійшло. Відповідно до вимог ч.2 ст. 96 ГПК України відсутність відзиву не перешкоджає перегляду рішення місцевого господарського суду

Прокурор в судовому засіданні апеляційну скаргу заперечив у повному обсязі, вважає рішення Хмельницької області від 31.10.11р. законним та обґрунтованим; просив залишити рішення без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Керуючись положеннями частини другої статті 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не звязаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Заслухавши пояснення прокурора відділу представництва інтересів держави і громадян прокуратури Рівненської області , обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту зясування та доведеність всіх обставин, що мають значення для справи, дослідивши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права при винесенні оскарженого рішення, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, виходячи з наступного.

Матеріали справи свідчать , що наказом Державного комітету рибного господарства України "Про приймання-передачу державного майна" № 532 від 04.12.2009 р. було створено комісію з приймання-передачі державного майна з балансу державного підприємства "Укрриба" на баланс державного підприємства "Селекційно - генетичний центр по рибництву "Поділля", якій було наказано забезпечити приймання-передачу майна у встановленому порядку відповідно до чинного законодавства; у місячний термін подати на затвердження до Держкомрибгоспу акт приймання-передачі державного майна (а.с.30).

Згідно акту приймання-передачі від 17.12.2009 р., затвердженого головою Державного комітету рибного господарства України 23.12.2009 р., та додатку до нього, з балансу Державного підприємства "Укрриба" на баланс Державного підприємства "Селекційно - генетичний центр по рибництву "Поділля" передано Нагульний став “Анаставці В.”; зональний риборозплідник № 11,80; зональний риборозплідник № 1,145 (а.с. 31-33).

Наказами Державного комітету рибного господарства України "Про приймання-передачу державного майна" № 44 від 25 лютого 2010 року (а.с.34) та "Про приймання-передачу державного майна з балансу на баланс" № 446 від 1 листопада 2010 року(а.с.36-37) було створено комісії з приймання-передачі державного майна з балансу державного підприємства "Укрриба" на баланс Державного підприємства "Селекційно - генетичний центр по рибництву "Поділля", яким було наказано забезпечити приймання-передачу майна у встановленому порядку відповідно до чинного законодавства; у місячний термін подати на затвердження до Держкомрибгоспу акт приймання-передачі державного майна, керівнику державного підприємства "Селекційно - генетичний центр по рибництву "Поділля" взяти на облік передане майно станом на дату передачі та провести його перереєстрацію, забезпечивши ефективне його використання . Додатками № 2 до наказів було визначено переліки державного майна та гідротехнічних споруд, в які входили 52 гідротехнічні споруди рибницьких ставів, в тому числі став площею 108 га, в смт. Антоніни Красилівського району ,став площею 6,2 га в с. Ключівка Красилівського району, став площею 12,3 га с.М.Пузирки Красилівського району ,став в с. Гриценки Красилівського району, став площею 38 га с. Кульчини Красилівського району, став площею 21,7 га в с. Тріски Красилівського району .

Актом прймання-передачі державного нерухомого майна з балансу державного підприємства "Укрриба" на баланс Державного підприємства "Селекційно - генетичний центр по рибництву "Поділля" від 03 листопада 2010 року стверджується,що ДП " Укрриба" передає,а ДП "Селекційно - генетичний центр по рибництву "Поділля" приймає державне нерухоме майно балансовою вартістю 23 044 893,68 грн. . Згідно переліку до нього було передано став площею 108 га, в смт. Антоніни Красилівського району ,став площею 6,2 га в с. Ключівка Красилівського району, став площею 12,3 га с.М.Пузирки Красилівського району ,став в с. Гриценки Красилівського району, став площею 38 га с. Кульчини Красилівського району, став площею 21,7 га в с. Тріски Красилівського району .(а.с.40-41).

30.04.2010р. між Державним підприємством „Селекційно-генетичний центр по рибництву „Поділля” (замовник) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (зберігач) було укладено договори зберігання з правом користування №9,10,11,12,13,14, відповідно до п.п.1.1. вказаних договорів замовник передає, а зберігач приймає на зберігання із правом користування згідно акту приймання-передачі нерухоме державне майно (гідротехнічні споруди рибницьких ставів), яке знаходиться на балансі ДП „Селекційно-генетичний центр по рибництву „Поділля ”: став площею 108 га, смт. Антоніни Красилівського району (договір №9), став площею 6,2 га с. Ключівка Красилівського району (договір№10), став площею 12,3 га с.М.Пузирки Красилівського району (договір №11), став в с. Гриценки Красилівського району (договір №12), став площею 38 га с. Кульчини Красилівського району (договір №13), став площею 21,7 га с. Тріски Красилівського району (договір №14). (а.с. 8-25)

Пунктами 1.2,1.3 даних договорів передбачено, що вартість майна, що передається зберігачу, визначається на підставі даних експертної оцінки і відображається в акті приймання-передачі майна, що є додатком до договору; майно використовується з метою риборозведення та для здійснення інших видів рибогосподарської діяльності, які не суперечать цільовому призначенню зазначеного майна.

Відповідно до пункту 2.2 договорів на зберігача покладено обов'язок щомісячної плати за користування майном (згідно з Додатком №1 „Акт приймання-передачі державного майна”), яку потрібно вносити щомісячно до 15 числа наступного за звітним.

Згідно із п.п. 2.15 договорів, зберігач зобов`язаний у випадку дострокового припинення договору або закінчення терміну дії договору повернути передане на збереження майно,яке оформляється актом приймання-передачі. Майно вважається повернутим із дати підписання акту приймання-передачі.

Пунктом 4.1 договорів передбачено, що замовник зобов`язаний: за відповідальне зберігання майна (згідно акту приймання-передачі державного майна) щомісячно оплачувати 10 грн. в тому числі ПДВ, з врахуванням щомісячного індексу інфляції; плата за відповідальне зберігання майна перераховується на розрахунковий рахунок зберігача один раз на рік по закінченню календарного року до 15 січня наступного року.

Згідно пунктів 6.1,6.4 договорів передбачено, що вони набувають чинності з дня їх підписання та діють до 1 грудня 2015 року; дія договору може бути припинена: за згодою сторін, за рішенням господарського суду, у звязку із прийняттям законодавчих актів, які змінюють статус майна.

Як вбачається з актів приймання-передачі від 30.04.2010р. (додаток №1 до договорів №9,10,11,12,13,14 від 30.04.2010р.) ,які підписані представниками обох сторін та скріплені печатками ,замовник передав, а користувач прийняв наступне майно: став площею 108 га, смт. Антоніни Красилівського району (договір №9), став площею 6,2 га с. Ключівка Красилівського району (договір№10), став площею 12,3 га с. М.Пузирки Красилівського району (договір №11), став в с. Гриценки Красилівського району (договір №12), став площею 38 га с. Кульчини Красилівського району (договір №13), став площею 21,7 га с. Тріски Красилівського району (договір №14).

Заступник прокурора міста Хмельницького 18.08.2011 р. звернувся до суду з позовом до сторін договорів зберігання з правом користування №9, №10, №11, №12, №13, №14 від 30.04.2010 р. , а 10.10.2011 р. із заявою про уточнення позовних вимог, в яких просив визнати дані договори недійсними, як такі, що вчинені сторонами для приховування іншого правочину та зобов'язати повернути майно, яке передано актами приймання-передачі від 30.04.10 р. по договорам зберігання з правом користування: №9, №10, №11, №12, №13, №14 від 30.04.2010 р., а саме: став площею 108 га, балансовою вартістю 108944,23 грн. (смт. Антоніни Красилівського району, договір №9, став площею 6,2 га, балансовою вартістю 102054,89 грн.(с. Ключівка Красилівського району, договір№10), став площею 12,3 га, балансовою вартістю 31631,96 грн. (с.М.Пузирки Красилівського району, договір №11, став в с.Гриценки Красилівського району, договір №12, став площею 38 га, балансовою вартістю 22236,87 грн. (с.Кульчини Красилівського району, договір №13), став площею 21,7 га, балансовою вартістю 70541,22 грн. (с.Тріски Красилівського району, договір №14).

Як вбачається зі спірних договорів від 30.04.2010р., їх предметом є передача замовником зберігачу із правом користування нерухомого державного майна, а саме: гідротехнічних споруд рибницьких ставів, згідно актів приймання-передачі, для здійснення інших видів рибогосподарської діяльності, які не суперечать цільовому призначенню зазначеного майна.

При цьому, п.п.2.2., 4.1 договорів передбачено, що на зберігача покладено обов'язок щомісячної плати за користування майном, (згідно з Додатком №1 „Акт приймання-передачі державного майна”), яку потрібно вносити щомісячно до 15 числа наступного за звітним, а також щомісячно оплачувати 10 грн. в тому числі ПДВ, з врахуванням щомісячного індексу інфляції. Плата за відповідальне зберігання майна перераховується на розрахунковий рахунок зберігача один раз на рік по закінченню календарного року до 15 січня наступного року. Строк дії вказаних договорів встановлений п.6.1 до 01.12.2015 року.

Відповідно до частини 1 статті 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Частиною 1 статті 936 ЦК України передбачено, що за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.

Згідно статті 944 ЦК України зберігач не має права без згоди поклажодавця користуватися річчю, переданою йому на зберігання, а також передавати її у користування іншій особі.

Тобто, договір зберігання як правило, укладається без права користування річчю, право користування річчю зберігач може отримати за попередньою згодою поклажодавця, і в такому разі виникають правовідносини найму (якщо користування платне).

Відповідно до статті 235 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили; якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили.

Отже, оскільки при вчиненні удаваного правочину настання його мети - приховати інший правочин, бажають досягти обидві сторони, то до відносин цих сторін застосовуються правила того правочину, якому відповідала внутрішня воля сторін і який вони насправді вчинили.

Частиною 1 статті 215 ЦК передбачено, що недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частиною 1-3, 5 та 6 статті 203 цього Кодексу, є підставою для визнання правочину недійсним.

Згідно частини 1 статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Пунктом 25 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" від 06.11.2009 р. № 9 передбачено, що за удаваним правочином сторони умисно оформляють один правочин, але між ними насправді встановлюються інші правовідносини; за удаваним правочином права та обов'язки сторін виникають, але не ті, що випливають зі змісту правочину; встановивши під час розгляду справи, що правочин вчинено з метою приховати інший правочин, суд на підставі статті 235 ЦК України має визнати, що сторонами вчинено саме цей правочин, та вирішити спір із застосуванням норм, що регулюють цей правочин. Якщо правочин, який насправді вчинено, суперечить закону, суд ухвалює рішення про встановлення його нікчемності або про визнання його недійсним; до удаваних правочинів наслідки недійсності, передбачені статтею 216 ЦК України, можуть застосовуватися тільки у випадку, коли правочин, який сторони насправді вчинили, є нікчемним або суд визнає його недійсним як оспорюваний.

Отже, аналіз умов спірних договорів зберігання з правом користування дає підстави вважати, що останні є удаваним правочином, оскільки за своєю суттю є договорами оренди майна з огляду на те, що основною ознакою спірних договорів є користування майном за плату, а плата за користування майном є неспіврозмірною з платою за послуги зберігання за даними договорами.

Крім того, згідно наказів Державного комітету рибного господарства України № 532 від 04.12.2009 р., № 44 від 25.02.2010 р. і № 446 від 01.11.2010 р. та актів приймання-передачі від 17.12.2009 р. і від 03.11.2010 р. на баланс Державного підприємства "Селекційно-генетичний центр по рибництву "Поділля" було передано 52 гідротехнічні споруди рибницьких ставів, що знаходяться на території Хмельницької області. Зазначені гідроспоруди (рибницькі стави) є об'єктами державної власності.

Відповідно до частини 1 статті 283 Господарського кодексу України (далі ГК України) за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Частиною 1 статті 287 ГК України передбачено, що орендодавцями щодо державного та комунального майна є: 1) Фонд державного майна України, його регіональні відділення - щодо цілісних майнових комплексів підприємств, їх структурних підрозділів та нерухомого майна, яке є державною власністю, а також іншого майна у випадках, передбачених законом; 2) органи, уповноважені Верховною Радою Автономної Республіки Крим або місцевими радами управляти майном, - відповідно щодо майна, яке належить Автономній Республіці Крим або є у комунальній власності; 3) державні (комунальні) підприємства, установи та організації - щодо нерухомого майна, загальна площа якого не перевищує 200 квадратних метрів на одне підприємство, установу, організацію, та іншого окремого індивідуально визначеного майна.

Враховуючи, що предметом договорів № 9, №10, №11, №12, №13, №14 від 30.04.2010р. є нерухоме державне майно, про що зазначено в пункті 1.1 договору, то до даних правочинів слід застосовувати положення Закону України "Про оренду державного та комунального майна".

Згідно статті 5 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" від 10.04.1992р. №2269-ХІІ, з подальшими змінами та доповненнями, в редакції станом на час укладення спірного договору, орендодавцями є: Фонд державного майна України, його регіональні відділення та представництва - щодо цілісних майнових комплексів підприємств, їх структурних підрозділів та нерухомого майна, а також майна, що не увійшло до статутних фондів господарських товариств, створених у процесі приватизації (корпоратизації), що є державною власністю, крім майна, що належить до майнового комплексу Національної академії наук України та галузевих академій наук, а також майна, що належить вищим навчальним закладам та/або науковим установам, що надається в оренду партнерам наукових парків; органи, уповноважені Верховною Радою Автономної Республіки Крим та органами місцевого самоврядування управляти майном, - щодо цілісних майнових комплексів підприємств, їх структурних підрозділів та нерухомого майна, яке відповідно належить Автономній Республіці Крим або перебуває у комунальній власності; підприємства - щодо окремого індивідуально визначеного майна та нерухомого майна, загальна площа яких не перевищує 200 кв. м на одне підприємство, а з дозволу органів, зазначених в абзацах другому та третьому цієї статті, - також щодо структурних підрозділів підприємств (філій, цехів, дільниць) та нерухомого майна, що перевищує площу 200 кв. м.

Відповідно до підпунктів а, б, в пункту 2 статті 7 Закону України "Про управління об'єктами державної власності"Фонд державного майна України відповідно до законодавства щодо нерухомого та іншого окремого індивідуально визначеного державного майна: а) виступає відповідно до законодавства орендодавцем державного майна; б) розробляє методичні засади визначення орендної плати відповідно до ринкової вартості майна; в) здійснює контроль за використанням майна, переданого в оренду, виконанням договорів оренди державного майна.

Підпунктом 30 пункту 1 статті 6 Закону України "Про управління об'єктами державної власності" передбачено, що уповноважені органи управління відповідно до покладених на них завдань надають орендодавцям об'єктів державної власності згоду на оренду державного майна і пропозиції щодо умов договору оренди, які мають забезпечувати ефективне використання орендованого майна та здійснення на орендованих підприємствах технічної політики в контексті завдань галузі.

Однак, матеріали справи свідчать, що спірне державне майно передано в користування без погодження із органами управління державним майном та без відома належного орендодавця (ФДМ).

Оскільки спірні договори укладені без участі Фонду державного майна України та за відсутності згоди на передачу об'єктів оренди в платне строкове користування, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правомірно прийшов до висновку про те, що договори № 9, №10, №11, №12, №13, №14 від 30.04.2010р укладені із порушенням вимог чинного законодавства.

Така позиція містися в постанові Вищого господарського суду України від 13.08.2009р. у справі № 4/458-ПД-08 .

Таким чином, позов прокурора в частині визнання недійсним договорів зберігання з правом користування № 9, №10, №11, №12, №13, №14 від 30.04.2010р. є таким, що відповідає фактичним обставинам справи та узгоджується із вимогами чинного законодавства України ,а відтак місцевий господарський суд правомірно його задоволив.

Також ,колегія суддів вважає, що місцевий господарський суд правомірно відмовив у задоволенні позовних вимог заст. прокурора м. Хмельницького про повернення майна, переданого згідно акту приймання-передачі від 30.04.2010р. по договорам зберігання з правом користування № 9, №10, №11, №12, №13, №14 від 30.04.2010р,з огляду на викладене нижче.

Так, пунктом 2.15 спірних договорів передбачено, що у випадку дострокового припинення договору або закінчення терміну дії договору повернення переданого на збереження майна оформляється актом приймання-передачі; майно вважається повернутим із дати підписання акту приймання-передачі.

Згідно актів приймання-передачі від 30.04.2011р. зберігачі передали, а замовник прийняв наступне майно: став площею 108 га, смт. Антоніни Красилівського району (договір №9), став площею 6,2 га с. Ключівка Красилівського району (договір№10), став площею 12,3 га с.М.Пузирки Красилівського району (договір №11), став в с. Гриценки Красилівського району (договір №12), став площею 38 га с. Кульчини Красилівського району (договір №13), став площею 21,7 га с. Тріски Красилівського району (договір №14). Дані акти підписані представниками сторін та зі сторони Державного підприємства "Селекційно - генетичний центр по рибництву "Поділля" скріплені печаткою .

Оскільки майно було повернуто ще 30.04.11 р., тобто, до подачі позову заступником прокурора в суд (позов подано 18.08.2011 р.), у вимозі про повернення майна слід відмовити.

Доводи апеляційної скарги щодо того, що спірний договір розірвано, про що свідчить відсутність предмета спору та про підставу закриття провадження у справі, колегією суддів до уваги не приймаються, виходячи з наступного.

30.04.2011р. між замовником та зберігачами було укладено додаткові угоди до договорів № 9, №10, №11, №12, №13, №14 від 30.04.2010р., згідно пункту 2.1 яких сторони дійшли згоди про зупинення дії договорів зберігання № 9, №10, №11, №12, №13, №14 від 30.04.2010р., а у пункті 2.2 цих же додаткових угод зазначили, що для забезпечення завершення господарського виробничого циклу вирощування рибопродукції, дія договорів № 9, №10, №11, №12, №13, №14 від 30.04.2010р. припиняється з 30.04.2011р., що оформляється відповідним актом приймання-передачі .

Тобто, із змісту додаткових угод від 30.04.2011р., вбачається, що сторони дійшли згоди про зупинення дії договорів № 9, №10, №11, №12, №13, №14 від 30.04.2010р., що не є фактичним їх розірванням в розумінні вимог статті 188 ГК України та статей 26, 27 Закону України "Про оренду державного та комунального майна".

Також не заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги про те, що прокурором подано позов в інтересах держави, але не надано доказів порушення прав чи інтересів позивачів, оскільки:

Згідно статті 121 Конституції України на прокуратуру покладено функції представництва інтересів громадянина або держави у випадках, визначених законом.

Відповідно до статті 36-1 Закону України "Про прокуратуру" представництво прокуратурою інтересів держави в суді полягає у здійснені прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів держави у випадках, передбачених законом. Формами представництва є: звернення до суду з позовами або заявами про захист прав і свобод іншої особи, не визначеного кола осіб, прав юридичних осіб, коли порушуються інтереси держави, або про визнання незаконними правових актів, дій чи рішень органів і посадових осіб; участь у розгляді судами справ; внесення апеляційного, касаційного подання на судові рішення або заяви про їх перегляд за ново виявленими обставинами.

Підставою представництва у суді інтересів держави є наявність порушень, або загрози порушень внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними або з державою.

Оскільки даний спір стосується інтересів держави, державного майна, яке передано в користування без погодження із органами управління державним майном та без відома належного орендодавця, тобто порушено інтереси позивачів, заступником прокурора правильно визначено орган, уповноважений здійснювати функції держави у спірних правовідносинах.

В силу ст.ст. 43,47, 33, 38 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, коли кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, а суд, оцінивши подані по справі докази за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, повинен прийняти рішення за результатами обговорення усіх цих обставин.

Апеляційний господарський суд вважає, що судом першої інстанції в порядку статті 43 Господарського процесуального кодексу України всебічно, повно і об'єктивно досліджено матеріали справи та вірно застосовані норми процесуального і матеріального права, у зв'язку з чим відсутні правові підстави для задоволення апеляційної скарги Державного підприємства "Селекційно - генетичний центр по рибництву "Поділля" та скасування чи зміни рішення господарського суду Хмельницької області від 31 жовтня 2011 року у справі № 16/5025/1458/11.

З 01.11.2011 р. набрав чинності Закон України "Про судовий збір" від 08.07.2011 р., відповідно до підпунктів 2,4 пункту 2 статті 4 якого за подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру ставки судового збору встановлюються у розмірі 1 мінімальної заробітної плати, а за подання апеляційної скарги - 50% ставки, що підлягає сплаті при поданні позовної заяви, тобто 470,50грн.(941:2=470,50).

Оскільки апелянтом при поданні апеляційної скарги було сплачено судовий збір в сумі 42,50 грн., тобто, без врахування вимог даного Закону, ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 05.12.2011 р. про прийняття апеляційної скарги до провадження, було зобов'язано апелянта доплатити судовий збір. Однак, апелянт вимог ухвали не виконав, доказів доплати судового збору суду не подав. Отже, з апелянта на користь Державного бюджету необхідно стягнути 428 грн. (470,50 - 42,50 = 428грн.) судового збору.

Керуючись ст.ст. 49,99,101,103,105 ГПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду Хмельницької області від 31.10.2011 р. у справі № 16/5025/1458/11 залишити без змін, а апеляційну скаргу Державного підприємства "Селекційно - генетичний центр по рибництву "Поділля" без задоволення

Стягнути з Державного підприємства "Селекційно - генетичний центр по рибництву "Поділля" (29000 м.Хмельницький, вул.Курчатова, 1-В, код ЄДРПОУ 10048635103) в доход Державного бюджету (отримувач коштів УДК у м.Рівне, р/р 31217206700002, код 22586331, банк отримувача ГУДКУ у Рівненській області, код банку 833017, код класифікації доходів бюджету 22030001, код ЄДРПОУ суду 37382205) судовий збір за подання апеляційної скарги в сумі 428 грн.(чотириста двадцять вісім гривень)

Господарському суду Хмельницької області на виконання постанови видати наказ.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку.

Головуюча суддя Олексюк Г.Є.

Суддя Сініцина Л.М.

Суддя Гудак А.В.

01-12/18563/11 18563/11