Постанова № 20362998, 30.11.2011, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01601, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.11.2011                                                                                           № 4/202

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Федорчука Р.В.

суддів:           

при секретарі: Коиворотько В.В.

за участю представників сторін відповідно до протоколу судового засідання від 30.11.2011 року,

розглянувши апеляційну скаргу приватного сільськогосподарського підприємства «Яблуневий сад» на рішення господарського суду міста Києва від 30.06.2011 року

по справі № 4/202 (суддя – Борисенко І.І.)

за первісним позовом приватного сільськогосподарського підприємства «Яблуневий сад»

до           товариства з обмеженою відповідальністю «Райффайзен Лізинг Аваль»

про                                         стягнення 866086,38 грн.

та зустрічним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Райффайзен Лізинг Аваль»

до           приватного сільськогосподарського підприємства «Яблуневий сад»

про                                         визнання недійсними договорів

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду міста Києва від 30.06.2011 року у задоволені первісного позову приватного сільськогосподарського підприємства «Яблуневий Сад» до товариства з обмеженою відповідальністю «Райффайзен Лізинг Аваль» про стягнення 866 086,38 грн. та у задоволені зустрічного позову товариства з обмеженою відповідальністю «Райффайзен Лізинг Аваль» до приватного сільськогосподарського підприємства «Яблуневий Сад» про визнання недійсними договорів, відмовлено повністю.

Не погоджуючись із рішенням господарського суду міста Києва 30.06.2011 року, приватне сільськогосподарське підприємство «Яблуневий Сад» звернулось з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду, в якій просить скасувати рішення місцевого господарського суду та прийняти нове рішення, яким первісний позов задовольнити повністю, а в задоволенні зустрічного позову відмовити повністю.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 09.08.2011 року колегією суддів у складі: головуючий суддя Шипко В.В. судді – Борисенко І.В. Ільєнок Т.В. апеляційна скарга прийнята до провадження та призначено розгляд справи № 4/202.

Розпорядженням керівника апарату Київського апеляційного господарського суду № 01-24/683 від 12.10.2011 року у зв’язку з перебуванням судді-доповідача Шипко В.В. на лікарняному, було призначено повторний автоматизований розподіл даної справи, після якого справу передано на розгляд колегії суддів: суддя-доповідач – Федорчук Р.В., судді – Лобань О.І., Ткаченко Б.О.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 19.10.2011 року апеляційна скарга прийнята до апеляційного провадження та призначена до розгляду за участю уповноважених представників сторін.

Доводи апеляційної скарги обґрунтовані тим, що оскаржуване рішення суду першої інстанції прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги, скаржник посилається на те, що рішення суду першої інстанції прийняте з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального та процесуального права. При цьому скаржник зазначає, що судом першої інстанції не прийнято до уваги, що підставою заявлення позову скаржника до ТОВ «Райффайзен Лізинг Аваль» про стягнення 866086,36 грн. стало невиконання останнім рішення господарського суду міста Києва від 11.10.2010р. по справі №45/165 (суддя Балац С.В.), яке винесено за віндикаційним позовом скаржника в порядку ст. 387 ЦК України до ТОВ «Райффайзен Лізинг Аваль» про витребування майна; що причинний зв'язок між правопорушенням та спричиненими збитками в даній справі скаржником доведений, що в свою чергу є підставою для його скасування в частині відмови в первісному позові.

У відзиві на апеляційну скаргу ТОВ «Райффайзен Лізинг Аваль» зазначає про необґрунтованість доводів та висновків скаржника і невідповідність їх нормам матеріального і процесуального права та просить оскаржуване судове рішення залишити без змін, а скаргу – без задоволення.

В судовому засідання колегією суддів Київського апеляційного господарського суду 30.11.2011 року було оголошено вступну та резолютивну частини Постанови.

Статтею 101 ГПК України встановлено, що у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Колегія суддів Київського апеляційного господарського суду, дослідивши наявні у справі матеріали, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом норм матеріального та процесуального права, при винесенні оскаржуваного судового рішення, знаходить апеляційну скаргу такою, що підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції від 30.06.2011 року таким, що підлягає частковому скасуванню в частині відмови в первісному позові з огляду на наступне.

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності – на підставі закону, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України.

Обґрунтованим вважається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Як свідчать п.п. 2, 4 ч. 1 ст. 104 ГПК України підставою для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є, зокрема, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими та порушення або неправильне застосування норм матеріального та процесуального права.

Як вбачається з матеріалів справи 13.08.2007 року та 13.05.2008 року між ТОВ «Райффайзен Лізинг Аваль» та скаржником були укладені договори фінансового лізингу відповідно № L 1005-08/07, № L 997-08/07 та № L 2449-05/08 (а.с. 13-22)

На виконання умов вищевказаних договорів фінансового лізингу ТОВ «Райффайзен Лізинг Аваль» на умовах фінансового лізингу передало скаржнику сільськогосподарську техніку відповідно: по договорам фінансового лізингу від 13.08.2007 року № L 1005-08/07 та № L 997-08/07 – сівалку-культиватор Flexi-Coil-ST820, 9,7м, серійний номер Y6S003725S001365 – Y7S003145; трактор CASE MX310, 2007 року випуску, заводський № Z7RZ04253, двигун № 46776072; по договору фінансового лізингу від 13.05.2008 року № L 2449-05/08 – комбайн зернозбиральний Case AFX 8010, заводський номер HAJ 202644, двигун № 3АЕ904-114585; кукурудзяну жатку CASE 2208; кукурудзяну жатку CASE 2030, нову, 2007-2008 року випуску, серійний № CBJ041203.

Рішеннями господарського суду Черкаської області від 01.02.2010 року по справам №№ 14/2185, 14/2184, 14/2186 (суддя Хабазня Ю.А.), які залишені без змін за наслідками їх апеляційного і касаційного перегляду за позовами ТОВ «Райффайзен Лізинг Аваль» до ПСП «Яблуневий сад» було стягнуто з останнього на користь ТОВ «Райффайзен Лізинг Аваль» заборгованість і фінансові санкції за вищевказаними договорами фінансового лізингу в загальній сумі 1012178,33 грн. та визнано недійсними договори фінансового лізингу від 13.08.2007 року № L 2449-05/08 та від 13.05.2008 року № L 1005-08/07, № L 997-08/07 укладені між ТОВ «Райффайзен Лізинг Аваль» (лізингодавець) та ПСП «Яблуневий сад» (лізингоодержувачем) в частині слів «та вилучити у лізингоодержувача предмет лізингу у безспірному порядку» пунктів 6.1 цих договорів, в частині пункту 8.4.5 та другого речення пункту 10.3.1 додатку №4 до цих договорів (Загальні умови фінансового лізингу), тобто в тій частині, якою лізингодавцю надається право вилучити у лізингоодержувача предмет лізингу у безспірному порядку».

Рішенням господарського суду міста Києва від 11.10.2010 року по справі № 45/165 (суддя Балац С.В.), яке набрало законної сили відповідно до постанови Київського апеляційного господарського суду від 31.01.2011 року, частково задоволено віндикаційний позов приватного сільськогосподарського підприємства «Яблуневий Сад» та зобов’язано ТОВ «Райффайзен Лізинг Аваль» передати скаржнику сівалку-культиватор Flexi-Coil-ST820, 9,7м, серійний номер Y6S003725S001365 – Y7S003145; кукурудзяну жатку CASE 2030, нову, 2007-2008 року випуску, серійний №CBJ041203; комбайн зернозбиральний Case AFX 8010, заводський номер HAJ 202644, двигун №3АЕ904-114585 (присуджений до передачі предмет лізингу).

22.11.2010 року головним державним виконавцем ВДВС Оболонського районного управління юстиції м. Києва Шевченко Ю.Г. була винесена постанова про відкриття виконавчого провадження (ВП №22727657) по примусовому виконанню рішення господарського суду міста Києва від 11.10.2010р. по справі № 45/165 щодо передачі ПСП «Яблуневий сад» присудженого для передачі предмета лізингу (а.с. 42)

22.12.2010 року головним державним виконавцем ВДВС Оболонського районного управління юстиції м. Києва Шевченко Ю.Г. було винесено постанову про закінчення виконавчого провадження, з якої вбачається, що «за адресою: м. Київ, пр-т Московський, 9, корп. 5 майна боржника, яке слід передати стягувачу, не виявлено. Місцезнаходження даного майна: с. Козин, Миронівського р-ну, Київської обл, СТОВ "Україна"». Копію даної постанови було направлено до ВДВС Миронівського РУЮ Київської області (а.с.45-46)

11.02.2011 року заступником начальника ВДВС Миронівського РУЮ Київської області Ющук Л.М. була винесена постанова про відкриття виконавчого провадження (ВП №24334127) (а.с. 47)

15.03.2011 року ТОВ «Райффайзен Лізинг Аваль» до ВДВС Миронівського РУЮ Київської області була подана заява про закінчення виконавчого провадження, з якої вбачається, що згідно з договорами купівлі-продажу №№РR 2449-11\10-1, РR 1005-11\10-1 від 22 листопада 2010 року, майно, яке підлягає передачі – реалізовано(а.с. 48).

01.04.2011 року заступником начальника ВДВС Миронівського РУЮ Київської області Ющук Л.М. було складено акт державного виконавця, з якого вбачається, що по місцю здійснення виконавчих дій, тобто по адресі яка зазначена ТОВ «Райффайзен Лізинг Аваль» в заяві від 14.12.2010р. відсутній присуджений до передачі предмет лізингу та 04.04.2011р. винесено постанову про повернення виконавчого документу стягувачеві (а.с.53).

Таким чино ТОВ «Райффайзен Лізинг Аваль» ухилилось від виконання рішення суду щодо передачі предмету лізингу ПСП «Яблуневий сад» і вказане майно продало, чим порушило права останнього.

Відповідно до п. 4.1. договорів фінансового лізингу, лізингові платежі складаються з авансового лізингового платежу та поточних лізингових платежів, що включають суму: яка відшкодовує частину вартості Предмета лізингу, та комісію Лізингодавця.

Приватним сільськогосподарським підприємством «Яблуневий Сад» в рахунок погашення вартості присудженого до передачі предмету лізингу ТОВ «Райффайзен Лізинг Аваль» згідно платіжних доручень № 205 від 22.08.2007 року № 49 від 26.02.2008 року № 361 від 18.09.2008 року № 199 від 29.05.2008 року № 206 від 05.06.2008 року № 210 від 09.06.2008 року № 31 від 27.01.2009 року (а.с. 70-75) було сплачено суму в розмірі 866086,38 грн., яку скаржник просить стягнути з ТОВ «Райффайзен Лізинг Аваль» в якості збитків у вигляді понесених скаржником витрат на оплату присудженого до передачі за рішенням господарського суду міста Києва від 11.10.2010р. по справі №45/165 та не отриманого предмету лізингу.

Відмовляючи у задоволенні первісного позову суд першої інстанції виходив з того, що ПСП «Яблуневий сад» в порушення норм ст. 33 ГПК України не доведено належними та допустимими доказами сукупність елементів складу цивільного правопорушення в діях ТОВ «Райффайзен Лізинг Аваль», зокрема наявності збитків та протиправності поведінки останнього; що протягом строку лізингу лізингоодержувачу (ПСП «Яблуневий сад») виставлялися рахунки на сплату поточних лізингових платежів як плату за користування предметом лізингу та сплачені останнім грошові кошти є грошовими коштами сплаченими на виконання умов договорів як плату за користування майном, а не збитками. Також, судом першої інстанції було встановлено, що ТОВ «Райффайзен Лізинг Аваль» на підставі ч. 2 ст. 7 Закону України «Про фінансовий лізинг» відмовилося від договорів та вимагало повернення предметів лізингу і в результаті відмови останнього від договорів у ПСП «Яблуневий сад» припинилося речове право на чуже майно, а відтак останнє не має права на його захист в порядку ст. 396 ЦК України.

Колегія суддів Київського апеляційного господарського суду з вказаними висновками суду першої інстанції не може погодитись з огляду на таке.

Відповідно до ч. 2 ст. 16 ЦК України способом захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов’язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Також ст. 20 ГК України передбачено, що держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб’єктів господарювання та споживачів. Кожний суб’єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб’єктів захищаються шляхом: відшкодування збитків.

Статтею 292 ГК України передбачено, що лізинг – це господарська діяльність, спрямована на інвестування власних чи залучених фінансових коштів, яка полягає в наданні за договором лізингу однією стороною (лізингодавцем) у виключне користування другій стороні (лізингоодержувачу) на визначений строк майна, що належить лізингодавцю або набувається ним у власність (господарське відання) за дорученням чи погодженням лізингоодержувача у відповідного постачальника (продавця) майна, за умови сплати лізингоодержувачем періодичних лізингових платежів.

Відповідно до ст.ст.1, 2, 3 Закону України «Про фінансовий лізинг» фінансовий лізинг - це вид цивільно-правових відносин, що виникають із договору фінансового лізингу. За договором фінансового лізингу лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі). Відносини, що виникають у зв'язку з договором фінансового лізингу, регулюються положеннями Цивільного кодексу України про лізинг, найм (оренду), купівлю-продаж, поставку з урахуванням особливостей, що встановлюються цим Законом.

Відповідно до ст. 806 ЦК України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов’язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі). До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом. До відносин пов’язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ст. 9 Закону України «Про фінансовий лізинг» Лізингоодержувачу (сублізингоодержувачу) забезпечується захист його права на предмет лізингу нарівні із захистом, встановленим законодавством щодо захисту прав власника.

В силу вимог ч. 1 ст. 22 ЦК України, особа якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права має право на їх відшкодування. Положення цієї статті ЦК України кореспондуються з положеннями ч. 1 ст. 224 ГК України, згідно з якою учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Вимогами ч. 2 ст. 224 ГК України, яка кореспондується з вимогами ч. 2 ст. 22 ЦК України встановлено, що під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

За вимогами ст. 224 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов’язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб’єкта права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управленою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також неодержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов’язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Згідно зі ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов’язання, несе відповідальність за наявності її вини, якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов’язання.

Відповідно до частин 1, 2, 4 ст. 623 ЦК України боржник, який порушив зобов’язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов’язання, доказується кредитором.

У відповідності з вимогами п. 4 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, у вигляді відшкодування збитків та моральної шкоди.

Для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення:

1) протиправної поведінки;

2) збитків;

3) причинного зв’язку між протиправною поведінкою боржника та збитками;

4) вини.

          За відсутністю хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

Рішеннями Господарського суду Черкаської області від 01.02.2010 року по справам №№14/2185, 14/2184, 14/2186 залишеними без змін постановами Київського міжобласного апеляційного господарського суду та постановами Вищого господарського суду України та рішенням господарського суду міста Києва від 11 жовтня 2010 року по справі № 45/165 залишеного без змін постановою Київського апеляційного господарського суду встановлено факт незаконного вилучення ТОВ «Райффайзен Лізинг Аваль» у скаржника предмету лізингу та як наслідок зобов’язано ТОВ «Райффайзен Лізинг Аваль» передати скаржнику присуджений для передачі предмет лізингу.

Вказані юридичні факти в силу вимог ч. 2 ст. 35 ГПК України не підлягають доказуванню та підтверджують наявність вини ТОВ «Райффайзен Лізинг Аваль» у завданні збитків скаржнику та безпосередньо причинно-наслідкового зв’язку між протиправними діями ТОВ «Райффайзен Лізинг Аваль» щодо незаконного вилучена у скаржника предмету лізингу і його подальшого вилучення, унеможливлення виконання рішення господарського суду міста Києва від 11.10.2010 року по справі № 45/165 в частині зобов’язання ТОВ «Райффайзен Лізинг Аваль» передати скаржнику присуджений для передачі предмет лізингу та понесеними останнім збитками у вигляді понесених витрат на оплату відсутнього присудженого для передачі предмету лізингу в сумі 866086,38 грн.

Згідно ст. 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов’язковими до виконання на всій території України.          Відповідно до ст. 129 Конституції України основними засадами судочинства є обов’язковість рішення суду.

Порушення ТОВ «Райффайзен Лізинг Аваль» приписів статей 124, 129 Конституції України полягає в тому, що він, завідомо знаючи про винесене рішення суду яке набрало законної сили про зобов’язання останнього передати скаржнику присуджений для передачі предмет лізингу, діючи умисно, здійснив відчуження присудженого для передачі предмету лізингу третім особам, вчинив дії які унеможливили виконання рішення суду органами ДВС завідомо вказавши останнім невірні адреси за якими відсутній присуджений для передачі предмет лізингу, що призвело до того, що скаржник залишився без виконання рішення, яке набрало законної сили та отримав збитки у вигляді понесених витрат на оплату відсутнього присудженого для передачі предмету лізингу в сумі 866086,38 грн., який відповідно до рішення господарського суду міста Києва від 11.10.2010 року по справі № 45/165 ТОВ «Райффайзен Лізинг Аваль» зобов’язаний був передати скаржнику.

Зазначене не було враховане судом першої інстанції, що призвело до прийняття неправильного висновку по справі щодо недоведеності скаржником в порядку ст. 33 ГПК України належними та допустимими доказами сукупності елементів складу цивільного правопорушення в діях ТОВ «Райффайзен Лізинг Аваль», зокрема наявності збитків та протиправності поведінки останнього.

Крім того, відповідно до ст. 16 Закону України «Про фінансовий лізинг» сплата лізингових платежів здійснюється в порядку, встановленому договором. Лізингові платежі можуть включати: суму, яка відшкодовує частину вартості предмету лізингу; платіж, як винагороду лізингодавцю за отримане у лізинг майно; компенсацію відсотків за кредитом; інші витрати лізингодавця, що безпосередньо пов’язані з виконанням договору лізингу.

Пунктом 1.4 Договорів фінансового лізингу передбачено, що лізингові платежі складаються з авансового лізингового платежу та поточних лізингових платежів, що включають суму, яка відшкодовує частину вартості Предмета лізингу, та комісію лізингодавця. Положення даного пункту відображаються в графіках платежів що є додатками до Договорів фінансового лізингу, з яких вбачається, що:

- авансовий лізинговий платіж складається з авансу вартості предмета лізингу та адміністративної комісії (авансовий лізинговий платіж включає суму, яка відшкодовує частину вартості предмета лізингу у відсотковому відношенні від вартості Предмета лізингу (п. 4.3 Договорів фінансового лізингу); комісією лізингодавця вважається різниця поточного лізингового платежу, що підлягає сплаті лізингоодержувачем, і суми, що ставиться в погашення вартості предмета лізингу (п. 4.5 Договорів фінансового лізингу);

- лізингові платежі включають в себе: погашення вартості предмета лізингу що сплачується кожні півроку та комісія, яка сплачується щомісяця.

Загальна сума сплачена скаржником за договорами фінансового лізингу від 13.08.2007 року № L 1005-08/07 та від 13.05.2008р. № L 2449-05/08 становить 1419814,64 грн. яка, включає в себе погашення вартості предмета лізингу в сумі 866086,38 грн. (ціна позову по оскаржуваному рішенню), а також адміністративна комісія, комісія лізингодавцю, пеня, додаткові витрати), що підтверджується відповідними рахунками-фактурами та платіжними дорученнями наявними в матеріалах справи.

Вказані обставини не були враховані судом першої інстанції, що призвело до прийняття неправильного висновку про те, що протягом строку лізингу скаржнику виставлялись рахунки на сплату поточних лізингових платежів – лише як плати за користування предметом лізингу.

Колегія суддів Київського апеляційного господарського суду не погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що ТОВ «Райффайзен Лізинг Аваль» на підставі ч. 2 ст. 7 Закону України «Про фінансовий лізинг» відмовилося від договорів та вимагало повернення предметів лізингу і в результаті відмови останнього від договорів у приватного сільськогосподарського підприємства «Яблуневий сад» припинилося речове право на чуже майно, а відтак останнє не має права на його захист в порядку ст. 396 ЦК України з огляду на наступне.

Приватне сільськогосподарське підприємство «Яблуневий Сад» не є власником предмету лізингу, але володіє майном в силу договорів фінансового лізингу, якими передбачено, що лізингодавець на підставі договору купівлі-продажу зобов’язується придбати у свою власність і передати на умовах фінансового лізингу, без надання послуг з управління та технічної експлуатації, у тимчасове володіння і користування за плату майно, найменування, технічний опис, модель, рік випуску, ціна одиниці, кількість і загальна вартість якого зазначаються в Специфікації (п. 1.1. договорів фінансового лізингу).

Отже, у скаржника виникло право користування майном, яке передано останньому ТОВ «Райффайзен Лізинг Аваль» на підставі договорів фінансового лізингу. Право користування є видом речових прав на чуже майно (ст. 395 ЦК України). Відповідно до ст. 396 ЦК України особа, яка має речове право на чуже майно, має право на захист цього права, у тому числі і від власника майна, відповідно до положень глави 29 цього Кодексу

Пункт 2 ст. 7 Закону України «Про фінансовий лізинг» говорить про те, що лізингодавець має право відмовитись від договору лізингу та вимагати повернення предмету лізингу від лізингоодержувача у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса, якщо лізингоодержувач не сплатив лізинговий платіж частково або у повному обсязі та прострочення сплати становить більше ніж 30 днів.

                    Відповідно до п. 6.1 Договорів передбачено, що Лізингодавець має право достроково, в односторонньому порядку розірвати цей Договір, зокрема, у випадку несплати лізингових платежів, прострочення яких становить більше 30 днів (п. п. 6.1.2 Договору).

                    Відповідно до п. 6.2 Договорів у випадку настання зазначених в підпунктах 6.1.1-6.1.7. цього Договору обставин Лізингодавець письмово повідомляє про це Лізингоодержувача з зазначенням строку для усунення таких порушень. Якщо Лізингоодержувач у встановлений Лізингодавцем строк не усуває вчинені порушення, Лізингодавець має право здійснити дії, зазначені в п. 6.1 Договорів.

                    Пунктом 10.2.1. загальних умов фінансового лізингу, що є невід’ємною частиною Договорів передбачено, що Договір достроково припиняється у останній день місяця, в якому має місце направлення Лізингодавцем Лізингоодержувачу письмового повідомлення про прийняття Лізингодавцем рішення про дострокове припинення Договору з підстав зазначених розділом 6 Договору.

Жодних листів на виконання даних умов Договорів, а саме щодо прийнятого ТОВ «Райффайзен Лізинг Аваль» рішення про дострокове припинення вищезазначених Договорів та повідомлення про це скаржника від ТОВ «Райффайзен Лізинг Аваль» на адресу скаржника не надходило.

Відмова від договору є вчиненою з моменту, коли інша сторона довідалася або могла довідатися про таку відмову (п. 3 ст. 7 Закону України «Про фінансовий лізинг»).

Частина 1 ст. 33 ГПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Враховуючи викладене, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла до висновку, що рішення господарського суду міста Києва від 30.06.2011 року в частині відмови в задоволенні первісного позову прийняте з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, за недоведеністю обставин, які місцевий господарський суд визнав встановленими та невідповідністю висновків, викладених в рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, тому зазначене рішення в частині відмови у задоволенні первісного позову підлягає скасуванню на підставі ст. 104 ГПК України, а апеляційна скарга підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 43, 99, 101 – 105 ГПК України, апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу приватного сільськогосподарського підприємства «Яблуневий сад» на рішення господарського суду міста Києва від 30.06.2010 року у справі № 4/202 задовольнити.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 30.06.2010р. у справі №4/202 в частині відмови в первісному позові скасувати.

3. Прийняти нове рішення, яким первісний позов приватного сільськогосподарського підприємства «Яблуневий сад» задовольнити повністю.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Райффайзен Лізинг Аваль» (ідентифікаційний код 34480657, адреса: 04073, м. Київ, просп. Московський, 9, корп. 5) на користь Приватного сільськогосподарського підприємства «Яблуневий сад» (ідентифікаційний код 32342775, адреса: 19032, Черкаська область, Канівський район, с. Яблунів, вул. Колгоспна, 1) – 866 086,38 грн. збитків, витрати по оплаті державного мита в сумі 8 661,00 грн., та витрати на оплату судово-технічного забезпечення судового процесу в сумі 236 грн.

5. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Райффайзен Лізинг Аваль» (ідентифікаційний код 34480657, адреса: 04073, м. Київ, просп. Московський, 9, корп. 5) на користь Приватного сільськогосподарського підприємства «Яблуневий сад» (ідентифікаційний код 32342775, адреса: 19032, Черкаська область, Канівський район, с. Яблунів, вул. Колгоспна, 1) 4330, 00 грн. витрат по оплаті державного мита за розгляд апеляційної скарги.

6. В іншій частині рішення господарського суду міста Києва від 30.06.2010 року у справі № 4/202 залишити без змін.

7. Доручити господарському суду міста Києва видати відповідні виконавчі документи.

8. Постанова Київського апеляційного господарського суду по даній справі набирає законної сили з дня її прийняття відповідно до ст. 105 ГПК України.

9. Постанову Київського апеляційного господарського суду може бути оскаржено у касаційному порядку до Вищого господарського суду України відповідно до ст. 105 ГПК України.

10. Матеріали справи № 4/202 повернути до господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя                                                                      

Судді