Постанова № 20362945, 27.12.2011, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01601, м.Київ, пров. Рильський, 8т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.12.2011 № 6/513-7/215

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:Дикунської С.Я.

суддів:

за участю секретаря Кравчук О.І.

За участю представників:

від позивача ОСОБА_1 (дов. № 342 від 30.09.2011 р.)

від відповідача ОСОБА_2 (дов. від 21.11.2011 р.)

судових експертів Корінька М.Д. (свідоцтво № НОМЕР_1 від 03.7.2003 р.)

Горбатко О.М. (свідоцтво № НОМЕР_2 від 30.03.2011 р.)

розглянувши апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства “Акціонерна

компанія “Київводоканал”

на рішення

господарського суду м. Києва

від 05.07.2010 р.

у справі № 6/513-7/215 (суддя Якименко М.М.)

за позовом Відкритого акціонерного товариства “Акціонерна

компанія “Київводоканал” (далі ВАТ

“Київводоканал”)

до Комунального підприємства по утриманню житлового

господарства “Житлорембудсервіс” (далі КП

“Житлорембудсервіс”)

про стягнення 21 174 620 грн.

ВСТАНОВИВ :

Рішенням господарського суду м. Києва від 05.07.2010 р. по справі № 6/513-7/215 в позові відмовлено.

Не погоджуючись із згаданим рішенням, позивач оскаржив його в апеляційному порядку, просив скасувати та прийняти нове, яким позов задовольнити повністю. В обґрунтування своїх вимог зазначив, що місцевим судом при прийнятті рішення по суті спору не взято до уваги наданих позивачем на підтвердження заборгованості доказів, а саме: маршрутних карт та дебетово-інформаційних повідомлень тощо.

В судовому засіданні представник апелянта доводи скарги підтримав, просив її задовольнити, рішення скасувати та прийняти нове, яким позов задовольнити повністю за наведених у скарзі підстав.

Представник відповідача доводи скарги заперечив, просив не брати їх до уваги, а відтак рішення місцевого суду як законне й обґрунтоване залишити без змін.

Заслухавши пояснення представників сторін та судового експерта Корінько, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, долучені до матеріалів справи, виходячи з вимог чинного законодавства, апеляційний суд дійшов висновку, що скарга підлягає задоволенню за таких обставин.

Так, 21.06.2007 р. ВАТ “Київводоканал” звернулось до господарського суду м. Києва з позовом до КП “Житлорембудсервіс” про стягнення 21174620,85 грн. основного боргу. В обґрунтування своїх вимог зазначив, що 01.02.2002 р. між ВАТ “Київводоканал” (постачальником) та КП “Житлорембудсервіс” (абонентом) укладено договір на послуги водопостачання та водовідведення № 00004А/2-03 (далі Договір), за умовами п. 1.1 якого позивач зобов'язався надавати відповідачу послуги з постачання питної води та водовідведення, а відповідач зобовязався розраховуватись за вищезгадані послуги за умовами Договору та Правил користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах і селищах України, які затверджено наказом Держжитлокомунгоспу України від 01.07.1994 р. № 65 (далі Правила). Відповідач порушив взяті на себе зобовязання щодо повноти та своєчасності внесення плати за надані послуги з постачання питної води та водовідведення за Договором за період з 01.10.2003 р. по 01.04.2007 р., внаслідок чого його заборгованість становить 21174 620,85 грн. тощо.

Рішенням господарського суду м.Києва від 18.06.2009 р. у справі № 6/513 позовні вимоги задоволено частково, стягнуто з відповідача на користь позивача 1 878 247,38 грн. боргу тощо.

Постановою Київського апеляційного суду від 02.12.2009 р. апеляційну скаргу залишено без задоволення, рішення господарського суду міста Києва від 18.06.2009 р. у справі № 6/513 без змін.

Постановою Вищого господарського суду від 01.04.2010 р. касаційну скаргу задоволено, рішення обох судових інстанцій скасовано в частині відмови в задоволенні позовних вимог.

Суд першої інстанції, заслухавши пояснення представників сторін, зясувавши обставини справи, дослідивши надані ними письмові докази й положення чинного законодавства, дійшов висновку про безпідставність й необґрунтованість позовних вимог, а відтак відмовив в їх задоволенні повністю.

Так, відмовляючи в позові, місцевий суд встановив, що виникнення у відповідача зобовязань по оплаті наданих за Договором послуг повязується з виставленням позивачем та отриманням відповідачем платіжних вимог. Позивачем не надано доказів на підтвердження виконання передбачених п. 3.7 Договору умов, натомисть надані позивачемдебітові інформаційні повідомлення судом не прийнято в якості належних доказів, оскільки вони є документами, які застосовуються в системі міжбанківських розрахунків та не можуть бути належними доказами виставлених платіжних вимог в розумінні п. 3.7 Договору.

Водночас викладені у висновку № 3348/3349 від 25.12.2008 р. судово-економічної експертизи по справі № 6/513 відомості також не є належним доказом обсягів наданих позивачем відповідачу за умовами договору послуг, адже ці висновки зроблено на підставі документів, які не можуть бути належним доказом їх надання.

Таким чином, заявлену до стягнення суму боргу в розмірі 18709 100,17 грн. за послуги з постачання питної води та водовідведення місцевим судом визнано безпідставно нарахованою тощо.

Апеляційний суд не погоджується із висновками суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог щодо стягнення 8290874,18 грн..

Так, як встановлено матеріалами справи, позивачем на виконання укладеного між сторонами Договору протягом періоду з 01.10.2003 р. по 01.04.2007 р. надавались відповідачу послуги з постачання питної води та водовідведення.

Згідно ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві цю послугу, якщо інше не встановлено договором.

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, в строки та в порядку, які встановлено договором (ч.1 ст. 903 ЦК України).

З наявних в матеріалах справи дебетових інформаційних повідомлень, оригіналів маршрутних карт, розгорнутого розрахунку позивача, зведених відомостей розщеплення сплат КП ГІОЦ, витягів з розрахункового листа абонента КП “Житлорембудсервіс”, а також з висновку № 4631/9935/11-44 додаткової судово-економічної експертизи апеляційним судом встановлено, що вартість наданих позивачем за період з 01.10.2003 р. по 01.04.2007 р. за Договором послуг з постачання питної води та водовідведення 75207 716,23 грн.

Згідно виписок банку, оригіналів платіжних доручень, які надано сторонами для проведення судової експертизи по справі сплата відповідачем наданих за період з 01.10.2003 р. по 01.04.2007 р. послуг становить 65038594,67 грн.

Таким чином, апеляційним судом встановлено, що заборгованість відповідача за надані послуги становить 10169121,56 грн. (75207716,23 грн. - 65038594,67 грн.) й доказів ії погашення станом на час розгляду справи апеляційним судом не надано.

Як вище згадувалось, постановою Вищого господарського суду від 01.04.2010 р. касаційну скаргу задоволено, рішення обох судових інстанцій скасовано в частині відмови в задоволенні позовних вимог, в частині стягнення з відповідача 1878247,38 грн. боргу його залишено без змін. Тому до стягнення з відповідача на користь позивача підлягає заборгованість в розмірі 8290874,18 грн. При цьому апеляційним судом взято до уваги факт визнання відповідачем в своїх письмових запереченнях на позов боргу в розмірі 8891461,85 грн. (т. 1 а.с. 97).

Крім цього, на вимогу апеляційного суду сторонами надано акт звірки розрахунків станом на 01.04.2007 р. (т. 4, а.с. 43), який підписано сторонами та скріплено їх печатками, за даними позивача заборгованість становить 18531856,44 грн., за даними відповідача - 8891639,27 грн.

Приймаючи таке рішення апеляційним судом не взяв до уваги висновку № 4631/9935/11-44 додаткової судово-економічної експертизи з огляду на положення ст. 43 ГПК України, адже він є поверховим, неповним та однобічним, не надає обґрунтованих відповідей на поставлені апеляційним судом запитання.

У відповідності до ч. 1 ст. 193 ГК України та ст. 526 ЦК України, субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином згідно закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, які в певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити необхідних для належного виконання нею зобовязання заходів враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу ( ч. 2 ст. 193 ГК України).

Порушенням зобов'язання на підставі ст. 610 ЦК України є його невиконання або виконання з порушенням визначених змістом зобов'язання умов (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив на підставі п. 1 ст. 612 ЦК України, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його в установлений договором або законом строк.

З огляду на вищезгадані положення чинного законодавства та встановлені судом факти апеляційний суд вважає позовні вимоги в частині стягнення 8290874,18 грн. заборгованості доведеними й обґрунтованими, тим більше, що відповідачем їх в установленому порядку жодним чином не спростовано. Тому позов в цій частині як нормативно та документально доведений підлягає задоволенню, відтак з відповідача на користь позивача має бути стягнено 8290874,18 грн. боргу.

За таких обставин, апеляційний суд приходить до висновку, що оскаржене рішення суду першої інстанції є помилковим, необґрунтованим й таким, що підлягає скасуванню в частині відмови в позові про стягнення 8290874,18 грн. боргу з прийняттям в цій частині нового - про задоволення цієї частини позовних вимог, в решті рішення слід залишити без змін, апеляційну скарга - частково задовольнити.

Керуючись ст.ст. 99, 101-103, 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства “Акціонерна компанія “Київводоканал” задовольнити частково, рішення господарського суду м. Києва від 05.07.2010 р. по справі № 6/513-7/215 скасувати частково.

Прийняти в цій частині нове рішення: позов Відкритого акціонерного товариства “Акціонерна компанія “Київводоканал” до Комунального підприємства по утриманню житлового господарства “Житлорембудсервіс” про стягнення 21 174 620 грн. задовольнити частково.

Стягнути з Комунального підприємства по утриманню житлового господарства “Житлорембудсервіс” (02222, м. Київ, вул. Сабурова, 8, ідентифікаційний код 31776030) на користь Відкритого акціонерного товариства “Акціонерна компанія “Київводоканал” (01030, м. Київ, вул. Лейпцизька, 1-а, ідентифікаційний код 03327664) 8290874 (вісім мільйонів двісті девяносто тисяч вісімсот сімдесят чотири) грн. 18 коп. боргу, 25500 (двадцять пять пятсот) грн. 00 коп. державного мита та 236 грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В решті рішення господарського суду м. Києва від 05.07.2010 р. по справі № 6/513-7/215 - залишити без змін.

Стягнути з Комунального підприємства по утриманню житлового господарства “Житлорембудсервіс” (02222, м. Київ, вул. Сабурова, 8, ідентифікаційний код 31776030) на користь Відкритого акціонерного товариства “Акціонерна компанія “Київводоканал” (01030, м. Київ, вул. Лейпцизька, 1-а, ідентифікаційний код 03327664) 5649 (пять тисяч шістсот сорок девять) грн. 53 коп. державного мита, сплаченого за розгляд справи судом апеляційної інстанції.

Матеріали справи № 6/513-7/215 повернути до господарського суду м. Києва.

Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий суддя

Судді

29.12.11 (відправлено)