Постанова № 20362744, 20.12.2011, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01601, м.Київ, пров. Рильський, 8т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.12.2011 № 5020-9/477-468/2011-6/183

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:Дикунської С.Я.

суддів:

За участю представників:

від позивача ОСОБА_1 (дов. від 02.11.2009 р.)

від відповідача 1 не зявився

від відповідача 2 не зявився

від третьої особи не зявився

розглянувши апеляційні скарги Комунального підприємства «Благоустрій»

Севастопольської міської ради та

Севастопольської міської ради міської ради

на рішення

господарського суду м. Києва

від 22.09.2011 р.

у справі № 5020-9/477-468/2011-6/183 (головуючий-суддя

Ковтун С.А., судді Смирнова Ю.М., Удалова О.Г.)

за позовом Приватного підприємства «Ася» (далі ПП «Ася»)

до Комунального підприємства «Севастопольський

комбінат благоустрою» Севастопольської міської

ради (далі КП «Севастопольський комбінат

благоустрою»)

Севастопольської міської ради (далі Рада)

третя особа на стороні відповідача,

яка не заявляє самостійних вимог на

предмет спору Комунальне підприємство «Благоустрій»

Севастопольської міської ради (далі КП

«Благоустрій»)

про визнання права власності

В С Т А Н О В И В :

Рішенням господарського суду м. Києва від 22.09.2011р. по справі № 5020-9/477-468/2011-6/183 позов задоволено повністю: визнано за ПП «Ася» право власності на частку в розмірі 9/10 на обєкт нерухомого майна кафе-бар «Ася», що розташований на пляжі Учкуївка, в м. Севастополі, який складається з літ. А (основне) площею по внутрішнім обмірюванням 41,5 кв. м; літ. А1 (навіс) площею по зовнішніх обмірах 109,5 кв. м; літ. А2 (основне) площею по внутрішніх обмірюваннях 22,2 кв. м; літ. Б (пост охорони) площею по зовнішніх обмірюваннях 15,0 кв. м; літ. В (душ) площею по зовнішніх обмірюваннях 34,2 кв. м; № 1 (бордюр). Стягнуто з КП «Благоустрій» Севастопольської міської ради на користь ПП «Ася» 154,36 грн. державного мита та 236 грн. витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу. З ПП «Ася» стягнуто 69,36 грн. державного мита до Державного бюджету України.

Не погодившись із рішенням суду, відповідач та третя особа оскаржили його в апеляційному порядку, просили скасувати та прийняти нове, яким в позові відмовити. В обгрунтуваня своїх вимог зазначили, що спірний обєкт нерухомого майна - кафе-бар «Ася» на підставі ч.ч. 1,2 ст. 376 ЦК України є самочинним будівництвом, рішеннями уповноважених органів не затверджувався проект землеустрою з відведення земельної ділянки тощо.

Представники апелянтів та відповідача 1 в судові засідання не зявились, хоча про час і місце розгляду справи їх повідомлено належно, про причини неявки суд не повідомили. КП «Благоустрій» подало клопотання про розгляд апеляційної скарги за відсутності його представника й надало документи на виконання ухвали суду. За наведених обставин апеляційний суд вважав за необхідне справу розглянути за відсутності вищезгаданих представників.

Представник позивача доводи скарги заперечив, просив не брати їх до уваги, а відтак рішення місцевого суду як законне та обґрунтоване залишити без змін.

Заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, долучені до матеріалів справи, виходячи з вимог чинного законодавства, апеляційний суд дійшов висновку, що скарга підлягає задоволенню за таких обставин.

Так, 02.12.2009 р. ПП «Ася» звернулось до господарського суду м. Севастополя з позовом до КП «Севастопольський комбінат благоустрою», третя особа Рада про визнання права власності на частку 9/10 в обєкті нерухомого майна кафе-бар «Ася», яке знаходиться на пляжі «Учкуївка» й складається з літери «А» -кафе-бар, літери «Б»-пункт охорони, літери «В» - душ, літер «№ 1»-інше. В обґрунтування своїх вимог зазначило, що 24.03.1998 р. між КП «Севастопольський комбінат благоустрою» та ПП «Ася» укладено договір про спільну діяльність № 147 (далі Договір), за умовами п. 1 якого учасники договору на базі обєднання майна та зусиль зобовязались сумісно діяти для досягнення загальної господарської мети, якою є організація відпочинку громадян, їх торгове обслуговування та отримання прибутку від спільної діяльності. Керівництво спільною діяльністю покладено на КП «Севастопольський комбінат благоустрою» в особі служби пляжів. Згідно п. 2.1 Договору КП «Севастопольський комбінат благоустрою» зобовязався на землі, яка йому належить, надати підприємцю земельну ділянку для розміщення торгового обєкту на пляжі «Учкуївка» відповідно до опорного Генерального плану забудови загальною площею 150 кв.м. В супереч наведеному відповідач не визнає за позивачем права власності на частку в розмірі 9/10 в збудованому за договором про сумісну діяльність обєкті нерухомого майна кафе-барі «Ася» за відсутності, на думку останнього, правових підстав на здійснення цього будівництва тощо.

Рішенням господарського суду м. Севастополя від 21.10.2010 р. позов задоволено частково: визнано за ПП «Ася» право власності на частку у розмірі 76,7% на об'єкт нерухомого майна - кафе-бар «Ася» на пляжі Учкуївка, який складається з літери «А» - кафе-бар, літери «Б» - пункт охорони, літери «В» - душ, літери «№1» - інші.

Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 14.12.2010 р. рішення господарського суду м. Севастополя від 21.10.2010 р. у справі № 5020-9/477 залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 28.02.2011 р. рішення обох судових інстанцій скасовано, справу передано на новий розгляд.

Ухвалою господарського суду м. Севастополя від 12.05.2011 р. залучено до участі у справі ще одного відповідача - Севастопольську міську раду, справу передано за підсудністю до господарського суду м. Києва.

Суд першої інстанції, заслухавши пояснення представників сторін, зясувавши обставини справи, дослідивши надані ними письмові докази й положення чинного законодавства, дійшов висновку про підставність й обґрунтованість позовних вимог.

Так, задовольняючи позов, місцевий суд встановив факт досягнення сторонами згоди щодо усіх істотних умов Договору, а тому вважав його укладеним.

На момент створення майна (24.07.1998 р.) законодавство України не повязувало виникнення права власності на новостворене майна з моментом його реєстрації, а тому місцевий суд з врахуванням того, що обєкт не є результатом самовільного будівництва, вважав позивача його співвласником з моменту введення в експлуатацію відповідно до Договору. Оскільки КП «Севастопольський комбінат благоустрою» є підприємством комунальної власності, іншим співвласником майна є територіальна громада м. Севастополя в особі Севастопольської міської радим.

З огляду на те, що кафе-бар «Ася» на пляжі Учкуївка побудовано в результаті спільної діяльності й фактично створено двома особами: ПП «Ася» і КП «Севастопольський комбінат благоустрою» й 24.07.1998 р. введено в експлуатацію, задовольняючи позов місцевий суд вважав його обєктом спільної часткової власності. Одночасно додаток № 1 до Договору розцінив як узгоджений сторонами розподіл часток у майні, позивача зокрема, співвласником 9/10 частки.

02.11.2009 р. позивач звернувся до КП «Севастопольський комбінат благоустрою» з пропозицією здійснити реєстрацію права власності на кафе-бар «Ася». Відповідач 1 відмовив у здійсненні таких дій, заперечивши право власності позивача (лист від 17.11.2009 р), будівництво визнав самовільним.

Натомість місцевий суд дійшов висновку, що обєкт нерухомості збудовано спільно двома особами (однією з яких є землекористувач) на підставі Договору із дотриманням будівельних норм. Актом Державної технічної комісії про прийом в експлуатацію завершеного будівництвом обєкту від 21.07.1998 р., затвердженим наказом Інспекції Державного архітектурно-будівельного контролю №244 від 24.07.1998 р., кафе-бар «Ася»з літнім майданчиком та постом охорони міліції на пляжі Учкуївка було прийнято в експлуатацію. Таким чином, обєкт нерухомого майна, що є предметом спору, суд першої інстанції не вважав самовільним будівництвом. Тим більше, що земельну ділянку, на якій його побудовано виділено одній зі сторін Договору (КП «Севастопольський комбінат благоустрою») в постійне користування для обслуговування пляжу Учкуївка, на думку місцевого суду, підтверджується розпорядженням Севастопольської міської державної адміністрації № 1129-р від 26.06.1998 р..

Водночас наявний у справі договір оренди від 07.04.2010 р. про передавання в оренду приміщення кафе-бару на пляжі «Учкуївка» ПП «Ася» власником комунального майна на праві оперативного управління КП «Благоустрій, за висновками місцевого суду не спростовує факту набуття позивачем права власності на частку внаслідок створення майна тощо.

Апеляційний суд не погоджується з висновками суду першої інстанції за таких обставин.

Як встановлено матеріалами справи й наведено вище, 24.03.1998 р. між КП «Севастопольський комбінат благоустрою» та ПП «Ася» укладено договір про спільну діяльність № 147 (далі Договір). Відповідно до п. 1 Договору учасники договору на базі обєднання майна та зусиль зобовязались сумісно діяти для досягнення загальної господарської мети, якою є організація відпочинку громадян, їх торгове обслуговування та отримання прибутку від спільної діяльності. Керівництво спільною діяльністю взяло на себе КП «Севастопольський комбінат благоустрою» в особі служби пляжів.

Згідно п. 2.1 Договору КП «Севастопольський комбінат благоустрою» зобовязалось на землі, яка йому належить, надати підприємцю земельну ділянку для розміщення торгового обєкту на пляжі «Учкуївка» відповідно до опорного Генерального плану забудови загальною площею 150 кв.м.

Відповідно до п.п. 2.2, 5.3 Договору підприємець зобовязався протягом 1998 року організувати торгове місце на підставі індивідуального проекту та почати торгівельну діяльність, привести будівлю у відповідність до генерального плану забудови і індивідуального проекту.

Для підготування пляжу до літнього оздоровчого сезону підприємець на підставі п. 3.2 Договору за перший місяць літнього сезону здійснював 100% передплату на момент укладення договору. За умовами п. 3.4 Договору сума платежів підлягає коректуванню відповідно до встановленого Мінстатом України індексу інфляції щомісячно.

Договір діє з моменту підписання його сторонами й до 24.03.2002 р. (п. 7.3 Договору).

У відповідності до п. п. 3, 4 додатку №1 до Договору результатом спільної діяльності згаданої угоди є спільна діяльність з часткою власності КП «Севастопольський комбінат благоустрою» в розмірі 10% від кошторисної вартості обєкту. Підприємець не має права в односторонньому порядку продавати, передавати, закладати свою частку власності обєкту без згоди ДКП СКБ.

26.06.1998 р. розпорядженням Севастопольської міської Ради № 129-р підтверджено право землекористування КП «Севастопольський комбінат благоустрою» на земельні ділянки міських пляжів, зокрема «Учкуївка», надано право на реконструкцію та забудову пляжних територій.

24.07.1998 р. актом Державної технічної комісії про прийом в експлуатацію закінченого будівництвом обєкту, затвердженим наказом Інспекції Державного архітектурно-будівельного контролю № 244 від 24.07.1998 р., прийнято в експлуатацію кафе-бар «Ася» з літнім майданчиком та постом охорони міліції на пляжі Учкуївка.

Відповідно до зведеного оціночного акту від 11.04.2009 р., кафе-бар «Ася» складається з літери «А»- кафе-бар, літери «Б»- пункт охорони, літери «В»- душ, літери «№1»- інші.

Правовідносини між сторонами по справі виникли в період дії Цивільного кодексу Української РСР в редакції 1963 р.. Прикінцевими та перехідними положеннями ЦК України (п. 4 ) передбачено щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов'язків, які виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.

Згідно ст. 86 ЦК УРСР право власності це врегульовані законом суспільні відносини щодо володіння, користування та розпорядження майном. Відносини власності регулюються Законом України «Про власність», цим Кодексом та іншими законодавчими актами.

Законом України «Про власність» ( п. 2 ст. 3 чинного на момент будівництва та введення в експлуатацію обєкту нерухомого майна) майно може належати на праві спільної (часткової або сумісної) власності громадянам, юридичним особам і державам.

У відповідності до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, які не заборонено законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Право власності на нову річ на підставі ч. ч. 1, 2 ст. 331 ЦК України, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом. Особа, яка виготовила (створила) річ зі своїх матеріалів на підставі договору, є власником цієї речі. Право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Положеннями ст. 355 ЦК України встановлено, що майно, яке є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно). Спільна власність вважається частковою, якщо договором або законом не встановлено спільну сумісну власність на майно, на підставі ч. 1 ст. 356 ЦК України власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.

Частки у праві спільної часткової власності (ст. 357 ЦК України) вважаються рівними, якщо інше не встановлено за домовленістю співвласників або законом. Якщо розмір часток у праві спільної часткової власності не встановлено за домовленістю співвласників або законом, він визначається з урахуванням вкладу кожного з співвласників у придбання (виготовлення, спорудження) майна. Співвласник має право на відповідне збільшення своєї частки у праві спільної часткової власності, якщо поліпшення спільного майна, які не можна відокремити, зроблені ним своїм коштом за згодою всіх співвласників, з додержанням встановленого порядку використання спільного майна.

Право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності (ст. 358 ЦК України).

Відповідно до ст. 1130 ЦК України за договором про спільну діяльність сторони (учасники) зобов'язуються спільно діяти без створення юридичної особи для досягнення певної мети, що не суперечить законові. Договір про спільну діяльність укладається у письмовій формі. Умови договору про спільну діяльність, в тому числі координація спільних дій учасників або ведення їхніх спільних справ, правовий статус виділеного для спільної діяльності майна, покриття витрат та збитків учасників, їх участь у результатах спільних дій та інші умови визначаються за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом про окремі види спільної діяльності.

Апеляційним судом встановлено, що укладений між позивачем та відповідачем 1 Договір містить всі істотні умови, отже є укладеним, недійсним в судовому порядку не визнавався.

Внесене учасниками майно, яким вони володіли на праві власності, а також вироблена у результаті спільної діяльності продукція та одержані від такої діяльності плоди і доходи є спільною частковою власністю учасників, якщо інше не встановлено договором простого товариства або законом (ст. 1134 ЦК України).

Право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) на підставі ч. ч. 1,2 ст. 331 ЦК України виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Згідно п. 3 ч. 1 ст. 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» № 1952-IV від 01.07.2004 р. (далі Закон № 1952) під нерухомим майном слід розуміти земельні ділянки, а також обєкти, які розташовано на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.

На момент створення майна (24.07.1998 р.) законодавство України не повязувало виникнення права власності на новостворене майно моментом його реєстрації, обєкт не є результатом самовільного будівництва, позивач за Договором є його співвласником. Іншим співвласником майна є територіальна громада міста Севастополя в особі Севастопольської міської ради (відповідач 1 є підприємством комунальної власності).

З огляду на вищенаведене, апеляційним судом встановлено, що кафе-бар «Ася» на пляжі Учкуївка побудовано ПП «Ася» під час дії Договору про спільну діяльність й введено експлуатацію 24.07.1998 р.. Згідно додатку № 1 до Договору сторони узгодили розподіл часток у майні : КП «Севастопольський комбінат благоустрою» є співвласником 1/10 частки майна, частину позивача цим додатком не визначено, лише встановлено заборону в односторонньому порядку продавати, передати свою долю та інше без дозволу другого співвласника.

У відповідності до ст. 392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, що засвідчує його право власності. Апеляційному суду не надано жодних доказів порушення відповідачами прав позивача чи оспорення ними станом на час розгляду справи цих прав.

Лист відповідача 1 № 445/1 від 17.11.2009 р. про те, що рішенням Севастопольської міської Ради V скликання VI сесії № 1790 від 10.04.2007 р. припинено право користування земельними ділянками загальною площею 8,0433 га, в тому числі й земельною ділянкою, яка розташована на пляжі «Учкуївка» площею 2,1248 га, внаслідок чого кафе-бар «Ася» є самовільним будівництвом, а не власністю підприємця, не може бути належним доказом порушення прав позивача. Як і відсутність реєстрації права його власності на спірне майно згідно листа КП «Бюро технічної інвентаризації і державної реєстрації обєктів нерухомого майна Севастопольської міської ради» від 21.09.2011 р. № 8149. Інших доказів на підтвердження порушеного права ПП «Ася» як співвласника кафе-бар «Ася» апеляційному суду не надано, тому відсутні підстави для визнання його права на підставі ст. 392 ЦК України.

Крім цього, судом першої інстанції не виконано вказівок Вищого господарського суду (Постанова від 28.02.2011 р.) та не перевірено ряду обставин, зокрема: чи надавалась у встановленому законом порядку земельну ділянку саме для будівництва спірного об»єкту, його правовий статус з огляду на наявні в матеріалах справи договори оренди тощо. Як раніше згадувалось Розпорядженням Севастопольської міської держадміністрації № 1129 р від 26.06.1998 р. підтверджено право землекористування ДКП «Севастопольський комбінат благоустрою» для реконструкції та обслуговування міських пляжів, в тому числі й «Учкуївка», натомість дозволів на будівництво предмету договору спільної діяльності ним не надавалось. Намагання апеляційного суду перевірити правовий статус земельної ділянки та ії належність відповідачу 1 станом на час укладання договору про спільну діяльність та на момент розгляду справи судом результатів не дало, адже відповідних документів на вимогу суду не надано.

Відповідно до долучених до справи договорів оренди нерухомого майна, які укладались між ДКП «Севастопольський комбінат благоустрою» та ПП «Ася», їх предметом є приміщення кафе-бару ( лит. А 1.2, А 1,А 2) загальною площею 63,70 кв.м з літньою площадкою площею 109,50 кв.м та бордюром, положеннями якого чітко визначено порядок передачі, повернення, оплати майна тощо. Таким чином правовий статус спірного приміщення не з»ясовано, адже користуючись майном за договором оренди, позивач в судовому порядку намагався визнати право власності на нього, хоча п.2.1 договору оренди забороннено передачу орендатору права власності на майно, яке передано йому в оренду, одночасно міську раду визначено власником майна тощо.

За таких обставин, апеляційний суд приходить до висновку, що оскаржене рішення суду першої інстанції є помилковим, необґрунтованим й таким, що підлягає скасуванню з прийняттям нового - про відмову в позові за безпідставністю позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 99, 101-103, 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційні скарги Комунального підприємства «Благоустрій» Севастопольської міської ради та Севастопольської міської ради міської ради задовольнити, рішення господарського суду м. Києва від 22.09.2011р. по справі № 5020-9/477-468/2011-6/183 скасувати.

Прийняти нове рішення: в позові Приватного підприємства «Ася» до Комунального підприємства «Севастопольський комбінат благоустрою» Севастопольської міської ради, Севастопольської міської ради, третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Комунальне підприємство «Благоустрій» Севастопольської міської ради про визнання права власності відмовити повністю.

Стягнути з Приватного підприємства «Ася» (99011, м. Севастополь, вул. Єфремова, 16, кв. 61, ідентифікаційний код 24492054) на користь Комунального підприємства «Севастопольський комбінат благоустрою» Севастопольської міської Ради (99011, м. Севастополь, вул. Пожарова, 7, ідентифікаційний код 03358386) 77 (сімдесят сім) грн. 18 коп. державного мита за розгляд справи судом апеляційної інстанції.

Повернути Комунальному підприємству «Севастопольський комбінат благоустрою» Севастопольської міської Ради (99011, м. Севастополь, вул. Пожарова, 7, ідентифікаційний код 03358386) з Державного бюджету України 34 (тридцять чотири) грн. 68 коп. зайво сплаченого квитанцією № 24774627 від 31.10.2011 р. державного мита за розгляд справи судом апеляційної інстанції

Матеріали справи № 5020-9/477-468/2011-6/183 повернути до господарського суду м. Києва.

Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий суддя

Судді

29.12.11 (відправлено)