Постанова № 20362755, 27.12.2011, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01601, м.Київ, пров. Рильський, 8т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.12.2011 № 15/441

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:Тищенко А.І.

суддів: Михальської Ю.Б.

За участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 - юрист

від відповідача: ОСОБА_2 - юрист

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу Дочірнього підприємства «Київське обласне дорожнє управління «Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерне компанія «Автомобільні дороги України»

на рішення

Господарського суду м.Києва

від 19.10.2011р.

у справі № 15/441

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Комспек»

до Дочірнього підприємства «Київське обласне дорожнє управління «Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерне компанія «Автомобільні дороги України»

про стягнення 707 409,74 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду м.Києва від 19.10.2011р. № 15/441 позовні вимоги задоволено повністю. На підставі рішення суду з Дочірнього підприємства “Київське обласне дорожнє управління” Відкритого акціонерного товариства “Державна акціонерна компанія “Автомобільні дороги України” підлягає стягненню на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Комспек” 143097 грн. 11 коп. збитків від знецінення коштів внаслідок інфляції, 81349 грн. 21 коп. 3 % річних, 482963 грн.42 коп. пені. 7074 грн. 10 коп. державного мита та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до суду з апеляційною скаргою, просить рішення скасувати повністю та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог повністю, посилаючись на порушення місцевим судом норм матеріального та процесуального права, неповне дослідження всіх обставини справи, що мають значення для правильного вирішення спору.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт посилається на те, що місцевим судом порушено норми процесуального права, оскільки 19.10.2011 року представником Відповідача було подано клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку із участю в іншому судовому засіданні. Однак дане клопотання судом було проігнороване, а справу розглянуто за відсутності як представника Позивача так і представника Відповідача, у зв'язку з Позивач був позбавлений можливості подати до суду відповідні докази на підтвердження своєї позиції по справі та пояснення і заперечення стосовно позовних вимог Позивача. Вказане на думку апелянта свідчить про те, що судом порушено норми ст. 43 ГПК України, що є порушенням норм процесуального права, та є підставою для скасування оскаржуваного рішення.

Крім того, апелянт звертає увагу суду на те, що задовольняючи позовні вимоги у повному обсязі місцевий суд прийшов до висновку, що зважаючи на положення п 5.1.1. договору позивач правомірно нарахував відповідачеві пеню за спірний період, оскільки договором сторін такий період не обмежений, а тому до поданого позивачем розрахунку положення ч. 6 ст. 232 Господарсько-процесуального кодексу застосуванню не підлягають, однак відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Тобто, враховуючи положення п. 5.1.1 Договору, Сторони встановили порядок нарахування штрафних санкцій, а не сам період, за який вони повинні нараховуватись (період нарахування). Зазначені обставини свідчать про неправильне затосуваннямісцевим судом норм матеріального права, що відповідно до ст. 104 ГПК України є підставою для скасування оскаржуваного рішення.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, Київський апеляційний господарський суд встановив наступне.

15.03.2006 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю “Комспек” в якості постачальника та Дочірнім підприємством “Київське обласне дорожнє управління” Відкритого акціонерного товариства “Державна акціонерна компанія “Автомобільні дороги України” в якості замовника укладено договір № 01/03, за умовами якого постачальник (позивач) зобовязався передати замовнику (відповідачеві) передбачену договором продукцію, а останній зобовязався прийняти її та оплатити на умовах даного договору.

Як передбачено ст. 712 ЦК України та ст. 265 ГК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 2 статті 712 ЦК України встановлено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про договір купівлі-продажу, якщо інше не встановлено договором, законодавством або не впливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до п. 1 ст. 693 ЦК України договором купівлі-продажу може бути встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу.

Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).

Позивач стверджує, що в рамках укладеного договору в період з 31.03.2008 р. по 03.10.2008 р. Товариство з обмеженою відповідальністю “Комспек” поставило відповідачеві, а останній прийняв товар (щебеневу продукцію) загальною вартістю 6624994,08 грн., але оплатив її частково, лише у сумі 2000000,00 грн., у звязку з чим у Дочірнього підприємства “Київське обласне дорожнє управління” Відкритого акціонерного товариства “Державна акціонерна компанія “Автомобільні дороги України” виникла заборгованість перед позивачем у сумі 4624994,08 грн.

В грудні 2008 року ТОВ “Комспек” звернулось до Господарського суду з метою захисту своїх порушених прав про стягнення з Дочірнього підприємства “Київське обласне дорожнє управління” Відкритого акціонерного товариства “Державна акціонерна компанія “Автомобільні дороги України” вищевказаної заборгованості. Рішенням Господарського суду міста Києва № 6/498 від 12.02.2009 р. позовні вимоги були задоволенні з відповідача стягнуто на корсить позивача 4624994,08 грн. боргу за поставлений товар, 401273,58 грн. втрат від інфляційних процесів, 92168,67 грн. 3 % річних, 735212,73 грн. пені, 25500,00 грн. державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Як вбачається з матеріалів справи, за вищевказаним рішенням стягнення з відповідача інфляційних, 3 %річних та пені мало місце з моменту прострочення відповідача по 20.01.2009 р., інфляційних нарахувань по грудень 2008 р.

Відповідно до ст. 534 Цивільного кодексу України у разі недостатності суми проведеного платежу для виконання грошового зобов'язання у повному обсязі ця сума погашає вимоги кредитора у такій черговості, якщо інше не встановлено договором: у першу чергу відшкодовуються витрати кредитора, пов'язані з одержанням виконання; у другу чергу сплачуються проценти і неустойка; у третю чергу сплачується основна сума боргу, позивач зарахував отримані кошти для погашення боргу відповідача у наступній черговості: 139902,66 грн. - у рахунок повного погашення державного мита в розмірі 25500,00 грн., витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 118,00 грн., 3 % річних в розмірі 92168,67 грн. та в рахунок часткового погашення пені в розмірі 22115,99 грн.

Станом на 13.10.2009 р. позивачу погашено 25 500,00 грн. державного мита, 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, 92168,67 грн. З % річних та 22115,99 грн. пені, внаслідок чого не погашеною залишилася сума основного боргу у розмірі 4624994,08 грн., 401273,58 грн. втрат від інфляції та 713096,74 грн. пені.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 05.11.2009 р. у справі № 38/447 з відповідача на користь позивача було стягнуто 381514,52 грн. втрат від інфляції, 84770,44 грн. З % річних, 654595,05 грн. пені, 11209,00 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Розрахунок збитків від інфляції за вказаним рішенням було проведено з січня 2009 року по серпень 2009 р., а пені та 3 % річних з 21.01.2009 р. по 31.08.2009 р.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 15.03.2010 р. у справі № 6/112 з відповідача на користь позивача було стягнуто 78624,90 грн. втрат від інфляції, 23188,33 грн. 3 % річних, 158453,56 грн. пені, 2602,66 грн. державного мита та 235,70 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Розрахунок збитків від інфляції за вказаним рішенням було проведено з вересня 2009 року по жовтень 2009 року, пені та 3 % річних з 01.09.2009 р. по 31.10.2009 р.

20.05.2010 р. Господарським судом міста Києва винесено рішення у справі № 6/161 про стягнення з відповідача на користь позивача 92957,76 грн. втрат від інфляції, 23188,33 грн. 3 % річних та 158453,56 грн. пені, 2746,00 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, за яким втрати від інфляції розраховано з листопада по грудень 2009 року, а пеня та 3 % річних з 01.11.2009 р. по 31.12.2009 р.

10.09.2010 Господарським судом міста Києва винесено рішення у справі № 46/284 про стягнення з відповідача 214 331,48грн. втрат від інфляції, 34212,28 грн. 3% річних, 233 783,95грн. пені, 4 823,28 грн державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, за яким втрати від інфляції, пеня та 3 % річних розраховано за період 01.01.2010р. по 31.03.2010р.

Рішенням господарського суду м. Києва від 12.02.2009 р. №6/498 позов задоволено: стягнуто з відповідача на користь позивача 5026267,66 грн. боргу з урахуванням індексу інфляції, 3% річних в сумі 92168,67 грн., 735212,73 грн. пені, 25500 грн. держмита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 25.10.2010 р. (судді: Гарник Л.Л., Верховець А.А., Іваненко Я.Л.) вказане рішення залишене без змін.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 25.10.2010 р. у справі №6/498 апеляційну скаргу Прокурора з питань нагляду за додержанням і застосуванням законів на транспорті Київської області залишено без задоволення, рішення господарського суду міста Києва від 12.02.2009 р. у справі №6/498 залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 02.02.2011р. у справі №6/498 частково задоволено касаційну скаргу Прокурора з питань нагляду за додержанням і застосуванням законів на транспорті Київської області, постанову Київського апеляційного господарського суду від 25.10.2010 р. та рішення господарського суду міста Києва від 12.02.2009 р. скасовано, а справу направлено на новий розгляд до місцевого господарського суду.

Рішенням Господарського суду м.Києва № 6/498-59/53 від 20.05.2011 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю “Комспек” до Дочірнього підприємства “Київське обласне дорожнє управління” Відкритого акціонерного товариства “Державна акціонерна компанія “Автомобільні дороги України” були задоволенні шляхом стягнення з відповідача 4624994,08 грн. боргу за поставлений товар, 401273,58 грн. втрат від інфляційних процесів, 92168,67 грн. 3 % річних, 735212,73 грн. пені, 25500,00 грн. державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 11.07.2011 рішення господарського суду м.Києва від 20.05.2011 року у справі №6/498-59/53 залишено без змін.

19.11.2010 р. позивач направив відповідачеві вимогу № 19/11-1 від 19.11.2010 р. про сплату 143097,11грн. втрат від інфляції, 81349,21 грн. 3 % річних та 482963,42грн. пені за невиконання грошового зобовязання (несплатою 4624994,08 грн. за отриманий з 31.03.2008 р. по 03.10.2008 р. товар). Відповідач не заперечує факт отримання зазначених вище вимог позивача, однак відповідей на них не надав, доказів погашення підтвердженої судовим рішенням суми боргу не предявив.

Позивач, виходячи з викладених обставин прострочення відповідача, у грудні 2010 звернувся до місцевого суду з даним позовом, просить стягнути з відповідача 143097,11 грн. втрат від інфляції, 81349,21 грн. 3 % річних та 482963,42 грн. пені, нарахованих на суму прострочених грошових зобовязань за договором поставки № 01/03 від 15.03.2006 р., присуджених до стягнення рішенням Господарського суду міста Києва у справі № 6/498 від 12.02.2009 р.(а також присуджених до стягнення рішенням Господарського суду м.Києва від 20.05.2011 у справі №6/498-59/53) за період з 01.04.2010 р. по 31.10.2010 р.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 625 Цивільного кодексу України чітко визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Враховуючи вищевикладене, колегія приходить до висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 3 % річних у сумі 81349,21 грн., 143097,11 грн. інфляційної складової боргу є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню відповідно до розрахунку позивача, що перевірений судом та приймається як належний.

18.10.2011 року Господарським судом м. Києва при новому розгляді справи було винесене рішення по справі №46/284-42/110 (№46/284 при першому розгляді справи), на яку у своїй позовній заяві по справі №15/441 посилається позивач. Рішенням Господарського суду м.Києва №46/284-42/110 вимоги позивача задоволено частково, вирішено стягнути з відповідача 214 331,48 грн. збитків внаслідок інфляції, 34212,28 грн. три проценти річних, 2485,44 грн. витрат по оплаті державного мита та 121,61 грн. витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу. У задоволенні вимоги щодо стягнення з Відповідача 233 783,95 грн. пені судом відмовлено. Відповідно до п. 5.1. 1 договору поставки від 15.03.2006 р. № 01/03 за порушення замовником строків оплати продукції постачальник має право нарахувати пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла в період, за який нараховується пеня за кожен день прострочення, включаючи день оплати.

Відповідно до ч. 1 ст. 623 Цивільного кодексу України боржник, який порушив зобовязання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

Частиною 1 ст. 216 Господарського кодексу України передбачено господарсько-правову відповідальність учасників господарських відносин, яку останні несуть за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Господарськими санкціями ст. 217 Господарського кодексу України визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, у результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки, як-то відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Штрафні санкції визначаються ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України як господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобовязаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобовязання.

Згідно зі ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми

Відповідно до ч. 1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Згідно ч. 3 ст. 549 ЦК України пенею визнається неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Стаття 611 чинного ЦК України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими є сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди.

Позивач просить стягнути з відповідача пеню за період з 01.04.2010 по 31.10.2010р., яка відповідно до його розрахунку складає 482963, 42 грн

Згідно ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено договором або законом, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

З аналізу п.5.1.1.договору № 01/03 від 15.03.2006р. вбачається, що сторонами погоджено лише порядок нарахування пені та розмір облікової ставки НБУ.

Враховуючи наведене, колегія приходить до висновку, що вимога позивача по стягненню пені задоволенню не підлягає, оскільки вимоги заявлені без дотримання вимог ч. 6 ст. 232 ГК України щодо періоду нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобовязання.

Відповідно до ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Статтями 33, 34 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Оцінюючи вищенаведені обставини, колегія приходить до висновку, що рішення Господарського суду м.Києва підлягає зміні, а апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Керуючись ст. 101, 103-105 ГПК України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Дочірнього підприємства «Київське обласне дорожнє управління «Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерне компанія «Автомобільні дороги України» задовольнити частково.

Рішення Господарського суду м.Києва від 19.10.2011 р. у справі № 15/441 змінити.

Викласти резолютивну частину рішення у наступній редакції.

«Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Дочірнього підприємства “Київське обласне дорожнє управління” Відкритого акціонерного товариства “Державна акціонерна компанія “Автомобільні дороги України” (03151, м. Київ, вул. Народного ополчення, 11-А, ідентифікаційний код 33096517) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Комспек” (01042-, м. Київ, бул. Дружби народів, 19, ідентифікаційний код 30858756) 143 097(сто сорок три тисячі дев"яносто сім) грн. 11 коп. збитків від знецінення коштів внаслідок інфляції, 81349(вісімдесят одна тисяча триста сорок дев"ять) грн. 21 коп. 3 % річних, 7 074(сім тисяч сімдесят чотири) грн. 10 коп. державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Комспек” (01042-, м. Київ, бул. Дружби народів, 19, ідентифікаційний код 30858756) на користь Дочірнього підприємства “Київське обласне дорожнє управління” Відкритого акціонерного товариства “Державна акціонерна компанія “Автомобільні дороги України” (03151, м. Київ, вул. Народного ополчення, 11-А, ідентифікаційний код 33096517) 2243, 90 грн. витрат по сплаті державного мита за подання апеляційної скарги.

Видати наказ.

Видачу наказі доручити Господарському суду м.Києва.»

В іншій частині рішення Господарського суду м.Києва від 19.10.2011 р. у справі № 15/441 залишити без змін.

Матеріали справи № 15/441 повернути Господарському судум.Києва.

Головуючий суддя

СуддіМихальська Ю.Б.