Постанова № 20362627, 21.12.2011, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01601, м.Київ, пров. Рильський, 8т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.12.2011 № 20/111

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:Ропій Л.М.

суддів:

за участю представників сторін:

від позивача:ОСОБА_1 представник, дов. № 340 від 30.09.2011;

від відповідача:не викликався та не зявився, про місце та час судового засідання повідомлений належним чином;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

Публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал"

на рішення Господарського судуміста Києва від26.09.2011

у справі№ 20/111 (суддя Палій В.В.)

за позовомПублічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал"

доКомунального підприємства "Чоколівське" Соломянської районної у місті Києві ради

простягнення 591 857,38 грн.

На підставі ст.ст. 77, 99 ГПК України ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 16.11.2011 розгляд апеляційної скарги у справі № 20/111 відкладено на 07.12.2011, а у судовому засіданні 07.12.2011 оголошено перерву до 21.12.2011.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 26.09.2011 у справі № 20/111 позовні вимоги задоволено частково; стягненню з відповідача на користь позивача підлягає 119 888,96 грн. основного боргу, 1198,89 грн. державного мита, 47,81 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу; в іншій частині позовних вимог відмовлено.

Рішення мотивоване тим, що суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги про стягнення боргу по оплаті вартості питної води, використаної для потреб гарячого водопостачання, задоволенню не підлягають, оскільки згідно із п. 3.13 Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджених наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України № 190 від 27 червня 2008 р., розрахунки з виробником послуг центрального водопостачання і водовідведення на основі укладених договорів за весь обсяг питної води, яка відпущена з систем водопостачання і використана на потреби гарячого водопостачання та інші потреби, здійснюють субєкти господарювання, у яких теплові пункти (котельні) перебувають на балансі або яким вони передані в управління, повне господарське відання, користування, концесію; споживач оплачує холодну воду, яка іде на підігрів лише у тому випадку, якщо він отримує від водопостачальника холодну воду та самостійно підігріває її до стану гарячої води; при цьому, розрахунки з виробником послуг центрального водопостачання і водовідведення здійснюються на основі укладених договорів; згідно із ст.ст. 16, 19 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" порядок надання житлово-комунальних послуг, їх якісні та кількісні показники мають відповідати умовам договору та вимогам законодавства; відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах; згідно з наявними доказами (баланс відповідача на 30.06.2011) на балансі відповідача не перебувають теплові пункти (перелічені у актах про зняття показань з приладів обліку), з яких йому здійснюється постачання гарячої води; отже, кошти, сплачені відповідачем позивачу, є коштами, сплаченими за водопостачання та водовідведення, тому заборгованість відповідача по оплаті спожитої води, за заявлений у позові період, складає 119 888,96 грн., яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача; надані позивачем розрахунки пені, 3% річних та збитків від інфляції не містять необхідних елементів для їх обчислення та перевірки правильності нарахування, відповідно, зазначені позовні вимоги є необґрунтованими, що не позбавляє позивача звернутись до суду із самостійним позовом про стягнення санкцій, розрахованих відповідно до вимог ст. 232 ГК України.

В апеляційній скарзі позивач просить рішення Господарського суду міста Києва від 26.09.2011 у справі №20/111 скасувати з підстав неповного зясування обставин, що мають значення для справи, недоведеності обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, невідповідності висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, порушення норм матеріального і процесуального права та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги в частині незадоволеної суми боргу в розмірі 471 986,42 грн. задовольнити.

Підстави апеляційної скарги обґрунтовуються наступними доводами.

Скаржник не погоджується із висновком суду про те, що позовні вимоги про стягнення боргу по оплаті питної води, використаної для потреб гарячого водопостачання задоволенню не підлягають та вважає його таким, що суперечить ст. 18 Закону України "Про питну воду та питне водопостачання" і п. 21 ст. 9 Закону України "Про ліцензування певних видів господарської діяльності", оскільки позивач, відповідно до свого Статуту та ліцензії, є єдиним підприємством централізованого постачання у м. Києві

Як зазначає скаржник, судом безпідставно не враховано факт оплати відповідачем коштів за надані послуги з питного водопостачання, яке відповідач використовує у своїй господарській діяльності, для надання мешканцям (споживачам) послуг у вигляді гарячого водопостачання.

На думку скаржника, судом порушено ст. 13 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", якою централізоване постачання холодної та гарячої води визначено як один з видів житлово-комунальних послуг, який не можна розділити окремо на постачання холодної та постачання гарячої води.

Скаржник зазначає, що перебування теплових пунктів (бойлерів) на балансі відповідача підтверджується копією листа № 56/59 від 21.01.2009, який адресований Розрахунковому департаменту позивача.

Заявник вказує на те, що відповідно до листа Головного управління з питань цінової політики Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) № 09050/2-5379 від 30.10.2009, Комунальне підприємство "Головний інформаційно-обчислювальний центр" здійснює розщеплення платежів населення з тарифу за 1 куб.м гарячої води у зазначеній пропорції та направляє на користь позивача кошти, що надійшли від населення, у розмірі 17,4% від тарифу за 1 куб.м гарячої води (частина вартості холодної води у складі гарячої води); із викладеного вбачається, що вартість гарячої води складається із вартості холодної води та теплової енергії, яка витрачається для її підігріву (даний факт не заперечується також теплопостачальними організаціями).

У додаткових письмових поясненнях скаржник наводить розрахунок, відповідно до якого розмір 3% річних за прострочення грошового зобов'язання складає загальну суму 2 251,27 грн., інфляційних втрат 6 983,15 грн., пені 11 631,61 грн.

Розглянувши апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи, заслухавши представника позивача, враховуючи додаткові письмові пояснення, колегія суддів встановила наступне.

Позивач подав до Господарського суду міста Києва позовну заяву про стягнення з відповідача заборгованості за надані з 01.02.2011 по 01.05.2011 послуги з водопостачання та водовідведення у розмірі 574 002,24 грн., інфляційних втрат у розмірі 12 597,53 грн., трьох процентів річних у розмірі 852,58 грн., пені у розмірі 4 405,02 грн. та судових витрат.

Як вбачається із матеріалів справи, 01.04.2008 між Відкритим акціонерним товариством "Акціонерна компанія "Київводоканал" та відповідачем укладено договір № 08205-А/2-09 на постачання питної води та приймання стічних вод через приєднані мережі, відповідно до п. 1.1 якого, ВАТ "Акціонерна компанія "Київводоканал", за договором постачальник, зобовязується надавати відповідачу, за договором абоненту, послуги з постачання питної води та на підставі предявленого відповідачем дозволу на скид стічних вод у систему каналізацій м. Києва, приймати від нього стічні води у систему каналізацій м. Києва відповідно до Правил приймання стічних вод підприємств у систему каналізації м. Києва (в подальшому місцеві правила приймання), а відповідач зобовязується здійснювати своєчасну оплату наданих йому Відкритим акціонерним товариством "Акціонерна компанія "Київводоканал" послуг на умовах цього договору, дотримуватися порядку користування питною водою з комунальних водопроводів і приймання стічних вод, що встановлені Правилами користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах та селищах України, затверджених наказом Держжитлокомунгоспу України № 65 від 01.07.1994, зареєстрованих в Міністерстві юстиції 22.07.1994 за № 165/374 (в подальшому Правила користування), Правилами приймання стічних вод підприємств у комунальні та відомчі системи каналізації населених пунктів України, затверджених наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України № 37 від 19.02.2002, зареєстрованих в Міністерстві юстиції 26.04.2002 за № 403/6691 (в подальшому Правила приймання), а також дотримуватись норм, визначених іншими нормативними актами, що регулюють правовідносини, які виникають за цим договором.

Позивачем до матеріалів справи надано витяг зі Статуту Публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал", ідентифікаційний код 03327664, затверджений позачерговими загальними зборами акціонерів Відкритого акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал", протокол від 20.12.2010, відповідно до п. 1.1 якого, Публічне акціонерне товариство "Акціонерна компанія "Київводоканал" є правонаступником Відкритого акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал", яке було утворене відповідно до наказу Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву від 20.07.2001 № 359, шляхом перетворення Державного комунального об'єднання водопровідно-каналізаційного господарства "Київводоканал" у Відкрите акціонерне товариство "Акціонерна компанія "Київводоканал".

Пунктом 2.1.1. договору № 08205-А/2-09 сторони погодили, що облік поставленої води та кількості прийнятих стоків здійснюється за показниками лічильника, зареєстрованого у позивача.

Згідно із п. 2.2.1 договору № 08205-А/2-09 позивач щомісячно направляє до банківської установи відповідача розрахункові документи для оплати за поставлену воду та прийняті стічні води відповідно до встановлених тарифів; тарифи на послуги з водопостачання та водовідведення встановлюються уповноваженими органами відповідно до чинного законодавства та не підлягають узгодженню сторонами.

Відповідно до п.п. 2.2.2, 2.2.3 зазначеного договору, оплата вартості послуг здійснюється відповідачем щомісячно у безготівковій формі у десятиденний термін з дня направлення позивачем розрахункового документу до банківської установи відповідача; за згодою позивача оплата може здійснюватися іншими способами, що не суперечать чинному законодавству України; в разі утворення боргу, оплата за надані послуги, що надходять від відповідача, незалежно від зазначеного в платіжному документі призначення платежу, першочергово зараховується постачальником в погашення боргу; у разі неотримання від позивача щомісячного розрахункового документу, відповідач здійснює оплату вартості наданих йому послуг не пізніше 5-го числа наступного місяця, платіжним дорученням, виходячи з діючого тарифу та фактичної кількості спожитої води.

Зі змісту пункту 2.2.4 договору № 08205-А/2-09 вбачається, що сторонами передбачено порядок узгодження розбіжностей з приводу незгоди з кількістю або вартістю отриманих послуг, зазначених у розрахунковому документі, зокрема, відповідач зобов'язався у десятиденний термін з дня направлення позивачем розрахункового документу до банківської установи відповідача, письмово повідомити про це позивача та у цей же термін направити представника з обгрунтовуючими документами для проведення звірки та підписання акту; в іншому випадку відмова відповідача оплатити розрахунковий документ позивача вважається безпідставною.

Згідно з ч. 1 ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Як зазначає позивач у позовній заяві, ним, за період з 01.02.2011 по 01.05.2011 надано відповідачу послуги відповідно до умов договору №08205 А/2-09 на суму у розмірі 2 334 570,61 грн., що підтверджується копіями актів про зняття показань з приладів обліку за вказаний період, розшифровок рахунків відповідача, дебетових інформаційних повідомлень, наявними у матеріалах справи, однак, відповідач надані позивачем послуги оплатив частково, у звязку із чим у відповідача виникла заборгованість перед позивачем на суму у розмірі, згідно з уточненим розрахунком, 574 002,24 грн.

Згідно із ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться; до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Така ж норма закріплена і в ст. 526 ЦК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обовязковим для виконання сторонами.

Як зазначено у п. 1.1 договору №08205 А/2-09, цей договір укладено відповідно до Закону України "Про питну воду та питне водопостачання".

Згідно із ст. 19 Закону України "Про питну воду та питне водопостачання" від 10.01.2002 № 2918-ІІІ, договір про надання послуг з питного водопостачання укладається безпосередньо між підприємством питного водопостачання або уповноваженою ним юридичною чи фізичною особою і споживачем, визначеним у частині першій цієї статті.

Як встановлено у пункті 3.1 Статуту позивача, який, як вже зазначалось є правонаступником Відкритого акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал", метою діяльності позивача є найбільш повне задоволення потреб споживачів у водопостачанні та водовідведенні при мінімальних витратах, насичення ринку товарами та послугами високої якості, а також одержання прибутку (доходу).

Статтею 22 Закону України "Про питну воду та питне водопостачання" встановлено, що споживачі питної води зобов'язані своєчасно вносити плату за використану питну воду відповідно до встановлених тарифів на послуги централізованого водопостачання і водовідведення.

Відповідно до п.п. 5 п. 3 ст. 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" від 24.06.2004 № 1875-ІV, споживач зобов'язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Таким чином, матеріалами справи підтверджено, що договір № 08205-А/2-09 між сторонами укладено на постачання питної води, без розділення її за призначенням, отже, в тому числі й на підігрів, та надано докази постачання питної води і приймання стічних вод через приєднані мережі.

У процесі виконання умов п.п. 2.1.5, 2.1.6 договору № 08205-А/2-09, у відповідача не з'явилось заперечень щодо даних про кількість наданих позивачем послуг.

Пунктом 1.3 розпорядження Київської міської державної адміністрації від 27.01.1997 № 80 "Про порядок розрахунків за житлово-комунальні послуги" встановлено Головному інформаційно-обчислювальному центру Київської міської державної адміністрації забезпечити щоденне розщеплення платежів за житлово-комунальні послуги від населення та перерахування розподілених сум на розрахункові рахунки підприємств-постачальників житлово-комунальних послуг.

У п. 4 додатку до зазначеного розпорядження "Тимчасове положення про порядок розрахунків за житлово-комунальні послуги (на період проведення експерименту) вказані, зокрема, гаряча вода, вода та каналізація.

Пунктом 1 розпорядження Київської міської державної адміністрації від 15.04.1997 № 478 "Про порядок розрахунків за житлово-комунальні послуги" затверджено графік впровадження розрахунків з постачальниками житлово-комунальних послуг з транзитного рахунку Головного інформаційно-обчислювального центру згідно з додатком.

Відповідно до зазначеного додатку, вищезгаданий розрахунок з постачальниками житлово-комунальних послуг з транзитного рахунку Головного інформаційно-обчислювального центру впроваджено у всіх районах міста Києва до 01.07.1997.

Отже, немає підстав погодитись із висновком суду першої інстанції про помилкову сплату позивачеві за постачання питної води, яка йде на підігрів.

Також немає підстав погодитись із висновком суду першої інстанції про відсутність у розрахунку позивача необхідних елементів для перевірки нарахування пені, 3% річних та збитків від інфляції, як із таким, що не відповідає матеріалам справи.

Крім того, суд відповідно до ст. 65 ГПК України міг витребувати від позивача необхідні відомості щодо розрахунку.

Таким чином, позовна вимога позивача про стягнення з відповідача 574 002,24 грн. заборгованості за період з 01.02.2011 по 01.05.2011 за договором №08205 А/2-09, є такою, що відповідає вимогам ст.ст. 193 ГК України, 526 ЦК України та підтверджена матеріалами справи.

Згідно із ст. 610 ЦК України порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Враховуючи те, що матеріалами справи підтверджується прострочення відповідачем виконання грошового зобовязання та враховуючи розмір фактичної заборгованості відповідача перед позивачем за договором №08205 А/2-09, апеляційний господарський суд, здійснивши перерахунок нарахованих позивачем сум трьох відсотків річних та інфляційних втрат, вважає, що правильними є суми у розмірі 852,58 грн. та 6 983,15 грн., відповідно.

Згідно із п. 4.2 договору № 08205 А/2-09 у разі порушення строків виконання зобов'язання по оплаті за надані послуги, відповідач сплачує позивачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення платежу.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання.

Щодо наведеного позивачем розрахунку в додаткових письмових поясненнях, то суд апеляційної інстанції не погоджується із ним, у частині зазначення інших періодів, ніж у розрахунку, наданому суду першої інстанції.

Враховуючи те, що матеріалами справи підтверджується прострочення відповідачем виконання грошового зобовязання та перевіривши розрахунок, апеляційний господарський суд вважає правильною суму пені у розмірі 4 405,02 грн.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав, встановлених нормами законодавства та відповідно до матеріалів справи, для часткового задоволення апеляційної скарги, та наявність підстав для зміни рішення суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу задовольнити частково.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 26.09.2011 у справі №20/111 змінити, виклавши резолютивну частину в наступній редакції:

"Позов задовольнити частково.

Стягнути з Комунального підприємства "Чоколівське" Солом'янської районної у місті Києві ради (03087, м. Київ, вул. Волинська, 4-А, код ЄДРПОУ 35756971) на користь Публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" (01015, м. Київ, вул. Лейпцизька, 1-А, код ЄДРПОУ 03327664) 574 002,24 грн. основного боргу, 6 983,15 грн. інфляційних втрат, 852,58 грн. 3% річних, 4 405,02 грн. пені, 5 862,43 грн. державного мита, 233,76 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

У решті позову відмовити."

3. Стягнути з Комунального підприємства "Чоколівське" Солом'янської районної у місті Києві ради (03087, м. Київ, вул. Волинська, 4-А, код ЄДРПОУ 35756971) на користь Публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" (01015, м. Київ, вул. Лейпцизька, 1-А, код ЄДРПОУ 03327664) 2 331,77 грн. державного мита за розгляд апеляційної скарги.

4. Видачу наказів доручити Господарському суду міста Києва.

5. Справу № 20/111 повернути до Господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя

Судді

28.12.11 (відправлено)