Постанова № 20362575, 20.12.2011, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01601, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.12.2011                                                                                           № 32/562

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Шапрана В.В.

суддів:           

при секретарі:                    Браславській А.В.

за участю представників сторін:

від прокуратури – Давиденко О.В.

від позивача 1- не з’явилися

від позивача 2 – не з’явилися

від відповідача – Загородня Д.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Альфа-Плюс» на рішення Господарського суду м. Києва від 14.01.2010 року у справі 32/562 (суддя – Хрипун О.О.)

за позовом Заступника прокурора Подільського району м. Києва в інтересах держави в особі: 1. Міністерства палива та енергетики України

2. Державного науково-дослідного проектно-вишукувального технологічного інституту «Енергоперспектива»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Альфа-Плюс»

про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

Заступник прокурора Подільського району міста Києва звернувся до Господарського суду міста Києва в інтересах держави в особі Міністерства палива та енергетики України та Державного науково-дослідного проектно-дослідницького технологічного інституту «Енергоперспектива» з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Альфа-Плюс» про стягнення заборгованості у сумі 48 000,00 грн.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 14.01.2010 року позов задоволено повністю.

Присуджено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Альфа-Плюс» на користь Державного науково-дослідного проектно-вишукувального технологічного інституту «Енергоперспектива» 48 000,00 грн. заборгованості.

Присуджено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Альфа-Плюс» до Державного бюджету України 480,00 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю «Альфа-Плюс», звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду м. Києва від 14.01.2010 року у справі № 32/562 та прийняти нове рішення, яким у позові відмовити.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 26.10.2011 року Товариству з обмеженою відповідальністю «Альфа-Плюс» відновлено строк подання апеляційної скарги, прийнято її до провадження та призначено до розгляду на 15.11.2011 року.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 15.11.2011 року відкладено розгляд апеляційної скарги на 06.12.2011 року та зобов’язано Державний науково-дослідний проектно-вишукувальний технологічний інституту «Енергоперспектива» надати докази отримання Товариством з обмеженою відповідальністю «Альфа – Плюс» акти виконаних робіт за договором підряду № 4372 від 16.01.2008 року та проектну документацію згідного договору підряду № 4372 від 16.01.2008 року, а також оригінал та належним чином завірену копію проектної документації до договору підряду № 4372 від 16.01.2008 року.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 06.12.2011 року відкладено розгляд справ на підставі п.п. 1,2 ч. 1 ст. 77 ГПК України на 20.12.2011 року.

Представники прокуратури та позивачів відзив на апеляційну скаргу не надали, що відповідно до ч. 2 ст. 96 ГПК України не перешкоджає перегляду рішення місцевого господарського суду.

У судове засідання 20.12.2011 року з’явилися представники прокуратури та відповідача.

Представник позивача 1 у призначене судове засідання не з’явився, хоча за встановленою судом адресою був повідомлений належним чином, про що свідчить відмітка на зворотній стороні ухвали Київського апеляційного господарського суду від 06.12.2011 року.

Представник позивача 2 у призначене судове засідання не з’явився, вимоги ухвал суду від 15.11.2011 року та 06.12.2011 року не виконав, ухвали суду, які направлялися за адресою Державного науково-дослідного проектно-вишукувального технологічного інституту «Енергоперспектива»: 04080, м. Київ, вул. Фрунзе, 85 повернулася до Київського апеляційного господарського суду з відміткою поштового відділення, що за зазначеною адресою Державний науково-дослідний проектно-вишукувальний технологічний інститут «Енергоперспектива» за зазначеною адресою не проживає.

Відповідно до витягу з ЄДР, наданого державним реєстратором Подільської районної державної реєстрації місцезнаходженням Державного науково-дослідного проектно-вишукувального технологічного інституту «Енергоперспектива» є наступна адреса: 04080, м. Київ, вул. Фрунзе, 85. Інші відомості – відсутні (а.с. 27).

Відповідно до п. 4 Інформаційного листа Вищого господарського суду, від 02.06.2006 року № 01-8/1228 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році» до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками «адресат вибув», «адресат відсутній» і т.п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Враховуючи те, що представники позивачів були повідомлені про час і місце проведення судового засідання по розгляду апеляційної скарги, колегія суддів вважає можливим здійснити перевірку рішення суду першої інстанції у даній справі в апеляційному порядку за наявними матеріалами справи та без участі представників позивачів.

Відповідно до положень ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Апеляційний господарський суд, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши наявні матеріали справи, перевіривши повноту встановлення обставин справи та їх юридичну оцінку, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, заслухавши пояснення учасників судового засідання встановив наступне.

Відповідно до частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав і обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини. Однією з підстав виникнення господарського зобов'язання згідно статті 174 Господарського кодексу України, є господарський договір.

Як вбачається з матеріалів справи правовідносини між Державним науково-дослідним проектно-дослідницьким технологічним інститутом «Енергоперспектива» (виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Альфа-плюс» (замовник) виникли на підставі укладеного 16.01.2008 року договору № 4372 (а.с. 6-9).

Предметом даного договору є те, що замовник доручає, а виконавець відповідно до завдання на проектування, що надається замовником в день підписання цього договору (додаток № 1), приймає на себе зобов’язання виконати розробку робочого проекту «Винос існуючої ПЛ-1кВ з території забудови ЖРК «Конча-Заспа» Обухівського району Київської області» (далі – проектна документація, п. 1.1. договору).

Згідно з п. 2.1 договору вартість робіт з виготовлення проектної документації визначається відповідно до протоколу погодження договірної ціни та складає 96000,00 грн. Додатком № 1 до договору сторонами погоджено Завдання на проектування «Винос існуючої ПЛ-1кВ з території забудови ЖРК «Конча-Заспа» Обухівського району Київської області», Додатками № 2 та № 3 сторонами погоджено договірну ціну на розробку проектної документації в сумі 96000,00 грн. та календарний план робіт: початок – лютий 2008 року, закінчення – червень 2008 року.

Виконання робіт проводиться після отримання виконавцем авансу в розмірі 50% вартості робіт з виготовлення проектної документації, визначеної в п. 1.1 договору.

Згідно з п. 2.3 договору аванс перераховується виконавцю протягом 5 банківських днів з моменту підписання цього договору та отримання від виконавця відповідного рахунку.

Як зазначено судом першої інстанції на виконання умов договору № 4372 від 16.01.2008 року позивачем було виконано роботи з розробки робочого проекту «Винос існуючої ПЛ-1кВ з території забудови ЖРК «Конча-Заспа» Обухівського району Київської області».

Спір по справі виник у зв’язку з неналежним виконанням відповідачем зобов’язань за договором № 4372 про проектні та вишукувальні роботи від 16.01.2008 року, укладеним між Товариством з обмеженою відповідальністю «Альфа-Плюс» та Державним науково-дослідним проектно-дослідницьким технологічним інститутом «Енергоперспектива», щодо оплати наданих останнім послуги за вказаним договором.

Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з того, що оскільки позивачем складено акт приймання – передачі виконаних робіт від 25.06.2008 року та разом з проектною документацією у кількості 4 примірників направлено відповідачу, у останнього виник обов’язок щодо проведення остаточного розрахунку з позивачем та оплати 48000,00 грн. на підставі ст. 525, 526 ЦК України, 193 ГК України та умов договору.

Проте, Київський апеляційний господарський суд не погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав.

Пунктом 3.5 договору передбачено, що протягом 2-х робочих днів з моменту завершення виконання проектної документації виконавець складає акт виконаних робіт в двох примірниках, підписує його, скріплює печаткою виконавця та передає замовнику разом з 4-ма примірниками проектної документації.

Процедура підписання акту виконаних робіт відповідачем визначена п. 3.6. договору відповідно до якого, замовник протягом семи банківських днів з моменту отримання проектної документації повинен розглянути її та підписати акт виконаних робіт, або направити мотивовану відмову від підписання акту виконаних робіт.

Тобто першочерговим для підписання відповідачем акту виконаних робіт з подальшою оплатою прийнятих робіт є отримання відповідачем цих робіт – отримання проектної документації.

В оскаржуваному рішенні місцевим господарським судом встановлено, що позивачем складено акт приймання-передачі виконаних робіт від 25.06.2008 року та разом з проектною документацією у кількості 4 примірників направлено відповідачу.

За змістом ст. 33 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

У відповідності до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Проте суд першої інстанції, всупереч вимогам ст.ст. 33, 34 ГПК України прийняв за належний та допустимий доказ факту отримання відповідачем виконаної роботи докази направлення позивачем – 2 поштою відповідачу 4-х примірників проекту та акту виконаних робіт, а саме доказ того, що вказану документацію відповідач отримав суду не надано.

Згідно ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов’язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

За змістом ч.ч. 1,2 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події (ч. 1 ст. 530 ЦК України).

Умовами п. 2.4 договору передбачено, що остаточний розрахунок за цим договором провадиться замовником не пізніше п’яти банківських днів після підписання сторонами акту виконаних робіт згідно з п.п. 3.6, 3.7 цього договору.

Таким чином, враховуючи, що сторони у договорі передбачили для відповідача настання моменту відліку строку для підписання акту виконаних робіт і оплати робіт – це отримання відповідачем результатів робіт від позивача 2 проте, позивачем – 2 в порушення вимог ст. 33 ГПК України не надано належних доказів отримання відповідачем актів виконаних робіт за договором підряду та примірників проектної документації згідно договору підряду, колегія суддів дійшла до висновку, що у відповідача не настав строк виконання зобов’язання.

Враховуючи викладене, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку про те, що рішення Господарського суду м. Києва від 14.01.2010 року у справі № 32/562 прийняте з порушенням норм матеріального права, а тому підлягає скасуванню в повному обсязі з прийняттям відповідно до вимог пункту 2 статті 103 Господарського процесуального кодексу України нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог повністю.

Судові витрати на підставі ст. 49 ГПК України за подання апеляційної скарги покладаються на Державний науково-дослідний проектно-вишукувальний технологічний інститут «Енергоперспектива».

Керуючись ст.ст. 49, 99, 101 – 105 Господарського процесуального кодексу України Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Альфа-Плюс» задовольнити.

Рішення Господарського суду м. Києва від 14.01.2010 року у справі № 32/562 скасувати.

Прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог Заступнику прокурора Подільського району м. Києва в інтересах держави в особі: Міністерства палива та енергетики України та Державного науково-дослідного проектно-вишукувального технологічного інституту «Енергоперспектива» відмовити у повному обсязі.

Стягнути з Державного науково-дослідного проектно-дослідницького технологічного інституту «Енергоперспектива» (04080, м. Київ, вул. Фрунзе, 85, код 00132285) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Альфа-Плюс» (04070, м. Київ, вул. Іллінська, 22/13 літ. Д, код 32309759) 240 грн. (двісті сорок гривень) судового збору.

Видати наказ. Видачу наказу доручити Господарському суду м. Києва.

Матеріали справи № 32/562 повернути до Господарського суду м. Києва.

Головуючий суддя                                                                      

Судді