Рішення № 20357393, 01.12.2011, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

01.12.11 р. Справа № 13/176

Суддя господарського суду Донецької області Макарова Ю.В., при секретарі судового засідання Харькіної К.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовною заявою: Товариства з обмеженою відповідальністю „Оптова компанія „Дарниця”, м. Київ

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю „Лек Ком”, м. Донецьк

про стягнення 20496грн. 81коп.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 за довіреністю № 213 від 01.11.2011р.

від відповідача: не зявився

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю „Оптова компанія „Дарниця”, м. Київ (далі позивач) звернулося до господарського суду Донецької області із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю „Лек Ком”, м. Донецьк (далі відповідач) про стягнення 20496грн. 81коп., що складається з суми основного боргу в розмірі 16117грн.97коп., суми 3% річних у розмірі 55грн.04коп., пені в сумі 294грн.31коп. та штрафу в розмірі 4029грн.49коп.

Ухвалою від 21.10.2011р. судом порушено провадження по справі, сторони зобовязані надати документи та вчинити певні дії.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем грошового зобовязання щодо своєчасної та повної оплати поставленого товару за договором № 175 від 05.05.2011р.

30.11.2011р. супровідним листом № 231 від 24.11.2011р. позивач надав розрахунок суми пені за кожною накладною окремо, згідно з яким вбачається, що сума пені становить 391грн.00коп., замість заявленого до стягнення розміру 294грн.31коп.

Однак заява про збільшення розміру позовних вимог в порядку ст. 22 ГПК України до суду позивачем не подавалась, як і доказів сплати судових витрат та направлення даної заяви відповідачу, оскільки дана заява подається за загальним правилом подання позову. Таким чином суд дійшов висновку, що даний позивачем розрахунок носить суто інформаційний характер, вимоги позивача розглядаються судом в первісно заявленому розмірі.

Справа слуханням відкладалась у звязку з неявкою відповідача та з метою надання йому права на захист, востаннє на 01.12.2011р., але відповідач у судові засідання не зявився, витребуваних документів не надав, про поважність причин відсутності суд не повідомлений. Судом були вжиті усі належні заходи для повідомлення відповідача про місце, дату та час проведення судових засідання. В матеріалах справи міститься Витяг з ЄДР за електронним запитом № 11698373 станом на 14.11.2011р., з якого вбачається, що місцезнаходження Товариства з обмеженою відповідальністю „Лек Ком”, ідентифікаційний код 35559759 значиться за адресою: 83039, м. Донецьк, вул. Бокія, будинок 13-А, квартира 2. Достовірність відомостей з Єдиного державного реєстру встановлена ст. 18 Закону України „Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осібпідприємців”. Факт отримання ухвал суду відповідачем за зазначеною адресою підтверджується наявним в матеріалах справи повідомленням про вручення рекомендованих поштових відправлень з ухвалами господарського суду, що вказує на обізнаність останнього про наявність в провадженні господарського суду справи за його участю, про час судового засідання та вимоги суду.

Суд вважає за можливе, в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, розглянути спір за наявними в справі матеріалами, оскільки їх достатньо для правильної юридичної кваліфікації спірних правовідносин.

Вислухавши в судовому засіданні представника позивача, дослідивши матеріали справи та оцінивши надані суду докази в порядку ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд ВСТАНОВИВ:

05.05.2011р. між позивачем (постачальником) та відповідачем (покупцем) був укладений договір поставки № 175, згідно з яким постачальник зобовязується передати у власність покупцеві лікарські засоби і вироби медичного призначення, а покупець зобовязується прийняти вказаний товар і своєчасно сплатити за нього певну грошову суму відповідно до умов даного договору.

Відповідно п. 1.2 договору передача товару здійснюється окремими партіями, в асортименті, кількості та по цінам, зазначеним в специфікаціях (витратних накладних), які є невідємною частиною даного договору.

Згідно п. 5.1 договору покупець зобовязаний здійснювати розрахунок за кожну поставлену партію у формі попередньої оплати вартості партії товару або шляхом відстрочки платежу на розсуд постачальника.

Пунктом 5.2 договору встановлено, що під терміном „відстрочка платежу” сторони розуміють оплату покупцем вартості отриманої партії товару таким чином, щоб остаточний розрахунок за отриманий товар покупець провів не пізніше дня закінчення строку відстрочки.

Відповідно п. 5.3 договору першим днем відстрочки платежу є наступний день після дати отримання партії товару покупцем, зазначеної в специфікації (витратній накладній).

Згідно п. 5.4 договору у випадку надання постачальником покупцю права на відстрочку платежу, строк відстрочки платежу вважається погодженим сторонами при наявності підпису уповноваженої особи покупця на специфікації (витратній накладній).

Пунктом 12.2 договору встановлено, що договір набуває чинності з моменту підписання його сторонами і діє до 31.12.2011р.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що на виконання умов договору здійснив поставку товару за видатковими накладними № Dn-100660 від 12.07.2011р., № Dn -100661 від 12.07.2011р., № Dn - 100663 від 13.07.2011р., № Dn - 100669 від 12.07.2011р., № Dn - 100676 від 13.07.2011р., № Dn - 100899 від 22.07.2011р., № Dn - 100901 від 22.07.2011р., № Dn - 100902 від 22.07.2011р., Dn - 100903 від 22.07.2011р., № Dn - 100926 від 25.07.2011р., № Dn - 101135 від 04.08.2011р., № Dn - 101157 від 04.08.2011р., всього позивачем був поставлений товар загальною вартістю 16417грн.97коп.

Однак, позивач в позовній заяві посилається на те, що відповідач належним чином не виконав взяті на себе зобовязання за договором, здійснив часткову оплату товару лише за накладною № Dn - 100660 від 12.07.2011р., внаслідок чого сума заборгованості в розмірі 16117грн.97коп. не погашена.

Позивач стверджує, що станом на день звернення до суду відповідач не вчинив дій, спрямованих на врегулювання спору, заявлена сума заборгованості залишилась непогашеною, товар не провернутий.

Позивач, вважаючи, що відповідач не виконав свої зобовязання за договором (повністю та своєчасно не оплатив отриманий товар), звернувся з позовом до суду за захистом порушеного права.

Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд вважає вимоги Позивача до Відповідача такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі, враховуючи наступне:

Враховуючи статус сторін та характер правовідносин між ними, останні (правовідносини) регулюються насамперед відповідними положеннями Господарського і Цивільного кодексів України та умовами укладеного між ними договорів.

Згідно ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобовязання виникають зокрема з договорів. Аналогічні положення встановлені і в ст.ст. 173-175 Господарського кодексу України.

Як вбачається із змісту позовної заяви предметом даного позову є стягнення з відповідача суми заборгованості у розмірі 16117грн.97коп., у звязку з неналежним виконанням умов договору № 175 від 05.05.2011р., що стало підставою для нарахування 3% річних в сумі 55грн.04коп., пені в сумі 294грн.31коп., штрафу в розмірі 4029грн.49коп.

Зазначений договір є підставою для виникнення у його сторін прав і обовязків, визначених ним та за своєю правовою природою є договором поставки, підпадає під правове регулювання норм статті 712 ЦК України та статей 264-271 ГК України. В частині, що не суперечить Договору, до вказаного правочину також застосовуються норми ЦК України, які регулюють правила купівлі-продажу (статті 655-697 ЦК України).

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Таким чином, на підставі укладеного між сторонами договору № 175 від 05.05.2011р. у позивача виник обовязок передати товар, а у покупця прийняти та оплатити його.

Як зазначалось, позивач на виконання умов договору здійснив поставку товару за вищезазначеним переліком видаткових накладних, всього позивачем був поставлений товар загальною вартістю 16417грн.97коп.

Висновок стосовно того, що товар за вищевказаними накладними був поставлений відповідачу позивачем саме на виконання договору № 175 від 05.05.2011р. суд робить виходячи з того, що безпосередньо в спірних видаткових накладних в якості підстави поставки вказаний договір № 175 від 05.05.2011р.; генеральною довіреністю № 145 від 16.05.2011р. відповідач уповноважував свого працівника на отримання матеріальних цінностей від позивача саме за договором № 175 від 05.05.2011р.; в податкових накладних в якості підстави декларування доходів за проведену господарську операцію, вказаний саме договір № 175 від 05.05.2011р. Тобто, з цього питання спір між сторонами відсутній.

Факт отримання відповідачем товару за вказаними накладними підтверджується підписом та відбитком печатки відповідача в графі „Отримав”, чим останній надавав свою згоду на прийняття саме такої кількості та такого асортименту товару за передбаченою ціною.

Господарський суд приймає до уваги, що покупцем при отриманні товару не подавалося жодних заперечень щодо неналежності виконання Постачальником прийнятих за Договором зобовязань з поставки Товару.

Виходячи зі змісту статей 688 та 690 ЦК України, поставлені без згоди Покупця товари, від яких Покупець відмовився, повинні прийматися ним за відповідальне зберігання.

Оскільки суду не надано доказів незгоди відповідача щодо належності виконання позивачем прийнятих на себе згідно Договору зобовязань, не надано доказів відмови від цього Товару та прийняття його у встановленому порядку на відповідальне зберігання, суд дійшов висновку, що свої зобовязання позивач виконав у відповідності з умовами договору № 175 від 05.05.2011р.

На підставі вищезазначеного, господарський суд робить висновок, що позивачем доведено факт передачі відповідачеві товару на суму 16417грн.97коп., тобто обовязок позивача вважається виконаним у відповідності до норм статті 664 ЦК України та умов Договору.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку. Зобовязання виникають зокрема з договору або іншого правочину.

Відповідно до ст. 526 того ж Кодексу зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

Як встановлено ч.ч.1, 2 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобовязаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або законодавством не встановлений інший строк оплати товару.

У відповідності до норм ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 530 ЦК України якщо у зобовязанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Як вбачається із умов п. 5.1 договору покупець зобовязаний здійснювати розрахунок за кожну поставлену партію у формі попередньої оплати вартості партії товару або шляхом відстрочки платежу на розсуд постачальника, крім того п. 5.4 договору сторони погодили, що у випадку надання постачальником покупцю права на відстрочку платежу, строк відстрочки платежу вважається погодженим сторонами при наявності підпису уповноваженої особи покупця на специфікації (витратній накладній).

Так, у видаткових накладних № Dn-100660 від 12.07.2011р., № Dn -100661 від 12.07.2011р., № Dn - 100663 від 13.07.2011р., № Dn - 100669 від 12.07.2011р., № Dn - 100676 від 13.07.2011р., № Dn - 100899 від 22.07.2011р., № Dn - 100901 від 22.07.2011р., № Dn - 100902 від 22.07.2011р., Dn - 100903 від 22.07.2011р., № Dn - 100926 від 25.07.2011р., № Dn - 101135 від 04.08.2011р., № Dn - 101157 від 04.08.2011р., за якими здійснювалася поставка товару значиться наступний порядок оплати: відстрочення платежу на 25 днів.

Зазначені видаткові накладні підписані покупцем (відповідачем) та скріплені печаткою підприємства, що відповідно п. 5.4 договору свідчить про погодження сторонами кожної партії товару, його істотних характеристик та умов оплати.

Оскільки остання партія товару за видатковою накладною Dn 101157 була поставлена та відповідно отримана відповідачем 04.08.2011р., то з урахуванням вимог п. 5.4 договору щодо строків оплати, строк оплати вартості товару, отриманого по всім накладним наступив ще 29.08.2011р., а вже з 30.08.2011р. почалося прострочення виконання відповідачем грошового зобовязання.

Однак, відповідач, отримавши товар, оплатив його лише частково в сумі 300грн.00коп., про що свідчить наявна в матеріалах справи копія банківської виписки від 29.08.2011р., призначення платежу оплата за товар відповідно до накладної № 100660 від 12.07.11р.

Таким чином суд дійшов висновку про те, що відповідач не виконав зобовязання оплатити в установлений договором строк суму поставленого товару, внаслідок чого виникла заборгованість в розмірі 16117грн.97коп.

Зазначений розмір боргу підтверджується довідкою № 212 від 01.11.2011р. за підписом генерального директора та головного бухгалтера ТОВ „Оптова компанія „Дарниця”.

Докази сплати суми заборгованості в розмірі 16117грн.97коп. суду не представлені, отже, позовні вимоги в частині основного боргу вважаються обґрунтованими, доведеними належним чином та такими, що підлягають задоволенню.

Посилаючись на несвоєчасне виконання відповідачем взятих на себе зобовязань, позивач просить суд стягнути з відповідача 3% річних у сумі 55грн.04коп., нараховану за період з 30.08.2011р. по 11.10.2011р. на суму боргу по всім накладним, з урахуванням здійсненої часткової оплати.

Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та трьох процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Суд перевіривши арифметичних розрахунок позивача в частині вимог щодо стягнення 3% річних, за допомогою відповідної програми системи інформаціно-правового забезпечення „Законодавтво”, за заявлений позивачем період, встановив, що даний розрахунок є обґрунтованим, не перевищує розмір, який може бути нарахований за зазначений період, а отже підлягає задоволенню.

Крім того, посилаючись на несвоєчасне виконання грошового зобовязання відповідачем щодо оплати поставленої продукції позивач на підставі п. 8.2 договору просить суд стягнути з відповідача пеню у сумі 294грн.31коп., яка заявлена до стягнення за період з 30.08.2011р. по 11.10.2011р. у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від загальної суми боргу по всім накладним за кожний день прострочення платежу.

Відповідно до ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 546 Цивільного кодексу України та ст. 230 Господарського кодексу України виконання зобов'язань може забезпечуватися в т.ч. неустойкою.

Нарахування пені здійснюється з врахуванням граничного строку та розміру пені, що передбачено ст. 1,3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань” та ч.6 ст. 232 Господарського процесуального кодексу України.

Судом встановлено, що враховуючи вимоги п. 5.4 договору та строків оплати, зазначених в видаткових накладних, за видатковими накладними Dn- 100660 від 12.07.2011р., № Dn - 100661 від 12.07.2011р., № Dn - 100669 від 12.07.2011р. момент прострочення виконання відповідачем грошового зобовязання, а отже настання у позивача права вимоги виникло з 07.08.2011р., отже пеня може нараховуватися за період з 07.08.2011р. по 07.02.2012р.; за видатковими накладними № Dn - 100899 від 22.07.2011р., № Dn - 100901 від 22.07.2011р., № Dn - 100902 від 22.07.2011р., № Dn - 100903 від 22.07.2011р. право вимагати від відповідача виконання обовязків по оплаті товару виникло у позивача з 17.08.2011р., отже пеня може нараховуватися за період з 17.08.2011р. по 17.02.2012р.; за видатковими накладними № Dn - 100663 від 13.07.2011р. та № Dn - 100676 від 13.07.2011р. право вимоги виникло у позивача з 08.08.2011р., обґрунтованим є розрахунок пені за період з 08.08.2011р. по 08.02.2012р.; за видатковими накладними № Dn - 101135 від 04.08.2011р., № Dn - 101157 від 04.08.2011р. право вимоги у позивача виникло з 30.08.2011р., пеня може нараховуватися за період з 30.08.2011р. по 30.02.2012р.; за накладною № Dn - 100926 від 25.07.2011р. право вимоги у позивача виникло з 20.08.2011р., пеня може нараховуватися за період з 20.08.2011р. по 20.02.2012р.

Однак, позивачем заявлений період з 30.08.2011р. по 11.10.2011р., що правом позивача.

Суд перевіривши наданий позивачем розрахунок пені, за допомогою відповідної програми системи інформаціно-правового забезпечення „Законодавтво”, в межах заявленого позивачем періоду, встановив, що заявлена сума пені в розмірі 294грн.31коп. є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Крім того, керуючись нормами законодавства та умовами п. 8.2 договору позивач просить суд стягнути з відповідача штраф в розмірі 25% від вартості несвоєчасно оплаченого товару.

У ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України зазначено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобовязаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобовязання.

Відповідно до ч. 2 ст. 549 Цивільного кодексу України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Також у п. 4 ст. 231 Господарського кодексу України встановлено, що у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються у розмірі, передбаченому договором.

За правовою природою заявлена до стягнення сума у розмірі 4029грн.49коп. є штрафом, умови п. 8.2 договору не суперечить чинному законодавству України, оскільки граничний розмір відповідальності у вигляді штрафу за прострочку платежу законодавством не встановлений, у звязку з чим позовні вимоги в частині стягнення штрафу в розмірі 4029грн.49коп. суд вважає обґрунтованими, законними, доведеними та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 цього ж Кодексу господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати при повному задоволенні позову покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 509, 525, 526, 530 Цивільного кодексу України, ст.ст. 33, 34, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „Оптова компанія „Дарниця”, м. Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю „Лек Ком”, м. Донецьк про стягнення суми основного боргу в розмірі 16117грн.97коп., суми 3% річних у розмірі 55грн.04коп., пені в сумі 294грн.31коп. та штрафу в розмірі 4029грн.49коп. задовольнити в повному обсязі..

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Лек Ком” (юридична адреса: 83039, м. Донецьк, вул. Бокія, будинок 13-А, квартира 2, код ЄДРПОУ 35559759) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Оптова компанія „Дарниця” (юридична адреса: 01023, м. Київ, вул. Мечникова, 8, квартира 22, код ЄДРПОУ 24381128) суму основного боргу в розмірі 16117грн.97коп., суму 3% річних у розмірі 55грн.04коп., пені в розмірі 294грн.31коп. та штрафу в розмірі 4029грн.49коп., витрати на оплату державного мита в сумі 205грн.00коп., інформаційно-технічного забезпечення судового процесу в сумі 236грн.00коп.

У судовому засіданні 01.12.2011р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Видати наказ після набрання рішення законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.

Повний текст рішення складено та підписано 05.12.2011р.

Суддя Макарова Ю.В.

< Список ><Довідник >

< Список ><Довідник >

< Текст >