Рішення № 20357379, 29.11.2011, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

29.11.11 р. Справа № 13/179

Суддя господарського суду Донецької області Макарова Ю.В., при секретарі судового засідання Харькіної К.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовною заявою: Костянтинівського казенне наукововиробничого підприємства „Кварцит”, Донецька обл., м. Костянтинівка

до відповідача Фізичної особипідприємця ОСОБА_2 м. Донецьк

про зобовязання повернути залишків нереалізованого товару у кількості та якості згідно з накладними у разі його наявності, а за умови фактичної реалізації поставленого товару зобовязання сплатити вартість товару

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_3 (довіреність № 1-460 від 28.10.0111р.)

від відповідача: не зявився

СУТЬ СПОРУ:

Костянтинівське казенне наукововиробниче підприємство „Кварцит”, Донецька обл., м. Костянтинівка (далі позивач) звернулося до господарського суду Донецької області із позовною заявою до Фізичної особипідприємця ОСОБА_2 м. Донецьк (далі відповідач) про зобовязання повернути залишки нереалізованого товару у кількості та якості згідно з накладними у разі його наявності, а за умови фактичної реалізації поставленого товару зобовязання сплатити вартість товару.

Ухвалою від 21.10.2011р. судом порушено провадження по справі, призначено до розгляду на 09.11.2011р., сторони зобовязані надати документи та вчинити певні дії.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем грошового зобовязання щодо своєчасної та повної оплати поставленого товару за договором № 087-09 від 02.06.2009р.

29.11.2011р. позивач надав через канцелярію суду заяву б/н від 28.11.2011р., якою уточнив позовні вимоги, а саме просив суд стягнути з відповідача вартість товару в сумі 3181грн.82коп., тобто позивач остаточно визначився з вимогами в межах заявленого предмету позову. Заява прийнята судом до розгляду.

Справа слуханням відкладалась у звязку з неявкою відповідача та з метою надання йому права на захист, востаннє на 29.11.2011р., але відповідач у судові засідання не зявився, витребуваних документів не надав, про поважність причин відсутності суд не повідомлений. Судом були вжиті усі належні заходи для повідомлення відповідача про місце, дату та час проведення судових засідання. В матеріалах справи міститься Витяг з ЄДР за електронним запитом № 11662593 станом на 08.11.2011р., з якого вбачається, що місце проживання Фізичної особи підприємця ОСОБА_2 значиться за адресою: АДРЕСА_1. Достовірність відомостей з Єдиного державного реєстру встановлена ст. 18 Закону України „Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців”. Вся кореспонденція направлялася відповідачу за адресою, вказаною у позові та витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, проте поштовий конверт з ухвалою суду повернувся на адресу суду за відсутністю адресату.

При цьому, з огляду на правову позицію Вищого господарського суду України, визначену в п.4 Інформаційного листа „Про деякі питання практики застосування норм господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році” від 02.06.2006р. №01-8/1128 та в п.11 Інформаційного листа „Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році” від 15.03.2007р. №01-8/123, таке надсилання вважається належним виконанням обовязку щодо інформування сторін про судовий розгляд справи, тому поштова кореспонденція з повідомленнями, повернута органами зв'язку з позначками "за зазначеною адресою не проживає", з урахуванням конкретних обставин справи вважаються належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Під час судових засідань представник позивача підтримав свою позицію.

Суд вважає за можливе, в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, розглянути спір за наявними в справі матеріалами, оскільки їх достатньо для правильної юридичної кваліфікації спірних правовідносин.

Вислухавши в судовому засіданні представника позивача, дослідивши матеріали справи та оцінивши надані суду докази в порядку ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд ВСТАНОВИВ:

02.06.2009р. між позивачем (постачальником) та відповідачем (реалізатором) був укладений договір № 087-09, згідно з яким постачальник зобовязується поставити, а реалі затор прийняти, реалізувати та оплатити наступні товари народного споживання: дзеркала побутові, журнальні столи та інші товари народного споживання.

Відповідно п. 1.2 договору кількість, асортимент, ціни, зазначені в накладних, що є невідємною частиною договору.

Відповідно до п. 3.1 договору ціни на товар вказуються в накладних.

Згідно п. 3.2 договору розрахунок за товар здійснюється шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок постачальника щомісячно по мірі реалізації товару.

Пунктом 3.3 договору встановлено, що реалі затор інформує постачальника про здійсненні оплати, затримка оплат більше одного місяця, без згоди з постачальником, неприпустима.

Згідно п. 3.5 договору у випадку повної реалізації товару реалі затор протягом 30 днів зобовязаний перерахувати грошові кошти за товар постачальнику.

Договір набирає чинності з моменту його підписання та діє поки одна з сторін письмово не вчиніть дії до його припинення (п. 4.1 договору).

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що на виконання умов договору виставив відповідачу для оплати погодженого договором товару рахунки фактури № 111 від 04.06.2009р. на суму 2074грн.44коп., № 124 від 26.06.2009р. на суму 2107грн.38коп. та здійснив поставку товару за видатковими накладними № ГП2/64 від 04.06.2009р. та № ГП2/77від 26.06.2009р., всього позивачем був поставлений товар загальною вартістю 4181грн.82коп.

Позивач в позовній заяві посилається на те, що відповідач належним чином не виконав взяті на себе зобовязання за договором, зробивши 09.07.2009р. лише частково оплату товару, поставленого за накладною № ГП2/77 від 26.06.2009р. в сумі 1000грн.00коп. (призначення платежу рахунок 124 від 26.06.09р.), внаслідок чого сума заборгованості в розмірі 3181грн.82коп. не погашена.

Претензією № 1-209 від 02.06.2011р. позивач просив відповідача протягом 7 днів погасити виниклу суму заборгованості в розмірі 3181грн.82коп., попереджаючи при цьому про розірвання договору у випадку несплати суми боргу та звернення до господарського суду за примусовим стягненням зазначеної суми, а також нарахування збитків та штрафних санкцій.

Однак, позивач зазначає, що станом на день звернення до суду відповідач не надав жодної відповіді на направлену претензію, не вчинив дій, спрямованих на врегулювання спору, сума заборгованості залишилась непогашеною, товар не провернутий.

Позивач, вважаючи, що відповідач не виконав свої зобовязання за договором (повністю та своєчасно не оплатив отриманий товар), звернувся з позовом до суду за захистом порушеного права, остаточно просить суд стягнути з відповідача суму заборгованості за товар.

Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд вважає вимоги Позивача до Відповідача такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі, враховуючи наступне:

Враховуючи статус сторін та характер правовідносин між ними, останні (правовідносини) регулюються насамперед відповідними положеннями Господарського і Цивільного кодексів України та умовами укладеного між ними договорів.

Згідно ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобовязання виникають зокрема з договорів. Аналогічні положення встановлені і в ст.ст. 173-175 Господарського кодексу України.

Предметом даного позову є стягнення з відповідача суми заборгованості у розмірі 3181грн.82коп. у звязку з неналежним виконанням умов договору № 087-09 від 02.06.2009р.

Зазначений договір є підставою для виникнення у його сторін прав і обовязків, визначених ним та за своєю правовою природою є договором поставки, підпадає під правове регулювання норм статті 712 ЦК України та статей 264-271 ГК України. В частині, що не суперечить Договору, до вказаного правочину також застосовуються норми ЦК України, які регулюють правила купівлі-продажу (статті 655-697 ЦК України).

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Таким чином, на підставі укладеного між сторонами договору № 087-09 від 02.06.2009р. у позивача виник обовязок передати товар, а у покупця прийняти та оплатити його.

Як зазначалось, позивач на виконання умов договору здійснив поставку товару за видатковими накладними № ГП2/64 від 04.06.2009р. та № ГП2/77від 26.06.2009р., всього позивачем був поставлений товар загальною вартістю 4181грн.82коп.

Висновок стосовно того, що товар за вищевказаними накладними був поставлений відповідачу позивачем саме на виконання договору № 087-09 від 02.06.2009р. суд робить виходячи з того, що вид товар, обумовлений сторонами в п. 1.1 договору і був поставлений за видатковими накладними; довіреністю б/н від 04.06.2009р. відповідач уповноважував свого працівника на отримання матеріальних цінностей від позивача саме за договором № 087-09 від 02.06.2009р. Тобто, з цього питання спір відсутній.

В матеріалах справи наявні довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей № 2 від 26.06.2009р. та б/н від 04.06.2009р., якими відповідач уповноважував матеріально-відповідальну особу на прийняття товару саме у тому співвідношенні за характеристиками та кількістю як і в спірних накладних.

В графі отримав наявний підпис отримувача товару, здійснивши часткову оплату спірного товару відповідач визнав факт отримання товару. У письмових поясненнях за підписом керівника позивач стверджує, що товар був отриманий представниками відповідача на підставі вищезазначених довіреностей.

Відповідно до представленої суду довідки про наявність заборгованості за підписом керівника та головного бухгалтера Костянтинівського казенного наукововиробничого підприємства „Кварцит” на підприємстві значиться заборгованість яка утворилася з господарських операцій з відповідачем, тим самим позивач підтвердив цей факт у бухгалтерському обліку підприємства.

Господарський суд приймає до уваги, що покупцем при отриманні товару не подавалося жодних заперечень щодо неналежності виконання Постачальником прийнятих за Договором зобовязань з поставки Товару.

Виходячи зі змісту статей 688 та 690 ЦК України, поставлені без згоди Покупця товари, від яких Покупець відмовився, повинні прийматися ним за відповідальне зберігання.

Оскільки суду не надано доказів незгоди відповідача щодо належності виконання позивачем прийнятих на себе згідно Договору зобовязань, не надано доказів відмови від цього Товару та прийняття його у встановленому порядку на відповідальне зберігання, суд дійшов висновку, що свої зобовязання позивач виконав у відповідності з умовами договору № 087-09 від 02.06.2009р.

На підставі вищезазначеного, господарський суд робить висновок, що позивачем доведено факт передачі відповідачеві товару на суму 4181грн.82коп., тобто обовязок позивача вважається виконаним у відповідності до норм статті 664 ЦК України та умов Договору.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку. Зобовязання виникають зокрема з договору або іншого правочину.

Відповідно до ст. 526 того ж Кодексу зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

Як встановлено ч.ч.1, 2 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобовязаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або законодавством не встановлений інший строк оплати товару.

У відповідності до норм ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 530 ЦК України якщо у зобовязанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Як вбачається із умов п. 3.5 договору, у випадку повної реалізації товару реалізатор протягом 30 днів зобовязаний перерахувати грошові кошти за товар постачальнику. В той же час пунктом 3.3 договору встановлено, що реалізатор інформує постачальника про здійсненні оплати, затримка оплат більше одного місяця, без згоди з постачальником, неприпустима.

В матеріалах справи відсутні будьякі листи, докази звернення відповідача (реалізатора) до постачальника (позивача) з повідомленнями про нереалізований товар або здійснені оплати, неможливість оплати товар або затримку платежу, відповідач не звертався з проханням відстрочити виконання зобовязання по оплаті товару через його не реалізацію.

Як свідчить наявна в матеріалах справи банківська виписка за 08.07.2009р., відповідач здійснив оплату лише частково в сумі 1000грн.00коп. за товар, поставлений за видатковою накладною № ГП2/77 від 26.06.2009р., в якості підстави здійснення оплати відповідач зазначає „за послуги дзеркала згідно рах. № 124 від 26.06.2009р.”. Однак, зазначений рахунок був виставлений на більшу суму 2107грн.38коп., ніж зроблена відповідачем оплата.

Позивач у позові та під час судових засідань стверджує, що для вирішення питання з погашення заборгованості мирним шляхом здійснював всі можливі дії, в тому числі направляв претензію від 02.06.2011р. № 1-209 з вимогою сплатити суму заборгованості або повернути товар, про отримання якої 08.06.2011р. свідчить рекомендоване повідомлення, але Як вбачається з матеріалів справи зазначена вимога позивача залишена відповідачем без задоволення. Суд вважає, що відповідач ухиляється від належного виконання взятого на себе зобовязання оплатити товар.

Враховуючи ті обставини, що з часу здійснення поставки позивачем товару, пройшов тривалий термін (більше двох років), суд вважає правомірною вимогу позивача, наведену в претензії, адресованій відповідачу, про повернення відповідачем отриманого від позивача товару або грошових коштів за нього, проти якої відповідач не заперечив, а також у звязку з якою як не здійснив повернення товару, так і повернення коштів.

За наведеного є правомірними та підлягають задоволенню позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості у сумі 3181грн.82коп. Зазначена сума боргу підтверджується довідкою за підписом В.о. головного бухгалтера та директора Костянтинівського казенного наукововиробничого підприємства „Кварцит”, Донецька обл., м. Костянтинівка.

Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 цього ж Кодексу господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Однак, в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази наявності у відповідача нереалізованого товару. Доказів погашення боргу в сумі 3181грн.82коп. суду не представлені.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати при повному задоволенні позову покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України та ст. ст. 509, 525, 526, 530, 688, 692 Цивільного кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Костянтинівського казенне наукововиробничого підприємства „Кварсит”, Донецька обл., м. Костянтинівка до Фізичної особи підприємця ОСОБА_2 про стягнення вартості товару в сумі 3181грн.82коп. задовольнити в повному обсязі..

Стягнути з Фізичної особипідприємця ОСОБА_2 (місце проживання: АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) на користь Костянтинівського казенне наукововиробничого підприємства „Кварсит” (юридична адреса: 85104, Донецька обл., м. Костянтинівка, вул. Шмідта, будинок 20, ідентифікаційний код 25604710) суму основного боргу в розмірі 3181грн.82коп., витрати на оплату державного мита в сумі 102грн.00коп., інформаційно-технічного забезпечення судового процесу в сумі 236грн.00коп.

У судовому засіданні 29.11.2011р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Видати наказ після набрання рішення законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.

Повний текст рішення складено та підписано 05.12.2011р.

Суддя Макарова Ю.В.

< Список ><Довідник >

< Список ><Довідник >

< Текст >