Рішення № 20357186, 14.12.2011, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

14.12.11 р. Справа № 6/315

Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді _Подколзіної Л.Д.

При секретарі Котенко Т.І.

розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю „Євро-Дон” м.Донецьк

до відповідача: Державного підприємства „Шахта №17-17 біс” м.Донецьк

про стягнення 96 502грн. 73коп.

за участю

представників сторін:

від позивача ОСОБА_1 - представник по довіреності №01/12-Д від 01.12.2011р.

від відповідача ОСОБА_2 представник по довіреності вих.№01/390 від 14.12.2011р.

СУТЬ СПОРУ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю „Євро-Дон” м.Донецьк, звернувся до господарського суду з позовом про стягнення з Державного підприємства „Шахта №17-17 біс” м.Донецьк боргу у сумі 70000грн., інфляційних у сумі 6749грн. 59коп., 3% річних у сумі 3141грн. 91коп., пені у розмірі 16611грн. 23коп. (Усього 96 502грн. 73коп.)

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору №21/04 від 21.04.2010р. в частині розрахунків за поставлений товар, внаслідок чого утворилась заборгованість.

Відповідач у відзиві на позовну заяву вих.№01/389 від 13.12.2011р. визнав борг у повному обсязі та пояснив, що дана заборгованість виникла у зв”язку з важким фінансовим положенням із-за зупинення добування та фінансування за рахунок бюджету. Крім того, зазначив, що відповідач знаходиться в стадії ліквідації згідно наказу Мінвуглепрома №260 від 28.04.2006р. та наказу Міністерства палива та енергетики №449 від 31.08.2011р.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши представників сторін, суд -

в с т а н о в и в :

21 квітня 2010р. між Товариством з обмеженою відповідальністю „Євро-Дон” м.Донецьк та Державним підприємством „Шахта №17-17 біс” м.Донецьк був укладений договір №21/04, згідно умов якого позивач (далі по тексту-Продавець) взяв на себе зобов”язання передати у власність покупця продукцію виробничо-технічного призначення, по ціні, в кількості, асортименті, на умовах та в строки, вказані у відповідних

До вказаного договору сторонами підписана специфікація від 21.04.2010р., в якій сторони визначили найменування продукції, кількість, ціну та загальну суму.

Відповідно до ч. 1 ст. 67 Господарського кодексу України відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності, виконуються на підставі договорів.

За своїм змістом та правовою природою договір №21/04 від 21.04.2010р., на який позивач посилається як на підставу своїх вимог, є договором купівлі-продажу.

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Пункт 2.1 укладеного договору передбачає оплату продукції покупцем шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок продавця на протязі 30 календарних днів.

Враховуючи вищезазначене, договір, на який посилається позивач, вважається судом укладеним, так як в ньому сторонами передбачені всі істотні умови.

За умовами статті 193 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону і укладеного договору.

Господарським судом встановлено, що по видатковій накладній №ЕД-0000002 від 07.05.2010р. позивач передав, а повноважна особа відповідача за довіреністю №22 від 07.05.2010р. отримала продукцію виробничо-технічного призначення на загальну суму разом на загальну суму94 517грн. 50коп.

Оскільки відповідачем отриманий товар у позивача без будь-яких зауважень, оплата повинна здійснюватись в термін, передбачений сторонами у договорі, так як відповідно до загальних умов виконання зобовязання викладених в ст.ст. 526,530 ЦК боржник повинен сплатити одержаний товар в строки, передбачені умовами договору.

Згідно ст. 629 ЦК України договір є обовязковим для виконання сторонами.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з частиною першою статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Матеріалами справи доведено, що відповідачем, в порушення умов п. 2.1 договору №21/04 від 21.04.2010р., отриманий товар сплатив частково на суму 24517грн. 50коп.

Таким чином, на час звернення з позовом, сума заборгованості складає 70000грн.

Приймаючи до уваги, що позивачем доведені факти передачі товару відповідачу та його несплати у встановлені договором терміни, господарський суд задовольняє вимогу позивача щодо стягнення суми заборгованості в повному обсязі.

Матеріалами справи доведено, що строки виконання грошового зобовязання відповідачем порушені, так як до предявлення позивачем позову щодо стягнення інфляційних та 3% річних фактично залишилось невиконаним грошове зобовязання відповідача перед кредитором.

Стаття 625 Цивільного кодексу України не звільняє боржника від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобовязання. Боржник, що прострочив виконання грошового зобовязання, за вимогою кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір не встановлений договором або законом.

Таким чином, відповідно до частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобовязання.

Положення цієї статті застосовуються до боржника у разі порушення ним грошового зобовязання в не залежності від наявності вини в його діях.

Відтак, встановлені статтею 625 ЦК України відсотки річних підлягають нарахуванню до моменту фактичного виконання грошового зобовязання.

Суд, перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційних у сумі 6749грн. 59коп., 3% річних у сумі 3141грн. 91коп., задовольняє дані вимоги позивача в повному обсязі, так як позивачем доведений факт прострочення відповідачем строків оплати та наданий обґрунтований розрахунок сум, який не суперечить діючому законодавству.

Порушення відповідачем строків оплати отриманого товару явилось підставою для нарахування позивачем 16611грн. 23коп. пені, яка нарахована за прострочення оплати товару відповідно до п. 5.3 договору.

Господарський суд враховує, що матеріалами справи доведений факт порушення відповідачем строків виконання зобовязання по оплаті товару, так як до предявлення позивачем позову щодо стягнення штрафних санкцій фактично залишилось невиконаним в повному обсязі зобовязання відповідача перед кредитором.

У відповідності зі ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобовязання може забезпечуватись неустойкою.

Стаття 549 Цивільного кодексу визначає, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Оскільки, відповідачем не були виконанні належним чином зобовязання щодо оплати товару, це стало підставою для застосування господарських санкцій, передбачених п. 5.3 договору.

Відповідальність за прострочку платежу у вигляді пені може встановлюватися у договорі платниками та одержувачами коштів підприємствами, установами та організаціями незалежно від форм власності та господарювання, а також фізичними особами субєктами підприємницької діяльності згідно зі статтями 1,3,4 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань”.

Оскільки сторонами договором передбачені: а) встановлений строк виконання грошового зобовязання (п.2.1 договору); б) вид відповідальності за прострочення грошового зобовязання; в) розмір пені (п.5.3 договору), а також доведено факт прострочки виконання боржником грошового зобовязання, господарський суд задовольняє вимоги позивача в частині стягнення 16611грн. 23коп. пені в повному обсязі, оскільки вона розрахована в розмірі, що не суперечить вимогам Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошового зобовязання”, тобто з урахуванням шестимісячного терміну та розміру облікової ставки НБУ.

Судові витрати відповідно до ст. 49 ГПК України підлягають віднесенню на відповідача.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. ст. 526, 546, 549, 610, 625 ЦК України, ст.193 ГК України, ст.ст. 33, 43, 44, 49, 82, 84, 85 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „Євро-Дон” м.Донецьк до Державного підприємства „Шахта №17-17 біс” м.Донецьк про стягнення 96 502грн. 73коп. задовольнити повністю.

Стягнути з Державного підприємства „Шахта №17-17 біс” (83011 м.Донецьк, вул.Кірова, р/р26008078430000 в ПАТ „ПрофінБанк”, МФО 334594, ЄДРПОУ 30701383) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Євро-Дон” (83120 м.Донецьк, вул.Павла Корчагіна, 1, р/р26000000100275 у філії Донецька дирекція ПАТ „Банк КАМБІО”, МФО 394523, ЄДРПОУ 30944567) борг у сумі 70000грн., інфляційні у сумі 6749грн. 59коп., 3% річних у сумі 3141грн. 91коп., пеню у розмірі 16611грн. 23коп., витрати по сплаті судового збору у сумі 1 930грн. 05коп.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.

У судовому засіданні 14.12.2011р. проголошено та підписано вступну та резолютивну частину рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 19.12.2011р.

Суддя Подколзіна Л.Д.

< Список ><Довідник >

< Список ><Довідник >

< Текст >