Рішення № 20356879, 13.12.2011, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

13.12.11 р. Справа № 24/299

Господарський суд Донецької області у складі судді Величко Н.В.

при секретарі (помічнику) Смірновій Ю.Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали

за позовом: Державного підприємства «Вугілля України», м.Київ

до відповідача: Державного підприємства «Красноармійськвугілля», м.Димитров

про: стягнення 44709,30 грн. збитків

за участю представників:

від позивача: ОСОБА_1 за довір. №15-09/116-Д від 15.09.2011р.

від відповідача: ОСОБА_2 за довір. № 2 від 04.01.2011р.

СУТЬ СПОРУ:

Державне підприємство «Вугілля України» звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до Державного підприємства «Красноармійськвугілля» про стягнення в порядку регресу збитків у розмірі 44709,30 грн.

Мотивуючи позовні вимоги позивач посилається на укладений між ним та відповідачем договір поставки №07-08/1-ЕН від 13.07.2007р., за яким постачальник зобовязався поставити вугільну продукцію належної якості за реквізитами покупця, вказаних в додатках до цього договору. На виконання умов зазначеного договору відповідач в жовтні 2008р. відвантажив на адресу Ладижинської ТЕС ВАТ «Західенерго» вугільну продукцію марки ГСШ 0-13 у вагонах № 60246311, № 63409635, №66189002, №66839382. При цьому позивач зазначив, що Ладижинська ТЕС ВАТ «Західенерго» є вантажоотримувачем за договором на поставку вугілля №02-ЕН/08 від 20.07.2007р. між ДП «Вугілля України» та ВАТ «Західенерго». Під час приймання вугілля на Ладижинській ТЕС було виявлено, що поставлене вугілля за своїми якісними характеристиками не відповідає вимогам договору №07-08/1-ЕН від 13.07.2007р. і у звязку з неможливістю його використання у технологічному процесі, Ладижинська ТЕС відмовилась приймати вугілля та просила постачальника та вантажовідправника розпорядитись товаром або надати згоду на його повернення. Листом №300 від 29.10.2008р. вантажовідправник повідомив про згоду на прийняття вугільної продукції у зворотньому напрямку та гарантував компенсацію збитків. Спірне вугілля було повернуто 31.10.2008р. без вивантаження у вищевказаних вагонах, що підтверджується залізничною квитанцією про приймання вантажу №42009112. Отже, цією поставкою ВАТ «Західенерго» було завдано збитки за переадресування вагонів з вугіллям неналежної якості на суму 25445,54 грн., які разом з судовими витратами стягнуто з ДП «Вугілля України» рішенням господарського суду м.Києва від 13.11.2009р. по справі №41/611 на користь ВАТ «Західенерго». Позивач також зазначив, що на виконання рішення суду по справі №41/611 між ВАТ «Західенерго» та ДП «Вугілля України» 20.04.2010р. було проведено зарахування однорідних зустрічних вимог саме на суму 25946,10 грн., з яких 25455,54 грн. збитків, 254,56 грн. державного мита та 236грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. При цьому позивач вважає, що у звязку з поставкою ДП «Красноармійськвугілля» неякісного вугілля вантажоотримувачу Ладижинській ТЕС ВАТ «Західенерго», позивач зазнав збитків у розмірі 25946,10 грн. у вигляді додаткових витрат у звязку з виконанням рішення господарського суду м.Києва. Також позивач стверджує, що не отримавши у власність від відповідача вугілля, позивач зазнав збитків у розмірі 18763,20 грн. з ПДВ у вигляді витрат на оплату вартості перевезення вугілля від вантажовідправника до вантажоотримувача. Позивач вважає, що оскільки переадресація вугілля відбулась саме з вини відповідача, то на підставі ст.224, 228 Господарського кодексу України та п.6.4 договору №07-08/1-ЕН від 13.07.2007р. відповідач зобовязаний компенсувати всі витрати позивача у сумі 44709,30 грн., з яких 25946,10 грн. збитків, сплачених позивачем на користь ВАТ «Західенерго» за рішенням господарського суду м.Києва у справі №41/611 та 18763,20 грн. вартості перевезення вугілля від вантажовідправника до вантажоотримувача.

На підтвердження таких обставин позивач надав суду копії договорів № 07-08/1-ЕН від 13.07.2007р. з додатками і додатковими угодами та №02-ЕН/08 від 20.07.2007р., копію посвідчення якості вугілля, копії залізничних накладних, копії актів відбору проб, копію актів про фактичну якість, копії листів вантажоотримувача, копію листа-згоди вантажовідправника на пере адресацію, копії квитанції про приймання вантажу, копію відомостей плати за користування вагонами, копії накопичувальних карток, копії переліків ТехПД про проведення платежів, копію претензії та відповіді на претензію з боку відповідача, копію рішення господарського суду міста Києва від 13.11.2009р. по справі №41/611, копію постанови Київського апеляційного господарського суду від 03.03.2010р. №41/611, копію акту зарахування однорідних зустрічних вимог від 20.04.2010р. на суму 25946,10 грн. та статутні документи підприємства.

Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечив, просив в задоволенні позову відмовити.

Мотивуючи свої заперечення ДП «Красноармійськвугілля» посилається на те, що якість партії вугілля за залізничною накладною № 511880508 у вагонах №60246311, №63409635, №66189002 та №66839382 підтверджена посвідченням якості вугілля №43 від 25.10.2008р. і відповідач вважає, що позивач не довів неналежну якість цього вугілля. Відповідач також посилається на те, що факти, встановлені рішенням господарського суду м.Києва від 13.11.2009р. у справі №41/611, не мають преюдиційного значення при вирішенні господарським судом Донецької області справи №24/299 у звязку з відмінністю у складі сторін у справах №41/611 та №24/299, оскільки ДП «Красноармійськвугілля» не приймало участі і не було стороною при розгляді справи №41/611 господарським судом м.Києва. Також, на думку відповідача, позивач не довів виконання ним належним чином умов п.4.1 договору №07-08/1-ЕН від 13.07.2007р. щодо прийняття продукції за якістю у відповідності з вимогами Інструкції П-7 та обовязкового виклику представника відповідача і його присутності при перевірці спірного вугілля, переадресування вугілля саме відповідачу. Відповідач стверджує, що позивачем двічі нараховані кошти в якості відшкодування збитків по сумі 18763,20 грн. провізна плата від станції вантажоотримувача до вантажовідправника. Крім того, ДП «Красноармійськвугілля» заявлено клопотання про застосування до спірних правовідносин трирічного строку позовної давності.

Розгляд справи відкладався згідно ст.77 Господарського процесуального кодексу України.

В судовому засіданні, що відбулось 13.12.2011р., позивач свої вимоги підтримав, просить суд задовольнити позов.

Відповідач проти позовних вимог заперечив, з підстав, викладених у відзиві.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, господарський суд встановив наступне.

13.07.2007р. між Державним підприємством «Вугілля України» (позивач), як покупцем, та Державним підприємством «Красноармійськвугілля» (відповідач), як продавцем, укладено договір поставки № 07-08/1-ЕН, згідно умов якого постачальник на умовах, передбачених даним договором, зобовязався поставити покупцю вугільну продукцію (вугілля) а асортименті, по реквізитах і з якісними характеристиками, приведеними в цьому договорі, а покупець - прийняти та оплатити вугілля на умовах договору (п.1.1, п.1.2 договору); вугілля постачається партіями залізничним транспортом у відкритих напіввагонах вантажною швидкістю на умовах призначення DDР, вартісні, якісні та кількісні показники вугілля, терміни поставки, назва місця призначення і вантажоотримувач - за реквізитами покупця, вказаних у додатках до договору (п.2.1 договору). Постачальник зобовязаний забезпечити наявність в графі 4 «Особливі відмітки» залізничних накладних відмітку: «у власність ДП Вугілля України договір №__ від ___р. для ВАТ «(назва енергогенеруючої компанії)» згідно договору № (номер договору з енергогенеруючою компанією) від ___р.», а також назву та місце знаходження постачальника (п.2.6 договору). Приймання вугілля по кількості і якості здійснюється у відповідності з вимогами Інструкцій Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР № П-6 та № П-7 з подальшими змінами і доповненнями, ГОСТ 1137 - 64 «Угли бурые, каменные, антрацит, горючие сланцы и брикети. Правила прийоми по качеству», ДСТУ4083 - 2002 «Вугілля камяне та антрацит для пиловидного спалювання на теплових електростанціях. Технічні умови», ДСТУ 4096-2002 «Вугілля буре, кам'яне, антрацит, горючі сланці та вугільні брикети. Методи відбору та підготовки проб для лабораторних випробування», ГТР 34.09.110-2003 «Вхідний контроль палива на ТЕС та організація претензійної роботи» та/або іншими нормативними документами України, прийнятими на заміну або доповнення вищевказаних в частині, що не суперечить даному договору (п.4.1 договору). Приймання партії вугілля за якістю покупцем здійснюється відповідно до даних хімічного аналізу атестованої хімічної лабораторії вантажоотримувача (п.4.4 договору).

Умовами цього договору сторони визначили, якщо показники якості вугілля, визначені в лабораторії вантажоотримувача, відрізняються від посвідчень якості на величину, більше допустимої похибки випробовування, вантажоотримувач або покупець протягом 24 годин з моменту отримання результатів, зобовязаний викликати постачальника для проведення спільного опробування вугілля. У разі неприбуття представника постачальника протягом 24 годин з моменту отримання повідомлення, до розрахунку приймаються показники якості, визначені лабораторією вантажоотримувача (п.4.9 договору). Вартість користування вагонами за час простою вагонів в очікуванні представника вантажовідправника покладається на постачальника у випадку коли результати спільного приймання вугілля на ТЕС будуть відрізнятись від даних постачальника на величину, що перевищує норму нестачі або допустиму похибку опробування (п.6.5 договору). Вартість залізничного тарифу за перевезення вугілля залізницею оплачує покупець (п.5.5 договору). Постачальник гарантує відповідність кількості і якості вугілля до умов договору; за постачання неякісного вугілля, постачальник несе відповідальність у вигляді повного відшкодування всіх збитків покупця та вантажоотримувача, повязаних із постачанням такого вугілля (витрати по транспортуванню вугілля до вантажоотримувача, переадресацію вагонів, плата за використання вагонів, витрати на подачу-прибирання вагонів, витрати на проведення хіманалізу вугілля, витрати по вивантаженню вагонів, витрати по складування, зберіганню, реалізації вугілля та ін., п.6.1, п.6.4 договору).

Додатком №10/08-2 від 30.09.2008р. до договору № 07-089/1-ЕН від 13.07.2007р. сторони встановили, що постачальник (відповідач) зобовязується відвантажити в період з 01.10.2008р. по 31.10.2008р., а покупець (позивач) прийняти вугілля марки ГСШ 0-13 наступних вантажовідправників: ЦЗФ «Комсомольська» ст.Красноармійськ та ТОВ «Донецьке вугільне паливо» ст.Гродовка у обсязі 10000тн за ціною 510,00 грн. без ПДВ; вантажоотримувач Ладижинська ТЕС ВАТ «Західенерго», ст.Ладижин (а.с.18)

Матеріали справи свідчать, що 20.07.2007р. між Відкритим акціонерним товариством «Західенерго» як покупцем та Державним підприємством «Вугілля України» як постачальником укладено Договір № 02-ЕН/08 про поставку вугілля на умовах, аналогічних умовам договору №07-08/1-ЕН від 13.07.2007р. (а.с.48), а саме, постачальник (позивач) зобовязаний поставити вугільну продукцію в асортименті, по реквізитах і з якісними характеристиками приведеними в даному договорі, а покупець прийняти вугілля та оплатити його вартість на умовах встановлених договором. Пунктом 2.1 договору встановлено, що вугілля постачається партіями залізничним транспортом у відкритих напіввагонах вантажною швидкістю на умовах DDP (залізнична станція призначення), згідно з міжнародними правилами тлумачення торгівельних термінів «Інкотермс» в редакції 2000 року та за реквізитами покупця, вказаними в додатках до договору. Пунктом 4.9 договору встановлено, що у випадку постачання вугілля, якісні показники якого перевищують гранично допустимий рівень, встановлений цим договором в п.3.1 договору, що буде підтверджено у порядку п. 4.8 договору, покупець має право відмовитись від прийняття та оплати такого вугілля, або прийняти його на умовах п. 5.2 договору.

Пунктом 6.4 договору встановлено, за постачання неякісного вугілля, вугілля пошарово завантаженого в вагони з домішкам продукції інших класів чи сортів, або вугілля, асортимент якого не відповідає вимогам договору, постачальник несе відповідальність у вигляді повного відшкодування всіх збитків покупця, звязаних з постачанням такого вугілля (витрати по транспортуванню вугілля до вантажовідтримувача, переадресація вагонів, плата за використання вагонів, витрати на подачу прибирання вагонів, витрати на проведення хіманалізу вугілля, витрати по вивантаженню вагонів, витрати по складуванню, зберіганню, реалізації вугілля та ін.).

З матеріалів справи вбачається, що в рахунок договору №2-ЕН/08 від 20.07.2007р. у власність ДП «Вугілля України» за договором №07-08/1-ЕН від 13.07.2007р. ТОВ «Донецьке вугільне паливо» поставив на Ладижинську ТЕС ВАТ «Західенерго» за залізничною накладною № 51188058 у вагонах № 60246311, № 63409635, №66189002, №66839382 вугілля загальною масою 276 тис.кг. (а.с.22-23 зворотній бік)

Під час контрольного випробування вугілля на Лидижинській ТЕС, виявлена невідповідність вугілля якісним характеристикам, що не відповідає умовам договору та не може бути використане в технологічному процесі.

За результати приймання зазначеного вугілля складено Акт про фактичну якість № 4183 від 28.10.2008 року та Акт спільного опробування № 4183 від 28.10.2008 року (а.с.24,25), підписаних уповноваженими працівниками Ладиженської ТЕС, працівниками Державного підприємства «Укрвуглеякість», які діяли в інтересах ДП «Вугілля України» на підставі довіреності ДП «Вугілля України» № ВКВ 886140 від 27.12.2007 р. та в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю «Промислова компанія «Донецьке вугільне паливо» на підставі довіреності № 20 від 01.10.2008 р.

Відповідно до п.4.9.1 Договору, представник ДП «Вугілля України» та вантажовідправника телеграмами № 17-6945 від 28.10.2008 року, № 17-6946 від 28.10.2008 року, № 17-6947 від 28.10.2008 року, повідомлялись про відмову позивача в прийнятті спірного вугілля та надання їхньої згоди на його повернення вантажовідправнику (а.с.26,27).

Листом № 300 від 29.10.2008 року вантажовідправник надав згоду на повернення спірного вугілля (а.с.28).

05.11.2008 р. спірне вугілля було повернуто вантажовідправнику, а саме на залізничну станцію Гродовка Донецької залізниці в зазначених вище залізничних вагонах, що підтверджується квитанцією про приймання вантажу № 42009112 виданої залізничною станцією Ладижин Одеської залізниці (а.с.29).

16.01.2009р. позивач звертався до ДП «Красноармійськвугілля» з претензією № 16-01-09/1-м на суму 26048,38 грн. (а.с.34), в якій просив на підставі п.7.1 договору №07-08/1-ЕН від 13.07.2007р., ст.224 Господарського кодексу України відшкодувати збитки за поставку вугілля з якісними характеристиками, які не відповідають умовам договору, у розмірі 26048,38 грн., з яких 3694,08 грн. плата за користування вагонами, 18763,20 грн. провізна плата, 3591,10 грн. плата за додаткові збори.

ДП «Красноармійськвугілля» у свої відповіді №5-36/33 від 04.02.2009р. повідомив, що вимоги визнає (а.с.36).

В матеріалах справи міститься рішення господарського суду м.Києва від 13.11.2009р. №41/611 за позовом ВАТ «Західенерго» до ДП «Вугілля України», третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ТОВ «Промислова компанія «Донецьке вугільне паливо» про стягнення 25445,54 грн. збитків внаслідок повернення неякісного вугілля, поставленого за договором №02-ЕН/08 від 20.07.2007р. (а.с.37).

Зазначеним рішенням встановлено факт поставки неякісного вугілля за залізничною накладною № 51188058 у вагонах № 60246311, № 63409635, №66189002, №66839382, а також те, що внаслідок повернення неякісного вугілля, позивачем (ВАТ «Західенерго») понесені витрати у сумі 25 445,54 грн., що складається провізної плати з перевезень повернутого вугілля, що засвідчується накопичувальною карткою № 31100849, відомістю плати за користування вагонами № 31100637 та переліками ТехПД Станції Ладижин Одеської залізниці № 3210 від 01.11.2008 року та № 3110 від 31.10.2008 року про проведення платежів.

Рішенням господарського суду м.Києва від 13.11.2009р. №41/611 позов задоволено повністю. Стягнуто з Державного підприємства «Вугілля України» на користь Відкритого акціонерного товариства «Західенерго» 25 455,54 грн. збитків, 254,56 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Зазначене рішення набрало законної сили.

Згідно статті 35 Господарського процесуального кодексу України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони. У рішенні Європейського суду з прав людини від 25.07.2002р. у справі «Совтрансавто проти України» зазначено, що одним із основних елементів права є принцип правової певності, який серед іншого передбачає, що у будь-якому спорі рішення суду, що набрало законної сили, не може бути поставлено під сумнів.

Отже, факти, встановлені господарським судом м.Києва в межах справи № 41/611 мають преюдиціальне значення при розгляді справи №24/299.

З матеріалів справи вбачається, що суму збитків, а також судові витрати, стягнуті з ДП «Вугілля України» на користь ВАТ «Західенерго» рішенням господарського суду міста Києва від 13.11.2009р. №41/611 сплачено шляхом зарахування однорідних зустрічних вимог згідно відповідного акта від 20.04.2010р. (а.с.47)

Предметом спору у цій справі є стягнення з ДП «Красноармійськвугілля» на користь ДП «Вугілля України» в порядку регресу збитків у розмірі 44709,30 грн., з яких 25946,10 грн. збитків, сплачених позивачем на користь ВАТ «Західенерго» за рішенням господарського суду м.Києва у справі № 41/611 та 18763,20 грн. вартості перевезення вугілля від вантажовідправника до вантажоотримувача.

Статтею 16 ЦК України встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого майнового права та інтересу. Одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків.

Статтею 20 Господарського кодексу України встановлено, що кожний субєкт господарювання має право на захист своїх прав і законних інтересів, зокрема шляхом відшкодування збитків.

Статтями 526, 610, 611, 623 ЦК України встановлено, що зобовязання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України. Порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання. У разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема відшкодування збитків. Боржник, який порушив зобовязання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

Згідно статті 22 ЦК України збитками є зокрема витрати, які особа зробила для відновлення свого порушеного права.

Статтями 193, 224, 225 Господарського кодексу України встановлено, що субєкти господарювання повинні виконувати господарські зобовязання належним чином, відповідно до закону, інших правових актів, договору. Учасник господарських відносин, який порушив господарське зобовязання, повинен відшкодувати завдані цим збитки субєкту, права або законні інтереси якого порушено. До складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються, зокрема, додаткові витрати, понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобовязання другою стороною.

Укладений між відповідачем та позивачем договір №07-08/1-ЕН від 13.07.2007р. за своєю юридичною природою є договором поставки.

Відповідно до п.1 ст.712 ЦК України, за договором поставки постачальник, який здійснює підприємницьку діяльність, зобовязується передати у встановлений строк товар у власність покупця, а покупець зобовязується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Пунктом 2 ст.712 ЦК України встановлено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Договір є обовязковим для виконання (ст.629 ЦК України).

Відповідно до умов договору №07-08/1-ЕН від 13.07.2007р. постачальник зобовязаний забезпечити наявність в графі 4 «Особливі відмітки» залізничних накладних відмітку: «у власність ДП Вугілля України договір №__ від ___р. для ВАТ «(назва енергогенеруючої компанії)» згідно договору № (номер договору з енергогенеруючою компанією) від ___р.», а також назву та місце знаходження постачальника (п.2.6 договору). Вартість залізничного тарифу за перевезення вугілля залізницею оплачує покупець (п.5.5 договору). Постачальник гарантує відповідність кількості і якості вугілля до умов договору; за постачання неякісного вугілля, постачальник несе відповідальність у вигляді повного відшкодування всіх збитків покупця та вантажоотримувача, повязаних із постачанням такого вугілля (витрати по транспортуванню вугілля до вантажоотримувача, переадресацію вагонів, плата за використання вагонів, витрати на подачу-прибирання вагонів, витрати на проведення хіманалізу вугілля, витрати по вивантаженню вагонів, витрати по складування, зберіганню, реалізації вугілля та ін., п.6.1, п.6.4 договору).

З наявної у матеріалах справи залізничної накладної № 51188058 вбачається, що вантажовідправником спірного вугілля є ТОВ «Донецьке вугільне паливо», який поставив спірне вугілля на Ладижинську ТЕС ВАТ «Західенерго» в рахунок договору №2-ЕН/08 від 20.07.2007р. у власність ДП «Вугілля України» за договором №07-08/1-ЕН від 13.07.2007р., про що свідчить відповідна відмітка на цих накладних (а.с.22-23 зворотній бік). Наявність зазначеної відмітки була обумовлена між позивачем і відповідачем у п.2.6 договору, а вантажовідправника Додатком №10/08-2 від 30.09.2008р. до договору № 07-089/1-ЕН від 13.07.2007р.

Відповідно до статті 11 ЦК України підставою виникнення цивільних прав і обовязків, у тому числі щодо відшкодування кредиторові або іншій особі збитків (шкоди) - є зобов'язання, які виникають з договорів та інших правочинів або внаслідок завдання шкоди.

Спір між сторонами у даній справі виник стосовно обовязку відповідача відшкодувати позивачу збитки внаслідок поставки неякісного вугілля по договору поставки №07-089/1-ЕН від 13.07.2007р. Права і обовязки сторін, відповідальність за порушення договірних зобовязань, у тому числі у звязку з поставкою неякісної продукції, визначені договором. Матеріалами справи підтверджений факт поставки неякісної вугільної продукції. Договором передбачений обовязокпостачальника компенсувати всі витрати ТЕС, вантажоотримувача та покупця, повязані з поставкою неякісного вугілля.

Протиправність поведінки відповідача полягає у порушенні ним зобов'язань за договором. Поставлене ним вугілля за своїми якісними характеристиками не відповідало показникам, зазначеним у посвідченні якості №43 від 25.10.2008р., що також підтверджується рішенням господарського суду м. Києва у справі №41/611; наявність негативних наслідків полягає у додаткових витратах позивача, понесених у вигляді плати ВАТ «Західенерго».

Причинний зв'язок між протиправною поведінкою відповідача і її наслідками полягає у тому, що внаслідок невиконання відповідачем взятих на себе договірних зобов'язань щодо якості поставленого вугілля, позивач був змушений сплатити ВАТ «Західенерго» 25455,54 грн. збитків, 254,56 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, внаслідок чого поніс додаткові витрати (зазнав збитків).

Вина відповідача полягає у тому, що він не забезпечив поставку вугілля належної якості та даних занесених у посвідчення. Отже, у зв'язку із поставкою вугілля, якість якого не відповідала показникам значеним в посвідченнях про якість, ДП «Вугілля України» зазнало збитків на загальну суму 25455,54 грн. збитків, сплачених позивачем на користь ВАТ «Західенерго» за рішенням господарського суду м.Києва у справі №41/611, тому вимоги позивача в цій частині є обгрунтованими.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача в порядку регресу судових витрат, які були сплачені ДП «Вугілля України» на користь ВАТ «Західенерго» за виконання рішення господарського суду м.Києва по справі № 41/611 суд зазначає, що судові витрати не є збитками в розумінні ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, тому позовні вимоги ДП «Вугілля України» в цій частині задоволенню не підлягають.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача в порядку регресу 18763,20 грн. вартості перевезення вугілля від вантажовідправника до вантажоотримувача суд зазначає, що позивачем двічі нараховані кошти в якості відшкодування збитків вартості перевезення вугілля від вантажовідправника до вантажоотримувача, про що також свідчать накопичувальна картка № 31100849, відомість плати за користування вагонами № 31100637 та переліками ТехПД Станції Ладижин Одеської залізниці № 3210 від 01.11.2008 року та № 3110 від 31.10.2008 р. про проведення платежів, тому вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

З огляду на матеріали справи та норми чинного законодавства, суд дійшов висновку, що позивач довів належними та допустимими доказами спричинення йому відповідачем збитків у вигляді додаткових витрат і у відповідності до ст.228 Господарського кодексу України позивач набув право стягнути додаткові витрати (збитки) з відповідача в порядку регресу частково, а саме, в сумі 25445,54 гри.

Відповідач доводів позивача належними доказами не спростував, тому позовні вимоги Державного підприємства «Вугілля України» підлягають задоволенню частково.

Господарський суд відхиляє заперечення відповідача щодо пропущення позивачем трирічного строку позовної давності для звернення до суду з відповідним позовом, оскільки статтею 261 Цивільного кодексу України передбачено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За регресними зобов'язаннями перебіг позовної давності починається від дня виконання основного зобов'язання. З матеріалів справи вбачається, що позивачем погашено свою заборгованість перед ВАТ «Західенерго» за рішенням суду №41/611 у повному обсязі 20.04.2010р. шляхом зарахування однорідних зустрічних вимог (а.с.47). Зважаючи на ті обставини, що позивачем подано позовну заяву 28.10.2011, суд дійшов висновку, що позивач реалізував право на судовий захист своїх прав в межах строку позовної давності.

Судові витрати підлягають розподілу між сторонами відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 38, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Державного підприємства «Вугілля України», м.Київ, до Державного підприємства «Красноармійськвугілля», м.Димитров, про стягнення 44709,30 грн. збитків - задовольнити частково.

Стягнути з Державного підприємства «Красноармійськвугілля» (85322, м.Димитров, вул.Ватутіна, 1, ЄДРПОУ 32087941, п/р 26000301192 у філії відділення ВАТ «Державний ощадний банк України» м.Красноармійськ, МФО 394233) на користь Державного підприємства «Вугілля України» (01601, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 4, ЄДРПОУ 32709929, п/р 260093016513 в АК «Промінвестбанк» м.Київ, МФО 300012) 25445,54 гри. збитків, державне мито в сумі 254,43 грн. та 134,30 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В іншій частині позову відмовити.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ у встановленому порядку.

Рішення господарського суду Донецької області набирає законної сили через десять днів з дня його прийняття (підписання) та може бути оскаржене до Донецького апеляційного господарського суду в порядку, передбаченому розділом XII Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складений та підписаний 19.12.2011р.

Суддя Величко Н.В.

< Список ><Довідник >

< Список ><Довідник >

< Текст >