Рішення № 20356854, 19.12.2011, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

19.12.11 р. Справа № 24/224

Господарський суд Донецької області у складі судді Величко Н.В.

При секретарі Смірновій Ю.Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали

за позовом: Публічного акціонерного товариства «Донецькобленерго», м. Горлівка

до відповідачів: 1) Державного підприємства «Селидіввугілля», м. Селидове; 2) Державного підприємства «Донецька вугільна енергетична компанія», м. Донецьк

про: стягнення 667743,61 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 за дов. № 38-11 „Д” від 26.04.11 р.

від відповідача 1: ОСОБА_2 за дов. №1/1597 від 30.12.2010р.

від відповідача 2: не зявився

СУТЬ СПОРУ:

Публічне акціонерне товариство «Донецькобленерго» звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до Державного підприємства «Селидіввугілля» та Державного підприємства «Донецька вугільна енергетична компанія» про стягнення солідарно 667743,61 грн., з яких 138153,85 грн. 3 % річних та 529589,76 грн., нарахованих на суму боргу, стягнуту за рішенням господарського суду Донецької області від 23.12.2003 р. по справі №20/516.

Нормативно свої вимоги позивач обґрунтовує ст.ст. 26, 27 Закону України «Про електроенергетику», ст.ст. 174, 193, 231-232 Господарського кодексу України, ст. 625 Цивільного кодексу України та Правилами користування електричною енергією.

На підтвердження позовних вимог надано суду копію рішення господарського суду Донецької області від 23.12.2003 р. по справі №20/516; розрахунок позовних вимог, статутні документи підприємства.

Відповідач-1 проти задоволення позовних вимог заперечив, посилаючись на те, що позивач не скористався своїм правом звернутися до нього з вимогою про сплату 3 % річних та інфляційних за період з 01.11.2008р. по 01.07.2011р., тому відповідач вважає, що у позивача не виникло право на звернення до суду з цим позовом.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову з наступних підстав.

Мотивуючи позовну заяву позивач посилався на те, що рішенням господарського суду Донецької області від 23.12.2003 р. по справі №20/516 з відповідача-2 на користь позивача було стягнуто заборгованість за активну електричну енергію в розмірі 286817,51 грн., за реактивну електричну енергію у розмірі 71659,32 грн., 3% річних у розмірі 17007,19 грн., інфляційних нарахувань на суму 47897,42 грн., також суму держмита в розмірі 3570 грн. та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 16,52 грн. Всього 426967,96 грн.

На підставі ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України позивач нарахував відповідачу 3% річних у розмірі 12613,54 грн. за період з 25.10.2008р. по 24.10.2011р., інфляційні 48351,91 грн. за період з 01.11.2008р. по 01.07.2011р., виходячи з суми у розмірі 140150,45 грн., стягнутої за рішенням суду, з яких: сума боргу за спожиту реактивну електричну енергію у розмірі 71659,32 грн., 3% річних у розмірі 17007,19 грн., інфляційних нарахувань на суму 47897,42 грн., також суму держмита в розмірі 3570 грн. та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 16,52 грн.

Однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, згідно з пунктом 1 частини 2 ст. 11 ЦК України, є договір, який в силу вимог ч. 1 ст. 629 ЦК України є обов'язковим для виконання сторонами.

Підстави припинення зобовязання передбачені ст.ст. 202-205 ГК України, ст.ст. 599-601, 604-609 ЦК України, зокрема за ст. 599 ЦК України зобовязання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Належним виконанням зобовязання є виконання, прийняте кредитором, у результаті якого припиняються права та обовязки сторін зобовязання.

Рішенням господарського суду Донецької області від 17.05.2005р. у справі №20/516 встановлено, що 02.06.2003р. між ВАТ „Донецькобленерго” та ДП „Шахта №10” був укладений договір №87 у відповідності до умов якого позивач зобовязався постачати Державному підприємству „Шахта №10” електричну енергію, а останнє оплачувати вартість поставленої електричної енергії та здійснювати інші платежі згідно з умовами цього договору та додатками до нього.

Відповідно до п.2.2 договору поруки, у разі непогашення ДП „Шахта №10” обовязків прийнятих за договором №87 від 02.06.2003р., ДВАТ „Шахта „Курахівська” ДП ДХК „Селидіввугілля” зобовязалося протягом пяти календарних днів з дати отримання повідомлення ВАТ „Донецькобленерго” про невиконання ДП „Шахта №10” прийнятих обовязків здійснити розрахунок з ВАТ „Донецькобленерго” на суму, оговорену сторонами в п.1.2 договору поруки.

На підставі наказу Міністерства палива та енергетики №96 від 25.02.2003р. було створено ДП „Селидіввугілля”, яке стало правонаступником ДВАТ „Шахта „Курахівська”.

На підставі наказу Міністерства палива та енергетики України №492 від 18.08.2003р. „Про створення ДП „Донецька вугільна енергетична компанія” діяльність Державного підприємства „Селидіввугілля„ припинено шляхом приєднання до складу ДП „Донецька вугільна енергетична компанія”, яке стало правонаступником Державного підприємства „Селидіввугілля”.

Приймаючи до уваги викладене, суд вирішив стягнути з ДП „Донецька вугільна енергетична компанія” на користь ВАТ „Донецькобленерго” 1472376,11 грн. борг за активну електроенергію, 294475,23 грн. ПДВ за активну електроенергію, 28031,74 грн. борг за реактивну електроенергію , 5606,35 грн. ПДВ за реактивну електроенергію, пеню в сумі 7251,10 грн., інфляційні 15761,73 грн., 3% річних в сумі 10876,66 грн., витрати по сплаті держмита в сумі 697,05 грн., 48,38 грн. - витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Зазначене судове рішення набрало законної сили.

Згідно статті 35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Отже, рішенням господарського суду Донецької області від 17.05.2005р. у справі №20/516 встановлено факт порушення грошових зобовязань за договором від 02.06.2003р. №87 на поставку електроенергії та визначено особу, яка відповідає за таке порушення, а також визначено розмір боргу станом на момент прийняття цього рішення. Зазначене рішення набрало законної сили і має преюдиціальне значення при вирішенні справи №24/224.

В матеріалах справи відсутні докази виконання відповідачем рішення суду по справі №20/516.

Статтею 625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобовязання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, не припиняє зобовязальних правовідносин сторін, не звільняє останнього від відповідальності за невиконання грошового зобовязання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених ч.2 ст. 625 ЦК України.

Суд зауважує, що стягнуті за рішенням суду від 17.05.2005р. у справі №20/516 три відсотки річних, інфляційні та пеня, нараховані позивачем на суму боргу, є мірою відповідальності за порушення грошових зобовязань за договором, але не є грошовим зобовязанням в розумінні ст.ст.11, 509 ЦК України.

Відповідно до ст. 61 Конституції України ніхто не може бути притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення, а за положеннями ч. 2 ст. 550 Цивільного кодексу України відсотки на неустойку (як повторна пеня) не нараховується.

Слід також зазначити, що судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи (ст..44 ГПК України). Судові витрати - це витрати, пов'язані з розглядом і вирішенням справ у судочинстві, що покладаються на сторони і не є грошовими зобовязаннями в розумінні цивільного законодавства.

Рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження" (ст.115 ГПК України)

Чинне законодавство не містить норм, які б передбачали відповідальність за невиконання рішень господарського суду у вигляді нарахування інфляційних та річних.

Таким чином, чинним законодавством передбачено право кредитора (позивача) нараховувати інфляційні та три проценти річних від простроченої суми саме за невиконання грошових зобовязань, встановлених договором, тому господарський суд вважає, що позивач безпідставно здійснив нарахування інфляційних та річних на загальну суму боргу з врахуванням сум компенсації за інфляцією, 3% річних, пені, держмита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, стягнуті за рішенням суду по справі № 20/516.

Враховуючи, що позивачем невірно визначено суму боргу, на яку нараховані в порядку ст.625 ЦК України інфляційні та три проценти річних, здійснивши перерахунок цих сум за допомогою програмного комплексу «Законодавство», господарський суд вважає обґрунтованими та таким що підлягають задоволенню вимоги позивача про стягнення нарахованих за період 20.10.2008р.-19.10.2011р. від простроченої суми боргу за активну електроенергію 1 472 376,11 грн. трьох процентів річних саме в розмірі 132513,86 грн. та інфляційні саме в розмірі 477049,86 грн., та від простроченої суми боргу за реактивну електроенергію 28 031,74 грн. трьох процентів річних саме в розмірі 2522,86 грн. та інфляційні саме в розмірі 9082,28 грн. Разом 3% річних у розмірі 135036,72 та інфляційні 486132,14 грн.

З матеріалів справи також вбачається, що ухвалою господарського суду Донецької області від 07.12.2005р. по справі № 20/516 здійснена в порядку процесуального правонаступництва заміна боржника Державного підприємства „Донецька вугільна енергетична компанія” (83000, вул. Артема, 63, м.Донецьк, код ЄДРПОУ 33161769) його правонаступником Державним підприємством „Селидіввугілля” (85400, м.Селидове, Донецька область, вул. Карла Маркса, 41, код ЄДРПОУ 33426253).

Отже, належним відповідачем у справі №24/224 є саме Державне підприємство „Селидіввугілля” (відповідач-1).

Таким чином, позовні вимоги до відповідача 2 - ДП „ДВЕК” про стягнення солідарно 667743,61 грн. господарський суд вважає безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.

Господарський суд відхиляє твердження відповідача-1 про те, що у позивача не виникло право на звернення до суду з цим позовом через не звернення позивача до відповідача з відповідною вимогою про сплату 3 % річних та інфляційних за період з 25.10.2008р. по 24.10.2011р., оскільки такі твердження не ґрунтуються на нормах чинного законодавства і зводяться до вільного тлумачення змісту статті 625 Цивільного кодексу України. Суд також зазначає, що інфляційні витрати пов'язані з інфляційними процесами в державі і за своєю правовою природою є компенсацією за понесені збитки, спричинені знеціненням грошових коштів, а 3 % річних - платою за користування грошовими коштами, що не були своєчасно сплачені боржником.

Враховуючи наведене, позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Донецькобленерго» підлягають задоволенню частково.

Судові витрати розподіляються між сторонами згідно статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст. ст. 33, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Донецькобленерго», м. Горлівка, до Державного підприємства «Селидіввугілля» та Державного підприємства «Донецька вугільна енергетична компанія» про стягнення 667743,61 грн. задовольнити частково.

Стягнути з Державного підприємства «Селидіввугілля» (85400, м.Селідово, вул. Карла Маркса, 41, ЄДРПОУ 33426253) на користь Публічного акціонерного товариства «Донецькобленерго» (84601, м.Горлівка, пр.Леніна, 11, п/р 26004301390128 у Селидовській філії ПІБ України, м.Селідово, МФО 334312, ЄДРПОУ 00130915) 3% річних у розмірі 135036,72 та інфляційні 486132,14 грн.

Стягнути з Державного підприємства «Селидіввугілля» (85400, м.Селідово, вул. Карла Маркса, 41, ЄДРПОУ 33426253) на користь Публічного акціонерного товариства «Донецькобленерго» (84601, м.Горлівка, пр.Леніна, 11, п/р 26001307550283 у філії Центрально-Міського відділення ПІБ м.Горлівка, МФО 334464, ЄДРПОУ 00131268) витрати по сплаті держмита у розмірі 6210,01 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 219,48 грн.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Після набрання рішенням законної сили видати накази у встановленому порядку.

Рішення господарського суду Донецької області набирає законної сили через десять днів з дня його прийняття (підписання) та може бути оскаржене до Донецького апеляційного господарського суду в порядку, передбаченому розділом ХІІ Господарського процесуального кодексу України.

Повний текс складено та підписано 19.12.2011р.

Суддя Величко Н.В.

< Список ><Довідник >

< Список ><Довідник >

< Текст >