Рішення № 20356700, 14.12.2011, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

14.12.11 р. Справа № 13/196

Суддя господарського суду Донецької області Макарова Ю.В., при помічнику судді засідання Рассуждай С.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовною заявою: Товариства з обмеженою відповідальністю „Техсоюз 2004”, м. Запоріжжя

до відповідача: Відкритого акціонерного товариства „Маріупольський завод важкого машинобудування”, м. Маріуполь

про стягнення суми основного боргу в розмірі 16735грн.20коп.

за участю представників сторін:

від позивача: не зявився

від відповідача: ОСОБА_1 (за довіреністю № 250-1Д від 04.01.2011р.)

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю „Техсоюз 2004”, м. Запоріжжя (далі позивач) звернулося до господарського суду Донецької області із позовною заявою до Відкритого акціонерного товариства „Маріупольський завод важкого машинобудування”, м. Маріуполь (далі відповідач) про стягнення суми основного боргу в розмірі 16735грн.20коп.

Ухвалою від 04.11.2010р. судом порушено провадження по справі, призначено до розгляду на 24.11.2011р., сторони зобовязані надати документи та вчинити певні дії.

Розпорядженням заступника голови господарського суду від 24.11.2011р. справа № 13/196 у звязку із знаходженням судді Макарової Ю.В. на лікарняному передана судді Подколзіной Л.Д.

Розпорядженням заступника голови господарського суду від 12.12.2011р. справа № 13/196 знов передана судді Макарової Ю.В.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те що між сторонами було досягнуту усну домовленість, відповідно до якої позивач зобов'язався поставити товар, а відповідач в свою чергу зобов'язався сплатити за вказаний товар кошти, внаслідок чого за видатковою накладною №РН-0000044 від 15.05.2008р. був поставлений товар. Однак продукція взагалі не була сплачена відповідачем, внаслідок чого утворилась заявлена до стягнення заборгованість в розмірі 16735грн.20коп.

Відповідач проти позовних вимог заперечував з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву, посилаючись на сплив строку позовної давності ще 15.05.2011р.

У звязку з неявкою представників сторін, неповним виконанням вимог ухвали суду, враховуючи телеграму відповідача про відкладення розгляду справи, слухання справи на відкладалось, востаннє на 14.12.2011р.

В судове засідання 14.12.2011р. позивач не зявився, проте через канцелярію суду 13.12.2011р. від позивача надійшло клопотання про розгляд справи без участі представника за наявними матеріалами справи.

В судовому засіданні 14.12.2011р. відповідач заперечував проти задоволення позовних вимог, наполягав на застосування строку позовної давності до заявлених вимог.

Суд вважає за можливе розглянути спір за наявними в справі матеріалами, оскільки їх цілком достатньо для правильної юридичної кваліфікації спірних правовідносин.

Вислухавши під час судового засідання представника відповідача, дослідивши матеріали справи та оцінивши надані суду докази в порядку ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд ВСТАНОВИВ:

Між позивачем, Товариством з обмеженою відповідальністю „Техсоюз 2004”, м. Запоріжжя та відповідачем, Відкритого акціонерного товариства „Маріупольський завод важкого машинобудування”, м. Маріуполь була досягнута домовленість, відповідно до якої позивач зобовязався поставити відповідачеві Товар, а відповідач, у свою чергу, зобовязався прийняти та оплатити вартість поставленого Товару.

Як зазначає позивач, ним на виконання умов досягнутої домовленості був виставлений рахунок фактура № СФ 0000061 від 06.05.2008р. на суму 16735грн.20коп. для оплати товару, який в подальшому був поставлений за видатковою накладною № РН 0000044 від 15.05.2008р. на загальну суму 16735грн.20коп.

Однак, позивач посилається на те, що відповідач, отримавши товар, свої зобовязання по його оплаті не виконав, внаслідок чого виникла заявлена до стягнення сума заборгованості в розмірі 16735грн.20коп.

Вимогою № 509 від 23.06.2011р. позивач, керуючись ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, просив відповідача погасити суму боргу у семиденний строк від дня отримання даної вимоги, попереджаючи про необхідність звернення до суду за захистом порушеного права.

Однак, позивач зазначає, що станом на день звернення до суду з позовною заявою, відповідач не надав жодної відповіді на направлену претензію, не вчинив дій, спрямованих на врегулювання спору, сума боргу в розмірі 16735грн.20коп. не оплачена, товар на суму боргу не повернутий.

Позивач, вважаючи, що відповідач не виконав свої зобовязання (повністю та своєчасно не оплатив отриманий товар), звернувся з позовом до суду за захистом порушеного права.

Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд вважає розглядувані вимоги позивача до відповідача такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі, враховуючи наступне:

Відповідно до ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини (п. 1 ч. 1 ст. 11 ЦК України).

Згідно ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Відповідно до ст. 640 ЦК України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.

Згідно ст. 642 ч. 2 ЦК України якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції.

Відповідно до ст. 644 ч. 1 ЦК України якщо пропозицію укласти договір зроблено усно і в ній не вказаний строк для відповіді, договір є укладеним, коли особа, якій було зроблено пропозицію, негайно заявила про її прийняття.

Згідно ст. 181 ч. 1 ГК України допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Пропозиції позивача укласти договір викладені у формі виставлення рахунку-фактури № СФ-0000061 від 06.05.2008р., адресованого відповідачу, в якому містяться всі істотні умови: предмет договору, ціна та кількість товару. Факт прийняття пропозиції відповідачем підтверджують дії, які засвідчують бажання укласти договір постачання на запропонованих умовах, а саме: оформлення довіреності на товарно-матеріально відповідальних осіб та отримання товару шляхом підписання видаткової накладної № РН 0000044 від 15.05.2008р., що свідчить про надання останнім згоди на отримання саме такого виду товару, в кількості та по ціні, зазначеним в накладній.

Як зазначалось вище, позивачем за видатковою накладною № РН 0000044 від 15.05.2008р. був поставлений товар панель реверсора ТР - 160, загальною вартістю 16735грн.20коп.

У суду відсутні сумніви щодо отримання товару саме представником відповідача, оскільки в матеріалах справи наявна довіреність серії ЯОМ № 931351 від 15.05.2008р., якою відповідач уповноважував свого працівника на отримання матеріальних цінностей за рахунком № СФ 0000061 від 06.05.2008р., який був виставлений позивачем для оплати товару, поставленого за спірною накладною. Крім того, наданим відзивом позивач не заперечував проти факту отримання товару за видатковою накладною, тобто з цього спір між сторонами відсутній.

З огляду на фактичні правовідносини, які склалися між позивачем і відповідачем встановлено, що сторонами по справі був вчинений правочин, який за своєю суттю є договором постачання.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України).

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму ( ч. 1 ст. 655 ЦК України).

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 ЦК України).

Як вбачається з матеріалів справи, усною домовленістю між сторонами строк оплати не погоджений.

Відповідно до ч. 2 ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Як вбачається з матеріалів справи позивачем 29.06.2011р. була направлена відповідачу вимога у порядку ст. 530 ЦК України, яка містить пряме посилання на спірну видаткову накладну № РН 0000044 від 15.05.2008р. та суму боргу в розмірі 16735грн.20коп. Моментом предявлення вимоги вважається дата отримання відповідачем претензії 05.07.2011р., про що свідчить повідомлення про вручення рекомендованого поштового відправлення.

Виходячи з викладеного, семиденний строк оплати для відповідача наступив у період з 06.07.2011р. по 12.07.2011р. включно, а вже з 13.07.2011р. почалося прострочення виконання грошового зобовязання.

Відповідач проти позовних вимог заперечив у відзиві, у якому просить застосувати строк позовної давності.

Оскільки відповідач наполягає на тому, що позивачем пропущено строк позовної давності для звернення до суду з вимогою про захист свого права, суд відповідно до ст.267 Цивільного кодексу України при розгляді справи застосовує позовну давність.

Відповідно до ст.256 Цивільного кодексу України, позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Статтею 257 Цивільного кодексу України передбачено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до п. 1 ст. 261 Цивільного кодексу України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалась або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

При цьому ч. 5 зазначеної статті встановлює, що за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання. За зобов'язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред'явити вимогу про виконання зобов'язання. Якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної давності починається зі спливом цього строку.

Оскільки у сторін виникли взаємні права та обовязки на підставі усної домовленості, правовідносини між сторонами мають позадоговірний характер, що вказує на невизначення сторонами строку виконання боржникои обовязку, то строк виконання відповідачем зобовязання по оплаті товару визначається згідно ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України.

Як вже встановлено судом, строк оплати для відповідача наступив у період з 06.07.2011р. по 12.07.2011р. включно, а вже з 13.07.2011р. почалося прострочення виконання грошового зобовязання, отже перебіг позовної давності починається з 13.07.2011р., тобто коли позивач вже був обізнаний про порушення своїх прав, та спливає 13.07.2014р.

Як свідчить відбиток штемпеля органів поштового звязку на конверті, позовна заява була надіслана до господарського суду Донецької області 24.10.2011р., зареєстрована канцелярією суду 02.11.2011р. за Вх.№ 02-38/10997, таким чином, суд дійшов висновку, що позивач не пропустив строк позовної давності для предявлення вимоги щодо стягнення з відповідача суми заборгованості за поставлений товар у сумі 16735грн.20коп.

Відповідно до ст. ст. 526, 525 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Таким чином суд дійшов висновку про те, що відповідач не виконав зобовязання оплатити в установлений законом строк суму боргу в розмірі 16735грн.20коп.

Зазначена сума боргу підтверджується довідкою ТОВ „Техсоюз 2004”, м. Запоріжжя від 18.11.2011р. за підписом директора та головного бухгалтера.

Докази сплати суми заборгованості суду в розмірі 16735грн.20коп. суду не представлені, отже, позовні вимоги вважаються обґрунтованими, доведеними належним чином та такими, що підлягають задоволенню у заявленому розмірі.

Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 цього ж Кодексу господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати при задоволенні позову покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 11, 509, 525, 526, 530, 642 Цивільного кодексу України, ст.ст. 33, 34, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „Техсоюз 2004”, м. Запоріжжя до Відкритого акціонерного товариства „Маріупольський завод важкого машинобудування”, м. Маріуполь про стягнення суми основного боргу в розмірі 16735грн.20коп.задовольнити в повному обсязі.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства „Маріупольський завод важкого машинобудування” (юридична адреса: 87535, Донецька обл., м. Маріуполь, площа Машинобудівельників, будинок 1, код ЄДРПОУ 20355550) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Техсоюз 2004” (юридична адреса: 69035, м. Запоріжжя, вул. Брянська, будинок 15, код ЄДРПОУ 33134618) суму основного боргу в розмірі 16735грн.20коп., витрати на оплату державного мита в сумі 167грн.35коп., інформаційно технічного забезпечення судового процесу в сумі 236грн. 00коп.

У судовому засіданні 14.12.2011р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Видати наказ після набрання рішення законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.

Повний текст рішення складено та підписано 19.12.2011р.

Суддя Макарова Ю.В.

< Список ><Довідник >

< Список ><Довідник >

< Текст >