Рішення № 20356702, 14.12.2011, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

14.12.11 р. Справа № 13/195

Суддя господарського суду Донецької області Макарова Ю.В., при помічнику судді Рассуждай С.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовною заявою: Товариства з обмеженою відповідальністю „Вета”, м. Словянськ

до відповідача: Комунального підприємства „Словміськводоканал”, Донецька обл., м. Словянськ

про: стягнення суми заборгованості в розмірі 16400грн.00коп.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 (за довіреністю б/н від 18.10.2011р.) - представник

від відповідача: не зявився

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю „Вета”, м. Словянськ (далі позивач) звернулося до господарського суду Донецької області із позовною заявою до Комунального підприємства „Словміськводоканал”, Донецька обл., м. Словянськ (далі відповідач) про стягнення суми заборгованості в розмірі 164000грн.00коп.

Ухвалою від 04.11.2011р. суд порушив провадження по справі, призначив до розгляду на 24.11.2011р., сторони зобовязані надати документи та вчинити певні дії.

Розпорядженням заступника голови господарського суду від 24.11.2011р. справа № 13/195 у звязку із знаходженням судді Макарової Ю.В. на лікарняному передана судді Подколзіной Л.Д.

Розпорядженням заступника голови господарського суду від 12.12.2011р. справа № 13/195 знов передана на розгляд судді Макарової Ю.В.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем грошового зобовязання щодо своєчасної та повної оплати отриманого товару за договором № 1 від 21.02.2011р.

Справа слуханням відкладалась у звязку з неявкою відповідача та з метою надання йому права на захист, востаннє на 14.12.2011р., але відповідач у судові засідання не зявився, витребуваних документів не надав, про поважність причин відсутності суд не повідомлений. Обізнаність відповідача про наявність в провадженні суду спору за його участю, про час судових засідань та вимог суду підтверджується наявними в матеріалах справи повідомленнями про вручення рекомендованих поштових відправлень з ухвалами господарського суду.

Під час судових засідань представник позивача підтримав позовні вимоги.

В судовому засіданні 14.12.2011р. представник позивача повідомив про відсутність будь яких додаткових доказів на обґрунтування власної позиції по суті спору, наполягав на прийнятті рішення в цьому судовому засіданні за наявними в матеріалах справи доказами.

Суд вважає за можливе, в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, розглянути спір за наявними в справі матеріалами, оскільки їх достатньо для правильної юридичної кваліфікації спірних правовідносин.

Вислухавши у судовому засіданні представника позивача, дослідивши матеріали справи та оцінивши надані суду докази в порядку ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд ВСТАНОВИВ:

21.02.2011р. між позивачем (постачальником) та відповідачем (покупцем) був укладений договір № 1, згідно з яким продавець зобовязується виготовити, змонтувати та передати в власність покупця товар меблі, згідно індивідуального замовлення покупця, а покупець зобовязується прийняти цей товар та оплатити його вартість у відповідності з договором.

Згідно п. 2.1 договору оплата за поставлений товар здійснюється згідно виставленого рахунку протягом 10 ти календарних днів.

Відповідно п. 6.1 договору даний договір діє з 21.02.2011р. по 31.03.2011р. Сплив строку дії даного договору не звільняє сторін від відповідальності за його порушення.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що на виконання умов договору разом з товаром виставив відповідачу рахунки № 3 від 03.02.2011р. на суму 18210грн.00коп. та № 5 від 22.02.2011р. на суму 3000грн.00коп. для оплату товару, який в подальшому був поставлений за видатковими накладними відповідно № 7 від 22.02.2011р. та № 23 від 11.05.2011р.

В позовній заяві позивач посилається на те, що отримавши товар за спірними накладними відповідач здійснив його оплату лише частково. Так, відповідач в рахунок погашення коштів за рахунком № 3 (накладна № 7 від 22.02.2011р.) перерахував 04.03.2011р. позивачу кошти в розмірі 3500грн.00коп. Також позивачем був частково врахований платіж, здійснений відповідачем 22.04.2011р. на суму 2000грн.00коп. за рахунком № 9 від 30.03.2011р., який виставлений для оплати товару за видатковою накладною № 16 від 31.03.2011р. на суму 690грн.00коп. (накладна не є предметом розгляду по цій справі), в результаті чого залишок коштів у розмірі 1310грн.00коп. врахований позивачем в рахунок погашення заборгованості за спірними накладними.

Таким чином, позивач зазначає, що за видатковими накладними № 7 від 22.02.2011р. та № 23 від 11.05.2011р. за відповідачем значиться заборгованість у сумі 16400грн.00коп.

Претензією позивач просив відповідача погасити суму заборгованості, що виникла в результаті неповної та несвоєчасної оплати товару за накладними № 7 від 22.02.2011р. та № 23 від 11.05.2011р., попереджаючи про необхідність звернення до суду за примусовим стягненням суми боргу.

Однак, за твердженнями позивача, відповідач станом на день звернення до суду, не надав жодної відповіді на направлену претензію, не вчинив дій, спрямованих на добровільне врегулювання спору, сума заборгованості не погашена, товар на суму боргу не повернутий.

Позивач, вважаючи, що відповідач не виконав свої зобовязання за договором (повністю та своєчасно не оплатив отриманий товар), звернувся з позовом до суду за захистом порушеного права.

Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд вважає вимоги Позивача до Відповідача такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі, враховуючи наступне:

Враховуючи статус сторін та характер правовідносин між ними, останні (правовідносини) регулюються насамперед відповідними положеннями Господарського і Цивільного кодексів України та умовами укладеного між ними договору.

Згідно ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобовязання виникають зокрема з договорів. Аналогічні положення встановлені і в ст.ст. 173-175 Господарського кодексу України.

Як вбачається із змісту позовної заяви предметом даного позову є стягнення з відповідача суми заборгованості у розмірі 16400грн.00коп. у звязку з неналежним виконанням умов договору № 1 від 21.02.2011р. Зазначений договір є підставою для виникнення у його сторін прав і обовязків, визначених ним та за своїм змістом та правовою природою є договором поставки та підпадає під правове регулювання норм статті 712 ЦК України та статей 264-271 ГК України. В частині, що не суперечить Договору, до вказаного правочину також застосовуються норми ЦК України, які регулюють правила купівлі-продажу (статті 655-697 ЦК України).

Відповідно до ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторонапостачальник зобовязується передати (поставити) у зумовлені строки другій стороні покупцеві товар, а покупець зобовязується прийняти вказаний товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Таким чином, на підставі укладеного між сторонами договору у позивача виник обовязок передати товар, а у відповідача прийняти та оплати його.

Як зазначалось, позивач за накладними № 7 від 22.02.2011р. та № 23 від 11.05.2011р. здійснив передачу майна відповідачу загальною вартістю 21210грн.00коп.

Висновок стосовно того, що товар за вищевказаними накладними був переданий відповідачу позивачем саме на виконання договору № 1 від 21.02.2011р. суд робить виходячи з того, що вид товару - меблі, обумовлений сторонами безпосередньо в п. 1.1 договору і був поставлений за видатковими накладними; в призначенні платежу в якості підстави часткової оплати товару відповідач зазначає саме рахунок № 3 від 03.02.2011р., виставлений позивачем для оплати товару, поставленого на виконання умов договору № 1 від 21.02.2011р. за накладною № 7 від 22.02.2011р.

Факт отримання відповідачем товару за вказаними накладними підтверджується підписом та відбитком печатки підприємства відповідача в графі „Отримав”, чим останній надавав свою згоду на прийняття саме такої кількості та такого асортименту товару за передбаченою ціною. Крім того в матеріалах справи наявна довіреність № 88 від 31.03.2011р., якою відповідач уповноважував свого представника на отримання матеріальних цінностей від позивача.

Статтею 688 ЦК України на Покупця покладено обовязок повідомити Продавця про порушення умов Договору щодо кількості, асортименту, якості, комплектності товару в розумний строк після того, як порушення могло бути виявлене відповідно до характеру і призначення товару.

Господарський суд приймає до уваги, що покупцем при отриманні товару не подавалося жодних заперечень щодо неналежності виконання Постачальником прийнятих за Договором зобовязань з поставки Товару.

Виходячи зі змісту статей 688 та 690 ЦК України, поставлені без згоди Покупця товари, від яких Покупець відмовився, повинні прийматися ним за відповідальне зберігання.

Оскільки суду не надано доказів незгоди відповідача щодо належності виконання позивачем прийнятих на себе згідно Договору зобовязань, не надано доказів відмови від цього Товару та прийняття його у встановленому порядку на відповідальне зберігання, суд дійшов висновку, що свої зобовязання позивач виконав у відповідності з умовами договору поставки № 1 від 21.02.2011р.

Частиною 1 ст. 692 ЦК України встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно ст. 530 ЦК України якщо у зобовязанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Сторони у п. 2.1 договору передбачили, що оплата за поставлений товар здійснюється згідно виставленого рахунку протягом 10 ти календарних днів.

В матеріалах справи наявні рахунки № 3 від 03.02.2011р. на суму 18210грн.00коп. та № 5 від 22.02.2011р. на суму 3000грн.00коп., позивач під час судових засідань стверджував, що рахунки були передані відповідачу разом з товаром. Крім того, у подальшому рахунки були повторно вручені відповідачу, про що свідчить печатка про отримання 24.10.2011р. на супровідному листі № 16 від 14.10.2011р.

Враховуючи, що товар був переданий та відповідно отриманий відповідачем за накладними № 7 та № 23 ще відповідно 22.02.2011р. та 11.05.2011р., то з урахуванням п. 2.1 договору щодо строків оплати, на день подачі позову до суду строк оплати отриманого товару наступив та почалося прострочення виконання грошового зобовязання зі сплати вартості отриманого товару.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку. Зобовязання виникають зокрема з договору або іншого правочину.

Відповідно до ст. 526 того ж Кодексу зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

Однак відповідач, отримавши товар, оплатив його лише частково, внаслідок чого сума боргу в розмірі 16400грн.00коп. не погашена.

Розмір боргу підтверджується довідкою вих.. № 17 від 05.12.2011р. за підписом директора ТОВ „Вета” станом на 05.12.2011р., у звязку з чим суд вважає, що на момент прийняття рішення грошове зобовязання відповідача всупереч нормам законодавства та умовам договору перед позивачем залишилося невиконаним, в результаті чого виникла заявлена до стягнення заборгованість у розмірі 16400грн.00коп., в цій частині позовні вимоги підлягають задоволенню.

У відповідності з п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України та ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 цього ж Кодексу господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати при задоволенні позову покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 509, 525, 526, 530, 692, 712 Цивільного кодексу України, ст.ст. 33, 34, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „Вета”, м. Словянськ до Комунального підприємства „Словміськводоканал”, Донецька обл., м. Словянськ про стягнення суми заборгованості в розмірі 16400грн.00коп. задовольнити в повному обсязі.

Стягнути з Комунального підприємства „Словміськводоканал” (юридична адреса: 84100, Донецька обл., м. Словянськ, вул. Калініна, будинок 9, код ЄДРОПУ 35420080) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Вета” (юридична адреса: 84110, Донецька обл, м. Словянськ, вул. Сіль заводська, будинок 5, код ЄДРПОУ 25094195) суму основної заборгованості у розмірі 16400грн.00коп., витрати на оплату державного мита в сумі 164грн.00коп., інформаційно технічного забезпечення судового процесу в сумі 236грн.00коп.

У судовому засіданні 14.12.2011р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Видати наказ після набрання рішення законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.

Повний текст рішення складено та підписано 19.12.2011р.

Суддя Макарова Ю.В.

< Список >Макарова Ю.В.

< Список >Макарова Ю.В.

< Текст >