Рішення № 20356682, 14.12.2011, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

14.12.11 р. Справа № 13/167

Господарський суд Донецької області у складі судді Макарової Ю.В., при помічнику судді Рассуждай С.В., розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю „Вега 17”, м. Дніпропетровськ

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю „Промисловий Альянс”, Донецька обл., м. Словянськ

про: стягнення 104823грн.53коп.

За участю представників сторін

від позивача: - ОСОБА_1 (довіреність №0111/1 від 01.11.2011р.)

ОСОБА_2 (довіреність №0111/2 від 01.11.2011р.)

від відповідача: не зявився

ВСТАНОВИВ

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю „Вега 17”, м. Дніпропетровськ звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю „Промисловий Альянс”, Донецька обл., м. Словянськ, про стягнення 104823грн.53коп., що складається з суми основного боргу в розмірі 68969грн.93коп., пені в сумі 5418грн.42коп., 3% річних у розмірі 6520грн.74коп., інфляційних нарахувань у розмірі 23914грн.44коп.

Разом з позовною заявою позивач звернувся з письмовою заявою про забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти та на нерухоме та рухоме майно відповідача.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем взятих на себе зобовязань за договором № 0711/08 від 07.10.2008р. щодо своєчасної та повної оплати поставленого товару, внаслідок чого виникла заборгованість у розмірі 68969грн.93коп., яка і заявлена позивачем до стягнення.

Ухвалою від 13.10.2011р. судом порушено провадження по справі, призначено до розгляду на 03.11.2011р., сторони зобовязані надати документи та вчинити певні дії.

Розпорядженням заступника голови господарського суду від 22.11.2011р. у звязку із знаходженням судді Макарової Ю.В. на лікарняному справа № 13/167 передана судді Риженко Т.М.

Розпорядженням заступника голови господарського суду від 12.12.2011р. справа № 13/167 передана на розгляд судді Макаровій Ю.В.

Клопотанням б/н від 03.11.2011р. позивач просив долучити до матеріалів справи уточний розрахунок штрафних санкцій, згідно з яким вбачається, що станом на 06.10.2011р. пеня за період з 06.04.2011р. по 06.10.2011р. становить 5389грн.10коп., 3% річних за період з 18.10.2008р. по 06.10.2011р. 6569грн.13коп., інфляційні за період з 18.10.2008р. по 06.10.2011р. 25101грн.93коп.

22.11.2011р. позивач надав суду клопотання про долучення до матеріалів справи додаткових доказів, у якому також надав письмові пояснення щодо розміру та порядку нарахування пені.

Клопотанням б/н від 14.12.201р. позивач остаточно визначився з вимогами щодо пені, просив при винесенні рішення стягнути пеню у розмірі 9261грн.70коп., нараховану за період з 18.10.2008р. по 18.04.2009р. Заява прийнята судом до розгляду.

Справа слуханням неодноразово відкладалась у звязку з відсутністю відповідача та надання йому права на захист, в останнє суд відклав розгляд справи на 14.12.2011р.

Судом були вжиті усі належні заходи для повідомлення відповідача про місце, дату та час проведення судового засідання. В матеріалах справи містяться витяг з ЄДР серії за електронним запитом від 07.11.2011р., з якого вбачається, що місцезнаходження Товариства з обмеженою відповідальністю „Промисловий Альянс”, Донецька обл., м. Словянськ, ідентифікаційний код 32720998, значиться за адресою: 84122, Донецька обл., м. Словянськ, провклок Комсомольський, будинок 23. Достовірність відомостей з Єдиного державного реєстру встановлена ст. 18 Закону України „Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців”.

Саме така адреса відповідача вказана позивачем в позовній заяві та за цією адресою суд направляв відповідачу ухвали у даній справі, однак поштові відправлення повернулися органом поштового звязку за відсутістю адресату.

Крім того, суд надсилав ухали за поштовою адресою відповідача, зазначеною також у позові: 84313, Донецька обл., м. Краматорськ, а/с 777. Факт обізнаності про розгляд справи підтверджується наявним в матеріалах справи повідомленням про отримання ухвали суду відповідачем за зазначеною адресою.

Неприбуття у судове засідання відповідача не перешкоджає розгляду спору по суті, оскільки до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій.

Під час судових засідань позивач підтримав позовні вимоги.

В судовому засіданні 14.12.2011р. представники позивача повідомили про відсутність будь яких додаткових доказів на обґрунтування власної позиції по суті спору, наполягали на прийнятті рішення в цьому судовому засіданні.

Суд вважає за можливе розглянути спір в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в справі матеріалами, оскільки їх достатньо для правильної юридичної кваліфікації спірних правовідносин, неявка відповідача істотним чином не впливає на таку кваліфікацію та не є перешкодою для вирішення спору.

Вислухавши під час судових засідань представників позивача, дослідивши матеріали справи та оцінивши надані суду докази в порядку ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд ВСТАНОВИВ:

07.10.2008р. між Товариством з обмеженою відповідальністю „Універсал ТДС” (постачальником) та Товариством з обмеженою відповідальністю „Промисловий Альянс” (покупцем) був укладений договір № 0711/08, згідно з яким у відповідності з даним договором постачальник зобовязується поставити та передати у власність покупця, а покупець зобовязується прийняти та оплатити товарно матеріальні цінності, іменовані в подальшому товар, згідно специфікацій, що є невідємною частиною даного договору.

Відповідно п. 2.1 договору номенклатура та ціна товару, а також строки, вартість та умови поставки визначаються в узгоджених сторонами специфікаціях, що є невідємною частиною даного договору.

Згідно п. 3.1 договору умови оплати обумовлюються в специфікаціях на окрему партію товару.

Відповідно п. 9.1 договору даний договір вступає в силу з моменту підписання обома сторонами та діє до 31.12.2008р.

Специфікацією № 1 від 07.10.2008р. сторони погодили предмет поставки, а саме позивач зобовязаний поставити чавун ливарний, кількістю 40,00 тонн, ціною за одиницю 2933грн.33коп., загальною вартістю 140800грн.00коп. Крім того, зазначеною специфікацією сторони визначили, що оплата товару здійснюється по факту поставки товару на склад покупця протягом 5-7 банківських днів. Згідно п. 6 специфікації, дана специфікація є невідємною частиною договору № 0711/08 від 07.10.2008р. та обовякова для виконання сторонами.

На виконання умов договору Товариство з обмеженою відповідальністю „Універсал ТДС” виставило Товариству з обмеженою відповідальністю „Промисловий Альянс” рахунок № 08101 від 08.10.2008р. на суму 76969грн.93коп. для оплати погодженого специфікацією товару, який був поставлений за накладною № 08101 від 08.10.2008р.

В подальшому між Товариством з обмеженою відповідальністю „Універсал ТДС” (первісний кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю „Мега Сан СП” (новий кредитор) був укладений договір про відступлення права вимоги № 3 від 04.02.2009р., за яким первісний кредитор уступає новому кредитору право вимоги за договором № 0711/08 від 07.10.2008р. (основний договір) між первісним кредитором та Товариством з обмеженою відповідальністю „Промисловий Альянс”, в обсязі та на умовах, встановлених специфікацією № 1 від 07.10.2008р.

Відповідно п. 1.2 договору новий кредитор отримує право (замість первісного кредитора) вимагати від боржника належного виконання всіх зобовязань по основному договору.

Згідно п. 1.3 договору основний договір, специфікації, зазначені в п. 1.1, а також відвантажувальна накладна № 08101 від 08.10.2008р., додаються до даного договору.

Відповідно п. 2.1 договору ціна боргу складає 76969грн.93коп., що складає вартість права вимоги, що відступається.

Пунктом 5.1 договору встановлено, що даний договір вступає в силу з моменту підписання його сторонами та діє до виконання сторонами усіх вимог.

01.06.2009р. між Товариством з обмеженою відповідальністю „Мега Сан СП” та Товариством з обмеженою відповідальністю „Дніпроторгіндустрія” був укладений договір відступлення права вимоги № 0106СП, за яким Товариство з обмеженою відповідальністю „Мега Сан СП” відступає Товариству з обмеженою відповідальністю „Дніпроторгіндустрія” право вимоги згідно відвантажувальної накладної № 08101 від 08.10.2008р., довіреності № ЯПЕ 439482 від 08.10.2008р., по поставці товару по договору № 0711/8 від 07.10.2008р., специфікації № 1 від 07.10.2008р. між ТОВ „Універсал ТДС” та ТОВ „Промисловий Альянс”, та згідно Договору відступлення права вимоги № 3 від 04.02.2009р., укладеного між ТОВ „Універсал ТДС” та ТОВ „Мега Сан СП”.

Відповідно п. 2.1 договору ціна боргу складає 76969грн.93коп., що складає вартість права вимоги, що відступається.

В матеріалах справи наявне повідомлення про відступлення права вимоги від 01.06.2009р., яким ТОВ „Мега Сан СП” повідомило відповідача про заміну кредитора по основному зобовязанні договору поставки № 0711/8 від 07.10.2008р., внаслідок чого відповідач повинен сплатити виниклу суму боргу в розмірі 76969грн.93коп. новому кредитору - Товариству з обмеженою відповідальністю „Дніпроторгіндустрія”.

Листом № 177/1 від 01.06.2009р. відповідач підтвердив заборгованість перед ТОВ „Мега Сан СП” у розмірі 76969грн. 93коп., зазначив про погодження права відступлення отримання коштів на користь ТОВ „Дніпроторгіндустрія”.

01.09.2009р. між ТОВ „Дніпроторгіндустрія” (первісний кредитор) та ТОВ „Вега 17” (новий кредитор) був укладений договір відступлення права вимоги № 0109ДП, згідно з яким первісний кредитор відступає новому кредитору право вимоги згідно відвантажувальної накладної № 08101 від 08.10.2008р., довіреності № ЯПЕ 439482 від 08.10.2008р., по поставці товару по договору № 0711/8 від 07.10.2008р., специфікації № 1 від 07.10.2008р. між ТОВ „Універсал ТДС” та ТОВ „Промисловий Альянс”, та згідно Договору відступлення права вимоги № 3 від 04.02.2009р., укладеного між ТОВ „Універсал ТДС” та ТОВ „Мега Сан СП”, та договору відступлення права вимоги № 0106СП від 01.06.2009р., укладеного між ТОВ „Мега Сан СП” та ТОВ „Дніпроторгіндустрія”.

Відповідно п. 1.2 договору новий кредитор отримує право вимагати від боржника належного виконання зобовязання по оплаті основної заборгованості по договору поставки № 0711/8 від 07.10.2008р. в розмірі 73969грн.93коп., а також суми пені, збитків за несвоєчасне виконання зобовязань по оплаті поставки (інфляційні втрати, 3% річних).

Згідно п. 1.3 договору накладна № 08101 від 08.10.2008р., довіреність № ЯПЕ 439482 від 08.10.2008р., Договір відступлення права вимоги № 3 від 04.02.2009р., укладений між ТОВ „Універсал ТДС” та ТОВ „Мега Сан СП”, та договір відступлення права вимоги № 0106СП від 01.06.2009р., укладений між ТОВ „Мега Сан СП” та ТОВ „Дніпроторгіндустрія”, зазначені в п. 1.1 додаються до даного договору.

Пунктом 2.1 договору сторони погодили, що первісний кредитор зобовязаний передати новому кредитору документи, що засвідчують право вимоги, зазначені п. 1.1 договору.

Згідно п. 2.2 договору первісний кредитор зобовязаний повідомити боржника про перехід прав первісного кредитора до нового кредитора та оформити належним чином всі повязані з цим документи протягом 3-х місяців з моменту підписання даного договору.

У виконання умов договору ТОВ „Дніпроторгіндустрія” надіслало 17.11.2009р. відповідачу повідомлення від 01.09.2009р. про заміну кредитора по основному зобовязанні договору поставки № 0711/8 від 07.10.2008р., внаслідок чого відповідач повинен сплатити виниклу суму боргу в розмірі 73969грн.93коп. новому кредитору ТОВ „Вега 17” м. Дніпропетровськ.

Листом № 294 від 03.12.2009р. відповідач підтвердив заборгованість перед ТОВ „Дніпроторгіндустрія” у розмірі 76969грн. 93коп., повідомив про відсутність будь яких заперечень стосовно відступлення права вимоги позивачу - ТОВ „Вега 17” м. Дніпропетровськ.

Правове регулювання порядку заміни кредитора у зобовязанні визначаються приписами ст.ст. 512-519 ЦК України.

У відповідності з п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

За загальним правилом, встановленим ч. 1 ст. 516 ЦК України, заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Положення ч. 1 ст. 518 ЦК України визначають, що боржник має право висувати проти вимоги нового кредитора у зобов'язанні заперечення, які він мав проти первісного кредитора на момент одержання письмового повідомлення про заміну кредитора.

В обґрунтування позовних вимог, позивач зазначає, що отримавши товар за накладною № 08101 від 08.10.2008р. відповідач лише частково оплатив її вартість, а саме в сумі 8000грн.00коп., внаслідок чого виникла сума заборгованості в розмірі 68969грн.93коп., яка і заявлена позивачем до стягнення.

Позивач, вважаючи, що відповідач не виконав свої зобовязання за договором (повністю та своєчасно не оплатив отриманий товар), звернувся з позовом до суду за захистом порушеного права.

Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд вважає вимоги Позивача до Відповідача такими, що підлягають частковому задоволенню, враховуючи наступне:

Враховуючи статус сторін та характер правовідносин між ними, останні (правовідносини) регулюються насамперед відповідними положеннями Господарського і Цивільного кодексів України та умовами укладеного між ними договорів.

Згідно ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобовязання виникають зокрема з договорів. Аналогічні положення встановлені і в ст.ст. 173-175 Господарського кодексу України.

Як вбачається із змісту позовної заяви предметом даного позову є вимога позивача на підставі договору відступлення права вимоги стягнути з відповідача суму заборгованості у розмірі 68969грн.93коп., у звязку з неналежним виконанням умов договору № 0711/08 від 07.10.2008р. Договір № 0711/08 від 07.10.2008р. є підставою для виникнення у його сторін прав і обовязків, визначених ним та за своїм змістом та правовою природою є договором поставки та підпадає під правове регулювання норм статті 712 ЦК України та статей 264-271 ГК України. В частині, що не суперечить Договору, до вказаного правочину також застосовуються норми ЦК України, які регулюють правила купівлі-продажу (статті 655-697 ЦК України).

Відповідно до ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторонапостачальник зобовязується передати (поставити) у зумовлені строки другій стороні покупцеві товар, а покупець зобовязується прийняти вказаний товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Як вже зазначалось, відповідачем був отриманий за видатковою накладною № 08101 від 08.10.2008р. товар загальною вартістю 76969грн.93коп.

Висновок стосовно того, що товар за вищевказаною накладною був поставлений відповідачу позивачем саме на виконання договору № 0711/08 від 07.10.2008р. суд робить виходячи з того, що вид товар, обумовлений у специфікації до договору, яка є невідємною його частиною, і був поставлений за видатковою накладною № 08101 від 08.10.2008р.; довіреністю серії ЯПЕ № 439482/58 від 08.10.2008р. відповідач уповноважував свого працівника на отримання матеріальних цінностей від позивача саме за договором № 0711/08 від 07.10.2008р. Тобто, з цього питання спір між сторонами відсутній.

Господарський суд приймає до уваги, що покупцем при отриманні товару не подавалося жодних заперечень щодо неналежності виконання Постачальником прийнятих за Договором зобовязань з поставки Товару.

Виходячи зі змісту статей 688 та 690 ЦК України, поставлені без згоди Покупця товари, від яких Покупець відмовився, повинні прийматися ним за відповідальне зберігання.

Оскільки суду не надано доказів незгоди відповідача щодо належності виконання позивачем прийнятих на себе згідно Договору зобовязань, не надано доказів відмови від цього Товару та прийняття його у встановленому порядку на відповідальне зберігання, суд дійшов висновку, що свої зобовязання позивач виконав у відповідності з умовами договору № 0711/08 від 07.10.2008р.

На підставі вищезазначеного, господарський суд робить висновок, що доведено факт передачі ТОВ „Універсал ТДС” відповідачеві товару на суму 76969грн.93коп., тобто обовязок постачальника вважається виконаним у відповідності до норм статті 664 ЦК України та умов Договору.

В матеріалах справи наявний графік погашення заборгованості за вих. 136-К від 05.02.2009р., адресований відповідачем товариству „Універсал ТДС”, за змістом якого покупець підтвердив заборгованість у розмірі 76969грн. 93коп. станом на 05.02.2009р.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку. Зобовязання виникають зокрема з договору або іншого правочину.

Відповідно до ст. 526 того ж Кодексу зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

Як встановлено ч.ч.1, 2 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобовязаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або законодавством не встановлений інший строк оплати товару.

У відповідності до норм ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобовязанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Як зазначалося, сторони в п. 3.1 договору № 0711/08 від 07.10.2008р. погодили, що умови оплати визначаються в специфікаціях.

Специфікацією № 1 від 07.10.2008р. до договору сторони встановили наступний порядок оплати: по факту поставки товару на склад покупця протягом 5-7 банківських днів.

Враховуючи, що за видатковою накладною № 08101 від 08.10.2008р. товар був поставлений та відповідно отриманий відповідачем 08.10.2008р., то з урахуванням вимог п. 2 специфікації щодо строків оплати, 17.10.2008р. строк оплати для відповідача наступив, а вже з 18.10.2008р. почалося прострочення виконання зобовязання.

Як вбачається із наявних в матеріалах справи доказів, відповідач частково оплатив вартість отриманого товару, здійснивш платежі 17.06.2009р. суму в розмірі 3000грн.00коп. та 24.03.2011р. суму в розмірі 5000грн.00коп., внаслідок чого неоплаченою залишилась вартість товару в сумі 68969грн.93коп.

Зазначена сума боргу підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, в тому числі довідкою исх. № 01/11/11 від 01.11.2011р. за підписом директора та головного бухгалтера ТОВ „Вега 17” про стан заборгованості, двостороннім актом звірки взаємних розрахунків між відповідачем та попереднім кредитором ТОВ „Дніпроторгіндустрія” за період з 01.01.2008р. по 03.12.2009р. Крім того, листами № 177/1 від 01.06.2009р. та № 294 від 03.12.2009р. відповідач фактично визнав факт наявності заборгованості за отриманий за договором товар у сумі 76969грн.93коп.

Докази погашення боргу в сумі 68969грн.93коп. суду не представлені, у звязку з чим суд вважає, що на момент прийняття рішення грошове зобовязання відповідача всупереч нормам законодавства та умов договору перед позивачем залишилося невиконаним, в результаті чого позовні вимоги у розмірі 68969грн.93коп. підлягають задоволенню.

Відповідно до змісту позову посилаючись на несвоєчасне виконання відповідачем взятих на себе зобовязань, позивач просить суд стягнути з відповідача 3% річних у сумі 6520грн.74коп., пеню в сумі 5418грн.42коп. та індекс інфляції у розмірі 23914грн.44коп.

Штрафні санкції (3% річних та індекс інфляції) позивач розрахував за період з 15.10.2008р. по 17.06.2009р. на суму боргу 76969грн.93коп., за період з 18.06.2009р. по 24.03.2011р. на суму боргу 73969грн.93коп., за період з 24.03.2011р. по 23.09.2011р. на суму боргу 68969грн.93коп., пеня нарахована позивачем за період з 25.03.2011р. по 25.09.2011р.

Клопотанням б/н від 03.11.2011р. позивач надав уточний розрахунок штрафних санкцій, згідно з яким вбачається, що станом на 06.10.2011р. пеня становить 5389грн.10коп., 3% річних 6569грн.13коп., інфляційні 25101грн.93коп.

Клопотанням б/н від 14.12.201р. позивач остаточно визначився з вимогами щодо пені, просив при винесенні рішення стягнути пеню у розмірі 9261грн.70коп., нараховану за період з 18.10.2008р. по 18.04.2009р.

Відповідно до розрахунків розмір позовних вимог, а отже і ціна позову збільшилась. Однак, заява в порядку ст. 22 ГПК України про збільшення розміру позовних вимог належним чином оформлена, з доказами сплати судового збору та направлення відповідачу, позивачем не заявлялася, тому суд розглядає вимоги в цій частині у межах заявленого розміру, беручи до уваги лише змінений позивачем початок періоду нарахування (в межах заявленого), оскільки він зроблений позивачем з урахуванням умов п. 2 специфікації до договору № 0711/08 від 07.10.2008р. щодо строків оплат та з врахуванням здійснених відповідачем часткових оплат.

Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та трьох процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Суд перевіривши арифметичних розрахунок позивача в частині вимог щодо стягнення 3% річних, за допомогою відповідної програми системи інформаціно-правового забезпечення „Законодавтво”, встановив:

-за період з 18.10.2008р. по 16.06.2009р. на суму боргу 76969грн.93коп. сума 3% річних складає 1529грн.67коп.

-за період з 17.06.2009р. по 23.03.2011р. на суму боргу 73969грн.93коп., з урахуванням здійсненої 17.06.2009р. часткової оплати в сумі 3000грн.00коп., сума 3% річних складає 3921грн.42коп.

-за період з 24.03.2011р. по 23.09.2011р. на суму боргу 68969грн.93коп., з урахуванням здійсненої 24.03.2011р. часткової оплати в сумі 5000грн.00коп., 3% річних становлять 1043грн.05коп.

Таким чином, загальна сума 3% річних, що підлягає задоволенню становить 6494грн.14коп., внаслідок чого суд відмовляє в частині стягнення 3% річних у сумі 26грн.60коп.

Суд, перевіривши арифметичний розрахунок в частині позовних вимог про сплату інфляційних витрат за період з 18.10.2008р. по 16.06.2009р. на суму боргу 76969грн.93коп., з 17.06.2009р. по 31.12.2009р. на суму 73969грн.93коп., з 01.01.2010р. по 31.12.2010р. на суму 73969грн.93коп., з 01.01.2011р. по 23.03.2011р. на суму 73969грн.93коп., з 24.03.2011р. по 23.09.2011р. на суму 68969грн.93коп., за допомогою відповідної програми системи інформаціно-правового забезпечення „Законодавтво”, з урахуванням Рекомендацій Верховного Суду України відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ” Лист ВСУ від 03.04.97р. № 62-97р, встановив, що заявлена позивачем сума інфляційних нарахувань у розмірі 23914грн.44коп. перевищує розмір, який може бути нарахований за заявлений період, а отже обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню є сума індексу інфляції 21983грн.42коп., у звязку з чим суд відмовляє в частині стягнення інфляційних нарахувань у розмірі 1931грн.02коп.

Посилаючись на несвоєчасне виконання грошового зобовязання відповідачем щодо оплати поставленої продукції позивач на підставі п. 5.1 договору № 0711/08 від 07.10.2008р. просить суд стягнути з відповідача пеню у сумі 5418грн.42коп., яка заявлена до стягнення у розмірі подвійної облікової ставки НБУ та нарахована за період з 18.10.2008р. по 18.04.2009р.

Відповідно до ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 546 Цивільного кодексу України та ст. 230 Господарського кодексу України виконання зобов'язань може забезпечуватися в т.ч. неустойкою.

Нарахування пені здійснюється з урахуванням граничного строку та розміру пені, що передбачено ст. 1,3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань” та ч.6 ст. 232 Господарського процесуального кодексу України.

Суд перевіривши арифметичний розрахунок за допомогою відповідної програми системи інформаціно-правового забезпечення „Законодавтво” встановив, що заявлена позивачем сума пені в розмірі 5418грн.42коп. не перевищує розмір, який може бути нарахований за обраний позивачем період.

Стосовно заявленого у позовній заяві клопотанням позивача про вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладання арешту на грошові кошти, які обліковуються на банківських рахунках Товариства з обмеженою відповідальністю „Промисловий Альянс” на суму заборгованості в розмірі 104823грн.53коп. та накладання арешту на нерухоме та рухоме майно Товариства з обмеженою відповідальністю „Промисловий Альянс” на суму заборгованості в розмірі 104823грн.53коп. суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 66 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою сторони, яка подала позов, має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будьякій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

З огляду на позицію Вищого господарського суду України, викладену в Інформаційному листі „Про деякі питання практики забезпечення позову” від 12.12.2006р. № 01-8/2776 у вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів.

Умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване позивачем припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент предявлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Процесуальним законодавством передбачено, що господарське судочинство здійснюється шляхом письмового провадження, а тому факт наявності визначених обставин має підтверджуватись певними доказами, як це встановлено положеннями ст. ст. 33, 34, 36 Господарського процесуального кодексу України. При цьому, Господарський процесуальний кодекс України покладає обов'язок доказування на сторони, а тому кожна сторона повинна довести наявність тих обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Однак крім посилання на можливе відчуження відповідачем майна або переведення його на інші рахунки, заявником не надано жодного доказу в обґрунтування необхідності вжиття заходу забезпечення позову шляхом накладання арешту на грошові кошти та майно відповідача, не доведено існування ймовірності утруднення або унеможливлення виконання рішення суду без застосування таких заходів у разі дійсного задоволення позовних вимог.

Оскільки, позивач не довів суду такого обґрунтовування, господарський суд відмовляє у задоволені заяви про вжиття запобіжних заходів для забезпечення позову.

Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 цього ж Кодексу господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Суд, розглянувши та оцінивши за своїм внутрішнім переконанням подані позивачем докази, дійшов висновків, що вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у сумі основного боргу в розмірі 68969грн.93коп., інфляційних нарахувань у розмірі 21983грн.42коп., 3% річних у розмірі 6494грн.14коп., пені в сумі 5418грн.42коп.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати при частковому задоволенні позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 509, 512, 516, 525, 526, 530, 546, 625 Цивільного кодексу України, ст.ст. 33, 34, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „Вега 17” м. Дніпропетровськ до Товариства з обмеженою відповідальністю „Промисловий Альянс” м. Словянськ задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Промисловий Альянс” (юридична адреса: 84122, Донецька обл., м. Словянськ, провулок Комсомольський, будинок 23, код ЄДРПОУ 32720998) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Вега 17” (юридична адреса: 49000, м. Дніпропетровськ, бульвар Катеринославський, будинок 2, офіс 503, код ЄДРПОУ 36440836) суму основного боргу в розмірі 68969грн.93коп., інфляційних нарахувань у розмірі 21983грн.42коп., 3% річних у розмірі 6494грн.14коп., пеню в сумі 5418грн.42коп., витрати на оплату державного мита в сумі 1028грн.66коп., інформаційно-технічного забезпечення судового процесу в сумі 231грн.59коп.

В задоволенні позовних вимог в частині стягнення суми інфляційних нарахувань у сумі 1931грн.02коп. та 3% річних у розмірі 26грн.60коп. - відмовити.

У судовому засіданні 14.12.2011р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Видати наказ після набрання рішення законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.

Повний текст рішення складено та підписано 16.12.2011р.

Суддя Макарова Ю.В.

< Список ><Довідник >

< Список ><Довідник >

< Текст >