Рішення № 20356678, 13.12.2011, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

13.12.11 р. Справа № 13/160

Господарський суд Донецької області у складі судді Макарової Ю.В., при помічнику судді Рассуждай С.В., розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу

за позовом: Публічного акціонерного товариства „Запорізький кабельний завод”, м.Запоріжжя

до відповідача Публічного акціонерного товариства „Донецький енергозавод”, м.Донецьк

про стягнення 98578грн. 47коп.

За участю представників сторін

від Позивача ОСОБА_1 (за довіреністю № 3/10-648 від 18.04.2011р.)

від Відповідача ОСОБА_2 (за довіреністю №36 від 10.10.2011р.)

ВСТАНОВИВ

Позивач, Публічне акціонерне товариство „Запорізький кабельний завод”, м.Запоріжжя, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, Публічного акціонерного товариства „Запорізький кабельний завод”, м.Запоріжжя, про стягнення 98578грн. 47коп., що складається з суми основного боргу в розмірі 94310грн.18коп., пені в сумі 3665грн.70коп. та 3% річних у розмірі 602грн.59коп.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору поставки № ДЭЗ-250-11 від 10.05.2011р. відносно своєчасної та повної оплати отриманого товару, внаслідок чого виникла сума заборгованості в розмірі 94310грн.18коп., яка і заявлена позивачем до стягнення.

Розпорядженням заступника голови господарського суду від 22.11.2011р. у звязку із знаходженням судді Макарової Ю.В. на лікарняному справа № 13/160 передана на розгляд судді Подколзіній.

Розпорядженням заступника голови господарського суду від 12.12.2011р. справа № 13/160 передана на розгляд судді Макаровій Ю.В.

Позивач через канцелярію суду 31.10.2011р. надав заяву про уточнення позовних вимог № 3/10-126 від 24.10.2011р., якою повідомив суд про погашення відповідачем суми основного боргу, у звязку з чим просив суд стягнути з відповідача суму пені в розмірі 4090грн.09коп. та 3% річних у сумі 672грн.35коп., збільшивши період нарахування штрафних санкцій до 06.10.2011р.

13.12.2011р. позивач через канцелярію суду надав заяву про уточнення позовних вимог № 3/10-137 від 21.11.2011р., якою просив стягнути з відповідача пеню в сумі 3391грн.26коп. та 3% річних у сумі 656грн.38коп., нарахованих за період з 02.08.2011р. по 06.10.2011р., з урахуванням здійснених часткових оплат.

Відповідач надав відзив на позовну заяву № 09-2279 від 17.11.2011р., яким повідомив, що 07.10.2011р. переховував позивачу залишок заборгованості у розмірі 96860грн.18коп. у підтвердження чого надав належним чином засвідчену копію банківської виписки; проти нарахованих та заявлених позивачем до стягнення пені та 3% річних не заперечував.

В судовому засіданні 13.12.2011р. представники сторін підтримали позиції, викладені письмово, пояснили що призначенням платежу сплачених відповідачем коштів у розмірі 96860грн.18коп. є погашення спірної суми боргу та кошти за возвратну тару (не є предметом спору). Сторони заявили про відсутність будь-яких доказів у підтвердження позиції зі спору.

Суд вважає за можливе розглянути спір за наявними в справі матеріалами, оскільки їх цілком достатньо для правильної юридичної кваліфікації спірних правовідносин.

Відповідно ст. 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Враховуючи норми зазначеної статті, суд приймає до розгляду заяву про уточнення позовних вимог № 3/10-137 від 21.11.2011р.

Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та оцінивши надані суду докази в порядку ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд ВСТАНОВИВ:

10.05.2011р. між Публічним акціонерним товариством „Запорізький кабельний завод”, м.Запоріжжя (постачальником) та Відкритим акціонерним товариством „Донецький енергозавод” (покупцем) був укладений договір поставки №ДЭЗ -250-11 від 10.05.2011р., згідно з яким постачальник зобовязується передати в обумовлені даним договором строки покупцю товар, а покупець зобовязується прийняти зазначений товар та заплатити за нього узгоджену суму.

Як вбачається із наявних в матеріалах справи доказів, а саме статуту, зареєстрованого 31.10.2011р. Виконавчим комітетом Донецької міської ради Донецької області за № 12661050022003550, Довідки АА № 468033 з ЄДР та Виписки серії ААБ № 867860 з ЄДРПОУ, Відкрите акціонерне товариство „Донецький енергозавод” відповідно до закону України „Про акціонерні товариства” змінило найменування на Публічне акціонерне товариство „Донецький енергозавод”.

Відповідно п. 1.2 договору кількість, ціна та асортимент товару визначається специфікаціями, які є складовими та невідємними частинами даного договору.

Згідно п. 1.3 договору предметом даного договору є наступний товар: кабельно провідникова продукція.

Пунктом 4.3 договору сторони встановили наступний порядок оплати: 50% передоплата від вартості узгодженої партії товару, залишок 50% - протягом десяти календарних днів з моменту передачі узгодженої партії товару.

Відповідно п. 8.2 договору договір вступає в силу з моменту його підписання обома сторонами та діє до 31.12.2012р., а в частині виконання зобовязань до повного та належного виконання цих зобовязань.

Специфікацією № 2 від 23.06.2011р. до договору сторони погодили найменування товару, його загальну кількість, ціну за одиницю та загальну вартість товару, а саме позивач повинен був здійснити поставку проводу ПСДКТ Л 2,8*7,1 в кількості 3000кг, ціною без ПДВ 82грн.95коп., проводу ПСДКТ Л 5,0*8,0, в кількості 1000кг, ціною за одиницю без ПДВ 82грн.23коп., барабану 8МС в кількості 9 штук, ціною за одиницю без ПДВ 510грн.00коп. зворотня тара, загальна вартість товару складає 66981грн.00коп.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що відповідач у виконання п. 4.3 договору здійснив попередню оплату погодженого сторонами специфікацією № 2 від 23.06.2011р. до договору товару, в розмірі 200943грн.00коп., що підтверджується наявним в матеріалах справи платіжним дорученням № 1195 від 04.07.2011р.

Позивачем за видатковою накладною № РН 0001704 від 22.07.2011р. була здійснена поставка товару, визначеного специфікацією № 2 від 23.06.2011р. на суму 395253грн.18коп., разом із зворотною тарою.

В позовній заяві позивач посилається на те, що отримавши товар, відповідач оплатив його лише частково, перерахувавши платіжними дорученнями № 1784 та № 67 від 19.08.2011р. та 25.08.2011р. відповідно суму в розмірі 100000грн.00коп.

Позивач стверджує, що станом на час звернення з позовною заявою до суду відповідач належним чином не виконав взяті на себе зобовязання за договором, сума заборгованості, з урахуванням внесеної суми попередньої оплати та здійсненої часткової оплати, на загальну суму 94310грн.18коп. 00коп. не погашена, товар на дану суму не повернутий.

Вважаючи, що відповідач не виконав свої зобовязання за договором (повністю та своєчасно не оплатив отриманий товар), позивач звернувся з позовом до суду за захистом порушеного права.

Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд вважає вимоги Позивача до Відповідача такими, що підлягають задоволенню, враховуючи наступне:

Враховуючи статус сторін та характер правовідносин між ними, останні (правовідносини) регулюються насамперед відповідними положеннями Господарського і Цивільного кодексів України та умовами укладеного між ними договорів.

Згідно ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобовязання виникають зокрема з договорів. Аналогічні положення встановлені і в ст.ст. 173-175 Господарського кодексу України.

Як вбачається із змісту позовної заяви предметом даного позову є стягнення з відповідача грошових коштів, у звязку з не належним виконанням умов договору № ДЭЗ -250-11 від 10.05.2011р. Зазначений договір є підставою для виникнення у його сторін прав і обовязків, визначених ним та за своєю правовою природою є договором поставки та підпадає під правове регулювання норм статті 712 ЦК України та статей 264-271 ГК України. В частині, що не суперечить Договору, до вказаного правочину також застосовуються норми ЦК України, які регулюють правила купівлі-продажу (статті 655-697 ЦК України).

Відповідно до ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона постачальник зобовязується передати (поставити) у зумовлені строки другій стороні покупцеві товар, а покупець зобовязується прийняти вказаний товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч.2 ст. 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Таким чином, згідно з укладеним між сторонами договором у позивача виник обовязок поставити та передати у власність товар, а у відповідача - прийняти цей товар та оплати.

На виконання умов Договору, позивач згідно видатковій накладній № РН 0001704 від 22.07.2011р. поставив відповідачу продукцію на загальну суму 395253грн.18коп.

Висновок стосовно того, що товар за вищевказаною накладною був поставлений відповідачу саме на виконання договору № ДЭЗ -250-11 від 10.05.2011р. суд робить виходячи з того, що вид товар, обумовлений сторонами специфікацією № 2 від 23.06.2011р., яка є невідємною частиною договору, про що значиться в п. 1.2 договору і був поставлений відповідачу, а саме позивач здійснив поставку кабельно провідникової продукції; в накладній № РН 0001704 від 22.07.2011р. в якості підстави здійснення господарської операції значиться саме договір № ДЭЗ -250-11 від 10.05.2011р.

Факт отримання товару відповідачем підтверджується підписом представника відповідача в графі „Отримав”, чим останній надавав свою згоду на прийняття саме такої кількості та такого асортименту товару за передбаченою ціною. В матеріалах справи наявна довіреність № 851 від 21.07.2011р., якою відповідач уповноважував свого працівника на отримання матеріальних цінностей від позивача саме за договором № ДЭЗ -250-11 від 10.05.2011р.

Статтею 688 ЦК України на Покупця покладено обовязок повідомити Продавця про порушення умов Договору щодо кількості, асортименту, якості, комплектності товару в розумний строк після того, як порушення могло бути виявлене відповідно до характеру і призначення товару.

Господарський суд приймає до уваги, що покупцем при отриманні товару не подавалося жодних заперечень щодо неналежності виконання Постачальником прийнятих за Договором зобовязань з поставки Товару.

Виходячи зі змісту статей 688 та 690 ЦК України, поставлені без згоди Покупця товари, від яких Покупець відмовився, повинні прийматися ним за відповідальне зберігання.

Оскільки суду не надано доказів незгоди відповідача щодо належності виконання позивачем прийнятих на себе згідно Договору зобовязань, не надано доказів відмови від цього Товару та прийняття його у встановленому порядку на відповідальне зберігання, суд дійшов висновку, що свої зобовязання позивач виконав у відповідності з умовами договору № ДЭЗ -250-11 від 10.05.2011р.

На підставі вищезазначеного, господарський суд робить висновок, що позивачем доведено факт передачі відповідачеві товару на суму 395253грн.18коп., тобто обовязок позивача вважається виконаним у відповідності до норм статті 664 ЦК України та умов Договору.

Частиною 1 ст. 692 ЦК України встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно приписів ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до п. 4.3 договору сторони встановили наступний порядок оплати: 50% передоплата від вартості узгодженої партії товару, залишок 50% - протягом десяти календарних днів з моменту передачі узгодженої партії товару.

За доводами позивача, відповідач, виконуючи умови договору здійснив попередню оплату товару на суму 200943грн.00коп., однак, отримавши товар, оплатив його лише частково на суму 100000грн.00коп., внаслідок чого на час звернення до суду з позовом неоплаченим залишився товар на суму 94310грн.18коп.

Враховуючи положення п. 4.3 Договору обовязок відповідача остаточно розрахуватися за отриманий за видатковою накладною № РН 0001704 від 22.07.2011р. товар наступив 01.08.2011р.

Однак, позивачем через канцелярію суду 31.10.2011р. було надано заяву, згідно якої останній повідомив про повне погашення відповідачем заявленої суми основного боргу, у звязку з чим зменшує позовні вимоги, відповідач надав відзив на позовну заяву, яким також зазначив, що 07.10.2011р. здійснив оплату заявленої суми боргу, надавши на підтвердження належним чином засвідчену копію банківської виписки.

Під зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти зменшення суми позову за тією ж вимогою, яку було заявлено у позовній заяві. Отже, надавши оцінку заяві про уточнення позовних вимог № 3/10-137 від 21.11.2011р. суд дійшов висновку про фактичну відмову позивача від позовних вимог в частині заявленого основного богу в розмірі 94310грн.18коп. Враховуючи викладене, господарський суд припиняє провадження по справі в цій частині на підставі ч. 4 ст. 80 ГПК України.

Згідно до ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки (п. 3 ст. 611 ЦК України).

Отже, порушення боржником прийнятих на себе зобовязань тягне за собою відповідні правові наслідки, які полягають у можливості застосування кредитором до боржника встановлених законом або договором мір відповідальності.

Пунктом 5.3. Договору встановлено, що за порушення строків оплати покупець сплачує пеню в розмірі 0,05% від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

На підставі п. 5.3. Договору позивачем, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, заявлено вимогу щодо стягнення з відповідача пені в розмірі 3391грн.26коп., нараховану за період з 02.08.2011р. по 18.08.2011р. на суму боргу 194310грн.18коп., за період з 19.08.2011р. по 24.08.2011р. на суму боргу 144310грн.18коп., з урахуванням здійсненої 19.08.2011р. часткової оплати в сумі 50000грн.00коп., з 25.08.2011р. по 06.10.2011р. на суму боргу 94310грн.18коп., з урахуванням часткової оплати в сумі 50000грн.00коп., в розмірі 0,05% від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

Нарахування позивачем пені здійснюється з врахуванням граничного строку та розміру пені, що передбачено ст. 1,3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань” та ч.6 ст. 232 Господарського процесуального кодексу України, крім того позивачем вірно був визначений момент настання права вимагати від відповідача виконання зобовязання зі сплати вартості отриманого товару.

Внаслідок чого, суд, перевіривши арифметичний розрахунок пені, за допомогою відповідної програми системи інформаціно-правового забезпечення „Законодавтво”, встановив, що заявлена позивачем сума пені в розмірі 3391грн.26коп. є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню, оскільки не перевищує розмір, який може бути нарахований за обраний позивачем період.

Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та трьох процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Суд, перевіривши арифметичний розрахунок в частині позовних вимог про сплату 3% річних за період з 02.08.2011р. по 06.10.2011р. за допомогою відповідної програми системи інформаціно-правового забезпечення „Законодавство” вважає, що зроблений позивачем розрахунок є обґрунтованим, не перевищує розмір, який може бути нарахований за заявлений позивачем період.

Судові витрати по сплаті державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу (в тому числі в розмірі 94310грн.18коп. покладаються на відповідача, оскільки сплата боргу в зазначеному розмірі відбулася вже після звернення позивача до суду) підлягають віднесенню на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі ст.ст. 525, 526, 530, 614, 625 та 655-697 ЦК України, ст. ст. 173, 193 Господарського кодексу України, керуючись ст.ст.22, 33, 36, 43, 49, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства „Запорізький кабельний завод”, м.Запоріжжя до Публічного акціонерного товариства „Донецький енергозавод”, м.Донецьк про стягнення суми пені в сумі 3391грн.26коп. та 3% річних у розмірі 656грн.38коп. задовольнити.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства „Донецький енергозавод”, м.Донецьк (юридична адреса: 83049, м. Донецьк, вул. Професорів Богословських, будинок 15, код ЄДРПОУ 00213411) на користь Публічного акціонерного товариства „Запорізький кабельний завод” (юридична адреса: 69093, м. Запоріжжя, вул. Владкова, будинок 2, код ЄДРПОУ 05755625) пеню в сумі 3391грн.26коп., 3% річних у сумі 656грн.38коп., витрати за державним митом в сумі 983грн.57коп., на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 235грн.47коп.

Провадження по справі в частині стягнення суми основного боргу в розмірі 94310грн.18коп. припинити.

В судовому засіданні 13.12.2011р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Видати наказ після набрання рішення законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.

Повний текст рішення складено та підписано 16.12.2011р.

Суддя Макарова Ю.В.

< Список ><Довідник >

< Список ><Довідник >

< Текст >