Рішення № 20356650, 13.12.2011, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

13.12.11 р. Справа № 13/151

Суддя господарського суду Донецької області Макарова Ю.В., при секретарі судового засідання Рассуждай С.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовною заявою: Приватного акціонерного товариства „Донецький булочно кондитерський комбінат”, м. Донецьк

до Відповідача: Фізичної особи підприємця ОСОБА_1, м. Донецьк

про: стягнення 1367грн. 14коп.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_2.(за довіреністю №б/н від 22.04.2011р.) юрисконсульт

від відповідача: не зявився

СУТЬ СПОРУ:

Приватне акціонерне товариство „Донецький булочнокондитерський комбінат”, м. Донецьк (далі позивач) звернулося до господарського суду Донецької області із позовною заявою до Фізичної особипідприємця ОСОБА_1, м. Донецьк (далі відповідач) про стягнення грошових коштів у сумі 1367грн. 14коп., що складається з суми основного боргу в розмірі 1262грн.03коп., пені в сумі 88грн.06коп. та 3% річних у розмірі 17грн.05коп.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем грошового зобовязання щодо своєчасної та повної оплати поставленого товару за договором поставки № 1020 від 31.03.2011р.

Ухвалою від 30.09.2011р. судом порушено провадження по справі, сторони зобовязані надати документи та вчинити певні дії.

Справа слуханням неодноразово відкладалась у звязку з неявкою відповідача та з метою надання йому права на захист, востаннє на 08.11.2011р., але відповідач до жодного судового засідання не зявився, витребуваних документів не надав, про поважність причин відсутності суд не повідомлений.

Судом були вжиті усі належні заходи для повідомлення відповідача про місце, дату та час проведення судових засідання. В матеріалах справи містяться витяг з ЄДР за електронним запитом № 11384968 станом на 13.10.2011р. та Свідоцтво про державну реєстрацію Серії В00 № НОМЕР_2, з яких вбачається, що місце проживання Фізичної особи підприємця ОСОБА_1, м. Донецьк, значиться за адресою: 83117, АДРЕСА_1. Саме така адреса відповідача вказана позивачем у позовній заяві, договорі № 1020 від 31.03.2011р. та за цією адресою суд направляв відповідачу ухвали у даній справі, проте поштові відправлення повернулося на адресу суду з відміткою органу поштового „за закінченням терміну зберігання”.

Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками "адресат вибув", "адресат відсутній" і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи вважаються належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Під час судових засідань представник позивача підтримав позовні вимоги.

В судовому засідання 13.12.2011р. представник позивача підтримав позовні вимоги, наполягав на задоволенні позовних вимог, зазначаючи про відсутність будь-яких додаткових доказів в обґрунтування власної правової позиції.

Суд вважає за можливе розглянути спір в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в справі матеріалами, оскільки їх достатньо для правильної юридичної кваліфікації спірних правовідносин, неявка відповідача істотним чином не впливає на таку кваліфікацію та не є перешкодою для вирішення спору.

Вислухавши в судовому засіданні представника позивача, дослідивши матеріали справи та оцінивши надані суду докази в порядку ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд ВСТАНОВИВ:

31.03.2011р. між позивачем (постачальником) та відповідачем (покупцем) був укладений договір поставки № 1020, згідно з яким постачальник зобовязується виготовити та передати, а покупець прийняти та оплатити хлібобулочну продукцію, а також кондитерські вироби, бубличні вироби, сушку, сухарі панірувальні та інші вироби згідно зроблених замовлень.

В матеріалах справи містяться додатки № 1 до договору від 31.03.2011р., у яких відповідачем визначені довірені особи покупця в прийманні продукції за договором ОСОБА_3, ОСОБА_4 зі зразками їх підписів.

Відповідно п. 1.2 договору кількість та асортимент продукції, що підлягає поставці, визначаються замовленням покупця, зробленим в установленому даним договором порядку.

Згідно п. 5.2 договору покупець зобовязаний оплатити вартість поставленої продукції протягом 5 банківських днів з моменту її отримання. Покупець також зобовязаний в цей же самий строк відшкодувати постачальнику витрати по транспортуванню продукції (при поставках транспортом постачальника) та 50% від суми амортизації лотків та контейнерів.

Пунктом 8.1 договору сторони встановили, що договір вступає в силу з моменту підписання та діє до 31.12.2011р.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що на виконання умов договору здійснив поставку товару за товарно транспортними накладними № 29685 від 20.04.2011р. на суму 566грн. 08коп., № 28370 від 15.04.2011р. на суму 288грн. 91коп. та № 27745 від 13.04.2011р. на суму 807грн. 04коп., всього позивачем був поставлений товар загальною вартістю 1662грн.03коп.

Поставка продукції була здійснена транспортом позивача (постачальника).

За змістом позову вбачається, що 30.05.2011р. відповідач здійснив оплату вартості продукції поставленої за ТНТ № 28 370 від 15.04.2011р. у розмірі 400грн.00коп., про що свідчить наявна в матеріалах справи копія банківської виписки.

Залишок переплати в розмірі 111грн.09коп. був врахований позивачем в якості часткової оплати товару за ТНТ № 27745 від 13.04.2011р., внаслідок чого заборгованість за поставлений за цією накладною товар складає 695грн.95коп.; товарно транспортна накладна № 29685 від 20.04.2011р. на суму 566грн.08коп. залишилась непогашеною.

Претензією № 711 від 09.08.2011р. позивач просив відповідача погасити виниклу суму заборгованості в розмірі 1262грн.03коп. протягом 7 календарних днів з моменту отримання претензії, попереджаючи про необхідність звернення до господарського суду задля примусового стягнення суми боргу, а також штрафних санкцій, нарахованих за неналежне виконання відповідачем взятих на себе зобовязань.

Однак позивач стверджує, що станом на день прийняття рішення відповідач не направив жодної відповіді на вимогу позивача, не вчинив жодних дій, спрямований на врегулювання виниклого між сторонами спору.

Позивач, вважаючи, що відповідач не виконав свої зобовязання за договором (повністю та своєчасно не оплатив отриманий товар), звернувся з позовом до суду за захистом порушеного права.

Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд вважає вимоги Позивача до Відповідача такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі, враховуючи наступне:

Згідно ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобовязання виникають зокрема з договорів. Аналогічні положення встановлені і в ст.ст. 173-175 Господарського кодексу України.

Як вбачається із змісту позовної заяви предметом даного позову є стягнення з відповідача суми заборгованості у розмірі 1262грн.3903коп. у звязку з неналежним виконанням умов договору поставки № 1020 від 31.03.2011р., що стало підставою для нарахування 3% річних в сумі 17грн.0550коп., пені в розмірі 88грн.06коп.

Зазначений договір є підставою для виникнення у його сторін прав і обовязків, визначених ним та за своєю правовою природою є договором поставки, містить усі необхідні та істотні умови даного виду договору.

Враховуючи статус сторін та характер правовідносин між ними, останні (правовідносини) регулюються насамперед відповідними положеннями Господарського і Цивільного кодексів України та умовами укладеного між ними договорів.

Відповідно до ст. 265 Господарського кодексу Україниза договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Таким чином, на підставі укладеного між сторонами договору № 1020 від 31.03.2011р. у позивача виник обовязок передати товар, а у покупця прийняти та оплатити його.

Як зазначалося, на виконання умов договору позивачем (постачальником) була здійснена поставка хлібобулочної продукції з урахуванням понесених позивачем витрат по транспортуванню продукції та амортизації тари, всього на загальну суму 1662грн.03коп., що підтверджується товарно-транспортними накладними, наявними у матеріалах справи.

Згідно п.1.1 Інструкції про порядок заповнення, застосування спеціалізованої товарно-транспортної накладної на відпуск хлібобулочних виробів, затвердженої наказом Міністерства аграрної політики № 153 від 06.06.2001р. товарно-транспортна накладна за формою N 1-ТТН (хліб) - це єдиний первинний документ, який є підставою для списання товарно-матеріальних цінностей підприємством, що здійснило їх відпуск, для дозволу на вивіз їх з території підприємства-постачальника, для оприбуткування їх підприємством-одержувачем, а також для складського, оперативного і бухгалтерського обліку товарно-матеріальних цінностей у межах України.

Висновок стосовно того, що товар за вищевказаними накладними був поставлений відповідачу позивачем саме на виконання договору № 1020 від 31.03.2011р. суд робить виходячи з того, що продукція за договором відповідає поставленому товару; безпосередньо в товарно транспортних накладних в якості підстави здійснення господарської операції значиться договір № 1020 від 31.03.2011р. Тобто, з цього питання спір відсутній.

Спірні накладні містять підписи відповідача та уповноваженої ним особи на приймання матеріальних цінностей, ТТН № 27745 містить відбиток печатки підприємця в графі „продукцію прийняв”

Таким чином, посвідчивши підписом зазначені накладні відповідач визнав і факт виникнення зобовязання щодо сплати вартості отриманого товару та відшкодування понесених позивачем витрат на загальну суму 1662грн.03коп.

Таким чином, позивач виконав взяті на себе за договором № 1020 від 31.03.2011р. зобовязання щодо постачання та транспортування продукції.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку. Зобовязання виникають зокрема з договору або іншого правочину.

Відповідно до ст. 526 того ж Кодексу зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

Як встановлено ч.ч.1, 2 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобовязаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або законодавством не встановлений інший строк оплати товару.

У відповідності до норм ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 530 ЦК України якщо у зобовязанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Як вбачається із умов договору, сторони в п. 5.2 договору встановили, що покупець зобовязаний оплатити вартість поставленої продукції протягом 5 банківських днів з моменту її отримання. Покупець також зобовязаний в цей же самий строк відшкодувати постачальнику витрати по транспортуванню продукції (при поставках транспортом постачальника) та 50% від суми амортизації лотків та контейнерів.

Враховуючи, що товар за ТНТ 27745 був поставлений і відповідно отриманий відповідачем 13.04.2011р., то з урахуванням п. 5.2 договору щодо строків оплати, строк оплати залишку вартості товару у розмірі 695грн.95коп. наступив 20.04.2011р., а вже з 21.04.2011р. почалося прострочення виконання грошового зобовязання зі сплати отриманого товару; за ТНТ 29685 від 20.04.2011р. строк оплати вартості товару в розмірі 566грн.08коп. наступив 27.04.2011р., а вже з 28.04.2011р. почалося прострочення виконання грошового зобовязання зі сплати отриманого товару; вартість товару, отриманого за ТНТ 28370 від 15.04.2011р. була оплачена відповідачем в повному обсязі.

Доказів погашення боргу в сумі 1262грн.05коп. суду не представлені, у звязку з чим суд вважає, що на момент прийняття рішення грошове зобовязання відповідача всупереч нормам законодавства та умовам договору перед позивачем залишилося невиконаним в повному обсязі, в результаті чого виникла заявлена до стягнення заборгованість у розмірі 1262грн.05коп., в цій частині позовні вимоги підлягають задоволенню.

Посилаючись на несвоєчасне виконання грошового зобовязання відповідачем щодо оплати поставленої продукції позивач керуючись п. 6.3 договору просить суд стягнути з відповідача пеню у сумі 88грн.06коп., яка заявлена до стягнення у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу по кожній накладній окремо, з урахуванням здійснених відповідачем часткових оплат, за кожний день прострочення платежу. Заявлений період не суперечить моменту настання права вимоги виконання зобовязання.

Відповідно до ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 546 Цивільного кодексу України та ст. 230 Господарського кодексу України виконання зобов'язань може забезпечуватися в т.ч. неустойкою.

Нарахування позивачем пені здійснено з врахуванням граничного строку та розміру пені, що передбачено ст. 1,3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань” та ч.6 ст. 232 Господарського процесуального кодексу України, у звязку з чим суд приймає наданий позивачем розрахунок пені як обґрунтований, задовольняє вимогу позивача в розмірі 88грн.06коп. в повному обсязі.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 3% річних у сумі 17грн.05коп. на суму боргу по кожній накладній окремо.

Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та трьох процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Суд, перевіривши арифметичних розрахунок в частині позовних вимог про сплату 3% річних, за допомогою відповідної програми системи інформаціно-правового забезпечення „Законодавтво” встановив, що заявлена позивачем сума 3% річних у розмірі 17грн.05коп, не перевищує розмір, який може бути нарахований за заявлений період, а отже, вимоги позивача в цій частині підлягають задоволенню в повному обсязі.

Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 цього ж Кодексу господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати при повному задоволенні позову покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 11, 509, 525-526, 530 Цивільного кодексу України, ст.ст. 33, 34, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Приватного акціонерного товариства „Донецький булочно кондитерський комбінат”, м. Донецьк до Фізичної особи підприємця ОСОБА_1, м. Донецьк про стягнення грошових коштів у розмірі 1367грн. 14коп., що складається з суми основного боргу в розмірі 1262грн.03коп., пені в сумі 88грн.06коп. та 3% річних у розмірі 17грн.05коп. задовольнити в повному обсязі.

Стягнути з Фізичної особипідприємця ОСОБА_1 (місце проживання: 83117, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Приватного акціонерного товариства „Донецький булочнокондитерський комбінат” (юридична адреса: 83086, м. Донецьк, вул. Кобозева, будинок 5, код ЄДРПОУ 00374545) суму основного боргу в розмірі 1262грн.03коп., пені у розмірі 88грн.06коп. та 3% річних у розмірі 17грн.05коп., витрати на оплату державного мита в сумі 102грн.00коп., інформаційно-технічного забезпечення судового процесу в сумі 236грн.00коп.

У судовому засіданні 13.12.2011р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Видати наказ після набрання рішення законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.

Повний текст рішення складено та підписано 15.12.2011р.

Суддя Макарова Ю.В.

< Список ><Довідник >

< Список ><Довідник >

< Текст >