Рішення № 20356646, 13.10.2011, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

13.10.11 р. Справа № 13/149

Суддя господарського суду Донецької області Макарова Ю.В., при секретарі судового засідання Харькіної К.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовною заявою: Товариства з обмеженою відповідальністю „Торгівельний дім „Укрхолдінг”, м. Донецьк

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю „Інтерліс Ковель”, м. Донецьк

про стягнення 331200грн.00коп.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 (за довіреністю б/н від 20.10.2010р.) - адвокат

від відповідача: ОСОБА_2 (за довіреністю б/н від 10.10.2011р.) - юрисконсульт

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю „Торгівельний дім „Укрхолдінг”, м. Донецьк (далі позивач) звернулося до господарського суду Донецької області із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю „Інтерліс Ковель”, м. Донецьк (далі відповідач) про стягнення боргу за поставлений товар у розмірі 331200грн.00коп.

Ухвалою від 30.09.2011р. судом порушено провадження по справі та призначено до розгляду на 13.10.2011р., сторони зобовязані надати документи та вчинити певні дії.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем грошового зобовязання щодо своєчасної та повної оплати поставленого товару за договором купівлі продажу від 11.08.2010р.

В судовому засіданні 13.10.2011р. позивач підтримав позовні вимоги, відповідач надав відзив, яким визнав позовні вимоги в повному обсязі.

Суд вважає за можливе розглянути спір за наявними в справі матеріалами, оскільки їх цілком достатньо для правильної юридичної кваліфікації спірних правовідносин.

Вислухавши у судовому засіданні представників сторін, дослідивши матеріали справи та оцінивши надані суду докази в порядку ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд ВСТАНОВИВ:

11.08.2010р. між позивачем (продавцем) та відповідачем (покупцем) був укладений договір купівлі продажу, згідно з яким продавець зобовязується передати, а покупець прийняти та оплатити яблуко I сорт. Найменування, асортимент, кількість та вартість товару визначаються в товарних накладних на кожну партію товару, що є невідємною частиною договору.

Відповідно п. 2.1 договору покупець оплачує товар протягом 3 банківських днів від дня передачі йому товару згідно товарної накладної.

Згідно п. 5.2 договору даний договір вступає в силу з моменту його підписання та діє до 01.02.2011р.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що на виконання умов договору здійснив поставку погодженого сторонами товару, а саме яблука сорту 1, кількістю 60000кг, ціною 4,6грн.00коп., загальною вартістю разом з ПДВ 331200грн.00коп., за видатковою накладною № 27 від 11.08.2010р.

Станом на час розгляду справи, відповідач належним чином не виконав взяті на себе зобовязання за договором, сума заборгованості, в розмірі 331200грн.00коп. не погашена.

Позивач, вважаючи, що відповідач не виконав свої зобовязання за договором (повністю та своєчасно не оплатив отриманий товар), звернувся з позовом до суду за захистом порушеного права.

Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд вважає вимоги Позивача до Відповідача такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі, враховуючи наступне:

Враховуючи статус сторін та характер правовідносин між ними, останні (правовідносини) регулюються насамперед відповідними положеннями Господарського і Цивільного кодексів України та умовами укладеного між ними договорів.

Згідно ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобовязання виникають зокрема з договорів. Аналогічні положення встановлені і в ст.ст. 173-175 Господарського кодексу України.

Як вбачається із змісту позовної заяви предметом даного позову є стягнення з відповідача суми заборгованості у розмірі 331200грн.00коп. у звязку з не належним виконанням умов договору купівлі продажу від 11.08.2010р., який за своїм змістом та правовою природою є договором купівлі-продажу та підпадає під правове регулювання норм статей 655-697 ЦК України.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Таким чином, згідно укладеного між сторонами договору купівлі продажу від 11.08.2010р. у позивача виник обовязок поставити яблоки 1 сорт (далі товар), а у покупця прийняти та оплатити його на умовах, обумовлених договором.

Як зазначалось, позивач за видатковою накладною № 27 від 11.08.2010р. здійснив поставку товару.

Факт отримання відповідачем товару за вказаними накладними підтверджується підписом та відбитком печатка відповідача в графі „Отримав” , чим останній надавав свою згоду на прийняття саме такої кількості та такого асортименту, ціни товару.

На факт поставки товару за видатковою накладною саме на виконання умов договору купівлі продажу від 11.08.2010р. вказує відповідність поставленого товару характеристикам товару, узгоджених сторонами в п. 1.1 договору; посилання безпосередньо в накладній у якості підстави господарської операції саме на договір купівлі продажу від 11.08.2010р.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку. Зобовязання виникають зокрема з договору або іншого правочину.

Відповідно до ст. 526 того ж Кодексу зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

Як встановлено ч.ч.1, 2 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобовязаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або законодавством не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно ст. 530 ЦК України якщо у зобовязанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Сторони у п. 2.1 договору передбачили, що покупець здійснює оплату товару протягом 3 банківських днів від дня передачі йому товару за товарною накладною.

Враховуючи, що товар була поставлений і відповідно отриманий відповідачем за видатковою накладною № 27 ще 11.08.2010р., то з урахуванням вимог п. 2.1 щодо строків оплати, станом на день звернення позивача з позовом до суду, строк оплати наступив та почалося прострочення виконання зобовязання по оплаті вартості отриманого товару в сумі 331200грн.00коп.

Крім того, наданим відзивом відповідач визнав суму боргу у повному обсязі.

Відповідно ст. 78 Господарського процесуального кодексу України у разі визнання відповідачем позову господарський суд приймає рішення про задоволення позову за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству або не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.

Доказів погашення боргу в сумі 331200грн.00коп. суду не представлені, у звязку з чим суд вважає, що на момент прийняття рішення грошове зобовязання відповідача всупереч нормам законодавства та умовам договору перед позивачем залишилося невиконаним, в результаті чого виникла заявлена до стягнення заборгованість у розмірі 331200грн.00коп., в цій частині позовні вимоги підлягають задоволенню.

Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 цього ж Кодексу господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Суд, розглянувши та оцінивши за своїм внутрішнім переконанням подані позивачем докази, дійшов висновків, що вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у розмірі суми основного боргу 331200грн.00коп.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати при задоволенні позову покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „Торгівельний дім „Укрхолдінг”, м. Донецьк до Товариства з обмеженою відповідальністю „Інтерліс Ковель”, м. Донецьк про стягнення 331200грн.00коп. задовольнити в повному обсязі.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Інтерліс Ковель” (юридична адреса: 83017, м. Донецьк, проспект Цусимська, будинок 29-А, код ЄДРПОУ 32028247) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Торгівельний дім „Укрхолдінг” (юридична адреса: 83044, м. Донецьк, вул. Комуністична, будинок 4, код ЄДРПОУ 36061618) суму основного заборгованості у розмірі 331200грн.00коп., витрати на оплату державного мита в сумі 3312грн.00коп., інформаційно технічного забезпечення судового процесу в сумі 236грн.00коп.

У судовому засіданні 13.10.2011р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Видати наказ після набрання рішення законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.

Повний текст рішення складено та підписано 18.10.2011р.

Суддя Макарова Ю.В.

< Список ><Довідник >

< Список ><Довідник >

< Текст >