Рішення № 20356653, 15.11.2011, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

15.11.11 р. Справа № 13/152

Суддя господарського суду Донецької області Макарова Ю.В., при секретарі судового засідання Харькіної К.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовною заявою: Товариства з обмеженою відповідальністю „Галант Пол електра”, м. Київ

до Відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю „СПД Комплекс”, м. Донецьк

про: стягнення 34310грн. 66коп.

від позивача: ОСОБА_1 за довіреністю № 558 від 01.04.2011р.

від відповідача: не зявився

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю „Галант Пол електра”, м. Київ (далі позивач) звернулося до господарського суду Донецької області із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю „СПД Комплекс”, м. Донецьк (далі відповідач) про стягнення суми основного боргу в розмірі 28477грн.28коп., 3% річних у сумі 1675грн.70коп. та інфляційні нарахування в сумі 4157грн.68коп., всього 34310грн. 66коп.

Ухвалою від 03.10.2011р. судом порушено провадження по справі, сторони зобовязані надати документи та вчинити певні дії.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем грошового зобовязання щодо своєчасної та повної оплати поставленого товару за договором купівлі продажу № 36/2-04 від 14.04.2009р.

11.11.2011р. позивач надав через канцелярію суду доповнення до позовних вимог від 11.11.2011р., якими змінив період нарахування 3% річних за кожною накладною, у звязку з чим просив суд стягнути з відповідача суму 3% річних у розмірі 1640грн.59коп. Заява прийнята судом до розгляду, у подальшому суд розглядає остаточні вимоги позивача в частині 3% в редакції даної заяви.

Справа слуханням неодноразово відкладалась у звязку з відсутністю відповідача, в останнє на 15.11.2011р. Судом були вжиті усі належні заходи для повідомлення відповідача про місце, дату та час проведення судового засідання. В матеріалах справи містяться витяг з ЄДР за електронним запитом № 11428935 від 19.10.2011р., з якого вбачається, що Товариство з обмеженою відповідальністю „СПД Комплекс”, м. Донецьк, ідентифікаційний код 32686430, знаходиться за адресою: 83086, м. Донецьк, вул. Артема, будинок 41, офіс 301, 302, 303. Достовірність відомостей з Єдиного державного реєстру встановлена ст. 18 Закону України „Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців”.

Саме за цими адресами суд направляв відповідачу ухвали у даній справі. Проте ухвали суду повернулися з відміткою органу поштового звязку у звязку з відсутністю адресату за вказаними адресами.

Тому поштова кореспонденція з повідомленнями, повернута органами зв'язку з позначками "адресат вибув", "адресат відсутній", з урахуванням конкретних обставин справи вважаються належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Крім того, суд з метою повідомлення відповідача додатково надіслав на адресу відповідача телеграму про час судового засідання, однак 15.11.2011р. від органів поштового звязку надійшла телеграма відповідь, згідно з якої вбачається, що адресат вибув.

Під час судових засідань представник позивача підтримав позовні вимоги.

В судовому засідання 15.11.2011р. представник позивача наполягав на задоволенні позовних вимог, зазначаючи про відсутність будь-яких додаткових доказів в обґрунтування власної правової позиції.

Суд вважає за можливе розглянути спір в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в справі матеріалами, оскільки їх достатньо для правильної юридичної кваліфікації спірних правовідносин, неявка відповідача істотним чином не впливає на таку кваліфікацію та не є перешкодою для вирішення спору.

Вислухавши в судовому засіданні представника позивача, дослідивши матеріали справи та оцінивши надані суду докази в порядку ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд ВСТАНОВИВ:

14.04.2009р. між позивачем в особі Донецької філії (продавцем) та відповідачем (покупцем) був укладений договір поставки № 36/2-04, згідно з яким продавець зобовязується поставити та передати у власність (повне господарське відання) покупцю електротехнічне обладнання виробничо технічного та (або) побутового призначення, а покупець зобовязується прийняти замовлений товар та оплатити його на умовах цього Договору.

Відповідно п. 5.2 договору ціни окремих партій товару, замовлених покупцем, вказуються у специфікаціях до Договору або рахунках фактурах та накладних.

Згідно п. 5.3 договору оплата за цим договором здійснюється покупцем протягом 14 календарних днів з дати отримання товару покупцем.

Відповідно п. 12.1 договору термін дії цього договору: з моменту підписання до 31.12.2009р. Договір діє до повного виконання сторонами прийнятих на себе зобовязань і проведення розрахунків за цим Договором.

В матеріалах справи наявний договір № 36/2-04 від 14.04.2009р. підписаний та скріплений печатками обох сторін.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що на виконання умов договору виставив відповідачу рахунки фактури № 4049 від 12.10.2009р. на суму 30824грн.64коп. та № 4110 від 14.10.2009р. на суму 1401грн.12коп. для оплати погодженого сторонами в договорі товару, який в подальшому був поставлений за видатковими накладними № 696 від 14.10.2009р. та № 701 від 19.10.2009р.

Позивач в позовній заяві посилається на те, що відповідач належним чином не виконав взяті на себе зобовязання за договором, сплативши лише частково вартість отриманого товару, внаслідок чого сума заборгованості в розмірі 28477грн.28коп. не погашена.

Позивач, вважаючи, що відповідач не виконав свої зобовязання за договором (повністю та своєчасно не оплатив отриманий товар), звернувся з позовом до суду за захистом порушеного права.

Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд вважає вимоги Позивача до Відповідача такими, що підлягають частковому задоволенню, враховуючи наступне:

Враховуючи статус сторін та характер правовідносин між ними, останні (правовідносини) регулюються насамперед відповідними положеннями Господарського і Цивільного кодексів України та умовами укладеного між ними договорів.

Згідно ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобовязання виникають зокрема з договорів. Аналогічні положення встановлені і в ст.ст. 173-175 Господарського кодексу України.

Як вбачається із змісту позовної заяви предметом даного позову є стягнення з відповідача суми заборгованості у розмірі 28477грн.28коп., у звязку з неналежним виконанням умов договору № 36/2-04 від 14.04.2009р., що стало підставою для нарахування 3% річних в сумі 1675грн.70коп., інфляційних витрат в сумі 4157грн.68коп.

Зазначений договір є підставою для виникнення у його сторін прав і обовязків, визначених ним та за своєю правовою природою є договором поставки, підпадає під правове регулювання норм статті 712 ЦК України та статей 264-271 ГК України. В частині, що не суперечить Договору, до вказаного правочину також застосовуються норми ЦК України, які регулюють правила купівлі-продажу (статті 655-697 ЦК України).

Відповідно до ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона постачальник зобовязується передати (поставити) у зумовлені строки другій стороні покупцеві товар, а покупець зобовязується прийняти вказаний товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Таким чином, на підставі укладеного між сторонами договору № 36/2-04 від 14.04.2009р. у позивача виник обовязок передати товар, а у покупця прийняти та оплатити його.

Як зазначалось, позивач на виконання умов договору здійснив поставку товару за видатковими накладними № 696 від 14.10.2009р. на суму 30824грн. 64коп. та № 701 від 19.10.2009р. на суму 1401грн. 12коп., всього позивачем був поставлений товар загальною вартістю 32225грн.76коп.

Висновок стосовно того, що товар за вищевказаними накладними був поставлений відповідачу позивачем саме на виконання договору № 36/2-04 від 14.04.2009р. суд робить виходячи з того, що характеристики товару, вказані у спірних видаткових накладних, відповідають тим, що погоджені сторонами в п. 1.1 договору. Предметом договору як і предметом поставки є електротехнічне обладнання. Наявність між сторонами усної домовленості, що підтверджена оформленням накладних, позивачем спростовується. Будьякі листи, телеграми та інше в обґрунтування факту укладення договору в усній формі або у спрощений спосіб, а також будьякий письмовий договір між позивачем та відповідачем, окрім спірного, в матеріалах справи відсутні.

У суду відсутні сумніви щодо отримання продукції саме представником відповідача, оскільки в матеріалах справи наявні довіреності серії ЯПЛ № 845296/306 від 13.10.2009р. та серії ЯПЛ № 845297/307 від 14.10.2009р., якими відповідач уповноважив свого представника на отримання матеріальних цінностей від позивача.

Господарський суд приймає до уваги, що покупцем при отриманні товару не подавалося жодних заперечень щодо неналежності виконання Постачальником прийнятих за Договором зобовязань з поставки Товару.

Виходячи зі змісту статей 688 та 690 ЦК України, поставлені без згоди Покупця товари, від яких Покупець відмовився, повинні прийматися ним за відповідальне зберігання.

Оскільки суду не надано доказів незгоди відповідача щодо належності виконання позивачем прийнятих на себе згідно Договору зобовязань, не надано доказів відмови від цього Товару та прийняття його у встановленому порядку на відповідальне зберігання, суд дійшов висновку, що свої зобовязання позивач виконав у відповідності з умовами договору № 36/2-04 від 14.04.2009р.

На підставі вищезазначеного, господарський суд робить висновок, що позивачем доведено факт передачі відповідачеві товару на суму 32225грн.76коп., тобто обовязок позивача вважається виконаним у відповідності до норм ст. 664 Цивільного кодексу України та умов Договору.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку. Зобовязання виникають зокрема з договору або іншого правочину.

Відповідно до ст. 526 того ж Кодексу зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

Як встановлено ч.ч.1, 2 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобовязаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або законодавством не встановлений інший строк оплати товару.

У відповідності до норм ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 530 ЦК України якщо у зобовязанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Як вбачається із умов договору сторони в п. 5.3 договору передбачили, що оплата за цим договором здійснюється покупцем на поточний рахунок продавця в національній валюті України протягом 14 календарних днів з дати отримання товару покупцем.

Позивач зазначає, що відповідач, отримавши товар, свої зобовязання щодо його оплати виконав неналежним чином, товар оплатив лише частково, внаслідок чого за накладною № 696 від 14.10.2009р. виникла сума боргу в розмірі 28076грн.16коп., за накладною № 701 від 19.10.2009р. неоплаченим залишився товар на суму 401грн.12коп. Таким чином, позивач вважає, що сума боргу відповідача становить 28477грн.28коп.

Однак, суд не погоджується із заявленою позивачем сумою боргу в розмірі 28477грн.28коп. з огляду на наступне.

Як вбачається із наявних в матеріалах справи документів позивачем був виставлений рахунок № 4049 від 12.10.2009р. на суму 30824грн.64коп. для оплати товару, поставленого за накладною № 696 від 14.10.2009р., рахунок № 4110 від 14.10.2009р. на суму 1401грн.12коп. для оплати товару за накладною № 701 від 19.10.2009р.

Відповідно до позиції позивача, здійснена відповідачем відповідно до банківських виписок 02.11.2009р. та 22.04.2010р. оплата суми боргу у загальному розмірі 28000грн.00коп. лише частково була врахована позивачем в рахунок погашення боргу за накладною № 696 від 14.10.2009р., внаслідок чого і виникла заявлена позивачем до стягнення сума заборгованості за цією накладною в розмірі 28076грн.16коп.

Однак, суд звертає увагу, що відповідач у якості призначення платежів 22.04.2010р. у сумі 1800грн. та 02.11.2009р. у сумі 1000грн. зазначає саме рахунок № 4049 від 12.10.2009р., який виставлений позивачем для оплати товару за накладною № 696 від 14.10.2009р. на суму 30824грн.64коп.

Умови договору не надають позивачу права самостійно зараховувати сплачені відповідачем кошти в рахунок погашення попередніх поставок, отже сума боргу за видатковою накладною № 696 від 14.10.2009р., з урахуванням здійсненої оплати, на час розгляду справи складає 28024грн.64коп.

Розмір суми боргу за видатковою накладною № 701 від 19.10.2009р., з урахуванням часткової оплати 22.04.2010р. у розмірі 1000грн., про що свідчить наявна в матеріалах справи банківська виписка, складає заявлену до стягнення суму 401грн. 12коп.

З огляду на викладене, суд вважає обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню суму основного боргу в розмірі 28425грн.76коп. (загальна вартість поставленого товару у розмірі 32225грн.76коп. 3800грн.00коп.), у звязку з чим відмовляє в частині стягнення основного боргу в сумі 51грн.52коп.

Враховуючи, що товар за видатковою накладною № 696 був виставлений позивачем та відповідно отриманий відповідачем 14.10.2009р., то з урахуванням п. 5.3 договору щодо строків оплати, строк оплати вартості товару у розмірі 28024грн.64коп. наступив 28.10.2009р., а вже з 29.10.2009р. почалося прострочення виконання грошового зобовязання зі сплати отриманого товару; за накладною № 701 товар поставлений та отриманий відповідачем 19.10.2009р., то з урахуванням п. 5.3 договору щодо строків оплати, строк оплати вартості товару у розмірі 401грн.12коп. наступив 02.11.2009р., а вже з 03.11.2009р. почалося прострочення виконання грошового зобовязання зі сплати отриманого товару.

Посилаючись на несвоєчасне виконання відповідачем взятих на себе зобовязань, позивач просить суд стягнути з відповідача 3% річних у сумі 1640грн.59коп., нараховані по накладній № 696 від 14.10.2009р. за період з 29.10.2009р. по 30.09.2011р. на суму боргу 28076грн.16коп., по накладній № 701 від 19.10.2009р. за період з 03.11.2009р. по 30.09.2011р. на суму заборгованості в розмірі 401грн.12коп.

Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та трьох процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Суд перевіривши арифметичних розрахунок позивача в частині вимог щодо стягнення 3% річних за накладною № 701 від 19.10.2009р., за допомогою відповідної програми системи інформаціно-правового забезпечення „Законодавство”, вважає його вірним та обґрунтованим.

Суд зробивши арифметичний розрахунок в частині вимог щодо стягнення 3% річних за допомогою відповідної програми системи інформаціно-правового забезпечення „Законодавство”, за накладною № 696 від 14.10.2009р. за період з 29.10.2009р. по 30.09.2011р. на суму боргу 28024грн.64коп. встановив, що обґрунтованою та такою що підлягає задоволенню за цей період є сума у розмірі 1616грн.98коп.

Таким чином, загальна сума 3% річних, що підлягає задоволенню становить 1639грн.92коп., у звязку з чим суд відмовляє позивачу в частині стягнення 3% річних у розмірі 0,67грн.

Суд, зробивши арифметичний розрахунок в частині позовних вимог про сплату інфляційних витрат інфляційних нарахувань, за допомогою відповідної програми системи інформаціно-правового забезпечення „Законодавтво”, з урахуванням Рекомендацій Верховного Суду України відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ” Лист ВСУ від 03.04.97р. № 62-97р, за заявлені періоди на суму боргу по двом накладним у розмірі 28425грн.76коп. встановив, що заявлена позивачем сума інфляційних нарахувань у розмірі 4157грн.68коп. не перевищує розмір, який може бути нарахований за заявлений період, а отже підлягає задоволенню.

Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 цього ж Кодексу господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати при частковому задоволенні позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 509, 525, 526, 530, 625, 688, 690, 692 Цивільного кодексу України, ст.ст. 33, 34, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „Галант Пол електра”, м. Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю „СПД Комплекс”, м. Донецьк про стягнення суми основного боргу в розмірі 28477грн.28коп., 3% річних у сумі 1640грн.59коп. та інфляційні нарахування в сумі 4157грн.68коп. задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „СПД Комплекс” (юридична адреса: 83086, м. Донецьк, вул. Артема, будинок 41, офіс 301, 302, 303, ідентифікаційний код 32686430) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Галант Пол електра” (юридична адреса: 04071, м. Київ, вул. Ярославська, будинок 32/33, ідентифікаційний код 25589459) суму основного боргу в розмірі 28425грн.76коп., інфляційних нарахувань у розмірі 4157грн.68коп. та 3% річних у розмірі 1639грн.92коп., витрати на оплату державного мита в сумі 342грн.23коп., інформаційно-технічного забезпечення судового процесу в сумі 235грн.64коп.

Відмовити в задоволенні позовних вимог в частині стягнення суми основного боргу в розмірі 51грн.52коп. та 3% річних у розмірі 0,67грн.

У судовому засіданні 15.11.2011р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Видати наказ після набрання рішення законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.

Повний текст рішення складено та підписано 21.11.2011р.

Суддя Макарова Ю.В.

< Список ><Довідник >

< Список ><Довідник >

< Текст >