Постанова № 20356184, 21.12.2011, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" грудня 2011 р. Справа № 5023/4377/11

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого:Полякова Б. М., суддів:Коваленка В. М., Короткевича О.Є. розглянувши матеріали касаційних скаргАрбітражного керуючого Єрьоміної О. Ю., м. Харків та Державної податкової інспекції у Червонозаводському районі м. Харкова на постановуХарківського апеляційного господарського суду від 25.10.2011 року у справі№ 5023/4377/11 за заявою доДержавної податкової інспекції у Червонозаводському районі м. Харкова Товариства з обмеженою відповідальністю "Троя-Тета", м. Харків пробанкрутство ПРЕДСТАВНИКИ НЕ ЗЯВИЛИСЬ В СУДОВ ЗАСІДАННЯ встановив: Постановою господарського суду Харківської області від 16.06.2011 року у справі № 5023/4377/11 в порядку ст. 52 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” (Далі Закону) визнано банкрутом Товариство з обмеженою відповідальністю "Троя-Тета", м. Харків, відкрито ліквідаційну процедуру у справі №5023/4377/11, призначено ліквідатором банкрута якого зобовязано повідомити всіх можливих кредиторів банкрутом про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури, а також надати суду звіт та ліквідаційний баланс Боржника.

За результатами розгляду апеляційної скарги на постанову господарського суду Харківської області від 16.06.2011 року Харківський апеляційний господарський суд 25.10.2011 року виніс постанову, відповідно до якої постанову господарського суду Харківської області від 16.06.2011 року скасовано, а провадження у справі №5023/4377/11 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Троя-Тета", м. Харків припинено.

Арбітражний керуючий Єрьоміна О.Ю., м. Харків та Державна податкова інспекція у Червонозаводському районі м. Харкова не погодились з рішенням суду апеляційної інстанції та звернувся з касаційною скаргою до Вищого господарського суду в якій просить суд скасувати постанову Харківського апеляційного господарського суду від 25.10.2011 року та залишити в силі постанову господарського суду Харківської області від 16.06.2011 року з посиланням на порушення та неправильним застосуванням судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів Вищого господарського суду України, переглянувши у касаційному порядку постанову суду апеляційної інстанції на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Відповідно до ч. 2 ст. 4-1 ГПК України провадження у справах про банкрутство здійснюється у порядку, передбаченому цим кодексом з врахуванням вимог Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” (далі Закон), норми якого, як спеціальні норми права, превалюють у застосуванні над загальними нормами Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ч. 1 ст. 52 Закону в разі, якщо громадянин-підприємець - боржник або керівні органи боржника - юридичної особи відсутні за її місцезнаходженням, або у разі ненадання боржником протягом року до органів державної податкової служби згідно із законодавством податкових декларацій, документів бухгалтерської звітності, а також за наявності інших ознак, що свідчать про відсутність підприємницької діяльності боржника, заява про порушення справи про банкрутство відсутнього боржника може бути подана кредитором незалежно від розміру його вимог до боржника та строку виконання зобов'язань.

Отже, спрощена процедура банкрутства відповідно до статті 52 Закону передбачає введення ліквідаційної процедури боржника одразу ж після порушення провадження у справі про банкрутство, що має наслідком припинення господарської діяльності боржника (ч.1 ст.23 Закону).

Як вбачається з матеріалів справи, провадження у справі про банкрутство боржника було порушено за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Троя-Тета", м. Харків в порядку ст. 52 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом ”.

Заява мотивована наявністю заборгованості боржника перед Товариством з обмеженою відповідальністю "Троя-Тета", м. Харків та відсутністю боржника за юридичною адресою.

Однак суд апеляційної інстанції встановив, що кредитором не було зазначено та не надано доказів на підтвердження, що керівні органи боржника - юридичної особи відсутні за її місцезнаходженням.

Окрім того відповідно до ст. 2 ГПК України та ч.2 ст. 6 Закону господарський суд порушує справу про банкрутство за письмовою заявою кредитора чи боржника.

Законом встановлено різні підстави порушення провадження у справі про банкрутство залежно від того, хто саме (кредитор чи боржник) звертається до господарського суду з відповідною заявою.

За заявою кредитора (кредиторів) справа про банкрутство порушується господарським судом за наявності підстав, передбачених у ч. 3 ст. 6 Закону.

Згідно частини 3 статті 6 Закону справа про банкрутство порушується, якщо безспірні вимоги кредитора (кредиторів) до боржника сукупно складають не менше трьохсот мінімальних розмірів заробітної плати, які не були задоволені боржником протягом трьох місяців після встановленого для їх погашення строку, якщо інше не передбачено цим Законом.

Відповідно до 1 ст. 52 Закону про банкрутство, згідно з якою заява про порушення справи про банкрутство відсутнього боржника може бути подана кредитором незалежно від розміру вимог до боржника та строку виконання зобов'язань боржником.

Отже, за змістом ч. 3 ст.6 та ч. ч. 1, 8 ст. 7 Закону справа про банкрутство порушується господарським судом лише у разі підтвердження кредитором (кредиторами) своєї (своїх) вимоги (вимог) до неплатоспроможного боржника документами, що свідчать про їх безспірність.

При цьому безспірність вимог кредитора повинна підтверджуватись документами, які кредитор зобов'язаний додати до заяви про порушення справи про банкрутство (даної правової позиції дотримується Верховний суд України в постанові від 22.09.2009 року у справі №50/74).

В підтвердження кредиторських вимог суду надано було акт про результати камеральної перевірки декларації з податку на додану вартість, податкові повідомлення-рішення, податкові декларації та власні податкові вимоги.

Окрім того заявником не було виконано вимоги ч. 10 ст. 7 Закону про банкрутство, відповідно до якої встановлено загальні вимоги до заяви про порушення справи про банкрутство та передбачає, що до заяви кредитора - органу державної податкової служби додаються докази вжиття заходів до отримання заборгованості по обов'язкових платежах у встановленому законодавством порядку.

Відповідно до статті 16, 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" з метою забезпечення органів державної влади, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців створюється Єдиного державного реєстру, який містить повне найменування юридичної особи та скорочене у разі його наявності; ідентифікаційний код юридичної особи; організаційно-правова форма; місцезнаходження юридичної особи; дата та номер запису про проведення державної реєстрації юридичної особи, дати та номери записів про внесення змін до нього; серія та номер свідоцтва про державну реєстрацію, дата видачі або заміни свідоцтва про державну реєстрацію; дані про установчі документи, дати та номери записів про внесення змін до них.

Згідно вимог ч. ч. 1, 3 ст.18 вказаного Закону, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не були до нього внесені, вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою.

Вказаний Закон також визначає порядок внесення до Єдиного державного реєстру записів про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням, які здійснюються держреєстратором (п.7 ст.19 Закону).

Виходячи з вимог ч.2 ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Колегія суддів Вищого господарського суду України зазначає, що, відповідно до вимог ст. 34 ГПК України, лише факт внесення відомостей про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням до реєстру може слугувати доказом відсутності боржника.

Однак як вбачається з матеріалів справи, докази, які б свідчили про наявність реєстраційного запису в ЄДР про відсутність боржника за юридичною адресою, відсутні.

Суд апеляційної інстанції правомірно встановив, що господарський суд Харківської області при прийнятті постанови про визнання відсутнього боржника банкрутом не зясував та не дав оцінку факту відсутності в Єдиному державному реєстрі запису про відсутність юридичної особи боржника за її місцезнаходженням відповідно до вимог Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців”.

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає вірним висновок суду апеляційної інстанції про скасування постанови про визнання Товариства з обмеженою відповідальністю "Прогресивні технології плюс", м. Запоріжжя банкрутом, оскільки остання винесена за неповного з'ясування обставин справи, чим порушено вимоги ст. 43 ГПК України, та при неправильному застосуванню норм матеріального та процесуального права.

Зважаючи на вищенаведене, господарський суд Запорізької області при порушенні провадження у справі про Товариства з обмеженою відповідальністю "Троя-Тета" не перевірив дотримання кредитором вимог ГПК України та Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", встановлених до заяви про порушення провадження у справі, не дослідив наявність доказів відсутності боржника за його місцезнаходження, дійшов передчасного висновку про подальший розгляд справи за спрощеною процедурою.

Тому висновок місцевого суду про подальший розгляд справи за спрощеною процедурою шляхом визнання боржника Товариства з обмеженою відповідальністю "Троя-Тета" банкрутом в порядку ст.52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" був передчасним.

На підставі викладеного колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що відповідно до вимог ст. 43 ГПК України постанова суду апеляційної інстанції ґрунтуються на всебічному, повному та обєктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам процесуального права, а доводи касаційної скарги не спростовують висновків суду апеляційної інстанції, у звязку з чим підстав для скасування вказаної постанови не вбачається.

Таким чином, колегія суддів вважає, що судом апеляційної інстанції вірно застосовані норми матеріального та процесуального права і підстави для скасування оскаржуваного судового акту відсутні.

З урахуванням викладеного та керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119 11111 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ: Касаційні скарги Арбітражного керуючого Єрьоміної О.Ю., м. Харків та Державної податкової інспекції у Червонозаводському районі м. Харкова у справі №5023/4377/11 залишити без задоволення. Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 25.10.2011 року у справі №5023/4377/11 залишити без змін.

ГоловуючийБ. М. Поляков СуддіВ. М. Коваленко

О. Є. Короткевич