Постанова № 20355698, 22.12.2011, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" грудня 2011 р. Справа № 5021/2026/2011 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Могила С.К. (головуючого),

Борденюк Є.М.,

. Вовка І.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "ТСХ-Хімреактив" на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 12.10.2011 року у справі № 5021/2026/2011 за позовом приватного акціонерного товариства "Хімексі" до товариства з обмеженою відповідальністю "ТСХ-Хімреактив" про стягнення заборгованості,

УСТАНОВИВ:

У серпні 2011 року позивач звернувся до господарського суду Сумської області з позовною заявою до відповідача про стягнення заборгованості в сумі 650 000 грн., інфляційних сум 104 621,22 грн. та 3 % річних у сумі 33 395,85 грн. у звязку з порушенням зобовязання з оплати за поставлений товар за видатковою накладною від 09.11.2009 року № 1805 на суму 204 000 грн., видатковою накладною від 24.12.2009 року № 2088/1 на суму 357 193,80 грн. і видатковою накладною від 24.12.2009 року № 2088 на суму 253 714,80 грн.

Рішенням господарського суду Сумської області від 05.09.2011 року (суддя Кіяшко В.І.) позов задоволено частково та стягнуто з відповідача на користь позивача заборгованість в сумі 570 000 грн., інфляційні суми 104 621,22 грн. і 3 % річних у сумі 33 395,85 грн., а в частині позову про стягнення заборгованості в сумі 80 000 грн. провадження в справі припинено на підставі п. 4 ст. 80 ГПК України.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 12.10.2011 року (судді Слободін М.М., Гончар Т.В., Істоміна О.А.) зазначене рішення суду першої інстанції в частині позову про стягнення заборгованості в сумі 80 000 грн. скасовано, в цій частині припинено провадження в справі на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України, а в решті судове рішення залишено без змін.

У касаційній скарзі відповідач вважає, що судами порушено норми матеріального та процесуального права, і тому просить прийняті ними рішення в частині задоволення позову про стягнення 3 % річних та інфляційних сум скасувати, і в цій частині позову відмовити.

Відзив на касаційну скаргу від позивача до суду не надходив.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи та прийняті в ній судові рішення, суд касаційної інстанції вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, що 09.11.2009 року ЗАТ "Хімексі", правонаступником якого згідно Статуту є ПАТ "Хімексі", було здійснено поставку товару ТОВ "ТСХ-Хімреактив" згідно видаткової накладної № 1805 на загальну суму 204 000 грн., який було прийнято уповноваженою особою відповідача на підставі довіреності № 110 від 09.11.2009 року, виданої на імя ОСОБА_1

Позивачем було здійснено поставку товару відповідачеві згідно видаткових накладних від 24.12.2009 року № 2088/1 на загальну суму 357 193,80 грн. та № 2088 на загальну суму 253 714,80 грн.

09.11.2009 року ЗАТ "Хімексі" було виставлено ТОВ "ТСХ-Хімреактив" рахунок-фактуру № 1825 на суму 204 000 грн. на оплату поставленого товару зі строком оплати рахунку-фактури один день, а 24.12.2009 року рахунок-фактуру № 2083 на суму 610 908,60 грн. на оплату поставленого товару зі строком оплати рахунку-фактури один день.

Відповідач вартість поставленого та отриманого товару сплатив частково у сумі 164 908,60 грн., у зв'язку з чим виникла заборгованість, яка складає 650 000 грн.

Представник відповідача надав суду першої інстанції платіжне доручення від 17.08.2011 року № 830, згідно якого ТОВ "ТСХ-Хімреактив" перерахувало позивачеві 80 000 грн. в рахунок погашення заборгованості згідно акту взаєморозрахунків від 01.12.2010 року, та усно пояснив, що в частині сплаченого відповідачем боргу в розмірі 80 000 грн. він відмовляється від позовних вимог.

Предметом даного судового розгляду є вимоги постачальника до покупця про стягнення заборгованості, 3 % річних та інфляційних сум у звязку з порушенням зобовязання з оплати за поставлений товар за видатковими накладним.

Висновок суду першої інстанції про задоволення позову в частині несплаченої заборгованості, інфляційних сум, 3 % річних обґрунтовано встановленням обставин порушення покупцем зобов'язання з оплати за поставлений товар, та висновок про припинення провадження у справі в частині позову про стягнення заборгованості в сумі 80 000 грн. відмовою від позовних вимог в цій частині.

Суд апеляційної інстанції скасовуючи рішення місцевого господарського суду в частині припинення провадження у справі на підставі п. 4 ст. 80 ГПК України та припиняючи провадження у справі в цій частині на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України обґрунтував такий висновок відсутністю предмета спору у зв'язку із сплатою відповідачем частини заборгованості в сумі 80 000 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 509 ЦК України та ст. 173 ГК України зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

За вимогами ст. 610 ЦК України, порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Ст. 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Виходячи з наведеного, суд апеляційної інстанції дав належну оцінку обставинам справи і, з урахуванням вимог наведених норм дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позову в частині стягнення з відповідача заборгованості в сумі 570 000 грн., інфляційних сум 104 621,22 грн. і 3 % річних у сумі 33 395,85 грн., та припинив провадження в справі на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України в частині стягнення заборгованості в сумі 80 000 грн.

Доводи касаційної скарги не спростовують висновків апеляційного суду.

За таких обставин, оскаржена постанова апеляційного господарського суду є законною й обґрунтованою, і тому підлягає залишенню без змін, а касаційна скарга - без задоволення.

З огляду наведеного та керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "ТСХ-Хімреактив" залишити без задоволення, а постанову Харківського апеляційного господарського суду від 12.10.2011 року без змін.

Головуючий суддя С.Могил

Судді Є.Борденюк

І.Вовк