Постанова № 20355692, 22.12.2011, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

"22" грудня 2011 р. Справа № 5023/3741/11 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Могила С.К. (головуючого),

Борденюк Є.М.,

Вовка І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю Дослідного сільськогосподарського підприємства "БВ" на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 11.10.2011 року у справі № 5023/3741/11 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю Дослідного сільськогосподарського підприємства "БВ" до підприємства Дергачівської виправної колонії № 109 управління Державного департаменту України з питань виконання покарань у Харківській області про стягнення коштів,

У С Т А Н О В И В:

У травні 2011 року позивач звернувся до господарського суду Харківської області із позовною заявою до відповідача про стягнення штрафу в сумі 50 004,26 грн. у зв’язку з порушенням зобов’язання з оплати за поставлену озиму пшеницю за договором від 01.06.2009 року № 46.

Під час розгляду справи в суді першої інстанції позивач змінював і доповнював заявлені вимоги та просив зобов’язати відповідача зарахувати господарське зобов’язання перед ним за договором від 01.06.2009 року № 46 зустрічною однорідною вимогою помилково сплаченими грошовими коштами в сумі 114 810 грн. за платіжними дорученнями від 11.07.2009 року № 400 в сумі 79 810 грн. і від 18.06.2009 року № 346 в сумі 35 000 грн. станом на 09.06.2011 року та стягнути з відповідача штраф у сумі 11 657,72 грн., інфляційні суми 31 802, 37 грн. і 3% річних у сумі 6 544,17 грн.

Змінені та збільшені позовні вимоги обґрунтовано простроченням відповідачем виконання зобов’язання з оплати заборгованості в сумі 114 810 грн. за договором від 01.06.2009 року № 46, щодо якої відбулося припинення зобов’язання зарахуванням зустрічних однорідних вимог станом на 09.06.2011 року.

Рішенням господарського суду Харківської області від 01.08.2011 року (суддя Доленчук Д.О.) позов задоволено частково та стягнуто з відповідача на користь позивача штраф у сумі 11 657,72 грн., інфляційні суми 22 036,19 грн. і 3% річних у сумі 6 544,17 грн., а в решті позову відмовлено.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 11.10.2011 року (судді Істоміна О.А., Барбашова С.В., Білецька А.М.) зазначене рішення суду першої інстанції в частині задоволення позову скасовано, та відмовлено в позові в цій частині, а в решті рішення суду першої інстанції залишено без змін.

У касаційній скарзі позивач вважає, що апеляційним господарським судом порушено норми матеріального та процесуального права, і тому просить прийняту ним постанову скасувати, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Відзив на касаційну скаргу від відповідача до суду не надходив.

Дослідивши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи та прийняті в ній судові рішення, суд касаційної інстанції вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається із матеріалів справи, що між сторонами було укладено договір від 01.06.2009 року № 46 за умовами якого позивач зобов’язався поставити озиму пшеницю (4 класу) в кількості 89 тон за ціною 1 290 грн. за 1 тону.

За п. 1.3 договору оплата за поставлену пшеницю здійснюється у вигляді передоплати або по факту поставки, але не пізніше 15.07.2009 року.

За накладною від 12.06.2009 року № 1/09 на виконання зазначеного договору відповідачем було одержано озиму пшеницю 4 класу в кількості 89 тон загальною вартістю 114 810 грн.

Згідно платіжних доручень від 18.06.2009 року № 346 та від 11.07.2009 року № 400 відповідачем було оплачену позивачу за озиму пшеницю за договором б/н. від 10.06.2009 року на загальну суму 114 810 грн.

Заявою від 08.06.2011 року № 5 позивач повідомив відповідача про припинення його зобов’язання з оплати заборгованості в сумі 114 810 грн. за договором від 01.06.2009 року № 46 зарахуванням зустрічної однорідної вимоги помилково сплаченими відповідачем грошовими коштами за платіжними дорученнями від 18.06.2009 року № 346 та від 11.07.2009 року № 400 на загальну суму 114 810 грн. за договором б/н від 10.06.2009 року, який між сторонами не укладався.

Предметом даного судового розгляду є вимоги продавця про зобов'язання покупця зарахувати зобов'язання перед ним за договором від 01.06.2009 року № 46 зустрічною однорідною вимогою помилково сплаченими грошовими коштами в сумі 114 810 грн. та стягнення з покупця інфляційних сум, 3 % річних і штрафу за прострочення виконання грошового зобов’язання з оплати за поставлену озиму пшеницю за договором поставки від 01.06.2009 року № 46.

Висновок апеляційного господарського суду про скасування рішення суду першої інстанції в частині задоволення позову про стягнення штрафу, інфляційних сум та 3 % річних і про відмову в позові в цій частині, та про залишення в решті судового рішення без змін обґрунтовано встановленням обставин відсутності прострочення відповідачем виконання зобов’язання з оплати за поставлений товар.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов’язання.

Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Апеляційним господарським судом встановлено обставини відсутності прострочення покупцем виконання зобов’язання з оплати за поставлений за договором товар.

Отже, висновок суду апеляційної інстанції про відсутність правових підстав для задоволення позову про стягнення з покупця штрафу і сум нарахованих за ст. 625 ЦК України та скасування рішення суду першої інстанції про задоволення такого позову у зв’язку з відсутністю прострочення виконання грошового зобов’язання ґрунтується на матеріалах справи і вимогах закону.

Доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів у справі та не спростовують висновків апеляційного господарського суду.

За таких обставин постанова апеляційного господарського суду обґрунтована матеріалами справи та вимогами закону.

З огляду наведеного та керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю Дослідного сільськогосподарського підприємства "БВ" залишити без задоволення, а постанову Харківського апеляційного господарського суду від 11.10.2011 року –без змін.

Головуючий суддя С.Могил

Судді: Є.Борденюк

І.Вовк