Постанова № 20355690, 22.12.2011, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

"22" грудня 2011 р. Справа № 5023/5667/11 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Могила С.К. (головуючого),

Борденюк Є.М.,

. Вовка І.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу комунального підприємства "Виробничо-технологічне підприємство "Вода" на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 27.10.2011 року у справі № 5023/5667/11 за позовом приватного акціонерного товариства "Теплоенергетичний центр Роганського промвузла" до комунального підприємства "Виробничо-технологічне підприємство "Вода" про стягнення заборгованості,

УСТАНОВИВ:

У липні 2011 року позивач звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою до відповідача про стягнення заборгованості в сумі 51 595,27 грн., 3 % річних у сумі 1 083,16 грн. та 3 944,49 грн. інфляційних сум у зв’язку з порушенням зобов’язання за договором про постачання теплової енергії від 15.10.2007 року № 208/07 з оплати за спожиту теплову енергію.

Рішенням господарського суду Харківської області від 15.08.2011 року (суддя Сальнікова Г.І.) позов задоволено та стягнуто з відповідача на користь позивача заборгованість в сумі 51 595,27 грн., 3 % річних у сумі 1 083,16 грн. та 3 944,49 грн. інфляційних сум.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 27.10.2011 року (судді Бородіна Л.І., Білоусова Я.О., Хачатрян В.С.) зазначене рішення суду першої інстанції залишено без змін.

У касаційній скарзі відповідач вважає, що судами порушено і неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права, і тому просить прийняті ними рішення скасувати та в позові відмовити.

Відзив на касаційну скаргу від позивача до суду не надходив.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи та прийняті в ній судові рішення, суд касаційної інстанції вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, що 15.10.2007 року між сторонами було укладено договір № 208/07 про постачання теплової енергії, згідно умов якого позивач (споживач) зобов'язався постачати відповідачу теплову енергію в гарячій воді, а споживач зобов'язався оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами в терміни, передбачені цим договором.

Відповідно до п. 6.3 договору розрахунковим періодом є календарний місяць, а п.п. 6.4 та 6.5 договору передбачено, що оплата за теплову енергію здійснюється відповідно до рахунків, які надаються позивачем відповідачу щомісячно до 10 числа наступного за звітним місяцем. Споживач сплачує на розрахунковий рахунок постачальника 100 % вартості отриманої теплової енергії в гарячій воді в розмірі, зазначеному в рахунку-фактурі, не пізніше 15-го числа наступного за звітним місяцем.

Позивач поставив теплову енергію у гарячій воді відповідачу, що підтверджується актами здачі-приймання робіт (послуг), підписаними обома сторонами та виставив рахунки-фактури про їх оплату.

Відповідач свого обов'язку з оплати наданих послуг не виконав.

Предметом даного судового розгляду є вимоги постачальника до споживача про стягнення заборгованості, 3 % річних та інфляційних сум у зв’язку з порушенням зобов’язання з оплати наданих послуг за спірним договором.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 509 ЦК України, ст. 173 ГК України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

За вимогами ст. 610 ЦК України, порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Висновок суду першої інстанції, з яким погодився й апеляційний господарський суд про задоволення позову про стягнення заборгованості, інфляційних сум та 3 % річних обґрунтовано встановленням обставин порушення відповідачем зобов'язання за спірним договором з оплати наданих послуг.

Ст. 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Суд першої інстанції, у відповідності до статей 525, 526, 625 ЦК України, ст. 193 ГК України, умов спірного договору, всебічно та повно перевіривши наданий позивачем розрахунок заявлених вимог, дійшов обґрунтованого висновку про стягнення з відповідача заборгованості з оплати наданих послуг в сумі 51 595,27 грн., 3 944,49 грн. інфляційних сум та 1 083,16 грн. 3 % річних.

Доводи касаційної скарги не спростовують висновків суду.

За таких обставин, оскаржені судові рішення є законними й обґрунтованими, і тому підлягають залишенню без змін, а касаційна скарга - без задоволення.

З огляду наведеного та керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11111, 1211 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу комунального підприємства "Виробничо-технологічне підприємство "Вода" залишити без задоволення, а постанову Харківського апеляційного господарського суду від 27.10.2011 року –без змін.

Поновити виконання рішення господарського суду Харківської області від 15.08.2011 року.

Головуючий суддя С.Могил

Судді Є.Борденюк

І.Вовк