Ухвала суду № 20354061, 03.11.2011, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 листопада 2011 року м. КиївК/9991/4802/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючогоСтепашка О.І.

суддів:Костенка М.І.

Маринчак Н.Є.

Усенко Є.А.

Шипуліної Т.М.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва

на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 15.10.2010

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 13.01.2011

у справі № 2а-7132/10/2670

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Сікам Україна»

доДержавної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва

провизнання недійсними та скасування податкових повідомлень-рішень

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Сікам Україна»(далі позивач, ТОВ «Сікам Україна») звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва (далі відповідач, ДПІ у Оболонському районі м. Києва) про визнання недійсними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 15.10.2010, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 13.01.2011, позов задоволено. Скасовано податкові повідомлення-рішення №0000892306/0 від 19.10.2009, №0000892306/1 від 15.12.2009, №0000892306/2 від 25.02.2010, №0000952306/1 від 15.12.2009, №0000952306/2 від 25.02.2010, №0000902306/0 від 19.10.2009, №0000902306/1 від 15.12.2009, №0000902306/2 від 25.02.2010.

У касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судами норм матеріального права, просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 15.10.2010 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 13.01.2011 і прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Колегія суддів вважає, що касаційна скарга відповідача не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, податковим органом проведена планова виїзна перевірка ТОВ «Сікам Україна»з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2006 по 31.03.2009, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2006 по 31.03.2009, за результатами якої складно акт № 576/23-6/34293243 від 08.10.2009, та встановлені порушення пункту 1.32 статті 1, пункту 5.1, підпункту 5.2.1 пункту 5.2, підпункту 5.3.9 пункту 5.3, підпункту 5.4.4 пункту 5.4 статті 5, підпункту 8.2.2 пункту 8.2, підпункту 8.3.5 пункту 8.3 статті 8 Закону України від 28.12.1994 №334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств»(далі - Закон 334/94-ВР), внаслідок чого занижено податок на прибуток на загальну уму 333599 грн.; підпунктів 7.4.4, 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість»(далі Закон № 168/97-ВР), внаслідок чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 80574 грн.

Пунктом 1.32 статті 1 Закону №334/94-ВР (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено господарську діяльність як будь-яку діяльність особи, направлену на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Валові витрати виробництва та обігу, згідно із підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону № 334/94-ВР, визначені як сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно з підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону № 334/94-ВР, до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією і веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) та охороною праці з урахуванням обмежень, установлених підпунктами 5.3 - 5.8 цієї статті.

До таких обмежень згідно із підпунктом 5.3.1 пункту 5.3 статті 5 вищезазначеного Закону віднесено включення до складу валових витрат витрати на потреби, не повязані із веденням господарської діяльності та згідно з підпунктом 5.3.9 витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обовязковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Пунктом 5.11 статті 5 Закону №334/94-ВР заборонено установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових, крім тих, що зазначені в цьому Законі.

Судами попередніх інстанцій було встановлено, що позивач здійснює реалізацію устаткування, інструментів, кабелів і супутнього обладнання, що стосується будівництва, устаткування, експлуатації, технічного обслуговування установок із виробництва, передачі, розподілу й використання електричної енергії, що відповідає його статутним документам, а у ході господарської діяльності позивач уклав договори із субєктами підприємницької діяльності-фізичними особами, комерційні представники діяли як агенти позивача у регіонах та забезпечували реалізацію його продукції. Отже, вірним є висновок судів попередніх інстанцій про безпосередній зв'язок наданих послуг комерційних представників із господарською діяльністю позивача.

Засади регулювання, організації ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні врегульовані Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»№996-XIV від 16.07.1999.

Первинний документ документ який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно зі статтею 9 вказаного Закону підставою для здійснення бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складенні під час здійснення господарських операцій, а якщо це не можливо безпосередньо після їх закінчення.

У відповідності до пункту 5 статті 9 вказаного Закону господарські операції повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійсненні.

Судами попередніх інстанцій встановлено наявність документів, які підтверджують факт здійснення господарських операцій за укладеними з субєктами підприємницької діяльності-фізичними особами договорами: акти здачі-приймання послуг, податкові накладні, виписки банку.

Отже, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку, що витрати, спрямовані на оплату послуг зазначених вище субєктів підприємницької діяльності, які були отримані (придбані) ТОВ «Сікам Україна»у зв'язку та з метою їх використання у власній господарській діяльності, підтверджені належними первинними документами податкового обліку, а тому правомірно включені позивачем до складу валових витрат у відповідних періодах.

Колегія суддів вважає вірним висновок судів першої та апеляційної інстанції відносно того, що маркетингові послуги, надані Generik Energetyka SP.Zo.o (Польща) відповідно до Договору від 01.04.2006, безпосередньо повязані із реалізацією (збутом) продукції ТОВ «Сікам України», а витрати позивача, повязані із оплатою таких послуг, відповідають витратам на передпродажні заходи.

Що стосується відносин позивача з ТОВ «Біант», то судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем не надано доказів визнання недійсним правочину, укладеного з ним.

Також, правомірно не взяті судами до уваги твердження відповідача про нікчемність укладених договорів про надання транспортних послуг, актів приймання-передачі наданих послуг, рахунків-фактур, товарно-транспортних накладних, податкових накладних у звязку із невідповідністю вказаних документів пункту 2 статті 203 ЦК України, оскільки такі правочини суперечать інтересам держави та суспільства, а тому їх визнання недійсними в судовому порядку не вимагається, оскільки факт створення юридичної особи без мети здійснення фінансово-господарської діяльності сам по собі не означає, що всі правочини, вчинені цією особою, є нікчемними. В кожному окремому випадку необхідно зясовувати, перш за все, факт наявності чи відсутності мети сторін договору, яка завідомо суперечить інтересам держави та суспільства.

Щодо тверджень податкового органу про порушення позивачем положень підпункту 5.3.9 статті 5 Закону № 334/94-ВР щодо непідтвердження відповідними первинними документами витрат на послуги навчання та підвищення кваліфікації працівників, понесених згідно договору, укладеного ТОВ «Сікам Україна»із ТОВ «ПІА «Троянський кінь»від 01.09.2008 колегія суддів погоджується з висновками судів, що відображені в Акті висновки відповідача про нікчемність укладеного договору з ТОВ ПІА «Троянський кінь»не підтверджені документально.

Крім того, податковий орган стверджував про порушення позивачем підпунктів 7.4.4, 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закон № 168/97; підпункту 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону № 2181-ІІІ.

Відповідно до підпункту 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 Закону №168/97 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Згідно із підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону №168/97 не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Відповідно до підпункту 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону №168/97 право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Судами попередніх інстанцій було встановлено, що ФОП було надано позивачу одночасно із податковими накладними копію свідоцтва про реєстрацію його платником податку на додану вартість, виданого 02.07.2006, що свідчить про правомірність нарахування вказаною особою суми податку на додану вартість та оформлення податкових накладних, що містять всі реквізити, необхідні для надання їм юридичної сили відповідно до підпункту 7.2.1 пункту 7.2. статті 7 Закону №168/97, тому висновки акту перевірки є необґрунтованими.

Враховуючи наведене, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку про обґрунтованість позовних вимог.

Колегія суддів вважає, що доводи касаційної скарги не спростовують висновків судів попередніх інстанцій, які дійшли вичерпних юридичних висновків щодо встановлених обставин справи і правильно застосували до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права, тому підстави для задоволення касаційної скарги та скасування постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 15.10.2010 та ухвали Київського апеляційного адміністративного суду від 13.01.2011 у даній справі - відсутні.

Керуючись статтями 220-1, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва відхилити.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 15.10.2010 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 13.01.2011 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий(підпис)О.І. Степашко Судді(підпис)М.І. Костенко (підпис)Н.Є. Маринчак (підпис)Є.А. Усенко (підпис)Т.М. Шипуліна Суддя О.І. Степашко